як непотрібний елемент. Не дозвольте використати себе проти ваших братів! Ваше
Вбито 2-ох лейтенантів і 8-ох рядовиків. Наших втрат не було.
місце не при німецьких дивізіях, а в революційних протиімперіялістичних націо-25.VІІ вночі на передмісті міста Коростишева відбувся бій з німцями в забудованих
нальних повстанчих арміях. Нав’язуйте з ними контакт, ширіть національно-рево-тартаках. Вбито 7 німців, а 2-ох шуцманів здалося. Здобуто 3 кріси, 3 гранати та
люційну свідомість серед своїх товаришів та зі всіма боєприпасами переходьте до
6 мундурів. Німці втекли. По нашій стороні втрат не було.
своїх Повстанчих Армій, де ж їх немає, сміливо творіть такі.
Вночі з 26.VІІ наші зустрілися з червоними на Вишневі, біля р. Тетерева. Здобуто
Працюючі інтелігенти! Не посилюйте своєю працею державного апарату насильства
віз з одіянням. По нашій стороні один важкоранений.
над народами! Вступайте спільно зі своїми народами в революційну боротьбу проти
28.VІІ між селом Шевченко і Устинівкою Потіївського р-ну дійшло до бою з школою
імперіялістичних катів. Покидайте уряди, з’єднуйтеся з відділами своїх національ-жандармерії з Коростеня. З сотні ворога вбито 83-ох, а 8-ох взято в полон і 5 важних Повстанчих Армій та віддавайте свої знання для їх скріплення. Своєю працею
коранених. Згинуло 5 німецьких офіцерів. Здобуто 8 кулеметів, 8 “МП”, 94 кріси, помагайте двигнути єдиний фронт народів в боротьбі проти імперіялістів за свої
17 револьверів, 33 гранати та 6000 набоїв. Кілька недобитків в паніці втекло. По
Національні Незалежні Самостійні Держави.
нашій стороні втрат не було.
Революційними силами народів у спільнім фронті боротьби проти імперіялістичних
Настрої мас. Населення приймало нас добре. Зустрічаючись, кричали “Слава Укра-загарбників повалимо існуючий лад насильства і збудуємо новий лад, оснований на
їні!” З радости плакали. Оповідали про свою біду за СССР і Німеччини. Давали
справедливості і волі народів і людини.
поміч харчами, говорили: “Їжте, хлопці, це останній”. Інформували про німців і
Геть імперіялістичну війну!
червоних. Населення говорило: “Ми чули, що ви йдете. Бандерівці б’ють всіх за-Смерть імперіялістичним хижакам більшовицької Москви і націонал-соціялістичного
хватчиків, а добро з розбитих магазинів роздають поміж населення”. Наші частини
Берліну!
справді так робили (біля Котельні, роздавали сіль).
Смерть Гітлерові і Сталінові!
Повстанці робили й пропагандивну роботу. Всюди розкидали летючки. Люди розліплю-Геть гітлерівську «Нову Европу» і більшовицький СССР!
вали листівки в хатах, по стінах. Самі селяни зараз же гуртом їх читали. Місцями
Хай живуть національні революції поневолених народів!
ліквідовано сексотів.
Хай живуть незалежні національні держави всіх народів Европи і Азії!
Говориться, що частіші рейди по східніх теренах зродять в людей віру у власні сили.
Хай живе мир і дружба вільних народів!
29 липня 1943 р.»
46
47
партизанів розпорошитись і від—
Командир ВО «Богун»
ступити на північ.
Петро Олійник — ‘Еней’.
У грудні 1943 року УНС пере—
йменовано на УПА-«Захід».
1944 року полум’я бороть—
би охопило терени Надсяння
та Холмщини, згодом виділе—
ні в окрему Воєнну округу УПА
«Сян». Таким чином було завер—
шено формування територі
аль—
ної структури УПА, яка охо пила
землі теперішніх Волинської,
Рівненської, Житомирської,
Хмель ницької, Він
ницької, Тер—
нопіль ської, Івано-Франківської,
Вояки УПА з Перемишлян—
Львів ської, Закарпатської облас—
щини (Львівська обл). Зліва на—
тей, східні землі Підкарпатсько—
право: Павло Корляк, невідомий,
го та Люблінського воєводств
‘Черник’, Григорій Грицьків, Ан—
Польщі.
дрій Цап — ‘Чумак’.
Загальна площа території, охопленої повстан—
ським рухом у 1944 р. сягала 150 тис. км2, на
Відділ кінноти УПА—
ній проживало близько 15 млн. осіб. Це складає
«Північ». Волинь, 1943 р.
чверть площі сучасної України та майже трети—
ну її населення, або ж — територію більшу від
Греції і з населенням Нідерландів.
Кінна розвідка УПА.
Улітку 1943 року розпочинається формування військових підрозділів у Галичині. Безпосередніми поштовхами до цього стали, по-перше, німецька мобілізація до щойно створеної дивізії «Галичина», яка могла серйозно зменшити кадровий потенціал повстанського руху на цих теренах, а також рейд загону червоних партизанів під командуванням Ковпака, котрі намагалися закріпитись у
Карпатах.
Щоби дезорієнтувати німців, новостворені відділи деякий час називали себе Укра
їнською народною самообороною. Її командиром
став поручник Олександр Луцький — ‘Андрієнко’.
4—6 серпня 1943 року відділи УНС провели низку боїв проти
з’єднання Ковпака біля Делятина у Карпатах і змусили червоних
Олександр Луцький — ‘Андрієнко’ (1910—1945) народився в с. Боднарів на Калущині.
Навчався в гімназії у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), член ОУН, працював у
«Просвіті». Політв’язень польських тюрем (1933—1937), окружний провідник ОУН у
Станіславові (1937—1939). 1939 р. був курсантом старшинської школи ім. Коновальця
в Кракові. Учасник ІІ Великого збору ОУН, вояк «Нахтіґалю», 1943 р. став командиром УНС у Галичині (один із її організаторів), відтак — першим командиром УПА—
«Захід» (1943—1944). 1945 р. схоплений спецзагоном НКҐБ, який діяв під маскою
УПА. Засуд жений до смертної кари.
48
49
Сотня УПА «Березівська» перед
вишколом. Осінь 1944 р.
50
51
Expansion of the insurgent struggle
The UPA was formed in Volyn and there were many reasons for this. First there were favorable natural geographic conditions — large, diffi cult to access forests. Secondly, there was a special political situation — Volyn was a region where the population had a highly developed national consciousness. There were several thousand in the OUN underground network. Thirdly, Soviet authorities considered Volyn to be an important base for the expansion of their own partisan movement. During the winter of 1942—1943, the structure of the Ukrainian underground army was developing and gained even more momentum after 3,000 to 5,000 Ukrainian militiamen were ordered by the OUN to defect from the German service and join the insurgent movement. The army developed against the background of constant opposition to three enemy forces on three separate fronts — anti-German (against the occupational authority), anti-Soviet (against the Red partisans) and anti-Polish (against units of the Polish underground that considered Western Ukrainian territories to be an integral part of the Polish state). Nevertheless the insurgents managed to liberate a signifi cant number of regions from occupational control, the so-called insurgent republics where the Ukrainian authority was established. The insurgents had to overcome another diffi cult problem — the need to unite the various insurgent units under a single political leadership and military command. By the end of 1943 the armed struggle of the UPA also spread to Galicia and in 1944 — to Nadsiannia and Kholmshchyna. In this way, the formation of the UPA’s territorial structure was completed which spread over the territories of today’s Volyn, Rivne, Zhytomyr, Khmelnytskyj, Vinnytsia, Ternopil, Ivano-Frankivsk, Lviv, Zakarpattia oblasts, and eastern parts of Pidkarpatsky and Liublinsky provinces in Poland.
The total area of territory involved in the insurgent movement in 1944 was made up of 150,000 square kilometers where nearly 15 million people lived. It was approximately a quarter of the area of the present Ukrainian state, a territory larger than modern Greece with a population equal to that of the Netherlands.
Юний повстанець. Ярослав Пи—
липчук — ‘Чиж’.
52
53
Розділ III
Польсько-український
конфлікт
Спалене польськими вояками укра—
їнське село Сагринь. Холмщина,
9 березня 1944 р.
54
55
Польсько-український конфлікт, що розгорівся в роки Другої
світової війни, мав глибоке історичне коріння, яке сягало в минуле
на кілька сотень років. Здавна чимало ключових подій української
національної історії так чи інакше було пов’язано з антипольською
боротьбою: козацькі повстання кінця XVI сторіччя, визвольна війна
під проводом Богдана Хмельницького, Коліївщина. Звісно, українці
поборювали сусідній народ не через якусь особливу ненависть до
нього, а через те, що зміцніла Польська держава, реалізуючи ідею
Великої Польщі, відмовила їм у праві на суверенітет на їхніх же
етнічних територіях. Політичне суперництво швидко перейшло в
національно-культурну площину. Не зник антагонізм в українсько-польських відносинах і після падіння Польської держави в кінці
XVIІІ сто ліття: протистояння тривало всередині Австро-Угорської
та Російської імперій, а 1918 року вилилось у відкритий збройний конфлікт між відновленою Польщею та щойно проголошеною
Західно-Українською Народною Республікою. Українці зазнали поразки — і поляки знов окупували землі Західної України. Проте і ті, і ті розуміли, що крапку у протиборстві ще не поставлено. Українці
розгорнули підпільну боротьбу проти органів окупаційної влади, Група вояків АК. Самбірщи-натомість влада вдалась до жорсткої денаціоналізації українства.
на (Львівська обл.), липень 1944 р.
Двадцять років у складі Другої Речі Посполитої стали для українського народу часом дошкульних утисків у сфері культури, освіти, Із «Постанов» ІІІ Конфереції ОУН, 1943 р.:
політики. Обіцяна колись автономія українських земель залишалася
«Ставлення до поляків. Стоїмо за злагіднення польсько-українських відносин у
сучасний момент міжнародної ситуації й війни на плятформі самостійних держав і
обіцянкою. Крім того, уряд запровадив програму внутрішньої коло-визнання та панування права українського народу на Західно-Українських Землях.
