нізації земель — тут оселялися польські «осадники». Таким чином
Вояки УПА Золочівщини
Одночасно продовжуємо боротьбу проти шовіністичних настроїв поляків та апетитів
(Львівська обл.).
до національного й політичного аспектів конфлікту додався ще й
щодо Західніх Українських Земель, проти антиукраїнських інтриг та спроб поляків
соціальний — боротьба за землю. Отож
опанувати важливі ділянки господарсько-адміністративного апарату Західньо-Укра-не дивно, що українці радше з ентузіаз—
їнських Земель коштом відсторонення українців».
мом, ніж зі співчуттям сприйняли новий
поділ Польщі у 1939 році. Здавалося б,
Зі «Звернення Крайової Політичної Репрезентації поль-жорстокі сталінські репресії, що однако—
ського народу до українців», 1943 р.:
во вдарили по українцях і по поляках у
«Розуміємо і поціновуємо прагнення українського на—
1939—1941 роках, мали примирити оби—
роду до створення незалежної України. Усвідомлюємо
два народи. Але цього не сталося.
однак, що не уступимо зі східних земель Речі По—
Перші спроби налагодити контакти з
сполитої, в південній частині якої від віків живуть
поляки біч-о-біч з українцями, яким польський народ
польським підпільним рухом припадають
протягом віків надав велетенський цивілізаційний і
на часи німецької окупації. ОУН, що очо—
господарський внесок. Землі ці нарешті повинні ста—
лила боротьбу на два фронти — проти нім—
ти тереном братерського співжиття для обох народів.
ців та СРСР, — розуміла, наскільки непо—
Гарантуємо на тих землях вічно повний і вільний роз—
трібним був третій, антипольський фронт.
виток українського населення на засадах свободи і
Платформою для порозуміння, на думку
рівності громадянських прав і обов’язків».
українців, мало стати обопільне визнання
права народів на власну державність. А це
Зі статті Василя Мудрого, віце-президента УГВР, ко—
означало, що поляки мали б відмовитися
лишнього віце-маршалка Польського сейму:
від етнічних українських територій.
«Пактувати з поляками про мирне співжиття тільки тоді, Натомість польська сторона домага-коли в наших руках є щонайменше така сила, як у них.
Тільки тоді вони будуть поважати наше право на життя, Із «Постанов» ІІ Конференції ОУН, 1942 р.:
лася відновлення Польщі у довоєнних
і тільки тоді бодай на деякий час вони будуть респек—
«Свою політику ми будуємо на політиці вилучення
кордонах, і землі Західної України мали
тувати підписувані з нами договори. Хвилеве ослаблен-другорядних фронтів і розгортанні боротьби тіль—
стати її невід’ємною частиною. Тож ін—
ня вони завжди використають для себе, на що в історії
ки на вирішальних фронтах… Стоїмо за злагіднення
тереси сторін кардинально розійшлись.
ніколи не йшли ми. Поляків до лояльности партнера
польсько-українських стосунків у сучасний момент
Переговори зайшли в глухий кут — піс—
можна наломити тільки силою і то силою наглядною».
міжнародної ситуації й війни на платформі само—
ля цього збройний конфлікт між обома
стійних держав і визнання панування права укра—
підпіллями, які швидко нарощували свої
Звернення до польських воя—
їнського народу на ЗУЗ».
сили, вже не міг не спалахнути.
ків із закликом карати українців,
липень 1944 р.
56
57
на німецький опорний пункт у с. Іванова Долина.
Повстанці розбили німецький гарнізон і захопили
близько 2 т вибухівки. Під час наступу в селі загину-ла частина цивільного польського населення.
Подібні збройні акції ставали усе частішими й
масштабнішими. Локальні сутички невдовзі пере—
росли у справжню українсько-польську війну, в якій
діяли також німецькі й радянські чинники. Дуже
швидко вона охопила не лише терени Волині, але й
Галичину та Холмщину. Особливістю цієї війни була
відсутність чітких ліній фронту, масова участь ци—
вільного населення та особлива жорстокість.
Вогнище боротьби почало вигасати щойно тоді,
коли стало зрозуміло, що західноукраїнські землі не
належатимуть ні українцям, ні полякам — їх окупував
СРСР. Поляки втратили не тільки ці території, але й
суверенітет власної держави — її очолив промосков—
ський маріонетковий уряд, який ударними темпами ви—
будовував у Польщі тоталітаризм радянського зразка.
Із хроніки боїв УПА, липень 1943 р.:
«Дня 16 липня 1943 р. в год. 23-ій три
відділи УПА вирушили до наступу на село
Гута, польську кольонію, де були скон—
центровані узброєні польські банди, що були сталою загрозою місцевого українського населення та переводили в ньому морди та грабунки. Вихідним пунктом для всіх
відділів було с. Рудна. Перший відділ пішов в напрямі Борок, другий — на Курорт, Відділ УПА. Самбірщина.
Коли на Волині українці покинули лави німецької поліції та вли-третій — на південну частину.
лись до УПА, на їхнє місце прийшли поляки, що мали намір із до-Ліквідуючи по дорозі колонії Борок, Ляди і частину Курорту, відділи рушили під
укріплені становища. Заалярмований ворог сильним кулеметним вогнем вдержав на-помогою німців придушити український визвольний рух. Крім того, ступ. Бій тривав до полудня. На місце притягнено гарматку та переведено підго-польські поселення в Пінщині, Сарненщині, Костопільщині, Ковель-товку до дальшого наступу. Ворожі втрати цього дня поверх 150 вбитих. По стороні
щині та Берестейщині стали пристановищем для червоних парти-Тіла поляків — жертв ата—
повстанців жертв не було. Слідуючого дня поновлено наступ. Одній з груп вдалося
ки УПА. 16 червня 1944 р.
занських формувань, ці населені пункти мали перетворитися на
вдертися в середину укріплення позицій та підпалити будинки. Між нашими вже 6-ох
радянський плацдарм у боротьбі з УПА.
убитих і 3-ох ранених. Бій тривав до вечора, а ранком 19.VII укріплення здобуто, До перших значних боїв за участі українських повстанців та по-будинки спалено, а мури висаджено в повітря. Цивільне населення втікло з Гути та
ляків дійшло у квітні 1943 року. 7 квітня в с. Бутейки Степанського
попало в руки другої групи. Розбиті частини ляхів та червоних повтікали в ліси.
району на повстанські відділи напали червоні партизани у спілці
Перший відділ головною силою вдарив на оселі Островки, Вирка, Переспа, Ужани, Сош-з поляками. Цей напад було відбито, обидві сторони зазнали відники і Тур. Другий відділ наступав на Гали. Зломили сили ворога вже по першому
Відділ АК на тлі палаючого
вогні, перейшли Гали, Тур, Березину, Шимонисько, вдаряючи від півночі на Сошники, чутних втрат. 22 квітня 1943 року три сотні УПА провели наступ
села. Сагринь, 9 березня 1944 р.
і відійшли до Вирки і Виробок.
В наступі на Вирку перший відділ наткнувся своєю передовою охороною на ворожу
заставу. Ворог, відстрілюючись, відступив. По зліквідуванні Острівок в год. 3-ій
почався бій за Вирку. Ворог загніздився у мурованих будинках біля костела й у ко-стелі та, змістивши на деревах кулемети, цільно спрямував вогонь по нашій лінії.
Після двохгодинного бою відділ перейшов до наступу. З великою завзятістю середній відтинок фронту відтиснув ворога з мурів і костела та палив село. Сила ворога
доходила до 50 узброєних людей. Ворог залишив на полі бою багато вбитих. В год.
10-ій Вирка була вже в повстанських руках. Після цього відділ пішов на Зівку.
Зайняв і знищив її. До помочі ляхам прибули автами німці. Наші повстанці сильним
наступом розбили їх, так що німці були змушені втікати, залишаючи на полі бою 6-ох
вбитих. Здобуто 1 кулемет, 1 мін[омет], 14 крісів і 13 гранат, 400 амуніцій.
18.VII друга група ліквідує решту колоній, в часі акцій захоплено ворожий табір, який втікав з Гути (150 фір з майном). Втрати ворога цього дня виносили понад
300 вбитих.
Застава командира Ц., виконуючи охорону, перевела бій з німцями біля місцевості Яполоть. Він тривав 45 хвилин. Розбитий ворог, утікаючи, залишив 10 власних
трупів. Здобуто 2 важкі кулемети, 1 легкий, 3 м[і]н[омети], 3 короткі пістолі, 7 крісів, 15 гранат, понад 1000 амуніції та спалено 2 авта; по нашій стороні лише
2-ох легко ранених. Ніччю 19 липня відділ знищив в Степані укріплені становища
та спалив і висадив в повітря ті будинки, які були місцем постою і оборони для
німців.
Так повстанці розбили в цьому терені польські узброєні банди, усунули загрозу, яка тяжіла над населенням».
58
59
Тіла українців, помордованих
вояками польського відділу Наро—
дових сил збройних. Верховина,
6 червня 1945 р.
Незгодні з такою долею батьківщини поляки вступили в боротьбу
з новим окупантом, згуртовані в лавах підпільної Армії Крайової, що згодом реформувалася в загони ВіН («Вольносьць і Нєзавіс-лосьць»).
Протидія радянському тоталітаризмові підштовхувала польський та український підпільні рухи до співпраці. Врешті її вдалося налагодити: в результаті переговорів, що відбувалися на Закерзонні в 1945—1946 роках, не лише було призупинено взаємну
боротьбу, а навіть проведено спільні бойові акції, з яких найвідоміша — напад на місто Грубешів. Проте розвинути цю співпрацю не
вдалося, оскільки польське підпілля вже незабаром згорнуло свою Звернення Української народ-діяльність.
ної самооборони до поляків. Гали—
чина, 1943 р.
Повстанська листівка з ін—
формацією про антиукраїнський
терор на Холмщині.
60
61
розпізнавчі знаки. Постановлено, щоби взяли участь в акції кращі вояки, добре одіті, Група «Сян» ТВ «Данилів»
належно пропаґандивно підготовані, щоби гідно зарепрезентувати наші збройні сили пе-Звіт з акції на місто Грубешів, переведеної в ночі з 27 на 28 травня 1946 р.
ред сусідами.
На конференції представників УПА з представниками «ВіН» — у дні 18 травня 1946 р.
