(фізичне биття, тортури, голодування, непристойні чи глузливі чинності і т. д.).
Група повстанців із Закерзоння.
70
71
А в тім допускаються так звані козацькі суди, де присуд, особливо за важкі провини
(грабіж, крадіж, лиха поведінка поза відділом і т. п.) видає зібраний на суд відділ. Тут допускаються і фізичні кари. Після козацького суду і відбуття кари вояк
користується всіма правами вояка. Присуд козацького суду затверджує з правом злагіднення кари командир частини. Козацьких судів не вільно стосувати до будь-яких
провин. Їх стосується також у тих випадках, коли за даний вчинок належало б віддати вояка під Воєнний суд, але це в дану хвилину неможливо. Козацький суд скликає
командир частини.
У випадках важкого злочину, коли б навіть найменша проволока загрожувала б поважно відділові, теренові чи поодиноким особам або коли винний старався б чи міг би
уникнути кари через утечу чи визволення ворогом, командир має право без суду виконати присуд смерти. По виконанню такого присуду мусить командир цю справу враз
з матеріялами віддати для розгляду і затвердження Воєнного суду.
Воєнний суд розглядає всі важкі провини вояків, цивільних осіб на військовій службі
чи полонених, коли ці провини не належать до компетенції поодиноких командирів, а
так само і провини цивільного населення, звернені проти війська, його дій, майна.
установ та осіб.
Воєнні суди у складі трьох суддів, прокурора і оборонця покликує командир ВО та
вищі командири.
Присуди Воєнних судів, щодо підстаршин затверджують командири ВО, із правом зарядити поновний розгляд справи. Присуди на старшин та осіб, що займають чи займали
в часі поновнення різнорядні становища у війську (невійськові), затверджує Краєвий
К-дир.
Воєнні суди видають присуди згідно з власним сумлінням. Командири не можуть впливати на висоту виміру кари.
ІV. Справа військових видавництв та термінології.
Переклади з чужих мов Краї можуть друкувати у власному обсязі. Військові правиль-ники, навіть тимчасові, потребують апробати ГВШ. У термінологічних справах при-тримуватись термінів, уживаних в офіційних виданнях ГВШ, у правильниках УНР та в
німецько-українському словнику Ільницького.
/-/ І. Чорнота /-/ Т. Чупринка
в. о. Нач. ГВШ в. о. Гол. К-р УПА
Кожна ГВО мала свого крайового командира з крайовим військовим штабом (КВШ) та поділялася на менші територіальні одиниці —
Воєнні округи (ВО). ГВШ та КВШ були стратегічно-координаційними
осередками, а вже на рівні ВО відбувалося
безпосереднє керування бойовими діями.
Микола Арсенич — ‘Ми—
Організаційна структура УПА складала—
хайло’ (1910—1947), генерал СБ
ОУН. Начальник відділу контр—
ся з військових штабів та бойових частин.
розвідки при Головному коман—
УПА не мала тилових чи допоміжних ча—
дуванні УПА, референт СБ
стин, — тилові функції виконувала тере—
Проводу ОУН. Один із творців
нова сітка ОУН, з якою УПА була формаль—
спецслужби українського підпіл—
но пов’язана на вищих щаблях структури.
ля, яка успішно протистояла
Теренова сітка ОУН у своєму підпорядку—
ґестапо і НКВД. Загинув разом
ванні мала Український Червоний Хрест,
з дружиною в с. Жуків Бережан—
Службу безпеки (СБ), сітку постачання та
ського р-ну, прийнявши бій у
напіввійськові місцеві Самооборонні ку—
криївці.
щові відділи.
Основною тактичною одиницею в УПА
була сотня. До її складу, зазвичай, входи—
Головний військовий штаб — центральний керівний орган УПА. З його допомогою Головний командир УПА
здійснював стратегічно-координаційне керування на трьох територіальних оперативних відтинках — Ге-неральних воєнних округах УПА-«Захід», УПА-«Північ» та УПА-«Південь». На чолі ГВШ стояв шеф (він же
перший заступник Головного командира УПА), а сам Штаб поділявся на сім управлінь: I — оперативне, II — розвідувальне, III — тилове, IV — організаційно-персональне, V — вишкільне, VI — політвиховне, VII — інспекційне. Тотожну структуру мали Крайові військові штаби у кожній із трьох ГВО та штаби Воєнних
округ (ШВО). Проте через брак кваліфікованих старшин не завжди всі управління існували фактично. Винятком було політвиховне управління, яке активно діяло у кожному штабі. ГВШ було сформовано восени
1943 р., і вже в грудні з’явилися перші накази та інструкції. Першим шефом Штабу став ген.-хор. Леонід
Ступницький — ‘Гончаренко’, у грудні 1943 р. його очолив ген.-хор. Олекса Гасин — ‘Чорнота’ (‘Лицар’); від
січня 1944 р. — ген.-хор. Дмитро Грицай — ‘Перебийніс’, а від січня 1946 р. — знову Гасин, котрий обіймав
цю посаду аж до своєї смерті в 1949 р.
72
ли три чоти, які складалися з трьох (подекуди чотирьох) роїв. Рій
у вишколених бойових сотнях налічував 10—12 вояків, озброєних
одним—двома легкими скорострілами, двома—трьома автоматами, а також крісами. Найнижчим підстаршинським ступенем був ройо-вий, на другому й третьому щаблях стояли чотовий та сотенний.
У 1943—1945 роках більшість сотень УПА були об’єднані в «курені», а в деяких місцевостях чи за виняткових обставин два або більше куренів творили загін. Деякі курені, що постійно діяли як одна
військова одиниця, мали крім піхотних сотень також чоти мінометів, кінноти, жандармерії
тощо. Командири куренів
стояли на четвертому ща—
блі у системі старшинства,
а командири загонів — на
п’ятому, який дорівнював
командирові полку в ре—
гулярному війську. Заго—
ни здебільшого існували
недовго — їх організову—
вали для виконання яки—
хось конкретних бойових
завдан ь, наприклад рей—
дів, для дій проти значного
скупчення ворожих сил чи
для кращої оборони.
Служба безпеки (СБ) — спеціальний підрозділ українського визвольного руху, створений 1940 р. як
окрема референтура Проводу ОУН. Територіальна структура СБ повторювала структуру ОУН, але на
місцях її клітини мали значну автономію. Першим головою СБ був Микола Лебідь, другим — Микола Арсенич, який очолював службу впродовж шести років і найбільше доклався до її розбудови. Головними
завданнями СБ була розвідувальна і контррозвідувальна діяльність, захист визвольного руху від про-Усі військові одиниці, розміщені в межах однієї ВО, входили до Штаб Тернопільської ВО 3
никнення ворожої агентури, також вона виконувала каральні функції.
групи, яка відповідала дивізії в регулярному війську. Командир ВО «Лисоня».
був командиром групи, себто стояв на шостому щаблі в системі
Сотня — основна тактична одиниця УПА. Засадничо сотні були підрозділами легкої піхоти, але частина з
старшинства. Сьомий і восьмий щаблі займали крайові командири Лемківський надрайонний
них мали на озброєнні міномети, важкі кулемети та протитанкові кріси. У часі боротьби з німецькими оку-та Головний командир УПА.
провід ОУН та його боївка перед
пантами на терені УПА-«Північ» діяли також сотні кінноти та артилерії. В 1943—1944 рр. сотня піхоти в се-У період повстанської боротьби проти сталінського режиму в відходом на Захід. Зліва напра-редньому налічувала 150 осіб, хоча деякі тимчасово могли мати понад 200 бійців. У 1945—1947 рр. сот ня
УПА відбулися деякі зміни. На терені групи УПА-«Північ» від кінця во стоять: районний провідник
складалася зі 100 вояків, озброєних 9—10 легкими кулеметами, автоматами і крісами. У 1948—1949 рр.
ОУН ‘Чорнота’, курінний капелан
1944 року регулярні сотні та курені перейменували на відділи та
сотні діяли тільки в Карпатах, і їхня чисельність у середньому становила менше 50 осіб. Командир сотні
о. ‘Яворенко’, надрайонний госпо—
загони, або бригади. Групу УПА-«Захід» у той самий час реоргані-повинен був мати ступінь поручника, а командири чот — хорунжого. Але реально ці функції виконува-дарський референт ‘Давиденко’,
зували у чотири великі ВО, кожну з них поділили на територіальні
ли здебільшого підстаршини. До почоту командира сотні входили політвиховник, бунчужний, старший
комендант боївки ‘Рис’, надра—
санітар, інтендант, а подеколи й інші підстаршини. Командира першої чоти вважали заступником со-Тактичні відтинки (ТВ), до складу яких входили відділи. Однак це йонний референт СБ Ріпецький
тенного. Спочатку сотні означувалися за псевдами своїх командирів (сотня ‘Громенка’, сотня ‘Кубіка’), були лише зміни в термінології. На місце командира загону в функ— Мирослав — ‘Горислав’, стрілець
але згодом кожна з них одержала особливу назву («Булавна», імені Богуна). Сотня, яка була частиною
ційній системі старшинства прийшов командир відтинка.
боївки ‘Юрчик’ та районний ре—
куреня з відомою назвою, могла використовувати ту ж таки назву, але з доданим порядковим номером
Отже, в УПА існувала функційна система командних призначень, ферент СБ ‘Беркут’.
(«Галайда 2», «Месники 5»). З приходом большевиків усі частини УПА, з огляду на потреби конспірації, коли обов’язки командира (ройового, чотового, сотенного, курін— Зліва направо присіли: кущовий
у бойових звітах почали ідентифікувати числами. Так, на терені УПА-«Захід» сотні одержали номери
ного, командира загону або ТВ, командира ВО чи групи, крайового господарський референт ‘Дух’, від 31 до 100 а їхні чоти були пронумеровані від 101 до 556. Перша сотня УПА була створена на Поліссі
надрайонний провідник ОУН
командира, Головного командира УПА) виконував військовик, що
взимку 1942/1943 рр. (командир Григорій Перегійняк — ‘Коробка’), а остання сотня «Басейн — Вд. 91»
Степан Ґоляш — ‘Мар’. Лемків—
не мав відповідного рангу. Вона постала через відчутний брак ква—
(командир хорунжий Василь Ґудзик — ‘Оріх’) була розформована в Карпатах у вересні 1949 р.
щина, 19 серпня 1947 р.
Дмитро Грицай — ‘Перебийніс’ (1907—1945) народився в с. Дорожів Дрогобиць-Олекса Гасин — ‘Лицар’ (1907—1949) народився в с. Конюхів, що на Стрий-кого р-ну на Львівщині. Навчався в Дрогобицькій гімназії, згодом — у Львівсько-щині. Навчався в Стрийській гімназії, згодом — у Львівській Політехніці. Член
му університеті. В націоналістичному русі з гімназійних часів; член УВО, ОУН; у
