Другий свiт. Справа вiдьми

Майя глянула на цього майстра сарказму i перевела погляд на Елену та помiтивши його посмiхнулась i показала пальцем на Тео. Той мовчки йшов, трiшки пiднявши пiдборiддя. Гордiсть.

— Елена, я не розумiю як не я не помiтила твою присутнiсть.

— Нiбито ти чиюсь присутнiсть помiтила. — почувся впевнений голос Теомера.

— Боже, ще один майстер сарказму знайшовся! — скривилась вiдьма. — А хоча маю подякувати тебе, ти врятував мою подругу.

— Схоже Майя, ти нiчого не знає.

— Так, а ну розказуй менi усе! Швидко!

— Коли ти вiдправилась в астральний свiт. Не хвилюйся ми це знаєм. Тео понiс мене до свого друга. Тобто майстра з яким вiн познайомився на передоднi. Недалеко вiд нас є лагер, там учнi iдуть в iншу школу, вона не має магiчно направлення, вона для вампiрiв. Тео теж хотiв у цю школу, та Елiна зацiкавила його бiльше. Ну i його друг допомiг менi, я вже думала що померла. Хоча я дiйсно померла. Але мене встигли оживити, один з магiв присутнiх там провiв ритуал...На щастя я перед тобою.

— То що його не дякувати?

— Як би не вiн , я б померла назавжди.

— Тодi я не заберу слiв назад. Ще раз дякую.

— Нема за що, на моєму мiсцi так поступив би кожен лiкар. Та мiсiс Олiвiя? — покосився вiн на жiнку.

— Тео планує стати лiкарем. Вампiр — лiкар, це виглядає весело, чи не так?

— Дiйсно...

— А коли ми дiйдемо до академiї?

— Майя...— почав Дарт — Ти чому така неуважна?

— Що? — запитала вона.

— Академiя прямо перед тобою.

Дiвчина пiдняла голову вище i мало не закричала , це було дивовижне мiсце. Стiни були дуже високими , але було видно куполи та вiкна, усе наче нагадувало старi замки та фортецi, дуже красиве видовище.

— Ого! — закричала дiвчина. — А ми будемо iти через мiсто?

— Багато хочеш, ми йдемо через спецiальну дорогу

99