Другий світ. Справа відьми

Майя глянула на цього майстра сарказму і перевела погляд на Елену та помітивши його посміхнулась і показала пальцем на Тео. Той мовчки йшов, трішки піднявши підборіддя. Гордість.

— Елена, я не розумію як не я не помітила твою присутність.

— Нібито ти чиюсь присутність помітила. — почувся впевнений голос Теомера.

— Боже, ще один майстер сарказму знайшовся! — скривилась відьма. — А хоча маю подякувати тебе, ти врятував мою подругу.

— Схоже Майя, ти нічого не знає.

— Так, а ну розказуй мені усе! Швидко!

— Коли ти відправилась в астральний світ. Не хвилюйся ми це знаєм. Тео поніс мене до свого друга. Тобто майстра з яким він познайомився на передодні. Недалеко від нас є лагер, там учні ідуть в іншу школу, вона не має магічно направлення, вона для вампірів. Тео теж хотів у цю школу, та Еліна зацікавила його більше. Ну і його друг допоміг мені, я вже думала що померла. Хоча я дійсно померла. Але мене встигли оживити, один з магів присутніх там провів ритуал...На щастя я перед тобою.

— То що його не дякувати?

— Як би не він , я б померла назавжди.

— Тоді я не заберу слів назад. Ще раз дякую.

— Нема за що, на моєму місці так поступив би кожен лікар. Та місіс Олівія? — покосився він на жінку.

— Тео планує стати лікарем. Вампір — лікар, це виглядає весело, чи не так?

— Дійсно...

— А коли ми дійдемо до академії?

— Майя...— почав Дарт — Ти чому така неуважна?

— Що? — запитала вона.

— Академія прямо перед тобою.

Дівчина підняла голову вище і мало не закричала , це було дивовижне місце. Стіни були дуже високими , але було видно куполи та вікна, усе наче нагадувало старі замки та фортеці, дуже красиве видовище.

— Ого! — закричала дівчина. — А ми будемо іти через місто?

— Багато хочеш, ми йдемо через спеціальну дорогу

99