УВО, відтак ОУН, військовий референт КЕ ОУН (1935—1936). Член Револю-1933 р. військовий референт КЕ ОУН. Політв’язень польських в’язниць та конц-ційного проводу ОУН (1940—1941), учасник ІІ Великого збору ОУН у Крако-табору в Березі Картузькій. Член Проводу ОУН і військовий референт у Прові, заступник міністра оборони Українського державного правління у Львові
воді ОУН (1940 —1942); учасник ІІ Великого збору ОУН. У 1943 р. політв’язень
(червень 1941). Заарештований німцями, визволений СБ. Заступник шефа ГВШ
німецької в’язниці у Львові. Член Проводу ОУН (1943—1945); шеф ГВШ УПА
УПА (1943—1945), його шеф (1946—1949), член Проводу ОУН від 1947 р., пол—
(1943—1945). Редактор підпільних військових підручників. У складі спеціальної
ковник УПА від 22 січня 1948 р. Загинув 31 січня недалеко від Головної пошти
групи переходив на Захід. Захоплений у полон на території Чехо-Словаччини, у Львові, відстрілюючись від погоні емґебістів. Посмертно поіменований гене-покінчив життя самогубством у в’язниці. Посмертно поіменований генералом.
ралом.
74
75
ліфікованих та політично надійних старшин. Її формально затвер-дили в січні 1944 року — разом із відзнаками для кожного функцій-ного командира та штабового старшини. Нашивання цих відзнак, проте, тривало недовго, оскільки з приходом біль-Співвідношення
шовиків командири мусили вдаватися до суворої
рангів УПА та звань Збройних сил України
конспірації. Водночас УПА використовувала тради—
УПА
ЗС України
ційні військові ранги, чи ступені (рядові: стрілець, Генерали
Генерали
старший стрілець; підстаршинські: вістун, старший
Генерал армії
Генерал армії
вістун, булавний, старший булавний; старшинські:
Генерал роду військ
хорунжий, поручник, сотник, майор, підполковник,
(генерал СБ, гене—
—
полковник, генерал-хорунжий). Велика частка під—
рал-політвиховник)
вищень у ступенях були посмертними: наприклад, із
Генерал-полковник
Генерал-полковник
9 іменованих генералів лише 2 прижиттєвих.
Генерал-поручник
Генерал-лейтенант
У щоденному повстанському житті до зверхників,
зазвичай, зверталися просто: «Друже командире»,
Генерал-хорунжий
Генерал-майор
не називаючи його військового рангу. Командири
Старші старшини
Старші офіцери
вказували ранги, насамперед підписуючи накази чи
Полковник
Полковник
звіти. Тож на практиці військові ступені виконували
Підполковник
Підполковник
функції своєрідних нагород-відзначень.
Майор
Майор
Молодші старшини
Молодші офіцери
Сотник
Капітан
Поручник
Старший лейтенант
Хорунжий
Лейтенант
Співвідношення
—
Молодший лейтенант
функцій УПА та Збройних сил України
—
Прапорщики
Щабель
Функція УПА
Функція ЗСУ
—
Старший прапорщик
8
Головний Командир
Головнокомандуючий
Чисельність УПА
—
Прапорщик
УПА
ЗСУ
Питання чисельності УПА досі залишається нез’ясованим. Однозначно можна ствер-Підстаршини
Сержанти і старшини
7
Краєвий Командир
Командуючий оператив—
дити лише те, що максимальною вона була в 1944 р. Німецькі спецслужби оцінюва-ГВО
ним командуванням
Старший булавний
Старшина
ли її тоді у 100—250 тис. осіб. Радянські ж джерела десятками років не наводи-6
Командир ВО/
Командуючий з’єднання
ли жодних цифр. Щойно в 1988—1991 рр. Інститут історії УРСР навів дані, згідно
Булавний
Старший сержант
групи/ЗГ
чи об’єднання
з якими 1944 р. УПА налічувала 100 тис. бійців, стільки ж людей об’єднувала
Старший вістун
Сержант
5
Командир загону/ТВ
Командир полку/бригади
сітка ОУН. Опубліковані в роки незалежності документи каральної машини СРСР
Вістун
Молодший сержант
за період 1944—1952 рр. свідчать, що за причетність до визвольного руху було
4
Курінний
Командир батальйону
репресовано близько півмільйона осіб. Наскільки ж точними є ці цифри, а також
Стрільці
Рядові
3
Сотенний
Командир роти
ті, які походять з упівських джерел?
Старший стрілець
Старший солдат
2
Чотовий
Командир взводу
УПА, як підпільна армія, тримала інформацію щодо своєї боєздатності у гли-Стрілець
Рядовий
1
Роєвий
Командир відділення
бокій таємниці. У звітах сотень та куренів до вищих штабів чисельні дані та
всі персональні відомості були зашифровані. У жовтні 1952 р., коли відзначалося 10-ліття УПА, Українська Головна Визвольна Рада видала «Звернення УГВР
до українського народу», в якому сказано: «За неповних два роки від початку
свого постання УПА розрослась до понад 100 тисячної армії…» Проте, беручи до
уваги мету та зміст цього звернення, його треба трактувати як документ про-пагандистського характеру, призначений для масового розповсюдження, що мав
підтримати моральний дух населення. Вірогіднішим є документ Проводу ОУН від
1949 р., підготовлений винятково для внутрішнього вжитку. Тут вказано, що на
кінець німецької окупації в 1944 р. УПА-«Північ» мала 15 тис., а УПА-«Захід» —
10 тис. вояків. Отже, разом нібито 25 тис., але ж кінець німецької окупації для УПА-«Північ» припадає на лютий 1944, а для УПА-«Захід» — на серпень
1944 р. Крім того, тут не згадано про УПА-«Південь», хоч цілком імовірно, що
її бойові частини зарахували до УПА-«Північ» — уже від 1943 р. УПА-«Північ»
передавала у розпорядження УПА-«Південь» деякі сотні та цілі курені. Процес
чисельного розгортання чи згортання УПА не був рівномірним на всій території
її діяльності. Також відомо, що чимало бойових відділів УПА збільшилися приблизно на 50% у перші місяці другої більшовицької окупації, а після 3—6 місяців жорстокої боротьби з окупантом істотно зменшилися або й зовсім зникли з
реєстру. До того ж, частину вояків було звільнено через поранення чи непри-датність. Дехто в боях силою обставин відлучався від своєї сотні і пізніше
Невідомі повстанці.
долучався вже до іншої сотні або ж залишався при сітці ОУН.
Щоб визначити чисельність повстанців, також можна взяти за основу обрахунку
загальну кількість бойових відділів УПА. Зібравши інформацію про усі сотні і
Переправа через річку.
помноживши одержану цифру на 150 (середня кількість вояків у сотні), отримаєм
о
Івано-Франківщина.
76
77
Territorial and functional structure of the UPA
більш-менш вірогідну кількість вояків, що в певний момент перебували в лавах армії.
Проте цей метод годиться для УПА-«Захід», але непридатний для УПА-«Північ» та УПА-From the very beginning the UPA considered itself to be the embryo of the Armed Forces of a uni—
«Південь», де структура УПА зазнавала багатьох змін і модифікацій.
fi ed, independent Ukrainian state and for this reason was structured according to a model of a Отже, за таким підрахунком, на кінець 1944 р. в ГВО УПА-«Захід» налічувалося: regular army. The UPA’s organizational structure was simple and straight-forward, but at the same Воєнна округа 2 «Буг» — 28 сотень і 2 підстрашинські школи; ВО 3 «Лисоня» — 13 сотень;
time fl exible enough to allow the effective use of their human and material resources, to adapt to ВО 4 «Говерля» — 51 сотня;
varying military realities and to achieve signifi cant successes in combat. Its founders understood ВО 5 «Маківка» — 8 сотень;
the signifi cance of control from the top and encouraged initiative from below.
ВО 6 «Сян» — 16 сотень (але слід узяти до уваги те, що її формування завершилося
A military structure was fi nally set up in November, 1943 when Roman Shukhevych became the 1945 р.).
Supreme Commander of the UPA and the Supreme Military Headquarters were formed. At that Загальна кількість — близько 18 тис. вояків. Якщо додати ще згаданих у документі
time, the territory of the UPA activity was divided into three general military districts (HVO): UPA-15 тис. осіб з УПА-«Північ», отримаємо понад 30 тис. вояків, які в певний момент
»North» (the fi rst UPA in the northwestern regions: Polissia and Volyn), UPA-»South» (insurgent перебували в лавах УПА. Важливо наголосити, що ця цифра лише приблизна, адже відо-divisions in Podillia) and UPA-»West» (formerly the Ukrainian National Self-Defense (UNS) in Gali-мості про існування та діяльність повстанських відділів ще далеко не повні.
cia). Each HVO had its regional commander with the regional headquarters (KVSH) and was divided Число вояків, що перебували в УПА у конкретний момент, слід помножити в декілька
разів, аби вирахувати загальну кількість тих, хто пройшли через армію за весь час
into smaller territorial units — military districts (VO). HVO and KVSH were strategic-coordination її існування. Ротація у повстанських відділах відбувалася досить швидко: рядовий
centers, while combat operations were conducted at the level of the VO. The basic combat unit in повстанець залишався у їхніх лавах у середньому протягом двох років, після чого, the UPA was a company. It was usually comprised of three platoons that consisted of three (some-зазвичай, або гинув, або потрапляв у полон. Середній період діяльності повстан-times four) squads. A squad in well-trained fi ghting companies numbered 10-12 soldiers and was ських командирів був ще коротшим — близько року. Тому можна стверджувати, що за-armed with one light machine gun, two or three automatic weapons and rifl es.
галом через УПА перейшло приблизно 100 тис. осіб.
The UPA made use of a functional system of command grades (squad leader, platoon leader, company commander, battalion commander, brigade commander (commander of VO or a «group»), division commander and the UPA Supreme Commander). This system was established because Соціальний портрет українського повстанця
Збройна боротьба УПА була прикладом найбільш масової мобілізації українського суспіль-of a shortage of qualifi ed and politically reliable offi cers during the early stages of the formation ства на боротьбу за власну державність. Повстанцями ставали представники геть усіх
of the combat units and remained this way. It was offi cially approved in January 1944. From the соціальних прошарків, до яких належали українці. Та оскільки відсоток селян серед
