very beginning, The UPA also used traditional military ranks (soldiers: private, corporal; non-українців був найбільшим, то природньо, що саме ця верства переважала й у визволь-commissioned offi cers: sergeant, staff sergeant, master sergeant; offi cers: second lieutenant, fi rst ному русі. Отже, абсолютна більшість рядових вояків УПА були жителями сіл і зазвичай
lieutenant, captain, major, lieutenant colonel, colonel, brigadier general. A large percentage of men належали до відділів, які діяли в їхніх рідних околицях. Здебільшого це були молоді
were conferred higher ranks posthumously: f.e. 7 out of 9 were given the rank of General posthu-люди віком 18—28 років з початковою чи неповною середньою освітою, позапартійні, без
mously.
військової підготовки.
Дещо інакше виглядає портрет командира УПА. Серед командного складу значно більше було
Numerical strength of the UPA
міських жителів із середньою чи неповною вищою освітою. Переважна частина з них були
членами ОУН, мали досвід громадської діяльності в молодіжних парамілітарних організа-The UPA reached its greatest number in 1944 with about 30,000 soldiers, which at one defi nite ціях («Пласт», «Луг», «Сокіл») та пройшли військову службу (Дружини український наці-moment in its ranks. That number should be multiplied several times for a total count of those who оналістів, Червона армія, польська армія, німецька армія). Середній вік — 30—35 років.
passed through the UPA. The fact of the matter is that there was a high level of rotation among the Узагальнений образ керівних кадрів ОУН також цілком відповідає цьому портретові.
insurgents. The tour of duty of the insurgent soldier was an average of two years, at which point he either was killed in action or taken prisoner. The average tour of duty of insurgent commanders Окружний Григорій Легкий—
was even shorter — about one year. Taking this into account, one can say with certainty that ap—
‘Борис’ (у центрі) серед повстан—
ців. Гуцульщина.
proximately 100,000 soldiers passed through the UPA.
Social portrait of the Ukrainian insurgent
In the UPA’s cadres, most of the soldiers were local villagers who belonged to units which operated in their native locations. The majority of them — ages 18—28, with elementary or incomplete secondary education and did not belong to the organization, for whom the UPA was their fi rst military experience. The UPA’s command cadres had somewhat of a different profi le: there were signifi —
cantly more city dwellers, they were older — ages of 30—35 with secondary or incomplete higher education, the majority of them were OUN members, they were experienced in community life and were members of paramilitary youth organizations («Plast», «Luh», «Sokil»), the overwhelm-ing majority had previous military experience (the Detachments of Ukrainian Nationalists — DUN
(Druzhyny Ukrajinskykh Natsionalistiv), the Red Army, the Polish army). The top cadres of the OUN
had a similar profi le as the UPA command structure.
78
79
Розділ V
Українська Головна
Визвольна Рада
Повстанці на позиціях у лісі.
Закерзоння, 1946 р.
80
81
Із радянською окупацією 1939 року в Західній Україні припинили
існувати всі політичні партії та громадські організації, що обстоюва-ли інтереси українців. Ще швидше аналогічні інституції зникли на
решті території України, також зайнятої СРСР. Тому єдиною політич-ною силою, що фактично представляла український народ, стала
Організація Українських Націоналістів, яка не припиняла підпільної
боротьби з окупантами — чи то німецькими, чи то російськими.
Створена з ініціативи ОУН Українська Повстанська Армія приймала в свої ряди не лише членів цієї організації, але й прихильників
інших політичних сил, а також позапартійних патріотів, а отже була
чинним виразником прагнень усього українського національного
руху. 1943 року на територіях, звільнених від німців, УПА встано-вила свою владу. Відтак мав з’явитися понадпартійний політичний
орган, який би згуртував розрізнені патріотичні сили. Саме тоді
виникла ідея заснувати Головну Визвольну Раду — підпільний парламент воюючої України, яка пізніше отримала назву Українська
Головна Визвольна Рада.
Для реалізації цього задуму в кінці 1943 року було скликано
Ініціативний комітет, який мав підготувати платформу нового політичного утворення та підібрати кандидатів до нього. Основою для
об’єднання українських політиків мали стати такі засади: беззасте-режне визнання ідеї Української Самостійної Соборної Держави як
найвищої ідеї українського народу; визнання революційних мето-Робота Ініціативного комітету закінчилася Першим великим збо-Група жінок із УЧХ, котрі
Сотня «Льви» охороняє Збір дів боротьби за Українську Самостійну Державу; маніфестація вором УГВР, який відбувся 11—15 липня 1944 року в Карпатах у ліс-були господинями на лісничів—
УГВР. Село Сприня Львівської рожого ставлення до московських більшовиків і німців як окупантів
ничівці на узбіччі гори Виділок, що на південь від села Сприня Сам-ці під час проведення Великого
обл., липень 1944 р. Повстанцям України; визнання демократії як устроєвого принципу органу.
бірського району, під охороною відділів УПА.
збору.
напередодні вдалося провести
Оскільки в Україні крім ОУН не діяла жодна політична організа-Великий збір, який проходив під керуванням Ростислава Воло-успішну акцію проти німецького ція, УГВР складалася не з членів політичних структур, а з конкрет-шина як голови і Миколи Дужого як секретаря, сформулював і ухва-відділу, яка забезпечила їх новими них людей, які мали відповідний стаж політичної чи громадської
лив основні законодавчі документи УГВР — «Устрій», «Платфор-одностроями та зброєю. Крайній роботи. Ініціативний комітет докладав чималих зусиль, щоб до
праворуч із псами провідник Сам—
му» й «Універсал» — та вибрав керівні органи УГВР. Уродженець
УГВР ввійшли представники всіх українських земель і всіх політич-бірської округи ОУН Кузьма Бог—
Полтавщини, діяч Української Центральної Ради 1917—1918 ро
ків
дан — ‘Борис’.
них середовищ, які визнавали ідеологічну платформу Ради.
Кирило Осьмак став президентом; відомий політичний діяч міжвоєнного періоду, віце-спікер польського Сейму Василь Мудрий, Кирило Осьмак (1890—1960) народився в с. Шишаки Миргородсько-го повіту на Полтавщині. Навчався в Московському сільськогосподар-ському інституті. Активний учасник українського національного руху, член партії есерів. Член Центральної Ради; за Директорії працював
при уряді УНР; брав участь у повстанському русі. Вперше заарештований більшовиками 1928 р. в зв’язку зі справою «Трест»; згідно з
вироком, йому було заборонено жити у великих містах. Оселився в
Курську. 1930 р. заарештований вдруге, присуд — 3 роки концтабору, згодом замінені на адмінвисилку до Сиктивкара. Звільнений 1934 р. і
знову заарештований 1938. На волю вийшов 1940 р. Мешкав у Києві.
Від літа 1942 р. співпрацював з бандерівським крилом ОУН, задіяний у
пропагандистській роботі. У липні 1944 р. обраний президентом УГВР; склав проекти її «Платформи», «Універсалу». Більшовики арештували
Осьмака через кілька місяців після Великого збору УГВР. Навіть не
знаючи (до 1947) справжнього імені та посади в підпіллі, його засуди-ли на 25 років ув’язнення. Радянські органи безпеки марно намагалися схилити Осьмака до співпраці. Помер нескореним у віці 70 років у
Владімірській тюрмі. 2004 р. перепохований у Києві.
82
83
отець, докто р богослов’я Іван Гриньох та уродженець Харківщини
Іван Вовчук — першим, другим і третім віце-президентами; про-власна національна суверенна держа—
фесор Ярослав Біленький — генеральним суддею; генерал Роман
ва є єдиною передумовою та запо—
Шухевич — головою генерального секретаріату та генеральним
рукою нормального життя і розвитку
секретарем військових справ; Микола Лебедь — генеральним се-нації та її культури, матеріяльного
кретарем закордонних справ; Ростислав Волошин — генеральним
й духовного добробуту народніх мас.
секретарем внутрішніх справ.
2. Сучасна війна між двома тоталь—
Інші посади мали бути затверджені пізніше. Великий збір ухва-ними силами, московсько-більшовиць—
лив також присягу вояка УПА та інші документи.
ким та німецько-гітлерівським імпе—
ріялізмами, ведеться за оволодіння
в першу чергу українських земель
Плятформа Української Головної Визвольної Ради
як вихідних позицій до панування у
1. Український національно-визвольний рух, створення Самостійної Української Дер-східній, а навіть у всій Європі.
жави та боротьба за її закріплення в 1917—1921 рр. поглибили національну свідо-Вони стоять на позиціях тотальної,
мість і посилили політичну активність українських народніх мас.
колоніяльної експлуатації україн—
Упадок української держави внаслідок чужого завоювання, зумовленого недостатнім
ських земель та їх населення. Ви—
внутрішнім об’єднанням українських національних сил, полегшив чужинцям запанува-риваючи українському народові всі
ти на Україні. Це панування позначилось небувалим гнітом, масовим пограбуванням
матеріяльні й господарські засоби,
українського народу, поверненням його селянства й робітництва у справжнє кріпац-вони нещадно винищують провідні на—
тво, з нещадною експлуатацією і винищуванням мільйонових мас голодом і терором.
ціональні українські сили, нищать
Це страшне і криваве лихоліття упродовж 25 років навчило українські народні маси, національну культуру і національ-що ніякий чужий політичний і соціяльний устрій не піде їм на користь і що тільки
ну свідомість у масах, колонізують
край чужим населенням, а українське
населення масово вигублюють або ви—
возять за межі України.
3. Проте ця війна виснажує також во—
рогів і приводить їх до соціяльного
та політичного розкладу. Це створює
сприятливі передумови для визволь—
ної боротьби поневолених народів та
полегчить їм остаточну перемогу.
4. З уваги на це необхідно:
а) у вирі сучасної тотальної війни обо—
ронити український народ та його про—
відні кадри від фізичного знищення,
б) повести його до боротьби за своє ви—
