зволення і власну суверенну державу.
Для здійснення цих завдань потріб—
ний єдиний всеукраїнський національ—
ний фронт, організований на основі
об’єднання всіх діючих національ—
них українських сил, які змагають
до української суверенної держави,
і єдиний керівний центр.
Тому за ініціятивою Української Повстанської Армії (УПА), що утворилася в процесі
збройної боротьби українського народу проти грабунків і насильств окупантів над
мирним українським населенням, зорганізувався з представників усіх українських
земель та українських політичних середовищ всеукраїнський провідний центр під
назвою: Українська Головна Визвольна Рада (УГВР).
І. Цілі і завдання Української Головної Визвольної Ради
1. Об’єднати й координувати дії всіх самостійницько-визвольних сил українського
народу на всіх землях України та поза ними для національно-визвольної боротьби
проти всіх ворогів українського народу, зокрема проти московсько-большевицького
і німецько-гітлерівського імперіялізмів, за створення Української Самостійної
Соборної Держави (УССД).
2. Визначувати ідейно-програмові напрямні визвольної боротьби українського народу.
3. Керувати всією національно-визвольною боротьбою українського народу аж до здобуття державности і створення органів незалежної державної влади на Україні.
4. Репрезентувати, як верховний всеукраїнський центр, сучасну політичну боротьбу
українського народу в краю і за кордоном.
5. Покликати до життя перший український державний уряд та скликати перше українське всенародне представництво.
84
85
бів з передачею рільних земель у постійне користування трудовим хліборобським господар-II. Основні ідейно-програ—
ствам,
мові принципи
и) удержавлення важкої індустрії і важкого транспорту, передача кооперативним
Збереження життя нації,
об’єднанням легкої і харчевої індустрії, право широкого вільного кооперування
національної єдности й
дрібних продуцентів,
культури — це перша й най—
і) забезпечення вільної торгівлі в унормованих законодавством межах, вища ціль всякого здорово-ї) забезпечення вільного розвитку ремесла та права на творення індивідуальних ре-го національного організ—
місничих верстатів і підприємств,
му; національна суверенна
й) забезпечення права на вільну працю для фізичних та розумових працівників і за-держава є головною запо—
безпечення охорони інтересів робітництва соціяльним законодавством.
рукою збереження життя і
5. УГВР провадитиме свою боротьбу за УССД в союзі зі всіма поневоленими народами
нормального розвитку нації
Європи й Азії, які борються за своє визволення і визнають право України на полі-та добробуту її громадян.
тичну незалежність.
Тому українська нація в
6. УГВР змагає до порозуміння і прагне мирного співжиття з усіма сусідами України
цей час повинна віддати
на принципі взаємного визнання права на власні держави на етнографічних землях
всі свої сили для здобуття
кожного народу.
і закріплення власної дер—
жави.
Всі політично активні
Так було утворено підпільний український парламент, що впро-укра
їнські чинники пови—
довж десяти років, аж до моменту, коли останній Генеральний се-нні скон
солідуватися в бо—
кретар УГВР Василь Кук потрапив у полон, очолював визвольну
ротьбі за самостійну укра—
боротьбу українців.
їнську державу, усунути
всякі супе
реч
ливі питання
соціяльно-політичного по—
рядку, які без здобуття
власної держави не мають
під собою ре
ального ґрун—
ту.
Боротьба за національну са—
мостійну державу може бути
успішна тільки при умові,
Лісничівка — місце про—
що вона буде проводитися
ведення Великого збору УГВР.
незалежно від політичних
Прогулюються о. І. Гриньох та
впливів сторонніх сил.
В. Мудрий.
На тій підставі УГВР ви—
знає такі принципи своєї
діяльности:
1. УГВР прагне до відбудо—
ви Української Самостійної
Соборної Держави на всіх землях українського народу засобами революційної боротьби проти всіх ворогів державної самостійности українського народу, зокрема проти
більшовицьких і німецьких окупантів, та у співпраці з усіма прихильниками такої
самостійности.
2. УГВР твориться на принципові повної політичної незалежности своїх прагнень від
впливів сторонніх сил і чинників.
3. УГВР об’єднує всі провідні політичні елементи незалежно від їх ідейного світогляду та політично-групової приналежности, що стоять на ґрунті політичної суверенности
української держави та політичної незалежности українських визвольних прагнень.
4. УГВР приймає для об’єднання національно-визвольних українських сил у боротьбі
за УССД таку політичну соціяльну плятформу:
а) забезпечення народно-демократичного способу визнання політичного устрою в українській державі шляхом загального народнього представництва, б) забезпечення свободи думки, світогляду й віри,
в) забезпечення розвитку української національної культури, г) забезпечення справедливого соціяльного ладу в українській державі без клясового
визиску і гноблення,
ґ) забезпечення справжньої законности в українській державі і рівности всіх громадян перед законом,
д) забезпечення громадянських прав усім національним меншостям на Україні, е) забезпечення права рівних спроможностей на освіту для всіх громадян, є) забезпечення у трудовій господарській діяльності для всіх громадян вільної іні-ціятиви, регульованої вимогами й потребами цілости нації, ж) забезпечення вільної форми трудового землекористування з визначенням мінімаль-них і максимальних розмірів для індивідуального землекористування, з) усуспільнення основних природних багатств країни: землі, лісу, вод і підземних скар-86
87
The Ukrainian Supreme Liberation Council
The Ukrainian Supreme Liberation Council (UHVR) was formed in July 1944, as the highest political authority of the Ukrainian national liberation movement. Its goal was the consolidation of all Ukrainian political forces which recognized the need for an armed liberation struggle and the need for external representation of national liberation movement in the world. The General Assembly of the UHVR headed by Rostyslav Voloshyn as the chairperson and Mykola Duzhyj as the secretary, formulated and passed basic legislative documents of the UHVR — «Ustriy», «Platforma» and
«Universal» of the UHVR — and elected its leadership bodies. Born in Poltavshchyna, a member of the Ukrainian Central Council 1917—1918, Kyrylo Osmak became president; renown politician of the interwar period, the vice-speaker of the Polish Seim Vasyl Mudryj, Rev. doctor of theol-ogy Ivan Hryniokh and a native of Kharkivshchyna Ivan Vovchuk — the fi rst, the second and the third vice-presidents respectively, professor Yaroslav Bilenky — the General Judge, General Roman Shukhevych — the chairman of the General Secretariat and the Secretary General of Military Affairs, Mykola Lebed — the Secretary General of Foreign Affairs, Rostyslav Voloshyn — the Secretary General of Internal Affairs. So was formed the underground Ukrainian parliament which for ten years up to the capture of the last UHVR General Secretary Vasyl Kuk, led the national liberation struggle of Ukrainians.
Чотовий Іван Перцович— ‘Лісовик’.
88
Розділ VI
Запілля
Запілля
90
91
Військові теоретики стверджують, що ефективне ведення війни
можливе у тому випадку, якщо 10% дорослого населення країни, яка бере участь у війні, залучені до бойових дій, а решта працюють у військовій економіці, забезпечуючи боєздатність армії. Якщо
ж відсоток призваних до діючого війська перевищить цей показ-ник, — воно приречене на поразку. Військова економіка буде не-спроможною ефективно задовольняти потреби фронту в озброєнні, боєприпасах, обмундируванні, харчах тощо через брак робочої
сили. Тому очевидно, що без широкої підтримки населення ні ОУН, ні УПА не змогли би протягом десятка років протистояти найпотуж-нішим тоталітарним системам світу. Саме українські селяни взяли
на свої плечі найбільший тягар повстанської боротьби. Вони були не
лише бійцями УПА, але й складали основу її запілля, — висловлю-ючись сучасною термінологією, своєрідного тилу; вони найбільше
постраждали матеріально, зазнали безжальних репресій, гонінь і
переслідувань з боку ворога.
Завдання, що стояли перед запіллям, цим складним механізмом, який забезпечував життєдіяльність УПА та підпілля ОУН, стосувалися організації зв’язку, розвідки і контррозвідки, матеріально-господарського постачання, медично-суспільної опіки. Усіх їх вдавалося досить ефективно вирішувати завдяки правильно вибудуваній
структурі запілля. Воно поділялося на військово-адміністративні
Зустріч повстанців із
клітини різних рівнів (станиця—кущ—підрайон—район—надра-зв’язковою. Гуцульщина.
йон—округа) і в такий спосіб, фактично, повторювало структуру
підпілля ОУН.
До повстанців завітала
Розбудова запілля з усім його адміністративним апаратом та гос-зв’язкова ‘Степова’.
подарством розпочалася саме вчасно — 1943 року, тоді, коли відбувалося розгортання повстанських відділів, і потрібно було подбати про їхнє забезпечення.
Загальне керування і «фронтом», і запіллям здійснювало Голов не
командування УПА. Безпосередньо військово-адміністративною діяльністю керував комендант запілля Ростислав Волошин — ‘Горбенко’, який входив до складу Головного командування. Йому підпорядковувалися коменданти нижчих клітин із відповідними референтурами.
Референтури виконували конкретні завдання у тій чи тій відведе-Ростислав Волошин — ‘Горбенко’ (1911—1944) народився на Дубнівщині Рівненської обл. в сім’ї залізничника. До початку Другої світової війни був головою
Української студентської репрезентації в Польщі (1933—1934). Політв’язень
польських тюрем та концтабору в Березі Картузькій. У 1939—1941 рр. очолював Крайовий провід ОУН на ПЗУЗ. Був ув’язнений радянською владою за
діяльність в ОУН, а з початком німецько-радянської війни — знову ув’язнений
німцями. Після звільнення 1942 р. працював заступником директора Обласної
