Другий свiт. Справа вiдьми

— Хто тут? — запитав принц. Вiн не рухався, стояв непохитно. Не дивився назад. Не боявся. Вiн навiть не знав чи тут є хтось.

— Не упiзнаєш уже? Чи просто не бачиш? — пролунав голос за спиною хлопця.

— Мерi? Вiдома охотниця за нечестю! Що привело тебе у мiй замок? — грiзно запитав Арiандр.

— Як тобi вiдомо я перемагала найсильнiшу нечисть. I в свiтi Арес її бiльше не лишилося, лише невеличкi породження темряви. I ось у твоєму королiвствi я почула слабкий вiдголосок. А згадай Арi. Чому я стала охотницею на нечестю? Чи не ти подарував менi "Напиток Вiдчуттiв"? Я випила його пiд назвою " Найсмачнiше вино Ареса". I що сталося? Я почала бачити на 100 кiлометрiв уперед. Я почала чути те, що хтiла. Я могла вiдчувати запахи будь-кого у цьому свiтi. I так проста дiвчина з села стала найвеличнiшою охотницею. Тiєю дiвчиною яку окропила кров нечистi . Я стала тою, яку кликали Кровава Мерi. I все те завдяки тобi. Тож повернемося з вирiю спогадiв до нашої розмови. Якщо я не помиляюся у тебе вiдьма. А я все життя прагнула перемогти тих "тварин". I ось я наближаюся до своєї мрiї. Вiддай вiдьму Арiандр! — закiнчила промову охотниця.

— Нi! Вiдьми не нечисть. Вони клан. I тому ти юридично не можеш убити Майю. Не можеш! Чуєш мене Мерi? I вона ще не стала вiдьмою.

— I не стане! Знаю, що не можу. Але я цього хочу. Чуєш? Я хочу кровi. Не просто вiдьми. Я хочу убити останню вiдьму. Саме її. I ти знаєш певно чому. Забудь про свiй план. А ми можемо договоритися. Народ ще не знає про Майю. А тим хто знає ми скажемо що це помилка. Я не залишуся в боргу ваша величносте. — сказала вона. — Я знаю навiщо вам дiвчина. Вiдайте менi цей трофей. Твоя колекцiя може i обiйтися, а моя репутацiя нi. Ми ж домовимося?

— Хто це ми? Вбивця i чесний принц? Охотниця i її здобич. Ти знаєш про те що я можу покликати сторожу? I що ти пропонуєш за вiдьму?

— Усе! — прошипiла убивця. — До речi зi словом "чесний" я би посперечалася.

— У тебе є те усе яке ти менi обiцяєш? А? — запитав принц.

— Знала твою реакцiю. Може тебе це зацiкавить. — дiвчина засунула руку в рюкзак i витягнула баночку зiлля. — Прокляття Мiноса.

Принц вперше за час цiєї розмови обернувся. Тепер вiн бачив свою спiврозмовницю. Прекрасну бiлошкiру дiвчину. У неї були яскраво червонi губи. На плечi у неї чарувалися татуїровки. Вона була в чорних брюках, якi повнiстю обтягували стрункi ноги. На нiй був чорний топ з вирiзом. Волосся не було укладене у зачiску. Воно було просто розпущене i доставало дiвчинi до стегон. Було видно — вона змiнилася. Особливо її очi. Була легенда про цi очi. Полягала вона у тому що чим бiльше кровi тим червонiшi очi. Зараз же вони були налитi червоною краскою. Здавалося вона розриває зiницi. А якi вони були ранiше? Яскравi, блiдi, з карим вiдтiнком та кольором свiтла.

В руках стояла баночка з жовтою масою. Це було прокляття Мiноса. Його виливали на паличку або руку. Потiм те до чого доторкалася паличка ставало золотом. Так принц мiг стати казково багатим. I його це навiть трiшки радувало. Вiн би вiддав борги. Але якою цiною? Цiною життя. Йому вiдьма була потрiбнiша. Вiн мав завершити почате.

— Пробач Мерi! Але я не можу погодитися з тобою. Варто! — крикнув принц.

— Ти про це ще пожалiєш! — сказала Мерi та вистрибнула в вiкно.

Коли прибiгла варта вони навiть не встигли витягнути шпаги. Уже не було до кого їх застосувати. Кровава Мерi зникла за поворотом ночi. Тому її iнколи називали Дочка темряви. Так називали вампiрiв. Тiльки вони дiти темряви.

* * *

Майя сидiла бiля вiкна i листала чергову книгу по магiї. Їй не було сенсу її читати. Вона ж володiла особливою магiєю. Книгу про яку вона не могла найти.

Раптом вiкно вiдчинилося i в сторону вiдьми полетiла маленька голочка. То була Кровава Мерi. Майя прочитала про неї у книзi Великих Героїв. I згадала що чекає пiсля використання цього способу. Якби дiвчина не встигнула вiдвернутися, вона б уже лежала мертвою. Полетiла наступна голочка. Знову промазала. Майя засмiялася наче хтось розказав жарт. I тут одна з голок ударила по руцi. Невеличка подряпина красувалася на блiдому тiлi. I, де смерть? I тодi дiвчина зрозумiла вона несприятлива до цiєї отрути. Тiнь запищала. I утекла.

Роздiл 4.

Навчання

Майя вiддихалася вiд подiй. I почала думати: казати Арi чи нi? Вона походила по бiблiотецi. I вирiшила що про це йому можна i не знати. Поки дiвчина думала вона побачила маленьку шафу на якiй великими буквами було написано " Вiдьми ". Дiвчина подивилася на полицю наче на щось дивовижне. Вона швидко вiдкрила шафу. I мало не заплакала. Лише три книги. Оглянулася i побачила: ЦЕ ЗАЛА РАС. Майя образилася. Саме бiльше було про драконiв та ельфiв. Там було бiльше трьох сотень книг.

Дiвчина узяла першу книгу з роздiлу " Вiдьми ". i взялася читати анотацiю.

Анотацiя: Ця книга, не просто пiдручник по iсторiї книг, а й портативний телекiнез що уведе вас у iсторiю i дозволить прочитати її за 20 хвилин. Готуйтеся, ви дiзнаєтеся про те що вiдьми їли, де жили, що носили, про їх свята та традицiї.

Змiст:

— Вiдьми. Хто вони? .................................................. 3 сторiнка.

— Iсторiя виникнення клану вiдьм.................................. 6 сторiнка.

— Їжа вiдьм. Та розвiювання мiфiв що її стосуються............15 сторiнка.

— Що одягаються?........................................................................23 сторiнка.

— Свята. Що про вiдьом думають люди?..........................30 сторiнка.

— Традицiї................................................................40 сторiнка.

Те хто такi вiдьми Майю не цiкавило. Iсторiя також. Але вона вiдкрила шосту сторiнку тому що вважала, що вона має це усе знати.

Iсторiя виникнення клану вiдьм : Коли не iснувало нiчого, лише пустота почали формуватися раси. Вони себе називали самi. Дракони — тому що, мали хвостики з красивими, пушистими кiнчиками i могли ставати кровожерливими ящерами. Ельфи — тому що, мали крила i керували певною стихiєю. Вампiри — тому що, вони часто прагнули кровi. Демони — тому що, вибирали зло та погану сторону. Феї — тому що цiнили природу. Нiмфи — тому що вiддавали своє життя духам. Русалки — тому що мали хвости i жили у водi. Маги — тому що, мали надприроднi можливостi. Та щось на подобi людей — їх називали даради, тому що вони нiчого не умiли. I ось усi раси подiлилися. Були назви, держави, народ i тут боги пiдкинули дещо. Точнiше декого. Дiвчинку. Вона росла серед раси магiв. До якої до речi вiдносився Арiандр. I ось дiвчинку вiддали до Академiї Магiї. Та нi одне заклинання не виходило у бiдолашної. Її хотiли вигнати. Але велика аура чотирьох стихiй, не дозволяла це зробити. Вона пройшла багато експериментiв i нiхто не знав: Хто вона? Усi знали: це iнша раса, невiдома науцi та магам. Дiвчинцi було уже дванадцять та вона не керувала своїм даром. Даром чотирьох стихiй. Одного разу Анарiель, яку звали Анна (скорочено), пiшла до директора в кабiнет. Його там не було. Дiвчинка здивувалася: Чому вiн не закрив дверi? У цей час пiдiйшов сам директор. Вiн почав розпитувати як вона вiдкрила дверi. Та Анна з нерозумiння слухала це. Адже дверi були вiдкритi. I тут вона зрозумiла це її дар. Вiдкривати. Але до чого тут стихiї. А ще виявилося що вона пробиває захист. Її вiдправили до ельфiв. Але i вони не допомогли. В вiдчаї, вони звернулися до Енергiї. I вона повiдала їм про расу вiдьм. Керiвникiв чотирьох елементiв. Кожна з них мала по два елемента. Та не усi раси полюбили її. Але життя йшло, у вiдьми з'явилися дiти. Дiана , Юлiана та Марiана. Дивнi iмена були у цих дiвчат. Та була одна проблема. Нi одна з цих вiдьм, навiть Анна не керували стихiями. Три молодих вiдьми Дiана, Юлiана та Марiанна пiшли на гору Європа. На нiй три вiдьми грали в iгри та придумали заклинання якi дозволяли отримувати силу стихiй. Вони просто склали його, придумали обряд i усе iнше. I в повнолуння виконали усе те. Вони були шокованi коли Дiана змiнила колiр свого бiлого волосся на чорне з сiрими промiжностями. У неї побiлiло лице, та з'явилося татуювання на чолi. У неї був там якийсь знак. На нiй з'явилося чорне плаття i червона мантiя. Юлiана теж мала свiтле волосся i здивувалося коли у неї з'явилися чорнi промiжки. Її голубi очi замiнив жовтий колiр. А по руцi попливло татуювання у виглядi жил. Але дивилося гарно. Вона була в жовтуватому, стародавньому платтi та зеленiй мантiї. I остання Марiанна. Не змiнила колiр волосся. Лише розмiр. Воно побiльшало. На нiй були чорнi брюки та чорна кофта. Зверху чорна мантiя. Очi теж почорнiли. Анна вибiгла до дiвчат та не встигла. Уже зародилися три вiдьми. Вiдьми — пращурки. Вони зникли. Але iснують досi. Дiана — вогонь та повiтря. Юлiана — вода та земля. Та Марiанна — життя i смерть (некроманiя). Вiдьми жили шiстсот столiть. I тут в Аресi почали з'являтися люди, а точнiше даради. Коли їх стало багато вони створили свою расу. I вбили усiх вiдьм. Якi не захищалися. Тому що не мали права вбити. А люди начхали на права. I вiдьми, яких вважали нечестю зникли. I тодi завершилося життя клану. Усi ментали перевiряли свiт. I визнали кiнець клану вiдьм.

Майя здивувалася. Вона бачила те що читала. Напевно це i є той телекiнез.

Їжа вiдьм : Пишеться вiд iменi автора. Я провела багато дослiджень. I дiзналася правду. Вiдьми не їдять нечисть. Чомусь їх теж вiдносили до неї. Але вони не їдять її. Вони вбивають її. Людей теж не їдять. Вiдьми вважають себе людьми. I їх кров окрiм вiдношення до великого клану немає нiчого, що вiдрiзнятиме їх вiд людей. Вони їдять теж що їдять iншi раси. Також вiдьми не крадуть енергiї в природи. Вони просять її. Хоча i поганi бувають, вони крадуть, але потiм платять за це.

Що одягаються? : Вони не носять з собою черепiв та не ходять лише у чорному. У них не все тiло в тату. У кожної вiдьми своє татуювання що свiдчить про силу. Одяг у всiх рiзний. Як i його кольори. У давнину вiдьми що керували водою, одягали голубi мантiї, синi сукнi, бiлi брюки. I усе тому подiбне у таких кольорах. Вiдьми що керували елементом землi вибирали зеленi, коричневi, салатовi та жовтi кольори. Вiдьми що керували вогнем вибирали червонi, оранжевi та чорнi кольори. Вiдьми що керували повiтрям носили рiзнi кольори свiтлого вiдтiнку. Маги некроманти носили чорнi.

Люди про вiдьм думали дещо iнших. За їх вiруванням, вiдьма -жiнка з надприродними силами, якi вона використовує, на думку загалу, на шкоду людям. Вiдьма — один iз найяскравiших персонажiв людської демонологiї. Її опис i характеристика досить детально представленi в етнографiчнiй лiтературi. В людськiй демонологiї вiдьма символiзує не лише абстрактне зло; iнколи вона може виступати символом смертоносної виразки або навiть смертi, i в цьому руслi її дiї подiбнi до вампiрських "Блiде зморшкувате обличчя, крючкуватий нiс, що ловить всiлякi запахи, великi пожадливi губи, кожне око по п'ятаку, нерухомi повiки, якi не може поворухнути навiть спрямований в очi сонячний промiнь — ось портрет нечестивої iстоти в образi жiнки, без участi якої не обходилось жодне недобре дiло на землi. Подiляли вiдьом на двi категорiї — "родимих" i "вчених". Природня, або "родима" вiдьма з'являється коли в кого народжується пiдряд сiм дiвчат, а мiж ними нi одного хлопця, або є представницею третього поколiння позашлюбних дiвчат чи є просто дочкою вiдьми (залежно вiд регiону). Родима вiдьма могла народитися у матерi, котра, будучи вагiтною, готувала свят-вечiрнi страви та ненароком проковтнула вуглинку, або ж коли дитину в утробi матерi прокляли "в таку хвилину". "Вчена" вiдьма набирається своїх надприродних сил вiд iншої вiдьми, або вiд чорта, взагалi вiд нечистої сили. Рiзниця мiж "родимою" i "вченою" вiдьмами та, що родима вiдьма може iнодi й направити заподiяну шкоду, але вчена нiколи цього не зробить: "Гiрша вiдьма вчена, як родима" .

Але як би вони не вважали це усе — неправда.

Свята:

1 сiчня. Великий Зимовий шабаш. У цей день вiдьми збиралися та розказували про те що вони робило у цьому роцi.

15 сiчня. День додавання новачкiв.

23 лютого. Початок єдинства з природою. Виклик весни.

1 березня. Великий Весняний шабаш.

10 квiтня. День єдинства вiдьм.

16 травня. День Великого навчання

1 червня. Великий Лiтнiй шабаш.

1 липня. Кровава луна.

27 серпня. День боротьби з нечестю.

1 вересня. Великий Осiннiй шабаш.

13 жовтня. День слави Кровавiй Мерi.

30 листопада. День трьох найсильнiших Вiдьом — Пращурок.

Майя замiтила що зараз 1 липня. I виходить що сьогоднi Кровава Луна.

3 грудня. День поваги. В цей день вiдьми допомагають людям.

Традицiї: У вiдьом багато традицiй. Ось перша полягає у тому що повну силу контролю стихiй вiдьма отримує лише тодi коли:

— вона сама цього хоче усiм серцем.

— вона пройде обряд.

А ще цiкавим є те що пiсля повного контролю над стихiями вiдьма отримає татуювання. Кожного року вiдьма має вшановувати Вiдьом-Пращурок та готувати їм дари, тридцятого листопада. На Кроваву Луну вiдьма має пiти у лiс i опекти руки до кропиви. Аое вона обов'язково має бути — iнiцiйованою Для того щоб Луна не перевела її на погану сторону.

На цьому Майя закiнчила читати книгу. I узяла iншу. Вона мала назву "Зiлля якi готують лише вiдьми". Це було так цiкаво, що дiвчина заховала собi книгу. I обiцяла сама собi те зо коли матиме час приготує зiлля " Сондрекс". Воно допомагає добре спати. Склад такий: сон-трава, щепотка чарiвної пильцi та трiшки енергiї стихiї землi. Тут для кожного елемента свої зiлля. I дiйсно їх готують лише вiдьми.

I ще одна книга, мала назву " Заклинання для вiдьом ". Оце вже цiкаво. Майя спробувала її вiдкрити та не змогла. I тодi вона побачила надписи.

" Цю книгу вiдкриє лише вiдьма, але для закриття заклинань вiд чужих очей вiдкриє книгу лише вiдьма."

" Ти теж вiдьма. Бо ти вiдкрила цю шафу. Але ти не iнiцiйована вiдьма дiвчинко"

Ого! Майя здивувалася. I тут зайшов принц. Дiвчина ледви встигла сховати книгу.

— Моя вiдьмо! — почав вiн.

— Не твоя! — з'язвила дiвчина

— Не злися! Я пожартував. А що це ти читаєш? Ого, ти вiдкрила цю шафу? Як?

— Читаю книги! А чому про вiдьм тiльки одна книга?

— Одна? Казали що їх три. Ну так було у рукописi.

— Значить рукопис помилився!

— Напевне! ТО що пiшли на iнiцiацiю.

— Уже? — злякалася Майя.

— Так! — посмiхнувся принц. — Передумала?

— Перенесемо? — вiдповiла дiвчина питанням на питання.

— Нi! — вiдрiзав принц.

Роздiл 5.

Iнiцiацiя

Трiшки позмагавшись Майя з сумною гримасою вийшла з бiблiотеки. По дорозi пояснюючи що на нiй вдягнено.

— Арi! Ти не розумiєш! Я не можу носити сукнi! Для мого свiту це — не звично. I я не мiнятиму одяг. Я хочу носити джинси i футболку. — скиглила дiвчина.

— Майя, але ж ти представитель такого клану. — почав принц.

— Та ким би я не була. Я хочу носити те що зручно. А не те що вiд мене вимагають. I перед ким менi красуватися? У мене що є народ? — розлютилася вiдьма.