Другий світ. Справа відьми

— Хто тут? — запитав принц. Він не рухався, стояв непохитно. Не дивився назад. Не боявся. Він навіть не знав чи тут є хтось.

— Не упізнаєш уже? Чи просто не бачиш? — пролунав голос за спиною хлопця.

— Мері? Відома охотниця за нечестю! Що привело тебе у мій замок? — грізно запитав Аріандр.

— Як тобі відомо я перемагала найсильнішу нечисть. І в світі Арес її більше не лишилося, лише невеличкі породження темряви. І ось у твоєму королівстві я почула слабкий відголосок. А згадай Арі. Чому я стала охотницею на нечестю? Чи не ти подарував мені "Напиток Відчуттів"? Я випила його під назвою " Найсмачніше вино Ареса". І що сталося? Я почала бачити на 100 кілометрів уперед. Я почала чути те, що хтіла. Я могла відчувати запахи будь-кого у цьому світі. І так проста дівчина з села стала найвеличнішою охотницею. Тією дівчиною яку окропила кров нечисті . Я стала тою, яку кликали Кровава Мері. І все те завдяки тобі. Тож повернемося з вирію спогадів до нашої розмови. Якщо я не помиляюся у тебе відьма. А я все життя прагнула перемогти тих "тварин". І ось я наближаюся до своєї мрії. Віддай відьму Аріандр! — закінчила промову охотниця.

— Ні! Відьми не нечисть. Вони клан. І тому ти юридично не можеш убити Майю. Не можеш! Чуєш мене Мері? І вона ще не стала відьмою.

— І не стане! Знаю, що не можу. Але я цього хочу. Чуєш? Я хочу крові. Не просто відьми. Я хочу убити останню відьму. Саме її. І ти знаєш певно чому. Забудь про свій план. А ми можемо договоритися. Народ ще не знає про Майю. А тим хто знає ми скажемо що це помилка. Я не залишуся в боргу ваша величносте. — сказала вона. — Я знаю навіщо вам дівчина. Відайте мені цей трофей. Твоя колекція може і обійтися, а моя репутація ні. Ми ж домовимося?

— Хто це ми? Вбивця і чесний принц? Охотниця і її здобич. Ти знаєш про те що я можу покликати сторожу? І що ти пропонуєш за відьму?

— Усе! — прошипіла убивця. — До речі зі словом "чесний" я би посперечалася.

— У тебе є те усе яке ти мені обіцяєш? А? — запитав принц.

— Знала твою реакцію. Може тебе це зацікавить. — дівчина засунула руку в рюкзак і витягнула баночку зілля. — Прокляття Міноса.

Принц вперше за час цієї розмови обернувся. Тепер він бачив свою співрозмовницю. Прекрасну білошкіру дівчину. У неї були яскраво червоні губи. На плечі у неї чарувалися татуїровки. Вона була в чорних брюках, які повністю обтягували стрункі ноги. На ній був чорний топ з вирізом. Волосся не було укладене у зачіску. Воно було просто розпущене і доставало дівчині до стегон. Було видно — вона змінилася. Особливо її очі. Була легенда про ці очі. Полягала вона у тому що чим більше крові тим червоніші очі. Зараз же вони були налиті червоною краскою. Здавалося вона розриває зіниці. А які вони були раніше? Яскраві, бліді, з карим відтінком та кольором світла.

В руках стояла баночка з жовтою масою. Це було прокляття Міноса. Його виливали на паличку або руку. Потім те до чого доторкалася паличка ставало золотом. Так принц міг стати казково багатим. І його це навіть трішки радувало. Він би віддав борги. Але якою ціною? Ціною життя. Йому відьма була потрібніша. Він мав завершити почате.

— Пробач Мері! Але я не можу погодитися з тобою. Варто! — крикнув принц.

— Ти про це ще пожалієш! — сказала Мері та вистрибнула в вікно.

Коли прибігла варта вони навіть не встигли витягнути шпаги. Уже не було до кого їх застосувати. Кровава Мері зникла за поворотом ночі. Тому її інколи називали Дочка темряви. Так називали вампірів. Тільки вони діти темряви.

* * *

Майя сиділа біля вікна і листала чергову книгу по магії. Їй не було сенсу її читати. Вона ж володіла особливою магією. Книгу про яку вона не могла найти.

Раптом вікно відчинилося і в сторону відьми полетіла маленька голочка. То була Кровава Мері. Майя прочитала про неї у книзі Великих Героїв. І згадала що чекає після використання цього способу. Якби дівчина не встигнула відвернутися, вона б уже лежала мертвою. Полетіла наступна голочка. Знову промазала. Майя засміялася наче хтось розказав жарт. І тут одна з голок ударила по руці. Невеличка подряпина красувалася на блідому тілі. І, де смерть? І тоді дівчина зрозуміла вона несприятлива до цієї отрути. Тінь запищала. І утекла.

Розділ 4.

Навчання

Майя віддихалася від подій. І почала думати: казати Арі чи ні? Вона походила по бібліотеці. І вирішила що про це йому можна і не знати. Поки дівчина думала вона побачила маленьку шафу на якій великими буквами було написано " Відьми ". Дівчина подивилася на полицю наче на щось дивовижне. Вона швидко відкрила шафу. І мало не заплакала. Лише три книги. Оглянулася і побачила: ЦЕ ЗАЛА РАС. Майя образилася. Саме більше було про драконів та ельфів. Там було більше трьох сотень книг.

Дівчина узяла першу книгу з розділу " Відьми ". і взялася читати анотацію.

Анотація: Ця книга, не просто підручник по історії книг, а й портативний телекінез що уведе вас у історію і дозволить прочитати її за 20 хвилин. Готуйтеся, ви дізнаєтеся про те що відьми їли, де жили, що носили, про їх свята та традиції.

Зміст:

— Відьми. Хто вони? .................................................. 3 сторінка.

— Історія виникнення клану відьм.................................. 6 сторінка.

— Їжа відьм. Та розвіювання міфів що її стосуються............15 сторінка.

— Що одягаються?........................................................................23 сторінка.

— Свята. Що про відьом думають люди?..........................30 сторінка.

— Традиції................................................................40 сторінка.

Те хто такі відьми Майю не цікавило. Історія також. Але вона відкрила шосту сторінку тому що вважала, що вона має це усе знати.

Історія виникнення клану відьм : Коли не існувало нічого, лише пустота почали формуватися раси. Вони себе називали самі. Дракони — тому що, мали хвостики з красивими, пушистими кінчиками і могли ставати кровожерливими ящерами. Ельфи — тому що, мали крила і керували певною стихією. Вампіри — тому що, вони часто прагнули крові. Демони — тому що, вибирали зло та погану сторону. Феї — тому що цінили природу. Німфи — тому що віддавали своє життя духам. Русалки — тому що мали хвости і жили у воді. Маги — тому що, мали надприродні можливості. Та щось на подобі людей — їх називали даради, тому що вони нічого не уміли. І ось усі раси поділилися. Були назви, держави, народ і тут боги підкинули дещо. Точніше декого. Дівчинку. Вона росла серед раси магів. До якої до речі відносився Аріандр. І ось дівчинку віддали до Академії Магії. Та ні одне заклинання не виходило у бідолашної. Її хотіли вигнати. Але велика аура чотирьох стихій, не дозволяла це зробити. Вона пройшла багато експериментів і ніхто не знав: Хто вона? Усі знали: це інша раса, невідома науці та магам. Дівчинці було уже дванадцять та вона не керувала своїм даром. Даром чотирьох стихій. Одного разу Анаріель, яку звали Анна (скорочено), пішла до директора в кабінет. Його там не було. Дівчинка здивувалася: Чому він не закрив двері? У цей час підійшов сам директор. Він почав розпитувати як вона відкрила двері. Та Анна з нерозуміння слухала це. Адже двері були відкриті. І тут вона зрозуміла це її дар. Відкривати. Але до чого тут стихії. А ще виявилося що вона пробиває захист. Її відправили до ельфів. Але і вони не допомогли. В відчаї, вони звернулися до Енергії. І вона повідала їм про расу відьм. Керівників чотирьох елементів. Кожна з них мала по два елемента. Та не усі раси полюбили її. Але життя йшло, у відьми з'явилися діти. Діана , Юліана та Маріана. Дивні імена були у цих дівчат. Та була одна проблема. Ні одна з цих відьм, навіть Анна не керували стихіями. Три молодих відьми Діана, Юліана та Маріанна пішли на гору Європа. На ній три відьми грали в ігри та придумали заклинання які дозволяли отримувати силу стихій. Вони просто склали його, придумали обряд і усе інше. І в повнолуння виконали усе те. Вони були шоковані коли Діана змінила колір свого білого волосся на чорне з сірими проміжностями. У неї побіліло лице, та з'явилося татуювання на чолі. У неї був там якийсь знак. На ній з'явилося чорне плаття і червона мантія. Юліана теж мала світле волосся і здивувалося коли у неї з'явилися чорні проміжки. Її голубі очі замінив жовтий колір. А по руці попливло татуювання у вигляді жил. Але дивилося гарно. Вона була в жовтуватому, стародавньому платті та зеленій мантії. І остання Маріанна. Не змінила колір волосся. Лише розмір. Воно побільшало. На ній були чорні брюки та чорна кофта. Зверху чорна мантія. Очі теж почорніли. Анна вибігла до дівчат та не встигла. Уже зародилися три відьми. Відьми — пращурки. Вони зникли. Але існують досі. Діана — вогонь та повітря. Юліана — вода та земля. Та Маріанна — життя і смерть (некроманія). Відьми жили шістсот століть. І тут в Аресі почали з'являтися люди, а точніше даради. Коли їх стало багато вони створили свою расу. І вбили усіх відьм. Які не захищалися. Тому що не мали права вбити. А люди начхали на права. І відьми, яких вважали нечестю зникли. І тоді завершилося життя клану. Усі ментали перевіряли світ. І визнали кінець клану відьм.

Майя здивувалася. Вона бачила те що читала. Напевно це і є той телекінез.

Їжа відьм : Пишеться від імені автора. Я провела багато досліджень. І дізналася правду. Відьми не їдять нечисть. Чомусь їх теж відносили до неї. Але вони не їдять її. Вони вбивають її. Людей теж не їдять. Відьми вважають себе людьми. І їх кров окрім відношення до великого клану немає нічого, що відрізнятиме їх від людей. Вони їдять теж що їдять інші раси. Також відьми не крадуть енергії в природи. Вони просять її. Хоча і погані бувають, вони крадуть, але потім платять за це.

Що одягаються? : Вони не носять з собою черепів та не ходять лише у чорному. У них не все тіло в тату. У кожної відьми своє татуювання що свідчить про силу. Одяг у всіх різний. Як і його кольори. У давнину відьми що керували водою, одягали голубі мантії, сині сукні, білі брюки. І усе тому подібне у таких кольорах. Відьми що керували елементом землі вибирали зелені, коричневі, салатові та жовті кольори. Відьми що керували вогнем вибирали червоні, оранжеві та чорні кольори. Відьми що керували повітрям носили різні кольори світлого відтінку. Маги некроманти носили чорні.

Люди про відьм думали дещо інших. За їх віруванням, відьма -жінка з надприродними силами, які вона використовує, на думку загалу, на шкоду людям. Відьма — один із найяскравіших персонажів людської демонології. Її опис і характеристика досить детально представлені в етнографічній літературі. В людській демонології відьма символізує не лише абстрактне зло; інколи вона може виступати символом смертоносної виразки або навіть смерті, і в цьому руслі її дії подібні до вампірських "Бліде зморшкувате обличчя, крючкуватий ніс, що ловить всілякі запахи, великі пожадливі губи, кожне око по п'ятаку, нерухомі повіки, які не може поворухнути навіть спрямований в очі сонячний промінь — ось портрет нечестивої істоти в образі жінки, без участі якої не обходилось жодне недобре діло на землі. Поділяли відьом на дві категорії — "родимих" і "вчених". Природня, або "родима" відьма з'являється коли в кого народжується підряд сім дівчат, а між ними ні одного хлопця, або є представницею третього покоління позашлюбних дівчат чи є просто дочкою відьми (залежно від регіону). Родима відьма могла народитися у матері, котра, будучи вагітною, готувала свят-вечірні страви та ненароком проковтнула вуглинку, або ж коли дитину в утробі матері прокляли "в таку хвилину". "Вчена" відьма набирається своїх надприродних сил від іншої відьми, або від чорта, взагалі від нечистої сили. Різниця між "родимою" і "вченою" відьмами та, що родима відьма може іноді й направити заподіяну шкоду, але вчена ніколи цього не зробить: "Гірша відьма вчена, як родима" .

Але як би вони не вважали це усе — неправда.

Свята:

1 січня. Великий Зимовий шабаш. У цей день відьми збиралися та розказували про те що вони робило у цьому році.

15 січня. День додавання новачків.

23 лютого. Початок єдинства з природою. Виклик весни.

1 березня. Великий Весняний шабаш.

10 квітня. День єдинства відьм.

16 травня. День Великого навчання

1 червня. Великий Літній шабаш.

1 липня. Кровава луна.

27 серпня. День боротьби з нечестю.

1 вересня. Великий Осінній шабаш.

13 жовтня. День слави Кровавій Мері.

30 листопада. День трьох найсильніших Відьом — Пращурок.

Майя замітила що зараз 1 липня. І виходить що сьогодні Кровава Луна.

3 грудня. День поваги. В цей день відьми допомагають людям.

Традиції: У відьом багато традицій. Ось перша полягає у тому що повну силу контролю стихій відьма отримує лише тоді коли:

— вона сама цього хоче усім серцем.

— вона пройде обряд.

А ще цікавим є те що після повного контролю над стихіями відьма отримає татуювання. Кожного року відьма має вшановувати Відьом-Пращурок та готувати їм дари, тридцятого листопада. На Кроваву Луну відьма має піти у ліс і опекти руки до кропиви. Аое вона обов'язково має бути — ініційованою Для того щоб Луна не перевела її на погану сторону.

На цьому Майя закінчила читати книгу. І узяла іншу. Вона мала назву "Зілля які готують лише відьми". Це було так цікаво, що дівчина заховала собі книгу. І обіцяла сама собі те зо коли матиме час приготує зілля " Сондрекс". Воно допомагає добре спати. Склад такий: сон-трава, щепотка чарівної пильці та трішки енергії стихії землі. Тут для кожного елемента свої зілля. І дійсно їх готують лише відьми.

І ще одна книга, мала назву " Заклинання для відьом ". Оце вже цікаво. Майя спробувала її відкрити та не змогла. І тоді вона побачила надписи.

" Цю книгу відкриє лише відьма, але для закриття заклинань від чужих очей відкриє книгу лише відьма."

" Ти теж відьма. Бо ти відкрила цю шафу. Але ти не ініційована відьма дівчинко"

Ого! Майя здивувалася. І тут зайшов принц. Дівчина ледви встигла сховати книгу.

— Моя відьмо! — почав він.

— Не твоя! — з'язвила дівчина

— Не злися! Я пожартував. А що це ти читаєш? Ого, ти відкрила цю шафу? Як?

— Читаю книги! А чому про відьм тільки одна книга?

— Одна? Казали що їх три. Ну так було у рукописі.

— Значить рукопис помилився!

— Напевне! ТО що пішли на ініціацію.

— Уже? — злякалася Майя.

— Так! — посміхнувся принц. — Передумала?

— Перенесемо? — відповіла дівчина питанням на питання.

— Ні! — відрізав принц.

Розділ 5.

Ініціація

Трішки позмагавшись Майя з сумною гримасою вийшла з бібліотеки. По дорозі пояснюючи що на ній вдягнено.

— Арі! Ти не розумієш! Я не можу носити сукні! Для мого світу це — не звично. І я не мінятиму одяг. Я хочу носити джинси і футболку. — скиглила дівчина.

— Майя, але ж ти представитель такого клану. — почав принц.

— Та ким би я не була. Я хочу носити те що зручно. А не те що від мене вимагають. І перед ким мені красуватися? У мене що є народ? — розлютилася відьма.