Хрест
Польовий медпункт УПА.
Закерзоння, 1946 р.
104
105
проводити вишколи для
Надання медичної до—
Петро Скобельський
медиків-новачків і вояків
помоги пораненому воякові
(1914—1945). 1939 р. закінчив
УПА, готувати методичні
УПА.
Львівський медичний інсти—
посібники з медицини.
тут, за фахом лікар-хірург.
Першою головою УЧХ
1941 р. очолив комісію, що до—
Дівчина з УЧХ надає допо—
стала Катерина Зариць—
слідила знущання та знищення
могу пораненому повстанцю.
Одним із головних чинників нормального функціонування армії
ка, а після її арешту
української інтелігенції в тюрмі
Золочівського замку. Доброволь—
є постійне медичне забезпечення. Від самого початку у відділах
1947 року службу очоли—
цем пішов у дивізію «Галичина».
Української Повстанської Армії створили окрему санітарну службу.
ла Галина Дидик, яка за—
Загинув у лавах УПА 1945 р.
Коли навесні 1943 року структуру УПА було уніфіковано, постала
лишалася на цій посаді до
спеціальна медична служба — Український Червоний Хрест (УЧХ).
арешту 1950 ро ку.
Завданням УЧХ було забезпечувати догляд за хворими та поране-Навесні 1943 року на
ними вояками УПА, залучати кваліфікованих лікарів, налагоджуват и
Волині розпочалися мас—
постачання та виробниц
тво ліків, обладнувати підпільні шпиталі,
штабні бої проти німець—
ких каральних загонів,
саме тоді УЧХ широко роз—
Зі спогадів Ярослави Романини-Левкович:
горнув свою роботу. Укра—
«У той час доволі тяжко було з ліками, і я нав’я—
їнські лікарі працювали у
зала зв’язок у Жовківщині в селі Глинське зі
двох напрямах. Одні, при—
станичною Марійкою, на псевдо ‘Валя’. Вона мала
кріплені до відділів УПА,
сестру у Львівському медінституті на фармації. Ця
в умовах бойових дій на—
студентка діставала потрібні нам ліки, а ‘Валя’
доставляла їх. Я кілька разів отримувала від неї
давали першу допомогу
бандажі і ліки».
пораненим, часто — ви—
носячи їх з-під обстрілу та
доправляючи до лікарень.
Зі спогадів Модеста Ріпецького:
Інші лікарі працювали
«Проблема постачання ліків, хірургічних інстру—
при районних військових шпиталях, куди привозили тяжкопора-ментів та інших медичних припасів для Санітарної
нених. Окрім повстанців, вони лікували й цивільн е населення, по-служби новозорганізованого куреня не становила сер—
йозних труднощів. Незабаром мені вдалося придбати
страждале внаслідок терору німецьких, радянських чи польських
більше припасів, як було потрібно. Завдячували ми
це передусім місцевому населенню. Заклики підпіль—
ної мережі ОУН в час німецької окупації: органі—
Катерина Зарицька — ‘Монета’ (1914—1986) народилася в м. Коломиї.
зувати для Української Повстанської Армії ліки,
Донька відомого українського математика, професора Львівського універ-військові уніформи, взуття, зброю, харчі — знайшли
ситету Мирона Зарицького. У 1930-х рр. входила до жіночої розвідки у від-спонтанну піддержку цивільного населення».
ділі розвідки КЕ ОУН. 1934 р. арештована у справі Пєрацького, звільнена
у травні 1939 р. внаслідок амністії. Одружилася з відомим діячем визвольного руху Михайлом Сорокою. У березні 1940 р. її, вагітну, арештували
разом із чоловіком, з яким вона при житті більше не зустрілась. Вийшла на
волю 1941 р.; продовжила навчатися на інженера. 1943 р. організувала та
очолила підпільний Український Червоний Хрест. Провідниця жіночої сітки
ОУН. Активно працювала в підпільній пропаганді, під псевдонімом ‘У. Ку-жіль’ написала кілька важливих політично-ідеологічних статей. Зв’язкова
Головного командира УПА Р. Шухевича. Керівництво визвольного руху від-значило її Срібним хрестом заслуги. Схоплена у вересні 1947 р. на заліз-ничній станції в м. Ходорові. 1952 р. засуджена до 25 років тюрми. Вийшла
на волю 21 вересня 1972 р., жила у м. Волочиську Хмельницької. Помер-ла 29 серпня 1986 р. 28 вересня 1991 р. перепохована на Личаківському
цвинтарі у Львові у спільній могилі з М. Сорокою, чий прах привезли з
Мордовії.
Галина Дидик — ‘Анна’ (1912—1979) народилася в с. Шабалин Бережанського
повіту на Тернопільщині. Під час Другої світової війни стала співорганізатором
Українського Червоного Хреста. 1939 р. вперше заарештована радянською владою. Від 1944 р. провідниця УЧХ на Тернопільщині, а 1947 р. керувала всією
структурою УЧХ. Виконувала функції зв’язкової Головного командира УПА Романа Шухевича. Заарештована в березні 1950 р. радянськими органами безпеки. Засуджена на 25 років тюремного ув’язнення, яке відбувала у м. Володимир
(Росія), потім у Мордовії. Після звільнення 1971 р. оселилась у м. Христинівка
на Черкащині. Похована у Бережанах.
106
107
каральних загонів. У ході визвольної бо—
ротьби українські лікарі лікували не тільки
вогнепальні поранення та переломи, але й
різні важкі хвороби: тиф, запалення леге—
нів тощо.
Цікаво, що серед повстанських лікарів
було багато євреїв, урятованих повстан—
цями від німецьких репресій.
Щоб убезпечити шпиталь від викриття,
при «поступленні» та «виписці» хворому
зав’язували очі, аби, потрапивши в полон,
він не міг виказати місце розташування
шпиталю. Проте коли ворогові вдавалось
такий шпиталь відшукати, лікарі брали до
рук зброю та захищали поранених. Їхня
відвага не поступалася відвазі вояків, адже живими вони не здава-Антін Кольман — ‘Вугляр’,
лись. 23 січня 1947 року на горі Хрещатій (Лемківщина) три лікарі, хірург у Львові. Єврей за націо-три санітарки та шість поранених вояків трималися в обложеній нальністю. Оперував важкопора-криївці-шпиталі цілу добу. Одинадцятеро оборонців останніми на-неного в бою з ґестапо члена Про—
воду ОУН Дмитра Маївського.
Загинув як лікар УПА 1945 р. в
Карпатах.
Самуель Нойман (?—1945),
лікар-єврей, власник приватної
Лікар надрайону «Бескид»
лікарні у м. Стрию Львівської
(Лемківщина) Богдан Крук —
обл. Під час війни, з допомогою
‘Мелодія’ (стоїть посередині) із
ОУН, переховувався від німець—
пораненими, охороною та сані—
ких переслідувань під ім’ям ‘Мак—
таркою. Село Затварниця, осінь
симович’. У вересні 1943 р. пере—
1946 р.
ведений у КВШ УПА-«Захід»,
виконував функції лікаря при
штабі та провадив вишкільну ді—
Зі спогадів Модеста Ріпецького:
яльність у старшинській школі.
«Тимчасовий пункт медичної допомоги містився на середньому відтинку, недалеко від со-Загинув у Чорному лісі в липні
тенного ‘Веселого’. Там на горбках також були на становищах курінний ад’ютант ‘Бір’
1945 р. під час бою проти загону
та капелян о. ‘Яворенко’. На середньому відтинку важко поранених не було, а тим кіль-НКВД.
ком легко раненим мені з ‘Гуцулом’ треба було накладати перев’язки лежачи, бо ворог
тримав сотню під досить цільним обстрілом. Важко ранених ми мали в пляні відставляти
до сіл Смерек та Ветлина найкоротшим шляхом, шутрованою гірською дорогою».
Зі спогадів Ярослави Романини-Левкович:
«Ми подалися прямо в Бутин, бо там якраз привезли тяжко пораненого, який вже мав
гангрену. Що я там застала? На ліжку лежить блідий молодий хлопець. Лікар ходить роз-тривожений по хаті і молиться, бо треба ампутувати руку, а він не хірург, а терапевт
і має всього три скальпелі. Коли йому сказали, що прийшла районова, тобто я, він
втішився і звернувся до мене за порадою, що робити. Йому треба було моральної підтримки. Я запитала, який він бачить вихід з положення. На це він відповів, що коли
не ампутувати руку, то смерть неминуча. Якщо зробити операцію, то може або вижити, або померти. Я сказала: “Вибирайте другий випадок, бо все в Божих руках, а ви робіть, що в ваших силах”.Він рішився на одчайдушний крок і сказав готувати все до операції.
Присутні були два медбрати Данилюк Іван — ‘Сніп’ і ‘Дрозд’, один з них східняк. З медсестер — псевдо ‘Іра’, найбільш досвідчена, яка мала за собою 8 років медичної праці
в Жовківській лікарні, друга ‘Веселка’, третя ‘Оля’ з Боянця, Бурко Марія та Музика
Ганя, здається з Пристяні. Наркозу не було, тільки заморозили руку, але раненому
Петро Мельник — ‘Хмара’,
сказали, що будуть кості складати. Два медбрати стали один в ногах, другий в головах
командир ТВ 21 «Гуцульщина»,
притримувати, щоб поранений не кидався, а ми з ‘Ірою’ подавали інструменти. Ще й до
та Палій Грималюк, мешканець
сьогодні мені в очах, як ампутована рука впала в відро. Операція пройшла успішно, с. Яворова (присілок Безулька-3).
але найстрашніше було попереду, коли поранений побачить, що немає руки. Йому дали
Лікар-самоук, косто прав. Світ—
насонний середник, і він цілу ніч спав, а мене оставив лікар чергувати коло нього, лина, де Палій був сфотографо-кожну годину міряти температуру й відпускати джгут для циркуляції крові, відтак знову
ваний з повстанцями, потрапи—
затискати. Над ранок температура почала падати до 36, що в цьому недопустиме, тож я
ла до рук МҐБ, після чого його
послала зв’язкову за лікарем, але він тільки сказав, який зробити укол, після чого
було жорстоко побито, і він пе—
температура піднялася, й коли прийшов лікар, то вже все внормувалося».
редчасно помер.
108
109
боями повбивали себе, а дванадцятий повстанець спалив докумен-The Ukrainian Red Cross
ти та підірвав шпиталь гранатою, аби ніщо не потрапило ворогові
до рук.
One of the primary factors ensuring an army’s normal functioning is continuous medical care.
Сьогодні відомі імена та псевда сотень лікарів, які, незважаючи
From the very beginning, separate medical services were formed within the units of the Ukrainian на репресії та переслідування з боку сталінського режиму, мужньо
