Insurgent Army. When the structure of the UPA was unifi ed in the spring of 1943, a special medi-виконували свій обов’язок, надаючи допомогу повстанцям.
cal service — the Ukrainian Red Cross was established. This service was to provide care for sick and wounded UPA soldiers, attract well-qualifi ed doctors, prepare the supply and manufacture of medicine, equip underground hospitals and conduct training classes for new physicians and soldiers of the UPA and prepare medical manuals. Ukrainian doctors worked in two directions: some Зі спогадів Богдана Крука — ‘Мелодії’:
doctors operated within the conditions of the armed struggle, attached to UPA units, where they
«Героїчний випадок, що мав місце 23 січня 1947 р. на горі Хрещатій (комплекс
gave fi rst aid to the wounded, often carrying them out from under fi re and delivering them to hos-лісів Лемківщина біля Балигорода). Ворожий відділ, завдяки зраді, оточив си-pitals. Other doctors worked at regional military hospitals which treated the severely wounded.
лою 500 вояків на чолі з полковником санітарний пункт, де було 17 осіб, між
These doctors treated not only insurgents but also civilians who had suffered from the terror of якими був доктор ‘Рат’, магістр ‘Орест’, санітар ‘Арпад’, 3 санітарки, хворі
the German, Soviet or Polish punitive groups. It is worth mentioning that among the insurgent та поранені. Всі присутні у шпиталі на пропозицію ворога здатися відповіли
doctors there were many Jews rescued by insurgents from German repressions. Today, we know пострілами. Намагаючись за всяку ціну здобути наших людей живими, ворог почав
the names or pseudonyms (psevda) of hundreds doctors who despite repressions and prosecution пляномірну облогу. На заклик: “Zdajcie sie, nic wam nie będzie” [“Здавайтеся, of the Stalinist regime, courageously fulfi lled their duty helping the insurgents.
вам нічого не зроблять”] наші оборонці відповіли пострілами з автоматів і ґранатами. Як оповідав польський жовнір, що брав участь в облозі та згодом попав
до нашого полону, оборонці вигукували образливі слова на адресу більшовицького уряду. Оборона тривала цілу добу. Вигуки “Слава Україні!” та останні глухі
постріли в криївці дали зрозуміти, що медично-санітарний персонал і поранені, вистріливши всі набої, постріляли себе».
Повстанська криївка—
шпиталь.
110
Розділ VIII
Формування
старшинських кадрів
Підготовка до складання присяги
старшинської школи «Олені».
Вересень 1944 р.
112
113
Курсанти та командири
підстаршинської школи групи
«Турів», 1943 р.
Українська Повстанська
Армія переважно складалася
«У повстанці!» (зі спогадів поручника УПА ‘Павла’):
з добровольців, і лише в дея—
«Командир придивлявся до кожного зокрема й дещо запитував.
ких теренах у 1943—1945 ро—
Запитував, що примусило нас йти до повстанського відділу.
ках також проводила мобі—
По перегляді простими словами почав говорити до нас. Він
лізацію. Тож, закономірно,
з’ясував, яке суворе, тяжке життя повстанця та яка жорстока
що рядовиків в УПА не бра—
боротьба з ворогами.
— Але любов до України переможе все! — закінчив свою про-кувало, натомість давалася
мову Різун.
взнаки нестача кваліфікова—
Тих кілька слів командира Різуна зробило велике враження на
них командирів усіх рівнів,
нас. Кожний з нас готовий був віддати навіть сьогодні життя
на самперед
— ройових і
за Україну. Енергійна постава, відвага й одчайдушність ко-чото вих. Тому кожна Воєнна
мандира ще більш запалювала кожного з нас.
округа організовувала 3—6—
«Гайдамаки», імені Кривоноса) Української народної самооборони
З лиця командира била велика сила волі й упертість. Перед
тиж не ві підстаршинські курси
(пізніше — групи УПА-«Захід»). Їхні випускники стали основою для
собою ми бачили справжнього ідейного борця за краще завтра
чи школи для підготовки ро—
формування нових відділів групи УПА-«Захід».
українського народу.
йових. Уже навесні 1943 ро ку
Останні дві підстаршинські школи було організовано 1946 року
Товариство, що прибуло разом із командиром, з любов’ю диви-на терені ВО 6 «Сян», на т. зв. Закерзонні. У травні—червні тут
лося на нього. Були горді зі свого командира.
на терені первісної УПА (піз—
— Тому що дехто з вас старший віком і в’яже його родинне жит-ніше — групи УПА-«Північ»)
проходила школа імені полковника Коника з участю 110 курсантів
тя, піде додому. — Нам треба молодих, здорових вояків, щоб
почали діяти вишколи під—
із Тактичного відтинка 26 «Лемко». У серпні—жовтні (із переведен-могли видержати найгірші обставини, — сказав командир Різун.
старшин, які називали «Ви—
ням на оперативні дії) — школа «Переяслави» з участю приблизно
Між нами було з п’ятнадцять, що мали приблизно п’ятдесят ро-школами молодших команди—
60 курсантів із ТВ 13 «Розточчя» ВО 2 «Буг». Керівниками обох виків. Вони були змушені вертатись додому. Хоча всякими силами
рів». Перший із них — відділ
школів були випускники старшинської школи «Олені».
намагались залишитись, але по довших переконуваннях зрозу—
«Вовки» — діяв на Поліссі.
Інтенсивні підстаршинські вишколи все-таки не покривали наяв-міли тяжкі обставини українського повстанця, відійшли.
2
червня вишкіл закінчили
них потреб. Тому в ході швидкого розгортання УПА в 1943—1944 ро-Нас розділено по чотах сотні Різуна. Мене теж приділено до
59 випускників, яких одразу
ках чималий відсоток ройових отримали свої призначення за ко-цієї ж сотні.
мандні здібності, виявлені безпосередньо в бойових діях. Те саме
Я — стрілець Пробій!
розподілили як підстаршин
Під час військових навчань.
Щасливий був цей день для мене. Я став вояком Української
чи вишкільників у бойових
стосується сотенних і навіть курінних командирів.
Зліва направо: ‘Орел’, ‘Чавун’,
Повстанської Армії».
відділах Першої групи (зго—
Для підготовки чотових командирів організовували старшинські й ‘Мишка’, ‘Когут’, ‘Калина’, ‘Під-дом ВО «Заграва»). Керівник
підстаршинські школи, які тривали 3—4 місяці. Таких шкіл було три: кова’. Коломийщина, 1948 р.
вишколу та частина інструкторів були ветеранами Дружин українських націоналістів.
У Галичині, в горах, фактично повний підстаршинський вишкіл
Старшини Перемиського ку— від літа 1943 року проводили вишкільні курені («Чорні Чорти», реня УПА.
114
115
«Дружинники» (один випуск), «Лісові чор—
ти» (один випуск) та «Олені» (два випус—
ки). Курсантів називали «юнаками», а ви—
пускників, що здали іспит — «елевами».
Хронологічно першою була школа
Леонід Ступницький, під—
«Дружинники» під командою поручника
полковник армії УНР. В УПА
Левка Криська — ‘Гориня’ (ветерана Кар—
від 1943
р., організатор стар—
патської Січі). Організована як бойова со—
шинських та підстаршинських
тня, вона проводила навчання в серпні—
шкіл, шеф КВШ групи «Північ»
у серпні-грудні 1943 р., та шеф
листопаді 1943 року на Поліссі.
КВШ групи «Південь» в 1944 р.,
Друга школа «Лісові чорти» під коман—
шеф Головного військового
дою сотника Василя Брилевського — ‘Бо—
штабу УПА. Загинув 30 липня
рового’ (ветерана ДУН), також одна сот—
1944 р. в бою з підрозділом НКВД,
ня, діяла там само в жовтні 1943 — січні
посмертно іменований генерал—
1944 ро ків. Обидві школи були підпоряд—
хорунжим.
ковані ІІІ вишкільному відділові КВШ гру—
пи УПА-«Північ», який очолював майор Ва—
Зі спогадів сотенного В. Грабенка «В рядах УПА на Костопільщині»:
«Підстаршинська школа УПА “Дружинники” приміщувалася на хуторах між с. Золотинь і
с. Яполот, над р. Горинню, на південь від м. Степані. Ця околиця була неприступна
для німців, бо мости на шляхах були позривані, зрештою довколишна територія була
під контролею відділів УПА. На хуторі було біля 15 хат. Тут приміщувалися ще шпиталь з вишколом медсестер, окремий вишкіл дівчат і штаб полк. Леоніда Ступницького, відомого тоді як полковник ‘Гончаренко’…
Нас приділили до вишкільного складу підстаршинської школи. Командиром підстаршинської
школи був пор. Федір Польовий (‘Поль’). Інструкторами школи були наддніпрянець ‘Береза’, інженер та кол[ишній] старшина ЧА, який викладав телефонічний і радіозв’язок
тощо. Інший наддніпрянець, інженер, псевдонім, мабуть, ‘Граб’, учив мінування та
саперського діла, мій добрий знайомий з куреня «Соловей» Левицький (‘Мі
кадо’) вчив
Навчання вояків УПА.
польовий вишкіл і сотник армії УНР ‘Чайка’ вчив про кінноту, М. Дума й я провадили
загальний військовий вишкіл — впоряд, зброєзнавство, внутрішню службу, топографію.
Свідоцтво про закінчення
Були ще інші інструктори з Волині, прізвищ чи псевдонімів яких вже не пригадую».
підстаршинського вишколу ВО
«Заграва».
Генерали УПА
Інструкцією ГВШ ч. 3 від 19 грудня 1943 р. в УПА устій-нено п’ять генеральських звань: генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник, генерал армії, маршал. У часі
боротьби УПА та збройного підпілля генералами, відповідно до
рішень УГВР, були поіменовані дев’ять осіб (із них 7 — посмертно):
1. 22 квітня 1945 р. Підполковник Армії УНР Леонід Ступницький — ‘Гончаренко’, Шеф КВШ УПА-«Північ» у 1943—1944 рр., генерал-хорунжий (посмертно).
2. 8 жовтня 1945 р. Підполковник Армії УНР Іван Трейко — ‘Дибов’, заступник Шефа Штабу ЗГ «44» УПА-«Північ» у 1944—1945 рр., генерал-хорунжий (посмертно).
3. 9 лютого 1946 р. Підполковник УПА Роман Шухевич — ‘Чупринка’, Головний командир УПА у 1943—1950 рр., генерал-хорунжий.
4. 9 лютого 1946 р. Майор УПА Дмитро Грицай — ‘Перебийніс’, Шеф ГВШ у 1944—1945 рр., генерал-хорунжий (посмертно).
