5. 11 жовтня 1952 р. Полковник УПА Олекса Гасин — ‘Лицар’, Шеф ГВШ у 1943, 1946—1949 рр., генерал-хорунжий (посмертно).
6. 11 жовтня 1952 р. Іван Климів — ‘Легенда’, член військової
референтури ОУН у 1942 р., генерал-політвиховник (посмертно).
7. 11 жовтня 1952 р. Дмитро Маївський — ‘Тарас’, начальник політвиховного управління ГВШ у 1943—1944 рр., генерал-політвиховник (посмертно).
8. 11 жовтня 1952 р. Микола Арсенич — ‘Михайло’, головний
керівник Служби безпеки ОУН у 1941—1947 рр., генерал контррозвідки (посмертно).
9. 20 жовтня 1952 р. Полковник УПА Василь Кук — ‘Коваль’, Го-Навчання вояків УПА.
ловний Командир УПА в 1950—1954 рр., генерал-хорунжий.
Івано-Франківщина.
116
117
Кандидати на вишкіл другого набору до старшин ської школи «Оле-Присяга старшинської шко—
ні» вже мали спочатк у закінчити проміжний курс — «Школу кадрів», ли «Олені».
якою командував сотенний ‘Шум’. Випускників «Школи кадрів», ко-Присяга підстаршинської
силь Сидор — ‘Крегул’. Поліські школи успішно
Вояки УПА отримують ін—
школи в Чорному лісі.
трі діставали високі оцінки, переводили до «Оленів», а решту ске-закінчило близько 200—300 курсантів.
струкції командира.
ровували ройовими до відділів.
Було заплановано розпочати й третю шко—
Усі три школи разом підготували 600—700 кандидатів на чото-лу на Поліссі, але наближення російсько—
вих командирів.
німецького фронту змусило відмовитися від
На Гуцульщині во—
цього наміру. Брилевському доручили при—
сени 1944 року для
спішити закінчення другої школи «Лісові чор—
місцевих відділів готу—
ти», а тоді перевести інструкторський колек—
Отець Рафаїл (Роман Хо—
вала кадри старшин—
тив на терен групи УПА-«Захід». Отже, третю
мин), капелан старшинської
ська школа «Грегіт», а
школи «Олені», відзначений
школу — «Олені» — в складі бойової сотні охо-у ВО «Маківка» — під—
званням поручника-капелана.
рони і двох вишкільних було створено 3 березня
Загинув у бою з більшовиками
старшинська школа
1944 року в Карпатах під командою поручни—
15 жовтня 1944 р.
«Крилаті».
ка Степана Фрасуляка — ‘Хмеля’.
«Олені» — третя Юнацька школа (початкова назва), що мала осідок у гірських околицях району Долина
Зі спогадів підполковника Степана Фрасу—
Івано-Франківської обл. Її організували 1 березня 1944 р. як курінь «імени Пипського» під командою
ляка — ‘Хмеля’:
пор. Степана Фрасуляка — ‘Хмеля’. Цей курінь протягом двох місяців постійно поповнявся новими юна—
«По розпущенні першого турнусу старшин—
ками та проводив рекрутський вишкіл. У квітні, з приходом інструкторського колективу з Полісся, про-ської школи почався набір юнаків на дру—
ведено реорганізацію — командування перебрав пор. Федір Польовий — ‘Поль’, курінь названо «Олені», гий турнус. Щоб новобранці були військово
а юнаків розділено на три сотні. 1-ша і 2-га сотні проходили старшинський вишкіл, а 3-тя стала школою
і ідейно підготовані, в Розтоці ство—
підстаршин.
рено підготовчий курс, так звану Школу
«Олені» були оперативно підпорядковані 5-му відділові КВШ групи УПА-«Захід», який очолював сотник
Кадрів, яку очолив сотенний ‘Шум’. Для
Василь Брилевський — ‘Боровий’. При штабі школи діяла ланка інструкторів та чота жандармерії. Кожний
цієї школи “Журавлі” побудували бараки.
юнак мусив бути у доброму фізичному стані, мати середню освіту й командирські здібності.
Сотенний ‘Шум’ службово і господарчо був
Школа підготувала два турнуси (випуски) випускників: «Олені-1» (квітень—липень) та «Олені-2»
залежний від курінного ‘Козака’, зате у
(липень—жовтень). У цілому школу почали 700—800 юнаків, але успішно закінчили старшинський ви-вишкільних справах — від командира стар—
шкіл тільки 404. Під час іспитів найважливішими були оцінки за командирські здібності, поведінку, зброє-шинської школи “Оленів”, який випрацював
знавство та польову службу. У підсумку юнаки одержували військові звання відповідно до загального
для нього програму вишколу та контролю—
результату: «достаточно» — вістун; «добре» — старший вістун; «дуже добре» — булавний. Існувала
вав її виконання. Від червня 1944 р. по—
також оцінка «відмінно», але її, з огляду на високі вимоги, ставили рідко і лише за окремі дисципліни.
чався призов до Школи Кадрів. Вимогою
Втім, 17 найкращих юнаків випуску «Олені-2» із другої сотні одержали звання старшого булавного. А від
прийняття до школи було, щоб рефлектант
грудня 1944 р. у наказах ГВШ з’являються іменування випускників школи на ступінь хорунжого.
був добре фізично розвинений і мав за—
До травня 1945 р. «Олені» діяли у форматі мандрівної вишкільної групи під командою хор. ‘Щита’, яка
кінчений науковий цензус».
головно проводила короткі дошколи чи перевишколи командного складу у різних бойових сотнях ВО 4
«Говерля».
118
119
Зі спогадів ройового Івана Гарасиміва —
‘Палія’ «З юнацьких мрій — у ряди УПА»:
«Командиром відділу, що зупинився в нашо—
му селі, був сотенний ‘Гамалія’. Під його
командою була одна чота, близько 50 во—
яків, татарів. Ці татари здезертирували
з частини, що була утворена з полоне—
них ЧА при німецькій армії. Вони стояли
ціле літо залогою в Коломиї, де охоро—
няли мо
сти і залізничну дорогу на від—
тинку Коломия—Отинія… Командування УПА
звернулося до татарів окремими летючка—
ми, закликаючи їх до співпраці. Врешті
їм запропоновано перейти до УПА. Татари
погодилися. Під командою старшого лейте—
нанта Сергія, наприкінці жовтня 1943 р.
вони покинули свою касарню. Цієї ж таки
ночі долучилися до нашого повстанського
відділу, що перебував біля Коломиї.
Командир Сергій відрізнявся від своїх
вояків. Він був бльондин, тоді як всі
його вояки — жовтошкірі й косоокі. Го—
ворив тільки по-російськи. Був родом з
Командні пости середнього рівня в ку—
Під час теоретичних за—
Кубані. Німці нерадо хотіли бачити жов—
ренях і сотнях спершу займали українці,
нять на військовому вишколі.
того косоокого офіцера й тому поставили
які перед тим уже служили в радянській,
Коломийщина, 1942 р.
на командира татарського відділу не та—
польській чи німецькій арміях.
тарина».
Дуже часто колишніх підстаршин при—
значали командирами куренів або й на
вищі пости. Колишніх старшин Армії
Української Народної Республіки та Укра—
Хорунжий Ярослав Коцьо—
їнської галицької армії, з огляду на їхній
лок — ‘Крилач’, сотенний відділу
вік і брак досвіду ведення війни в нових
«Ударник-6». Весна 1947 р.
умовах, здебільшого призначали до шта—
бової праці.
Група повстанців на вишколі.
Старшинами були й неукраїнці, голов—
Один із базових підручників,
но військовики з Кавказу та Азії, котрі ко—
за яким навчалися вояки УПА.
Автор — підполковник Степан
мандували відділами УПА, до яких входи—
Фрасуляк — ‘Хмель’.
ли представники їхніх національностей.
Іван Кулик — ‘Сірий’ (1919—1951) народився в Донецькій обл. Маючи звання старшого лейтенанта Червоної армії, потрапив до німецького полону, звідки втік із групою бійців, відтак приєднався до повстанців. Командував сотнею УПА, що діяла на
Гуцульщині. Вступив до ОУН. Від 1946 р. був військовим референтом, згодом — референтом пропаганди у Коломийському окружному проводі. Призначений окружним
провідником ОУН Коломийщини (1950). Отримав ступінь сотника УПА. Кулик загинув у бою зі спецгрупою МВД 2 жовтня біля с. Великий Ключів Коломийського р-ну
Івано-Франківської обл.
Іван Трейко — ‘Немо’ (‘Дибов’) (1898—1945) народився в с. Старостинці тепер Погребищенського р-ну
Він ницької обл. Військовий діяч: повстанський отаман (1919—1924), командир Київської повстанської
групи (1923), консультант із військових питань отамана «Поліської січі» Тараса Бульби — ‘Боровця’
(1941), полковник Армії УНР, генерал-хорунжий УПА (1945). Вів збройну боротьбу у Сквирському, Бі-лоцерківському і Таращанському повітах. За переконаннями монархіст-гетьманець. У 1925 р. оселився
на Рівненщині в с. Самостріли, де допоміг матеріально й морально не одному емігрантові з Радянської
України. ГПУ здійснило замах на Трейка (1927), внаслідок якого він був поранений. 5 серпня 1941 року
в м. Рівному уклав договір із ‘Боровцем’ про участь українських монархістів у лавах «Поліської січі». У
м. Холмі заарештований ґестапо (1942). Від другої половини 1943 р. очолив відділ розвідки ШВО «Заграва». Очолював відділ розвідки ШВО «Тютюнник» і з’єднання груп 44 (1945). Загинув у бою з військами
НКВД 24 квітня в с. Городниця Житомирської обл.
120
121
Formation of the offi cers’ cadres
One of the most diffi cult problems that the UPA command had to face during its development was the shortage of offi cers. The absence of an independent Ukrainian nation during the pre-war period caused a shortage of army commanders experienced in command service. For this reason, among UPA commanders were soldiers who obtained this experience in foreign armies (Polish, German, Soviet) or older offi cers who served in the Ukrainian army of 1917—1920. However there were not enough of these people to satisfy the increasing needs of the army. For this reason, the UPA began to set up its own non-commissioned offi cer (NCO) and offi cer schools which in underground conditions trained the command cadres for the army. In total there were four offi cers schools:
«Druzhynnyky», «Lisovi chorty», «Hrehit», «Oleni» which trained several hundred offi cers.
