Турбогвинтовий

— Не розумію.

— Що таке? — я відірвався від комп'ютера і повернувся до дівчини, що вже вилізла мені на хвіст, і тепер заглядала на клавіатуру.

— Як ти вмудряєшся з ними працювати? Та ще так швидко й вправно... Я зі своїми кінцівками й досі звикнутися не можу. — Ішані помахала вузьким крилом, що розділилося на три 'пальці'.

— Нічого особливого. — я згорнув документ і відклав комп'ютер, перекотившись на бік, притискаючи до себе з іншого ще трохи холоднувате тіло дівчини. — Я думав ти вже давно здогадалася.

— Про що?

— Я ж казав тобі, що отримав це тіло нещодавно. А до того в мене було інше. Зовсім не схоже на це.

— Розкажеш?

— Краще покажу.

Я знову дістав комп'ютер і вивів на екран малюнок нашого куреня під час вечері, відтворений по пам'яті. І хоча змінився світ, змінилося тіло, але руки не забули. Я дивився сторінку свого двійника тут, і всі мої малюнки, з деякими поправками на реальність, повністю відповідали тому, що залишилося ТАМ. Важко сказати, чи шкодую я про те, що тутешня історія пішла іншим шляхом, відмінним від оригінального світу, але схиляюся до думки, що ні — не шкодую. Тут не було кривавого майдану, не було жертв, але й революції гідності, як такої, також не сталося. Тут усе інакше. Тепер мені доведеться жити тут, тому нехай цей малюнок залишиться для мене єдиним нагадуванням про всі ті достойні вчинки та помилки, які я зробив.

— Он я, скраю, щити розмальовую. Подивися на мої верхні кінцівки. Тепер бачиш схожість? — я поворушив пальцями перед екраном.

— А хто ці інші... істоти, що стоять поруч?

— Мої товариші.

— Слухай, я постійно забуваюся тебе спитати.

— Що саме?

— Ти ж переселився, так?

— Ну й що?

— Значить і тіло, й ім'я в тебе нові, так?

— Так.

— А як же тебе звати насправді?

— Насправді мене звати...

Кінець!

Завершено 26 січня 2015 року