жавне Правління. Шухевич
став заступником міністра
військових справ.
Восени 1942 року поча—
лося творення Української
Повстанської Армії. У листо—
паді 1943 року її Головним
командиром став Роман Шу—
хевич — ‘Тарас Чупринка’.
Напередодні повернен—
ня радянської окупації, у
липні 1944 року, відбулось
об’єднання українських по—
літичних сил, а як резуль—
тат — створення підпільного
пар ламенту — Української
Головної Визвольної Ради. Ге—
неральний Секретаріат УГВР
очолив Роман Шухевич.
130
131
На підпільній квартирі в
5 березня 1950 року в селі Білогорща поблизу Львова в остан-Білогорщі — Роман Шухевич,
ньому бою проти окупантів загинув Головний командир Армії Без-Олекса Гасин, Галина Дидик.
смертних генерал-хорунжий Роман Шухевич — ‘Тарас Чупринка’.
Його смерть не зупинила українців, які ще десятиліттями зброєю та
словом боролися за Українську Самостійну Соборну Державу.
Із «Повідомлення» про смерть ген. Романа Шухевича — ‘Тараса Чупринки’:
«На постах Голови Генерального Секретаріяту УГВР, Генерального Секретаря Військових Справ УГВР, Головного Командира УПА та Голови Проводу ОУН на українських землях сл. п. друг Р. Шухевич — Т. Чупринка — Лозовський — Тур — в період 1944—50 рр.
керує визвольно-революційною боротьбою багатотисячної УПА, широкого збройного
підпілля, підпільної ОУН та мільйонових мас українського народу проти німецько-гітлерівських та московсько-більшовицьких окупантів, в обороні українського народу від окупантського терору та грабунку, за збереження та дальшу розбудову позицій українського визвольно-революційного руху в Україні, за визволення України
з-під чужоземного панування, за побудову на українських землях незалежної й со-борної держави зі справедливим та передовим політичним та суспільно-економічним
устроєм.
Протиокупантська визвольна боротьба, що її в 1943—50 рр. повела УПА, підпільна
ОУН і багатомільйонові маси українського народу під досвідченим і відважним, безпосереднім керівництвом сл. п. генерала Шухевича — Чупринки, з погляду масового
героїзму й патріотизму, з погляду завзяття й жертвенности всіх її учасників та
українських народних мас, з погляду тих надзвичайно важких умов, в яких вона
ввесь час проходила — не має собі рівної не тільки в українській, але в світовій
історії. Вона завжди становитиме одну з найславніших, найгероїчніших сторінок
історії України.
Як революційний керівник сл. п. друг Шухевич — Тур відзначався великими органі-заторськими та військовими здібностями, глибоким політичним розумом, величезним
досвідом революційної боротьби… Політична й життьова принциповість, безмежна
особиста відвага, рухливість, жива й весела вдача, простота в щоденному житті та
поведінці, “тверда рука” й разом з цим батьківська дбайливість про інших — ось
характерні риси характеру сл. п. генерала Шухевича — Чупринки, що ними Він скрізь
і завжди завойовував собі симпатії, створював життєрадісний, бадьорий настрій, закликав на безстрашну, безкомпромісну і тверду боротьбу з ворогами України».
Зі статті «Кого ми втратили» («Сурма», 1950):
«Генерал Тарас Чупринка — це взір провідника революційного
руху, політика й стратега, який провадив боротьбу народу в
умовах таких тяжких, яких досі не знала історія. Він жив і
боровся для народу, Він залишився з ним у найтяжчих хвилинах
жорстокого, нелюдського його поневолення…»
З переходом УПА в 1949 році до збройного підпілля, протистояння тоталітарному режиму набуло нових форм і відтепер вимагало неабиякої винахідливості, особливо від керівників визвольного
руху. Попри титанічні зусилля НКВД Романові Шухевичу в цей час
навіть вдавалося їздити лікуватися на південні курорти.
Зі спогадів Галини Дидик:
«Це була дуже гарна людина. Рішучий, коли треба було, бо від того залежало життя
людей. До хлопців з охорони ставився дуже добре, а вони називали його “Старий”, хоч старим він не був. Були хлопці старші від нього. Любили разом співати. Його
почуття гумору допомагало всім. Провідник ходив одягнений так само, як стрільці: чоботи, влітку — дрелікові штани і військова гімнастерка, пілотка, а взимку —
вовняні штани. Дуже любив дітей. Де вони у якійсь хаті були, то зразу влаштовував
з ними забаву. З хлопцями проводив вишколи (навчання). Завжди були книжки й всі
щось вивчали: мову, географію, фізику, математику, літературу та історію. Він
гарно співав. Один раз ми були у Львові у людей, де було фортепіано. Тоді він, мабуть, останній раз у житті грав якийсь твір Ґріґа. Але то були рідкісні хвилини. Провідник з хлопцями інколи заходив у Львові до деяких родин наших добрих
прихильників і знайомився з їхнім життям. Так знайомився він з людьми зі Східної
Посмертне фото.
України. З’являвся інкогніто як учитель чи інженер. Він завжди умів усіх якось
захопити, був веселий, начитаний, умів цікаво розповідати, так, що всі його любили
Будинок у Білогорщі, місце
й запрошували до себе в гості».
загибелі Романа Шухевича.
132
133
Roman Shukhevych
The history of the Ukrainian Insurgent Army is inseparably connected to the name of Roman Shukhevych, the person who created this army and headed it for over a seven year period until his death. He was born on June, 30th, 1907 in Lviv into a well-known family of Ukrainian intellectuals — the Shukhevyches. In his younger years he was active in community life, particularly in
«Plast.» He studied in the Lviv Polytechnical Institute and in the conservatory. In 1925, at age 18, he became a member of the Ukrainian Military Organization (UVO) and then in 1929, joined the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN). From 1930—1934, Shukhevych headed the attack staff section of the OUN Kraj Executive. Under his leadership, OUN members carried out a number of famous attack operations. For this, he was arrested and imprisoned by the Polish police. After being released in 1937, he founded and headed the fi rst and most renown Ukrainian advertising agency in Galicia «Fama.» In 1939, Shukhevych came out in defense of the newly-established Carpatho-Ukraine. Together with other leading members of OUN, he became part of the staff of
«Carpathian Sich». After the Sich soldiers were defeated in uneven combat with the Hungarian army, Shukhevych did not cease his activity, he actively prepared the OUN for the upcoming war.
Ukrainian nationalists considered the formation of their own armed forces to be their primary task during World War II. Therefore it was decided to take advantage of German help and form two battalions: «Nachtigall» and «Roland», known also as the Detachments of Ukrainian nationalists, (Druzhyny Ukrajinskykh Natsionalistiv or DUN) that were to become the foundation for a future Ukrainian army. Roman Shukhevych became one of their commanders. On June, 30th, 1941 under his command «Nachtigall» entered Lviv. That same day, the OUN proclaimed the renewal of the Ukrainian state and formed a Ukrainian provisional government. Shukhevych became the deputy minister of military affairs. In the autumn of 1942, began the formation of the Ukrainian Insurgent Army which would oppose both the German and Soviet totalitarian regimes. In November 1943
Roman Shukhevych — ‘Taras Chuprynka’ became Supreme Commander of the UPA. On the eve of the return of Soviet occupation in July 1944, various Ukrainian political forces were united and as a result an underground parliament — the Ukrainian Supreme Liberation Council (UHVR) was formed. The UHVR General Secretariat was headed by Roman Shukhevych. With the UPA’s 1949
absorption into the armed underground (zbrojne pidpillia), opposition to the totalitarian regime took on new forms and demanded tremendous ingenuity, especially on the part of the leaders of the national liberation movement. Despite massive efforts of the NKVD, Roman Shukhevych even managed to travel to southern Ukrainian health resorts for medical treatment. However on March, 5th, 1950 in Bilohorshcha near Lviv in his last fi ght against the invaders, the Supreme Commander of the Army of Immortals, General Roman Shukhevych — ‘Taras Chuprynka’ was killed.
135
Розділ X
Щоденне життя
повстанця
Підвідділ сотні Ярослава Коцьол—
ка — ‘Крилача’ під час перевірки
та чищення зброї. Закерзоння, весна
1947 р.
136
137
та виконання службових обов’язків — несення варти в таборі, стійок поза ним, відходу в терен на завдання. Заняття тривали до
обіду. Тоді ж відбувалася зміна стійкових і варти. Після ситного, Невідомий відділ ВО «Богун»
повноцінного обіду й короткої перерви стрільці продовжували за-групи «Північ» повертається на
няття, які закінчувались о 18 годині. На цей час бунчужний уже
постій до села після виконання бо—
мав готовий наказ на розпорядок служби наступного дня, який від-йової акції. Волинь, 1943 р.
читував перед строєм стрільців. Прослухавши наказ, повстанці ве-черяли і мали кілька вільних годин на відпочинок, ремонт взуття, Той факт, що УПА була повстанською армією, наводить необі-одягу, індивідуальне навчання.
знану людину на думку про сповнене романтики небуденне життя
О 21 годині службовий старши—
своєрідної вольниці. Проте насправді будні повстанця підпорядко-Зі спогадів ройового Івана Гарасиміва — ‘Палія’
на віддавав наказ на шикування
вувалися строгому розпорядку, як це заведено в регулярній армії.
«З юнаць
ких мрій — у ряди УПА»:
до вечірньої молитви. Перевірив—
«Колиба, в котрій ми мешкали, мала такий вигляд: якщо
Згідно зі спеціально розробленими правильниками, повстанець
ши особовий склад, старшина на—
підходити до неї спереду, то вона нагадувала великий
розпочинав свій день із «Ранньої зорі», яка його будила влітку
казував розходитись по бараках,
трикутник, поставлений гострим кутом догори. Посереди-о 6:30, а взимку — на годину пізніше. Службовий підстаршина про-якщо це був вишкільний табір, або
ні трикутника був прямокутний виріз. Це мали бути
водив зі стрільцями руханку, піс—
двері, або, краще сказати, вхід, заслонений палаткою.
квартирах, якщо відділ перебував
З і с п о г а д і в р о й о в о г о І в а н а Г а р а с и м і в а — ‘ П а л і я ’
ля якої вони прибирали свої міс—
Довжина колиби була 25 метрів. Якщо дивитися збоку,
«З юнацьких мрій — у ряди УПА»:
постоєм у селі. Стрільці готувалися
ця спання та вмивались у потоці
колиба була схожа на дах довгої шопи, тільки вкри—
«…Залунав свисток службового й віддано наказ: “Рання
до сну і о 22 годині мали спати всі,
чи річці.
та смерековим чатинням, збудована з грубих нетесаних
зоря!” Це — знак вставати. Далі — тріпання коців, сте-крім службового підстаршини, варт
