безсмертний. Він дух —
Шок, спричинений таким поворотом подій, призвів до важли-думка, воплочена в силу.
вих змін у структурі українського політикуму. На задній план віді-Думка міліонів, що за
йшло старше покоління (здебільшого представники соціалістич-правду лягли, ідея мілі-
ного табору), натомість наперед виступила сформована щойно в
онів, що до правди йдуть.
роки війни українська військова еліта. Саме військовики, котрі не
Він вічний, безсмертний,
встигли відіграти важливої ролі на попередньому етапі визволь-непоборимий. І
ціль у
них змагань, вирішили продовжити їх після капітуляції політиків.
нього одна: воля у влас-
ній державі. Суверенна,
Частина з них розпочала відчайдушну боротьбу з радянською оку-Соборна, Українська Дер-
пацією у лавах отаманських загонів, інші, об’єднавшись у підпіль-жава — то його найближча
ну структуру — Українську Військову Організацію — протистояли
мета, а шляхом до Неї —
польським загарбникам.
Боротьба».
Рішучі виступи повстанців у Холодному Яру та в інших місцевостях Центральної та Південної України було потоплено в крові російськими каральними експедиціями. Підпільна діяльність УВО, нато-Творці УВО. Нарада Стрі-
мість, поширювалася, і незабаром вона охопила всю Західну Україну.
лецької ради в Празі. Липень
Основу нової організації творили ветерани визвольних змагань, во-1920 р. Зліва направо сидять: со-
яки армій УНР та ЗУНР. Очолив її полковник Євген Коновалець.
тник І. Андрух, полковник Є. Ко-
Головною метою УВО було не дати окупаційній владі утвер-новалець, сотник В. Кучабський;
стоять: невідомий, сот
ник
дитися на українських землях. Задля цього бойовики організації
М. Матчак, сотник Я. Чиж.
проводили партизанські рейди, руйнуючи комунікації, нападаю-чи на державні установи та польські маєтки. Значного розголо-су набула саботажна акція, в результаті якої було знищено сотні
Євген Коновалець (1891—1938). Народився в с. Зашків на Львівщині в учительській родині. Навчався на правничому факультеті Львівського університету. Активний громадський діяч, згодом — хорунжий австрійської армії. Потрапив у росій-Українська Військова Організація — підпільна військово-політична організація, яку створили 1920 р.
ський полон, з якого звільнився восени 1917 р. У Києві виступив співорганізатором
(за іншими джерелами — 1921) ветерани збройних формувань УНР та ЗУНР з метою продовжити бо-Корпусу Січових стрільців, став його командиром. Корпус під його керівництвом
ротьбу проти іноземних окупантів. Очолив її полковник Євген Коновалець. Основними засобами діяль-став найкращою бойовою одиницею армії УНР. Після поразки визвольних змагань
ності УВО стали пропаганда й терор проти представників окупаційної влади. Від 1927 р. функціював
Коновалець став одним із засновників УВО та очолив цю організацію. 1929 р. обі-друкований орган УВО — часопис «Сурма», який нелегально розповсюджували в Західній Україні.
йняв посаду Голови Проводу новоствореної ОУН. Убитий агентом НКВД Павлом
Наприкінці 1920-х рр. УВО поступово зближується з молодіжними націоналістичними організаціями, в
Судоплатовим 23 травня 1938 р. в м. Роттердамі.
результаті чого виникає єдина Організація Українських Націоналістів (1929). Після створення ОУН УВО
ще деякий час існувала автономно; процес її влиття остаточно завершився 1932 р.
14
15
проблеми, їхнім гаслом стало: «Якщо потрібно —
значить можливо».
Очевидно, що цей масовий молодіжний рух
розпочинався стихійно — спонтанно з’являлись
організації, деякі з них існували довше, інші ж
зникли геть непоміченими. Можливо, молодь
так і не відіграла б жодної важливої ролі, а її
енергію було б випущено, наче пару з кипля-
чого казана, якби вона не віднайшла спільного
річища, в якому змогла розвинутися, поступо-
во консолідуючись і воднораз не втрачаючи
запалу та динамізму. Таким річищем стала іде-
Дмитро Донцов —один з
ологія націоналізму. Це й не дивно, адже на-
іде
ологів українського націона-
ціоналізм поєднував у собі все те, що приваблювало тодішню мо-лізму.
лодь — романтику боротьби, зухвалість, впевненість у своїх силах. Перше видання праці Д. Дон-Культовим твором для молодих стала книга Дмитра Донцова «На-цова «Націоналізм» (1926).
ціоналізм». Ця праця, хоч і далека від розважальної літератури, сприймалася дуже легко, від неї віяло енергією, що запалювала Засновники ОУН. Конгрес
серця. Багатьом книжка дала перший поштовх до боротьби. По-Українських Націоналістів. Ві-
няття чину — одне з центральних її понять — стало визначальним день, 1929 р. Зліва направо: у
для світогляду цілого покоління.
першому ряді — Юліан Вассиян,
Дмитро Андрієвський, Микола
Єдність ідеологічного начала молодіжних структур спонукала Капустянський, Євген Конова-до організаційного єднання. Крім того, молодь прагнула виправи-лець, Микола Сціборський, Яків
ти помилки своїх попередників та протиставитися тогочасним по-Моралевич, Володимир Марти-
літикам, нездатним сконсолідувати численні партії та організації. нець, Микола Вікул; у другому
Союз української націоналістичної молоді, Група української дер-ряді — Іван Малько, Осип Бой-
жавницької молоді, Організація вищих кляс українських гімназій, дуник, Максим Загривний, Євген
Легія українських націоналістів та багато інших націоналістичних Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Ко-структур стали полігонами, на яких випробовувалися головні за-старів, Олесь Бабій, Ріко Ярий,
Група членів УВО.
ли ширитися радянофільськ і настро ї — частина з її членів, дотри-сади ідеології та діяльності майбутнього українського визвольного Михайло Антоненко, Зенон Пе-Долинщина, Івано-Франківська муючись принципу «ворог мого ворога — мій товариш», вирішила
руху.
ленський; у третьому ряді —
обл.; 1920-ті рр.
покластися в антипольській боротьбі на допомогу СРСР. Засадничі
В кінці 20-х років дійшло до зближення двох крил українського Юрій Руденко, Ярослав Бара-розходження у виборі союзників призвели до конфлікту, який, утім, визвольного руху — молодіжного та військового. Поєднання бурх-новський, Степан Охримович,
невдовзі було залагоджено. Прихильники співпраці з Радянським
ливої молодечої енергії та вагомого досвіду ветеранів воєнних дій Степан Лен
кавський, Андрій
Союзом відійшли від УВО, створивши Західно-Українську Народну
дало вкрай небезпечну для ворогів вибухову суміш, яка ввійшла в Федина, Яро
слав Герасимович,
Теофіл Пасічник-Тарновський,
Революційну Організацію.
історію України під назвою Організація Українських Націоналістів. Олександр Згорлякевич.
Вироблення єдиної політичної лінії УВО було доволі складним і
тривалим процесом через закономірний спротив військовиків, які
вважали його зайвим політиканством.
Значно швидше політична та ідеологічна кристалізація відбувалася в молодіжному середовищі. Політична еліта старшого покоління, що не зуміла повести український визвольний рух до перемоги, була
скомпрометована, і це відкрило дорогу новому поколінню борців.
Молоді, енергійні, багато в чому непередбачувані ідеалісти, — саме
вони визначали політичне життя Західної України міжвоєнного періоду, саме вони стали основою українського визвольного руху, основою ОУН та УПА. Виховані на героїці попередніх поколінь борців за
волю, на творах модних тоді волюнтаристських філософів, справжні
романтики, вони були готові взяти на свої юні плечі тягар боротьби та
донести його до переможного завершення. Коли старші політики об-мірковували, як використати наявну ситуацію, щоб поліпшити життя
свого народу, вони готувалися її докорінно змінити. Їх мало цікавили
засади так званої реальної політики й раціональні спроби подолати
Ольга Басараб (1890—1924) — громадсько-політична діячка, член Першої жіночої
чоти Українських січових стрільців. У роки Першої світової війни працювала в Чер-воному Хресті. Від 1923 р. була членом Головної управи філії Союзу українок у
Львові; згодом — членом УВО, працювала у розвідчій референтурі. Заарештована
польською поліцією і замордована в тюрмі в ніч з 12 на 13 лютого 1924 р.
16
17
«Здобудеш Українську Державу або загинеш у бо-
ротьбі за неї» — цю клятву виголошували тисячі юнаків
та дівчат, що ставали до лав ОУН. І то не були порожні
слова — молоді люди справді гинули, потрапляли до
в’язниць, до концтабору «Береза Картузька». Однак
це їх не зупиняло.
Поступово основний тягар боротьби перебирали на
себе саме молоді. Більшість старших членів ОУН, як
колишні військовики, змушені були покинути Польщу,
а тому не брали безпосередньої участі в бойових акці-ях. Тож молодь уже не тільки була кістяком ОУН, але й
очолила її структури на українських землях.
Пік діяльності Організації Українських Націоналістів припадає на 1933—1934 роки — час, коли Крайову екзекути-ву (КЕ) — виконавчий орган — очолював Степан Бандера.
Саме під його керівництвом проведено гучні про-
пагандистські акції — «шкільну» (масова відмова учнів
від навчання польською мовою, нищення польської
державної символіки в школах, вимога повернути
українських учителів) та антимонопольну (бойкот тю-
тюнових та алкогольних виробів, на які існувала дер-
жавна монополія).
22 жовтня 1933 року 19-річний юнак Микола Лемик
здійснив замах на радянського консула у Львові. В результаті було вбито урядовця консуляту О. Майлова.
Звернення ОУН, поширю-
Після замаху Лемик здався в руки поліції. На судовому процесі він ване під час «шкільної» акції
заявив: «На приказ ОУН я прийшов до консуляту з метою вбити 1933 р.
Полковник Євген Коновалець, котрий очолив ОУН, став своєрідним
представника московської влади, яка силою загарба-
Одним із пріоритетних
Група членів ОУН.
містком між двома поколіннями борців. Його вагомий авторитет та
ла українську державу, нищить українську культуру і
напрямів діяльності ОУН було
1930-ті рр.
непересічний розум згладжували неминучі непорозуміння
терором та голодом нищить українську націю».
видання пропагандистської лі-
між молодшими та старшими членами.
15 червня 1934 року 21-літній Григорій Мацейко
тератури та листівок, що
мали виховувати населення в
