Другий світ. Справа відьми

Вона відійшла. Якийсь чоловік направив на неї руку. І почав щось шепотіти. З його рук зірвався маленький шарик. Він окутав дівчину яка наче загорілася. Майя була у ярості. І лише тепер вона згадала те що вона не хоче цього. Вона знову захотіла додому. І намагалася вирватися з обіймів жовтого сяйва. Воно наче приборкувало звіря.

В Майї вирвалася сльоза. Ну чому вона? Учора вона наче раділа і бігала по замку з криком " Де принц? " . А сьогодні читала книги і раділа "Це я!". Сміялася, уявляла те, як літатиме на мітлі. Їй снилися Відьми — Пращурки. Усе було добре, а що зараз?

Дівчина зрозуміла те що — вона відьма для себе. Вона відьма юридично. Вона відьма-керівник клану. Але...Якого клану? Де він? Вона не буде ніким керувати...Не буде нікого. Ніхто не літатиме з нею.

— Майя! Заспокойся! — закричав принц.

Через сум'яття що панувало навколо дівчина почула слова. В її аурі почали зникати темні кольори. В майї знову грали кольори веселки, які відбивали десь біля серця знак відьми.

— Що? Що сталося? — зніяковіла дівчина і подивилася у очі принца.

Можливо, вона би обернулася. Але в очах був наче приворот. І цей приворот тягнув до себе. У Аріандра були космічні очі. Вони літали маленькими планетами. Там за зіницею був інший світ. Він ділився на фіолетові і сині кольори. Створював дивовижні переплети. Заряджав спостерігача енергією. Дав сили жити. Він заставив дівчину на долю секунди забути той світ з якого вона. Але спогади не обманеш.

Майя наче прокинулася. Її щоки вкрилися яскравим рум'янцем. Принц голосно засміявся і по дивному подивився на зніяковілу дівчину.

— То що пішли? Ми проведемо ритуал. І ти отримаєш свою силу. — промовив юнак

— Цього я уже не знаю. У кожної відьми своя стихія. Пішли? Чому так повільно? — запитав принц.

— Хвилююся. А ти знаєш хто така Кровава Мері? — несподівано запитала дівчина.

Принц зупинився. Оглянув Майю. Він почав думати де відьма могла чути про цю (як він її називав) убивцю яка відійшла від стаї.

— Знаю. Я раніше був її другом. Але я розчарувався у ній. — сумно сказав Аріандр, ховаючи очі. Він махнув рукою і якийсь чоловік виніс кухоль вина.

— А вона хотіла мене убити? — запитала Майя.

Принц на це поперхнувся водою. І зацікавлено підняв одну брову.

— Вбити? Звідки ти це взяла? — запитав він.

— Я не знаю чи варто тобі це знати... Та учора вона напала на мене використовуючи досить складне мистецтво Тай Чі. Чув про таке? Вона кинула у мене ядовитою голкою.

— Звідки ти про Тай Чі взнала? Вона що напала на тебе? — закричав принц.

— Я в бібліотеці не в Інтернеті сиділа, а книги читала. Так, напала. Вистрибнула з вікна. Нічого у неї стиль. У нашому світі вона — гот.

— Що таке "гот"? — запитав принц.

— Це така субкультура. Ти цього не зрозумієш! — засміялася відьма.

Поки вони говорили, вони дійшли до зали наповненої людьми в чорних мантіях. Майя роздивилася усе це.

— Зараз нас телепортують на гору Європа. Там весь час проходили подібні ритуали.

Арі підвів дівчину до великого кола. На нього окрім неї зайшли ще троє людей. Його Величність Принц Аріандр, якийсь чоловік що нагадував воїна і маг який заспокоював її тоді у коридорі.

— Арі! Хто ці люди? — запитала дівчина пошепки.

— На місці познайомлю. Закрий очі. — прошепотів принц.

Відьма закрила очі. Вона відчула якусь невагомість, захиталася. Потім вона відчула те що якісь дужі руки прижали її до себе. Вона заспокоїлася. Дівчина була впевнена у тому що це був принц. Лише у нього була така ніжна шкіра. Його волосся залоскотало її шию. Вона відчула що її прижали сильніше. А потім ривок і відпустили. Єдино що вона встигла помітити це світлі локони. "У Аріандра темні!" — подумала вона і відкрила очі.

Краєвид чарував. Висота — була небувалою. Звідси навіть було видно одну з башень Магічного палацу. Навколо було багато дерев і гір. Але гори були дивними. Їх було п'ять. Європа — найбільша. Вона стояла посередині. Нічим не відрізняючись від звичайної скали. А ось інша гора була повністю застелена жовтим листям. Називали цю гору — Осінь. Наступна гора — Зима. Вона нагадувала великий Зимовий Атракціон із снігу. Біля неї — Літо. Усе було в плодах. І Весна. Усе цвіло. І вся гора була у сакурі. Казали що якщо зруйнувати одну з гір. Зникне та пора року яку вона означає.

— Ну як політ? — хитро запитав Аріандр.

— Погано! Дякую за те що впіймав. Я мала упасти. Хотя я і нічого бачила. — сказала дівчина.

— Впіймав? Ти про що? — запитав принц.

— Ваша Величність! — сказав маг.

— Так! — відповів принц.

— Це я допоміг Леді Майї. Вона почала падати, напевно перший політ через портал. Я знаю що з порталу ще ніхто не випадав. Але між ним є маленькі структури. А Майя маючи силу відкривати їх розкрила. І так вона могла потрапити у будь — яку частинку цього світу. — закінчив маг.

— Дякую лер. — сказав принц. — Майя я хочу тебе познайомити з деким.

— Знайом! — відрізала дівчина.

— Ось це. — вказав на воїна. — Астаро Тед. Він полководець моєї армії. Я назначив його охоронцем твоїх покоїв та твоїм охоронцем.

— Вітаю!— сказала Майя.

— А це. — вказав на мага. — Ример де Маркіз. Ример зніми цей плащ. Тут усі свої. Увага! Перед вами представитель найдавнішої раси магів. Та мій придворний маг. До речі познайомся. Тепер він прив'язується до тебе. Він допомагатиме тобі у освоєнні магії.

Відьма побачила перед собою високого юнака. Його біле волосся розвівалося на вітрі. Воно виглядало м'яким. Дівчина навіть хотіла доторкнутися до нього. У нього були яскраві голубі очі в яких відбивалося сонце. Майя навіть побачила у них себе. Він був у довгій сорочці та чорних брюках. За спиною красувався плащ, який спочатку закривав його лице.

— Закінчила розглядати? — хитро запитав Ример.

— Ніби було кого. — засміялася Майя.

— Не язви. Бо перетворю в пацюка. — зашепотів маг.

— Може ми почнемо? — запитав принц.

— Звісно! — сказав маг.

Ример провів поглядом відьму. Зупинився на її волоссі. Довго дивився. Що заставило дівчину червоніти. Вона обернулася щоб маг не помітив її рожевих щік, але Ример побачив і тихо посміхнувся.

— Так! Майя, ставай посередині і читай ці слова. — сказав маг.

— Рим, ти не забувай Майя не має миттєвої пам'яті. Вона ж не маг. Їй потрібно вивчити ці слова. — простогнав Арі.

Маг просичав якісь слова і сів на холодну землю. Потім він махнув рукою до мене і показав щоб я сіла біля нього. Я підійшла присіла. Арі постелив собі ковбик, який він достав змахом руки. І за секунду він уже спав. "Сондрекс" — чомусь вирішила Майя. А потім згадала що це зілля готують лише відьми.

Дівчина присіла біля мага.

— Я кусаюся? — запитав він. — Чому так далеко сіла? Боїшся?

Майя присіла ближче до Римера. Він тут же скористався моментом і при обняв дівчину. Вона смутилася, коли відчула його руку на поясі. Та не забрала. Маг поклав перед Майєю декілька листків.

— Ого! Мені це вчити? — запитала дівчина.

— Ага! — хлопець був близько до дівчини.

— Я не вивчу. У мене ще з дитинства погана пам'ять. Так що ні! — остаточно сказала дівчина.

— Добре! Я знаю як! Якщо я позичу тобі шматочок своєї аури... Я можу внести тобі ці знання. — сказав він.

— Я згідна. Роби! — наказала вона.

— Я просто так не робитиму.

— Це як? У чому підступ? Кажи. — закричала Майя.

— Ти виконуєш моє бажання і я допомагаю тобі. Згідна? — сказав Рим.

Майя подумала. З однієї сторони, вона не вивчить цей текст без нього. А з іншої у Рима бажання можуть бути не лише ангельськими.

— Згідна! Загадуй! — сказала Майя.

— О, це уже пізніше! — посміхнувся він. — Давай закривай очі.

Дівчина закрила очі. І відчула дихання хлопця у себе на обличчі.

— Ще довго? — запитала Майя. — Можна відкривати?

— Так!

Дівчина відчула невеличкий спазм у себе у голові. І тут їй на думку лізли різні слова.

— Почнемо? — сказав маг граючись невеличким маятником.

— Так! — сказала Майя.

Дівчина встала посередині гори. Ример намалював якісь знаки. Арі, який уже прокинувся чомусь дивно дивився на мене весь цей час. Астаро кудись зник і стояв уже на іншій горі. Він не рухався дивлячись у низ. Чоловік знав що це усе погано. Він ніколи не хотів повернення клану відьом. Перед його очами збувався сон. Дівчина на сусідній горі. Відновлення клану. Маг сказав йому що це всього лиш сон. Астаро вирішив що піде нього після ініціації. Відьма стала по середині круга. Почала говорити ті слова. Навколо неї засяяли вогні. Чотири стихії наче розізлилися почали пурхати в повітрі. Гора засіяла. Чотири інші почали світитися. На першій пішов сніг, на другій почали цвісти дерева, на третій виростати плоди, а на останній падати листя і іти дощ. По її руці почали повзти татуювання. Зупинилися на руці біля плеча. Там красувалося серце повз яке проходила якась нота. Як стріла, тільки нота. За спиною відчулася тяжкість. І не дивно це була біла мантія. На дівчині усе було білим. Окрім волосся та червоних туфель.

Вона глянула у небо. Там літали на мітлах три Відьми — Пращурки. Діана кинула шаром повітря у майю. Вона подарувала майбутній відьмі кольцо з червоного алмазу(дівчина читала про цей артефакт, він допомагав створювати миттєвий захист, але не для себе , а для іншої людини) та красиву білу шляпу — невидимку( коли її одівали на голову, ставали невидимим ) . Юліана подарувала дівчині зілля що вилічує усі рани( але використати його можна було лише три рази) та мітлу. Маріанна подарувала кольє. Воно було білим з маленьким голубим камінчиком. ( коли нечисть була близько, камінь ставав червоним ).Вони закрутилися і зникли.

І тут усе кінчилося.

Дівчина віддихалася. І здивовано подивилася у небо.

— Усе? — запитала вона.

— Так! Майя ти тепер — відьма.

Розділ 6

І де мої сили? або Повернення

блудної сестри!

Вони поверталися до палацу мовчки. Астаро Тед кудись зник. Дивно що Арі не цікавився відсутністю цього чоловіка. Навіть по іншому, він був чомусь радий.

Майя не відчувала нових сил. Вона притиснула до себе дари відьом. Їй здавалося що нічого не відбулося. А усе те був сон. Звичайний магічний сон. Усе не вкладалося у голові. Дівчина ішла мовчки, минаючи безкінченні коридори. Коли вони дійшли до кімнати Майї, принц лукаво посміхнувся.

— Ну що Ваша Величність проходьте у покої і виспіться як слід. Думаю ти втомилася. — почав він. — Завтра Ример зайде до тебе.

— Навіщо зайде? — зніяковіла дівчина. — Щось сталося?

— Звісно , ні! — сказав принц. — Він подивиться чи усе добре. І я ж казав він допомагатиме тобі опановувати дар.

— Як він допоможе? Я — відьма, він — маг. Ти ж сам сказав що про нас ніхто нічого не знає.

— Ти що забула? — запитав принц. — Я ж казав Ример де Маркіз — представник найдавнішого роду. Його прадід написав ту книгу яку ти в бібліотеці читала. Виходячи з цього він може тобі допомогти.

— Але, я повторюю "ВІН НЕ ЗНАЄ НІЯКИХ ЗАКЛИНАНЬ ". Розумієш? — запитала вона.

До мене підійшов Ример. Він слухав нашу розмову з певною насмішкою.

— Не хвилюйся Майя. Я допоможу тобі з тим чого ти не знаєш. По перше — нам потрібно виявити якою стихією ти керуєш. Потім ми можемо знайти керівника цеї стихії і дізнатися у них інформацію про неї. Ось так.

— Ага, зрозуміло. — сказала відьма. — Я пішла.

* * *

Аріандр ішов прямо, час від часу поглядаючи на мага. Відьма дуже дивувала його. Він знав що у неї завтра буде мільйон питань. І тому йому слід було відпочити. На секунду він згадав про Мері. Це заставило його зробити сумну гримасу. Ример помітив це. Та він не видав ні звуку. Наче намагався відловити у повітрі невидимий сигнал.

— Вона була тут! — нарешті почав принц. — ЯК? Чуєш мене? Як те дівчисько пробило твій захист.

— Ваша Величність! Я цього не знаю. Але я зафіксував дію тіні. — відчитався хлопець.

— Тіні? Тобто Майю...Її вбивала не Мері, а тінь. Мері не могла просити тінь. Мері охотниця на нечисть. Ример мені здається що тут щось не так.

— Але замітьте після виконання завдання тінь розвіялася.

Принц зупинився. Він зрозумів усе. Зрозумів те, хто така Кровава Мері.

— Ример. У нас неприємності. — сказав Арі.

— Ви думаєте про те ж що і я? — запитав маг.

— Мері підпорядковує собі захоплену нечисть. Дає їй завдання за яке вона отримає свободу. Але, свободу в іншому світі. Розумієш? Так і було з Майєю. Мері попросила нечисть копіювати її зовнішність і іти в бої замість неї. Ця тінь не виконала прохання і охотниця убила її за це. Розвіяла. І усе. Вона не охотниця за нечестю. Вона використала свою силу не у те русло. Тепер вона збирає душі і дає їм завдання. І вона охотиться за душею відьми. Але навіщо їй та душа? У неї і так багато. Яка користь від відьми без сил? Або вона просто хоче помішати мені. А ти що думаєш?

— Чому без сил? У неї уже є сили. Контролю немає. Та сили є.

— Є одне "але". У той час коли нападала охотниця сил не було.

— Я теж дещо знаю. В області некромантії. Колись демон по імені Обсертус викрав відьму Ізабель. Не з кохання як розказує міф. Він хотів підпорядкувати собі всі стихії. Та хотів керувати життям і смертю. Він дізнався про ритуал перенесення сил. І цим самим хотів забрати сили у відьми. Від нього усі відвернулися, тому що демони здавна поважали відьм. І тому ритуал він виконував сам. Ніхто йому не допомагав, але він був такий самонадійний що і не потребував допомоги сторонніх людей. Але дарма. У нього не вийшло провести ритуал і він загинув разом з відьмою. Пізніше його син проводив дослідження і дізнався про те що відьма була ініційованою. Визнав помилки батька. І провів такий же ритуал на своїй дівчині. Яка була відьмою. Він забрав у неї сили та не всі. Ініційована відьма не була навченою закляттям і тому всю силу він не забрав. Та він думав що у нього вся сила. І радів цьому. Він так розгулявся, що потратив усі сили,а думав що ще є половина. І так він помер. Ритуал знищили інші. Але, схоже що ні. Напевно Мері хотіла провести подібний ритуал, а може й досі знає. Вона може вбити дівчину. Охотниця ж не знає про те що Майя ініційована.

— Отже, треба якесь свято. На якому усі дізнаються про відновлення клану. Але дехто може просити доказів. А для цього потрібно знайти розумного ментала і мага який вправний в телекінезі.

— Це буде. Я ж ментал. — засміявся Ример.

— Так, але усі знають про нашу дружбу і можуть подумати що ми їх обманули. Томі я займуся пошуками. А ти пошукай в архівах щось про стихії. Добре?

— Тоді я пішов!

Ример обернувся і пішов у сторону своїх покоїв. А Арі лишився думати. За секунду він зв'язався з двома магами менталом і телепатом. Маги дали згоду на присутність при дворі. Бал мав відбутися через десять днів. За цей час принц планував навчити Майю хотя би чомусь.

* * *

Майя просиділа на дивані час, думаючи про те що відбулося. Може це і в кращу сторону. Дівчина дістала з під подушки книгу яку взяла у бібліотеці. Тепер вона могла її відкрити. Майя відкрила і здивувалася по всюди пусті сторінки.