Другий свiт. Справа вiдьми

Вона вiдiйшла. Якийсь чоловiк направив на неї руку. I почав щось шепотiти. З його рук зiрвався маленький шарик. Вiн окутав дiвчину яка наче загорiлася. Майя була у яростi. I лише тепер вона згадала те що вона не хоче цього. Вона знову захотiла додому. I намагалася вирватися з обiймiв жовтого сяйва. Воно наче приборкувало звiря.

В Майї вирвалася сльоза. Ну чому вона? Учора вона наче радiла i бiгала по замку з криком " Де принц? " . А сьогоднi читала книги i радiла "Це я!". Смiялася, уявляла те, як лiтатиме на мiтлi. Їй снилися Вiдьми — Пращурки. Усе було добре, а що зараз?

Дiвчина зрозумiла те що — вона вiдьма для себе. Вона вiдьма юридично. Вона вiдьма-керiвник клану. Але...Якого клану? Де вiн? Вона не буде нiким керувати...Не буде нiкого. Нiхто не лiтатиме з нею.

— Майя! Заспокойся! — закричав принц.

Через сум'яття що панувало навколо дiвчина почула слова. В її аурi почали зникати темнi кольори. В майї знову грали кольори веселки, якi вiдбивали десь бiля серця знак вiдьми.

— Що? Що сталося? — знiяковiла дiвчина i подивилася у очi принца.

Можливо, вона би обернулася. Але в очах був наче приворот. I цей приворот тягнув до себе. У Арiандра були космiчнi очi. Вони лiтали маленькими планетами. Там за зiницею був iнший свiт. Вiн дiлився на фiолетовi i синi кольори. Створював дивовижнi переплети. Заряджав спостерiгача енергiєю. Дав сили жити. Вiн заставив дiвчину на долю секунди забути той свiт з якого вона. Але спогади не обманеш.

Майя наче прокинулася. Її щоки вкрилися яскравим рум'янцем. Принц голосно засмiявся i по дивному подивився на знiяковiлу дiвчину.

— То що пiшли? Ми проведемо ритуал. I ти отримаєш свою силу. — промовив юнак

— Цього я уже не знаю. У кожної вiдьми своя стихiя. Пiшли? Чому так повiльно? — запитав принц.

— Хвилююся. А ти знаєш хто така Кровава Мерi? — несподiвано запитала дiвчина.

Принц зупинився. Оглянув Майю. Вiн почав думати де вiдьма могла чути про цю (як вiн її називав) убивцю яка вiдiйшла вiд стаї.

— Знаю. Я ранiше був її другом. Але я розчарувався у нiй. — сумно сказав Арiандр, ховаючи очi. Вiн махнув рукою i якийсь чоловiк винiс кухоль вина.

— А вона хотiла мене убити? — запитала Майя.

Принц на це поперхнувся водою. I зацiкавлено пiдняв одну брову.

— Вбити? Звiдки ти це взяла? — запитав вiн.

— Я не знаю чи варто тобi це знати... Та учора вона напала на мене використовуючи досить складне мистецтво Тай Чi. Чув про таке? Вона кинула у мене ядовитою голкою.

— Звiдки ти про Тай Чi взнала? Вона що напала на тебе? — закричав принц.

— Я в бiблiотецi не в Iнтернетi сидiла, а книги читала. Так, напала. Вистрибнула з вiкна. Нiчого у неї стиль. У нашому свiтi вона — гот.

— Що таке "гот"? — запитав принц.

— Це така субкультура. Ти цього не зрозумiєш! — засмiялася вiдьма.

Поки вони говорили, вони дiйшли до зали наповненої людьми в чорних мантiях. Майя роздивилася усе це.

— Зараз нас телепортують на гору Європа. Там весь час проходили подiбнi ритуали.

Арi пiдвiв дiвчину до великого кола. На нього окрiм неї зайшли ще троє людей. Його Величнiсть Принц Арiандр, якийсь чоловiк що нагадував воїна i маг який заспокоював її тодi у коридорi.

— Арi! Хто цi люди? — запитала дiвчина пошепки.

— На мiсцi познайомлю. Закрий очi. — прошепотiв принц.

Вiдьма закрила очi. Вона вiдчула якусь невагомiсть, захиталася. Потiм вона вiдчула те що якiсь дужi руки прижали її до себе. Вона заспокоїлася. Дiвчина була впевнена у тому що це був принц. Лише у нього була така нiжна шкiра. Його волосся залоскотало її шию. Вона вiдчула що її прижали сильнiше. А потiм ривок i вiдпустили. Єдино що вона встигла помiтити це свiтлi локони. "У Арiандра темнi!" — подумала вона i вiдкрила очi.

Краєвид чарував. Висота — була небувалою. Звiдси навiть було видно одну з башень Магiчного палацу. Навколо було багато дерев i гiр. Але гори були дивними. Їх було п'ять. Європа — найбiльша. Вона стояла посерединi. Нiчим не вiдрiзняючись вiд звичайної скали. А ось iнша гора була повнiстю застелена жовтим листям. Називали цю гору — Осiнь. Наступна гора — Зима. Вона нагадувала великий Зимовий Атракцiон iз снiгу. Бiля неї — Лiто. Усе було в плодах. I Весна. Усе цвiло. I вся гора була у сакурi. Казали що якщо зруйнувати одну з гiр. Зникне та пора року яку вона означає.

— Ну як полiт? — хитро запитав Арiандр.

— Погано! Дякую за те що впiймав. Я мала упасти. Хотя я i нiчого бачила. — сказала дiвчина.

— Впiймав? Ти про що? — запитав принц.

— Ваша Величнiсть! — сказав маг.

— Так! — вiдповiв принц.

— Це я допомiг Ледi Майї. Вона почала падати, напевно перший полiт через портал. Я знаю що з порталу ще нiхто не випадав. Але мiж ним є маленькi структури. А Майя маючи силу вiдкривати їх розкрила. I так вона могла потрапити у будь — яку частинку цього свiту. — закiнчив маг.

— Дякую лер. — сказав принц. — Майя я хочу тебе познайомити з деким.

— Знайом! — вiдрiзала дiвчина.

— Ось це. — вказав на воїна. — Астаро Тед. Вiн полководець моєї армiї. Я назначив його охоронцем твоїх покоїв та твоїм охоронцем.

— Вiтаю!— сказала Майя.

— А це. — вказав на мага. — Ример де Маркiз. Ример знiми цей плащ. Тут усi свої. Увага! Перед вами представитель найдавнiшої раси магiв. Та мiй придворний маг. До речi познайомся. Тепер вiн прив'язується до тебе. Вiн допомагатиме тобi у освоєннi магiї.

Вiдьма побачила перед собою високого юнака. Його бiле волосся розвiвалося на вiтрi. Воно виглядало м'яким. Дiвчина навiть хотiла доторкнутися до нього. У нього були яскравi голубi очi в яких вiдбивалося сонце. Майя навiть побачила у них себе. Вiн був у довгiй сорочцi та чорних брюках. За спиною красувався плащ, який спочатку закривав його лице.

— Закiнчила розглядати? — хитро запитав Ример.

— Нiби було кого. — засмiялася Майя.

— Не язви. Бо перетворю в пацюка. — зашепотiв маг.

— Може ми почнемо? — запитав принц.

— Звiсно! — сказав маг.

Ример провiв поглядом вiдьму. Зупинився на її волоссi. Довго дивився. Що заставило дiвчину червонiти. Вона обернулася щоб маг не помiтив її рожевих щiк, але Ример побачив i тихо посмiхнувся.

— Так! Майя, ставай посерединi i читай цi слова. — сказав маг.

— Рим, ти не забувай Майя не має миттєвої пам'ятi. Вона ж не маг. Їй потрiбно вивчити цi слова. — простогнав Арi.

Маг просичав якiсь слова i сiв на холодну землю. Потiм вiн махнув рукою до мене i показав щоб я сiла бiля нього. Я пiдiйшла присiла. Арi постелив собi ковбик, який вiн достав змахом руки. I за секунду вiн уже спав. "Сондрекс" — чомусь вирiшила Майя. А потiм згадала що це зiлля готують лише вiдьми.

Дiвчина присiла бiля мага.

— Я кусаюся? — запитав вiн. — Чому так далеко сiла? Боїшся?

Майя присiла ближче до Римера. Вiн тут же скористався моментом i при обняв дiвчину. Вона смутилася, коли вiдчула його руку на поясi. Та не забрала. Маг поклав перед Майєю декiлька листкiв.

— Ого! Менi це вчити? — запитала дiвчина.

— Ага! — хлопець був близько до дiвчини.

— Я не вивчу. У мене ще з дитинства погана пам'ять. Так що нi! — остаточно сказала дiвчина.

— Добре! Я знаю як! Якщо я позичу тобi шматочок своєї аури... Я можу внести тобi цi знання. — сказав вiн.

— Я згiдна. Роби! — наказала вона.

— Я просто так не робитиму.

— Це як? У чому пiдступ? Кажи. — закричала Майя.

— Ти виконуєш моє бажання i я допомагаю тобi. Згiдна? — сказав Рим.

Майя подумала. З однiєї сторони, вона не вивчить цей текст без нього. А з iншої у Рима бажання можуть бути не лише ангельськими.

— Згiдна! Загадуй! — сказала Майя.

— О, це уже пiзнiше! — посмiхнувся вiн. — Давай закривай очi.

Дiвчина закрила очi. I вiдчула дихання хлопця у себе на обличчi.

— Ще довго? — запитала Майя. — Можна вiдкривати?

— Так!

Дiвчина вiдчула невеличкий спазм у себе у головi. I тут їй на думку лiзли рiзнi слова.

— Почнемо? — сказав маг граючись невеличким маятником.

— Так! — сказала Майя.

Дiвчина встала посерединi гори. Ример намалював якiсь знаки. Арi, який уже прокинувся чомусь дивно дивився на мене весь цей час. Астаро кудись зник i стояв уже на iншiй горi. Вiн не рухався дивлячись у низ. Чоловiк знав що це усе погано. Вiн нiколи не хотiв повернення клану вiдьом. Перед його очами збувався сон. Дiвчина на сусiднiй горi. Вiдновлення клану. Маг сказав йому що це всього лиш сон. Астаро вирiшив що пiде нього пiсля iнiцiацiї. Вiдьма стала по серединi круга. Почала говорити тi слова. Навколо неї засяяли вогнi. Чотири стихiї наче розiзлилися почали пурхати в повiтрi. Гора засiяла. Чотири iншi почали свiтитися. На першiй пiшов снiг, на другiй почали цвiсти дерева, на третiй виростати плоди, а на останнiй падати листя i iти дощ. По її руцi почали повзти татуювання. Зупинилися на руцi бiля плеча. Там красувалося серце повз яке проходила якась нота. Як стрiла, тiльки нота. За спиною вiдчулася тяжкiсть. I не дивно це була бiла мантiя. На дiвчинi усе було бiлим. Окрiм волосся та червоних туфель.

Вона глянула у небо. Там лiтали на мiтлах три Вiдьми — Пращурки. Дiана кинула шаром повiтря у майю. Вона подарувала майбутнiй вiдьмi кольцо з червоного алмазу(дiвчина читала про цей артефакт, вiн допомагав створювати миттєвий захист, але не для себе , а для iншої людини) та красиву бiлу шляпу — невидимку( коли її одiвали на голову, ставали невидимим ) . Юлiана подарувала дiвчинi зiлля що вилiчує усi рани( але використати його можна було лише три рази) та мiтлу. Марiанна подарувала кольє. Воно було бiлим з маленьким голубим камiнчиком. ( коли нечисть була близько, камiнь ставав червоним ).Вони закрутилися i зникли.

I тут усе кiнчилося.

Дiвчина вiддихалася. I здивовано подивилася у небо.

— Усе? — запитала вона.

— Так! Майя ти тепер — вiдьма.

Роздiл 6

I де мої сили? або Повернення

блудної сестри!

Вони поверталися до палацу мовчки. Астаро Тед кудись зник. Дивно що Арi не цiкавився вiдсутнiстю цього чоловiка. Навiть по iншому, вiн був чомусь радий.

Майя не вiдчувала нових сил. Вона притиснула до себе дари вiдьом. Їй здавалося що нiчого не вiдбулося. А усе те був сон. Звичайний магiчний сон. Усе не вкладалося у головi. Дiвчина iшла мовчки, минаючи безкiнченнi коридори. Коли вони дiйшли до кiмнати Майї, принц лукаво посмiхнувся.

— Ну що Ваша Величнiсть проходьте у покої i виспiться як слiд. Думаю ти втомилася. — почав вiн. — Завтра Ример зайде до тебе.

— Навiщо зайде? — знiяковiла дiвчина. — Щось сталося?

— Звiсно , нi! — сказав принц. — Вiн подивиться чи усе добре. I я ж казав вiн допомагатиме тобi опановувати дар.

— Як вiн допоможе? Я — вiдьма, вiн — маг. Ти ж сам сказав що про нас нiхто нiчого не знає.

— Ти що забула? — запитав принц. — Я ж казав Ример де Маркiз — представник найдавнiшого роду. Його прадiд написав ту книгу яку ти в бiблiотецi читала. Виходячи з цього вiн може тобi допомогти.

— Але, я повторюю "ВIН НЕ ЗНАЄ НIЯКИХ ЗАКЛИНАНЬ ". Розумiєш? — запитала вона.

До мене пiдiйшов Ример. Вiн слухав нашу розмову з певною насмiшкою.

— Не хвилюйся Майя. Я допоможу тобi з тим чого ти не знаєш. По перше — нам потрiбно виявити якою стихiєю ти керуєш. Потiм ми можемо знайти керiвника цеї стихiї i дiзнатися у них iнформацiю про неї. Ось так.

— Ага, зрозумiло. — сказала вiдьма. — Я пiшла.

* * *

Арiандр iшов прямо, час вiд часу поглядаючи на мага. Вiдьма дуже дивувала його. Вiн знав що у неї завтра буде мiльйон питань. I тому йому слiд було вiдпочити. На секунду вiн згадав про Мерi. Це заставило його зробити сумну гримасу. Ример помiтив це. Та вiн не видав нi звуку. Наче намагався вiдловити у повiтрi невидимий сигнал.

— Вона була тут! — нарештi почав принц. — ЯК? Чуєш мене? Як те дiвчисько пробило твiй захист.

— Ваша Величнiсть! Я цього не знаю. Але я зафiксував дiю тiнi. — вiдчитався хлопець.

— Тiнi? Тобто Майю...Її вбивала не Мерi, а тiнь. Мерi не могла просити тiнь. Мерi охотниця на нечисть. Ример менi здається що тут щось не так.

— Але замiтьте пiсля виконання завдання тiнь розвiялася.

Принц зупинився. Вiн зрозумiв усе. Зрозумiв те, хто така Кровава Мерi.

— Ример. У нас неприємностi. — сказав Арi.

— Ви думаєте про те ж що i я? — запитав маг.

— Мерi пiдпорядковує собi захоплену нечисть. Дає їй завдання за яке вона отримає свободу. Але, свободу в iншому свiтi. Розумiєш? Так i було з Майєю. Мерi попросила нечисть копiювати її зовнiшнiсть i iти в бої замiсть неї. Ця тiнь не виконала прохання i охотниця убила її за це. Розвiяла. I усе. Вона не охотниця за нечестю. Вона використала свою силу не у те русло. Тепер вона збирає душi i дає їм завдання. I вона охотиться за душею вiдьми. Але навiщо їй та душа? У неї i так багато. Яка користь вiд вiдьми без сил? Або вона просто хоче помiшати менi. А ти що думаєш?

— Чому без сил? У неї уже є сили. Контролю немає. Та сили є.

— Є одне "але". У той час коли нападала охотниця сил не було.

— Я теж дещо знаю. В областi некромантiї. Колись демон по iменi Обсертус викрав вiдьму Iзабель. Не з кохання як розказує мiф. Вiн хотiв пiдпорядкувати собi всi стихiї. Та хотiв керувати життям i смертю. Вiн дiзнався про ритуал перенесення сил. I цим самим хотiв забрати сили у вiдьми. Вiд нього усi вiдвернулися, тому що демони здавна поважали вiдьм. I тому ритуал вiн виконував сам. Нiхто йому не допомагав, але вiн був такий самонадiйний що i не потребував допомоги стороннiх людей. Але дарма. У нього не вийшло провести ритуал i вiн загинув разом з вiдьмою. Пiзнiше його син проводив дослiдження i дiзнався про те що вiдьма була iнiцiйованою. Визнав помилки батька. I провiв такий же ритуал на своїй дiвчинi. Яка була вiдьмою. Вiн забрав у неї сили та не всi. Iнiцiйована вiдьма не була навченою закляттям i тому всю силу вiн не забрав. Та вiн думав що у нього вся сила. I радiв цьому. Вiн так розгулявся, що потратив усi сили,а думав що ще є половина. I так вiн помер. Ритуал знищили iншi. Але, схоже що нi. Напевно Мерi хотiла провести подiбний ритуал, а може й досi знає. Вона може вбити дiвчину. Охотниця ж не знає про те що Майя iнiцiйована.

— Отже, треба якесь свято. На якому усi дiзнаються про вiдновлення клану. Але дехто може просити доказiв. А для цього потрiбно знайти розумного ментала i мага який вправний в телекiнезi.

— Це буде. Я ж ментал. — засмiявся Ример.

— Так, але усi знають про нашу дружбу i можуть подумати що ми їх обманули. Томi я займуся пошуками. А ти пошукай в архiвах щось про стихiї. Добре?

— Тодi я пiшов!

Ример обернувся i пiшов у сторону своїх покоїв. А Арi лишився думати. За секунду вiн зв'язався з двома магами менталом i телепатом. Маги дали згоду на присутнiсть при дворi. Бал мав вiдбутися через десять днiв. За цей час принц планував навчити Майю хотя би чомусь.

* * *

Майя просидiла на диванi час, думаючи про те що вiдбулося. Може це i в кращу сторону. Дiвчина дiстала з пiд подушки книгу яку взяла у бiблiотецi. Тепер вона могла її вiдкрити. Майя вiдкрила i здивувалася по всюди пустi сторiнки.