нувся і сказав:
спиртного, а службовий підвідділ, який ніс охорону в цей день,
— Думав завтра котрусь із дівчат піділляти водою, та ось нині поспішився і, за-узагалі не мав права його вживати. Ворог знав про дні релігійних
мість дівчини, піділляв землю своєю кров’ю.
свят, тому іноді намагався, сподіваючись на послаблення повстан-Що я мав йому на це відповісти? Потішив, що рана скоро загоїться, але й нагадав
Урочисте шикування другої
ської пильності, влаштувати напад чи облаву.
йому мої давні поради, щоби більше уважав на себе.
сотні СШ «Олені» з нагоди свята.
— Нічого, друже командире! Скоро загоїться, засохне, викупаюся. Треба мені зашити
Звісно, будь-які святкування відбувалися лише тоді, коли в те— Перед сотнею командир Михайло
блюзку… — маячив уже поранений.
рені було достатньо спокійно. В іншому разі свята перетворюва— Гальо — ‘Коник‘ та бунчужний.
Внедовзі прибув доктор Шувар. Він оглянув Ворона і посумнів.
лись у суворі повстанські будні.
Імовірно вересень 1944 р.
156
157
Daily life and holidays of insurgents
The life of UPA soldiers was subordinated to rather strict schedule. There were set times for wak-ing up, eating meals, attending training classes and going to sleep. Of course in combat conditions during battles or marches it was not always possible to adhere to this schedule . Still, the life of an insurgent was based on discipline.
In the Ukrainian Insurgent Army much attention was paid to moral education of the soldiers and the cultivating of traditions of the Ukrainian army. This was accomplished by celebrating national holidays. They celebrated Ukrainian Independence Day and Unifi cation Day (both on January 22th) and the November Uprising in Lviv (November 1th). Every year they celebrated the anniversary of the Proclamation of the Renewal of Ukrainian Statehood (June 30th). There were also special insurgent holidays: Heroes day (the last Sunday in May) and Sviato Zbroji (at fi rst — on August 31th, in honor of Kiev’s liberation by the Ukrainian army in 1919; later — on October 14th, the Feast of the Holy Mother of God — the Protectress (Denj Pokrovy) and also the day of the UPA’s formation).
Usually the rajon representatives of the OUN leadership and those of higher ranks participated in the celebrations. The political educational offi cer then gave a speech and a chaplain said mass.
After the ceremonies, insurgents participated in various activities according to a prearranged program or listened to choir singing or sang themselves. «Oath of Allegiance Day» was one of the most solemn days for the insurgents. The greatest religious holidays of Christmas and Easter were often celebrated together with the civilian population.
Свято Зброї в сотні
«Ударник-4». Перемищина,
31 серпня 1945 р.
158
Розділ XII
Однострій
Сотенний УПА Дмитро
Повстанець Василь
Білінчук — ‘Хмара’.
Шкрібляк — ‘Черемха’.
160
161
Згідно з положеннями Гаазької конвенції про правила ведення
сухопутної війни, однією з ознак армії є вживання особливого однострою чи його елементів, який давав би змогу розрізняти вояків
різних військових формувань. Цьому питанню приділялася значна
увага і в Українській Повстанській Армії. Очевидно, що зразком
для неї були інші армії, проте головним джерелом для наслідування були все ж українські військові структури доби козацтва, Першої світової війни, визвольних змагань 1917—1920 рр., Карпатської
України. Українські військові традиції яскраво проявилися як у системі функційних посад, військових рангах, так і в символіці та однострої.
У період становлення армії на початку 1943 р. повстанці від-чували великі труднощі в забезпеченні одностроями. Добровольці
йшли до армії переважно в домашньому одязі, а вже у військо-Невідомий повстанець.
вих відділах командири якнайшвидше намагалися переодягнути їх
Із розширенням терену дій, створенням «повстанських респу-по-військовому. Для цього на початках використовувалися запаси
блік» та господарчих служб запілля з’явилася можливість створити
радянських і німецьких одностроїв, які теренова сітка ОУН спро—
«фабрики» та кравецькі майстерні, на яких виготовлялися власні
моглася зібрати на початку німецько-радянської війни. Однак ці
однострої. Однострої шили на Волині та Поліссі у 1943 р., на Гу-запаси швидко вичерпалися, тому їх потрібно було постійно по-цульщині в 1944 р. та на Закерзонні в 1945 р. у таких кількостях, повнювати в ході бойових акцій, захоплюючи трофейні німецькі, що в однострої власного крою можна було одягати окремі відділи.
угорські та радянські однострої. Додатковим джерелом постачання
Однострої, пошиті повстанцями, відрізнялися не тільки кроєм, Повстанець Михайло Ак-одягу на початковому етапі стала українська поліція, яка потайки
але й кольором, якістю полотна та елементами, характерними для сюк — ‘Сокіл’. Верховинський р-н
допомагала чим могла. У березні 1943 р. на Волині в УПА влилося
народної або військової традиції. Так, на Волині у селі Дермань Івано-Франківської обл.
кілька тисяч поліцейських, вже одягнутих та озброєних, що суттєво посилило армію.
Зі спогадів Івана Дмитрика «Записки українського
повстанця (в лісах Лемківщини)»:
Із роману-хроніки Василя Щеглюка «…Як
«У всьому терені діяння УПА розвинувся свого роду
роса на сонці», написаного на основі
промисел. Створено майстерні направи і переробки
спогадів Луки Павлишина:
зброї, миловарство, продуковано бандажі і деякі
«Волинь виглядала як один великий вій—
санітарні приладдя, не кажучи вже про відзнаки з
ськовий обоз в русі, хоч була холодна
тризубом тощо».
зима. Військо було строкате: різне об—
мундирування, (хто що зміг одягнути та
взути), різне озброєння. Зате на голо—
вах стрій майже однаковий: або теплі
Зі спогадів Емілії Стефурак:
шапки-вушанки, або петлюрівки — всі з
«Місцеве населення, а головно жіноцтво із Союзу
однаковими тризубцями. Це було оунів—
Українок, ставилося дуже прихильно до свого рід—
ське військо.
ного війська. Місцеві кравці й жінки пошили для
Еней був високий, стрункий, з рудува—
всіх вояків нові уніформи — блюзи, штани й шапки—
тим волоссям, гладко зачесаним догори,
мазепинки. Шевці шили чоботи. Ця велика праця була
мав великі, теж руді вуса, котрі стир—
розложена на кільканадцять сіл і вимагала багато
чали вбік. Високе чоло і вуса робили
посвяти. Не знаю, де люди дістали матерію, але
його трохи подібним до Івана Франка.
уніформи шили з вовняного матеріялу, такого як
Одягнений був у новеньку упівську форму
тонкі коци. Всі однострої були зеленого кольору.
(її мали майже всі командири) кольору
Блюзки запиналися під шию та мали чотири кишені.
“хакі”, а на голові — петлюрівка з три—
Чоботи були пошиті з імпрегнованого матеріалу, а
зубцем».
спід був шкіряний.
Дивлячись на вдягнених легінів, які маршували чи
стояли в лавах, в однакових одностроях, не можна
було не розчулитись. Самі сльози ставали в очах,
але з радости, з краси нашої молоді, з почування
до нашого війська. Довгі лави зелених уніформ сто—
ять завжди в моїх очах, нагадуючи дні боротьби за
Дмитро Негрич — ‘Мороз’
волю та посвяту нашої молоді».
(1909— 1945), командир сотні
УПА «Березівська». На лівому
рукаві має функційні відзнаки со—
тенного.
Стрілець сотні ‘Бродича’.
162
163
Здолбунівського району, де розмістилися
бірщині, була вдягнена в мундири
кравецькі майстерні, фарбувалися та ши—
роззброєних німецьких прикор—
лися однострої із домотканого полотна.
донників.
На Гуцульщині у повстанців були поширені
Деякий час курені та сотні були
«петлюрівки» — головні убори, подібні за
цілковито одягнуті у німецьку, ра—
кроєм до тих, які носили вояки Армії УНР
дянську чи угорську уніформу.
та УГА. Під однобортний відкритий френч
Іноді це ставало причиною сути—
із накладними кишенями тут повстанці
чок між повстанцями, що призво—
часто одягали вишиванки. На відкладний
дили до нещасних випадків, бо
комір та петлицю із темнішого сукна по—
одні одних сприймали за ворогів.
встанці нашивали зубчатку, ідентичну тій,
У зв’язку з цим Головне Команду—
яку було офіційно затверджено команду—
вання УПА заборонило викорис—
ванням УГА.
товувати повне обмундирування
Гуцули легко перетворювали свої од—
ворога, а вимагало комбінувати
нострої в «парадні», одягаючи звичайну
його. Це було однією з причин, що
сорочку та краватку під френч, що на—
повстанці носили, скажімо, кітель
давало повстанцям колориту та вояцької
німецький, а галіфе радянське,
статечності.
або якийсь із елементів цивільно—
На Закерзонні стрільці сотні «Бродича»
го одягу.
пошили собі однострої з полотна, здобу—
Повне обмундирування, вклю—
того у Словаччині. Пошиття відбувалося
чаючи знаки розрізнення воро—
у власноствореній кравецькій майстерні.
жої армії, дозволялося носити під
Повстанці із сотні «Дідика» ходили в од—
час виконання важливих завдань
ностроях, пошитих із домотканого коно—
в окремих випадках кур’єрам,
пляного полотна. Щоб якось пофарбувати
які зазвичай ходили одягнуті по—
світлий одяг, стрільці знайшли оригіналь—
цивільному. Так одягалися також
ний вихід: вони качалися по кущах чор—
боївки СБ під час виконання роз—
ниць. Сік ягід фарбував однострої нерів—
відувальних операцій, з метою за—
номірно, перетворюючи їх на своєрідний
хоплення або ліквідації якогось
камуфляж, подібний до німецького польо—
нестерпного радянського партій—
вого камуфляжу.
ного функціонера чи ненависного
УПА суттєво «обновила» однострої та
офіцера-енкаведиста. З конспіра—
Повстанець Юрко Гуме— поповнила їхні запаси під час переходу фронту в 1944 р. Тоді не
тивних причин так одягалися у во—
нюк — ‘Тарас’ (зліва) і невідо—
