тільки структури запілля, а й повстанські відділи у прифронтовій
рожому терені деякі провідники.
мий.
зоні займалися «заготівлею» та збиранням зброї, одностроїв, спо-Незважаючи на часткове вирі—
рядження й амуніції. Все це також вимінювалося у деморалізованих
шення питання із обмундируванням
німців та угорців на продукти харчування чи купувалося підпільниками. Багато військового майна, до якого, безумовно, належали й
однострої, повстанці здобували у боях та під час акцій.
У березні 1944 р. три сотні із куреня «Смертоносці» у бою з угорцями в Чорному Лісі здобули, окрім іншого, по два повних комплек-ти уніформи на бійця, а на Гуцульщині місцеві повстанці роззброїли та роздягнули великий підрозділ угорців, що відступали. Їхній
командир, старий полковник, перейнявшись жалюгідним виглядом
свого вояцтва, навіть пустив сльозу.
Відважний сотенний Казимир Яворський — ‘Бей’ напав на шкір-завод у тодішньому
райцентрі Болехів
Пряжки вояків УПА.
(тепер місто Долин—
ського району Івано—
Франківської області)
Додаток до наказу ГВШ з
проектами функційних нашивок та кількома підвода-на однострої.
ми вивіз у ліс шкіру, з
якої повстанці згодом
Сидить перший зліва про— пошили собі взуття.
відник V-го району ОУН Степан
На початку лип—
Куцик — ‘Орлик’, біля нього — ня 1944 р. сотня
Михайло Прутиняк (можливо, «Леви», яка охоро—
‘Чорний’ або ‘Місько’), стрілець няла проведення I боївки СБ, стоїть ‘Бистрий’ Великого збору УГВР
(можливо, з Лодини коло Устрик
або з Лодинки під Бірчею).
у с. Сприня на Сам—
164
165
з довгою ручкою М24, ріжок з патронами, ніж чи лож—
ку. Мисок спереду був досить еластичним, а задник —
із дуже твердої шкіри. Підошва підбивалася 30 або 35
цвяхами, а по контуру каблука була прибита підкова. Це
надавало міцності чоботам, вони не так швидко зношу—
валися, на відміну від менш якісних радянських чобіт, що було дуже важливим для повстанців. Повстанці, що
воювали в горах, за можливості взувалися в єгерські
німецькі гірські черевики із гранчастими 25—30 скоба-ми. Ці черевики знизу обковувалися в передній части—
ні носка та центрі каблука зубчатими пластинами або
сталевими виступами у вигляді колючок. Стрільці сотні
«Березівська» на Гуцульщині на зимовий період такі ко-лючки та пластини виготовляли самостійно і прибивали
до чобіт. Тоді можна було швидше рухатися по крутих
гірських схилах, не ковзаючись по льоду або обмерз—
лому камінні. Також така винахідливість повстанців давала змогу швидше відриватися від ворога та зникати
в горах.
Повстанці також виготовляли взуття самотужки, а
іноді ходили у сплетених постолах, як це було харак—
за рахунок трофеїв та виготовлених
терним для Буковини, де повстанський рух був слаб—
на місцях одностроїв, командування
ший, ніж у Галичині, а значить, і забезпечення на ниж-армії розглядало питання створення
чому рівні.
єдиного власного однострою. В ар—
Слід також зупинитися на засобах маскування. Взим—
хівах зберігся проект повстанського
ку використовувалися маскувальні захисні халати
Повстанець ‘Дужий’ у
однострою та знаків розрізнення —
власного крою або радянські, навесні, влітку і восени — радянські «парадному» однострої. Верхо-нашивок і «нараменників» (погонів),
плащ-накидки, німецькі камуфляжні плащ-намети або досить рід-винський р-н.
що, мабуть, розроблявся наприкін—
кісні знову ж таки німецькі куртки—
ці 1943 — на початку 1944 року. На
анораки (вітрівки) із камуфляжем
жаль, ці проекти не вдалося втілити
типу «бите скло». Найчастіше по—
Із праці С. Ф. Хмеля «Українська партизанка (З крайо-у життя — розгорнути масове вироб—
встанці користалися з природного ка— вих матеріялів)»: ництво і забезпечити вояків у нових
муфляжу — гілля та трави, які чіпляли «а) Виряд поодинокого повстанця. Під вирядом повстан-умовах більшовицької окупації було
ця розуміємо всі ті предмети, яких він потребує. Ін—
за деталі одягу та амуніції.
ший виряд вояка регулярної армії, інший — повстанця.
неможливо.
На головних уборах повстанці носи— В основ ному він подібний, але що стосується одягу, то
До повстанського однострою вхо—
ли кокарди — тризуби, головну ознаку він відмінний.
дили: головний убір, мундир (ци—
приналежності до УПА. Їх виготовляли Виряд поодинокого вояка в регулярній армії можна по-вільний, саморобний чи трофейний)
масово з різного матеріалу (пластмаси, ділити на п’ять груп: у літньому та зимовому варіантах,
виливали із легкоплавких металів, ви— — перша — зв’язана зі зброєю, взуття, засоби маскування та по-різали із жерсті), різної форми та рівня — друга — з одягом, льової амуніції.
мистецького виконання. Це стосуєть— — третя — з постіллю (покривала, простирадла, пово-Головні убори були найрізноманіт—
ся і ремінних пряжок. Їх виготовляли локи),
ніші. Це згадувані вже «петлюрівки»,
— четверта — прибори до миття і голення,
у вигляді тризуба в рамці з високою — п’ята — санітарні прибори (бандажі, вата, йодина,
«мазепинки», що кроїлися на зразок
майстерністю, спилювали німецьку,
індивідуальний (запасний) пакет, протигазові засо—
розповсюджених в УГА та стрільців
радянську, польську чи іншу символі— би).
Карпатської січі. Також використо—
ку, і на це місце накладали штампо— Ще вживається терміни: повний, бойовий, службовий ви-вувалися трофейні пілотки, польові
вані або виготовлені іншим способом ряди. Під повним вирядом розуміємо вояка з усіма його
кепі, кашкети, зимові вушанки, рід—
тризуби.
особистими предметами (вояк в повному обтяженні).
ше сталеві німецькі захисні шоломи,
Бойовий виряд — це зброя та всі предмети, що відно—
Постановою УГВР у 1950 р. — на
Проекти однострою УПА. кашкети цивільного крою, кубанки та кучми.
жаль, запізно — було затверджено сяться до групи зброї, а саме: пояс, набійниці, жабка
1943—1944 рр.
Досить великою різноманітністю вирізнялися мундири: френчі, проект нагрудної відзнаки вояка УПА, до багнету, хомутик для лопатки, торба з гранатами, кітелі, куртки, плащі, цивільні камізельки, жакети тощо. Зимою по-газова маска.
яка мала свідчити про приналежність Службовий виряд — це виряд вояка в літньому або зимо-встанці носили шинелі, кожухи, пальта, фуфайки і т. д.
стрільців до цієї армії. У 1949 р. гра— вому одязі, оперезаному поясом, при багнеті (шаблі, Штани також вирізнялися великою різноманітністю. Були це як
фік Ніл Хасевич розробив чотири про— пістолі).
трофейні різних армій галіфе та бриджі, радянські «ватованці», так
екти такої нагрудної відзнаки. УГВР Партизанський виряд більше спрощений. В період орга-і цивільні або пошиті самотужки.
затвердила один із проектів, і кур’єри нізування повстанських відділів Команда УПА наказала, Так само різноманітним було й взуття, але переважна частина
1950 р. доставили його на Захід, а у щоб новобранці вступали до повстанських відділів у
повстанців ходила в чоботях. Особливо цінувалися німецькі чобо-січні 1951 р. у Німеччині було виготов— повному виряді. Але пізніше виявилось, що таке велике
ти, виготовлені з добротної шкіри (офіцерські) та солдатські юхтові, лено кілька сотень відзнак у металі, “барахло” дуже обтяжувало вояка, робило його нерухли-що помітно розширялися до верху. Це було зручним для повстанців, і якусь частину кур’єри вже у травні вим, прив’язувало його до власних речей, тому пізніше
бо за халяву в разі потреби можна було засунути німецьку гранату
наказано зредукувати повний виряд до мінімуму».
цього ж року принесли в Україну. Чи
166
167
Повстанці Коломийщи—
«залізна порція». Практично кожний вояк УПА старався роздобути
ни. Зліва направо: ‘Стьопа’, ‘Цяпка’,
армійський німецький «передник» — продовгуватий шматок мате—
‘Аскольд’, ‘Ярослав’, ‘Мороз’, ‘Ду—
рії посередині із діркою для голови, який на поясі зліва і справа
най’, ‘Дубок’.
скріплювався шнурками, або радянську плащ-накидку. В холодну
пору ці речі замінювали повстанцям коц чи ковдру. На них можна
було спати, ними можна було вкриватися. Для ремонту взуття кожний повстанець мав шило, дерев’яні кілки для підбивання підошви, дратву, а для ремонту одягу — голку та шматок матерії на латки.
Отже, в УПА, зважаючи на важкі умови повстанської боротьби, використовувався не повний однострій єдиного зразка, а лише його
елементи — передусім головний убір, спеціальні відзнаки. Проте і
їх було достатньо, аби окупант упізнавав у вояку УПА свого ворога, а українець — захисника.
Зі спогадів Івана Дмитрика:
«І коли ми верталися з зброєю з окопів, зауважили чотирьох польських жовнірів, що
прямували до села Довжиця. Ми сховалися в кущі і почали чекати, коли вони зрів-нялися з нами, ми роззброїли їх, завели до хати і почали гутірку. Жовніри були
розповсюджувалася ця відзнака серед підпільників, достеменно
перестрашені і спочатку тільки мов—
стверджувати не можемо.
чали. Далі вони розговорилися лама—
Проте на одностроях повстанці носили нашивки, введені на лоною польською мовою. Виявилося — вони
білоруси.
кальній території або виготовлені в окремих випадках довільно.
Розмовляючи, ми оглядали наших гос—
Єдиною офіційно введеною в 1944 р. нормою було носіння функ-тей. Вигляд їх був жалюгідний — мун—
ційних відзнак у вигляді комбінації двоколірних прямих та лама-дири полатані, черевики обв’язані
них смуг, що пришивалися на ліве передпліччя. Та скоро повстанці
дротом, сорочки брудні. Мабуть, їх
від такої практики відмовилися, бо «носіїв» таких відзнак ворожі
вигляд віддзеркалював рівень життя в
снайпери вбивали у першу чергу: по них одразу ж зосереджували
народньо-демократичній Польщі. Бо хоч
вогонь, розуміючи, що перед ними командир якогось рівня.
