сти живими до рук ворога.
«Вальтер», 3-й — німецький Р 08
Іноді зв’язкові та провідники носили на грудях прикріпле—
«Парабеллум»; зверху — радян—
ний до портупеї мішечок. У ньому лежала граната з прикріп-ські оборонні гранати Ф-1.
леним до кільця шнурком. У разі нападу бійців зі спецгрупи
НКВД, які заламували руки жертві, намагаючись узяти її жи-вою, це пристосування давало змогу, дотягнувшись зубами
Повстанці Львівщини,
до шнурка, висмикнути кільце.
озбро єні гранатами, зліва право—
В оборонному бою ефективним засобом була радянська
руч: перший — радянською Ф-1,
граната Ф-1, або «репанка», як її називали стрільці, скон-другий — радянськими РГ-42 та
струйована Ф. Храмєєвим за французьким зразком. Повстан-Ф-1, третій — німецькою М 34.
ці старалися мати їх по кілька штук. Граната безвідмовно
вибухала при падінні на тверду поверхню, сніг, воду, багно.
Велика кількість уламків, що утворювалися після вибуху, Петро Мельник — ‘Хмара’,
забезпечувала вражаючу дію в радіусі 200 м. Вага гранати
озброєний гранатою М 24.
складала 0,6 кг, середня віддаль кидка — 34—45 м.
196
197
Інша граната, РГ-42 конструкції Н. Бєлякова, належала до на-насамперед у засідках, щоб підбивати ван—
ступального типу, тобто її передбачалося використовувати під час
тажівки ворога. Ці рушниці, що завдяки
атаки. Але повстанці так само застосовували її і в обороні. Важила
меншим розмірам та масі переважали ра—
РГ 42 0,42 кг, радіус уражаючої дії складав до 25 м, середня віддаль
дянські аналоги, потрапляли до повстанців
кидка — 30—40 м.
доволі рідко.
З німецьких гранат повстанці мали на озброєнні М 24, М 34 та
PzB.39 мала калібр 30 мм На дульну ча—
М 39. Граната М 39 яйцеподібної форми належала до наступаль-стину рушниці нагвинчувалася та ж сама
ного типу. Вона важили 0,22 кг, середня віддаль кидка становила
мортирка, що і на карабін 98k, тільки стрі—
35—40 м, радіус уражаючої дії — 10—15 м. Граната М 24 належа-ляла вона комулятивними гранатами — на
ла до оборонно-наступального типу. Вона мала характерне довге
відстань до 150 м. Граната могла пробити
руків’я, через що стрільці називали її «макогоном». Важила М 24
80-міліметрову броню на відстані 100 м.
0,5 кг, радіус уражаючої дії складав 15—25 м. Ці гранати також ви-Рушниця PzB. M.SS.41 своїм 7,92 мм бро—
користовували для боротьби з технікою ворога, скріплюючи їх у
небійним патроном могла вразити тільки
зв’язки.
легкоброньовані цілі. Проти важких та се—
Ще одним засобом боротьби з піхотою противника був «гар-редніх танків вона була безсила.
лач» — 30 мм рушничний гранатомет, який до повстанців потрапив
РПГ «Фаустпатрон» 30m та його модифі—
із німецької армії. Гранатомет встановлювався на дульну частину
каця 60m (зр. 1943 р.), які потрапили до по—
карабіна 98k — це була мортирка, в яку вкладалася граната. Для
встанців під час відступу німців у 1944 р.,
викидання гранат використовували спеціальні холості набої. Для
стали основним засобом боротьби з броне—
цього гранатомета існували різні гранати, в тому числі й здатні
технікою військ НКВД. Використовували їх
пробивати броню танків. Важив він 0,385 кг, а з карабіном 98k —
також в умовах міського бою для штурму
5,12 кг. Прицільна дальність складала 250 м.
опорних пунктів ворога. «Фаустпатрон» мав
Повстанці мали досить розмаїті засоби боротьби з бронетехні-досить просту будову, був зручним у вико—
кою та транспортними засобами ворога. Серед них — радянські
ристанні. Вага 30m становила 5,1 кг, калібр
протитанкові рушниці (ПТР), а також німецькі протитанкові руш-гранати комулятивної дії — 149 мм. Гранато—
ниці і ручні протитанкові гранатомети (РПГ). Оснащувалися ними
мет здатний був пробити броню до 200 мм
підвідділи важкої зброї у складі сотень та куренів, окремі ланки у
на відстані 30 м.
складі чот. З важкими і громіздкими німецькими та радянськими
Як на повстанську армію, УПА мала непога—
протитанковими рушницями повстанці воювали у 1943—1944 ро-не артилерійське озброєння. Насамперед, це
50-мм німецький міномет
зр. 36. Вага: 14 кг. Довжина:
ках. Із початком 1945 року стрільці заховали їх до бункерів, надав-гранатомети (насправді — міномети, але ми користуватимемося по-2200
мм. Ємність магазина:
ши перевагу мобільності. Ручні протитанкові гранатомети залиша-встанською термінологією) калібрів 50 і 80 мм, рідше важкі — 120 мм. 5 набоїв. Скорострільність: лися на озброєнні, аж поки вони стали непотрібними.
Повстанці застосовували гранатомети в бою для вогневої підтримки 20 постр/хв. Дальність стріль-Із радянських протитанкових рушниць повстанці використову-відділу, придушення вогневих точок противника та штурму укріп-би: 520 м. Вага міни: 0,9 кг.
вали дві: ПТРД В. Дегтярьова та ПТРС С. Сімонова. Із них обох
леної оборони в приміщеннях. Достеменно не відомо, яких саме
стріляли стандартними 14,5 мм набоями.
зразків гранатомети радянського виробництва мали упівці, адже
ПТРД мала довжину 2 м і вагу 17,3 кг. Бронебійна куля рушниці
тільки систем 50 мм калібру було три — зр. 1938, 1940 та 1941 рр.
могла пробити броню завтовшки до 35 мм на відстані 300—500 м.
Стільки ж було систем і 82 мм калібру. Німці мали на озброєнні один 82 мм міномет зр. 1937 р.
Через занадто велику енергію віддачі ствола ПТР оснащено дульним
50 мм гранатомет зр. 1936 р. і один 81 мм — зр. 1934 р.
Вага: 56 кг. Скорострільність:
гальмом та плечовим упором із пружинним амортизатором. Обслуга
Малі й легкі 50 мм гранатомети повстанці називали «песиками». 25—30 постр/хв.
Дальність
рушниці складалася з двох стрільців — навідника та його помічника.
Їх зручно було використовувати з-за будь-якого укриття. У чотах стрільби: 3040 м. Вага міни: Так само двоє стрільців переносили рушницю на марші. Для пере-вони формували гранатометні ланки.
3,10 кг.
несення рушниці під час бою на стволі було закріплено спеціальне
Важчі 80 мм гранатомети були на озбро—
руків’я. Перезаряджалася рушниця після кожного пострілу.
єнні важких чот у деяких сотнях та куре—
Досконалішу конструкцію мала ПТРС. Автоматика рушниці дава-нях УПА. Цікаво, що до радянських 82 мм
ла змогу вести вогонь по цілях, що рухалися на високій швидко-гранатометів підходили німецькі 81 мм
14,5 мм протитанкова руш—
сті, не перезаряджаючи. Споряджалася рушниця п’ятизарядними
ниця системи С. Смірнова ПТРС.
міни. Завдяки цьому полегшувалася ситу—
магазинами. Із неї можна було стріляти не тільки по броньованих
Вага: 20,9 кг. Довжина: 2200 мм.
ація з боєприпасами. В УПА ланки грана—
Ємність магазина: 5 набоїв. Ско—
машинах, але й по укріплених позиціях, опорних пунктах тощо.
тометників формувалися з колишніх чер—
рострільність: 15 постр/хв. При—
Німецькі протитанкові однозарядні рушниці PzB.39 та самозарядні
воноармійців, які добре знали цю зброю.
цільна дальність: 1500 м.
PzB. M.SS.41 («панцербікси», як їх називали упівці) використовувал и
Одначе траплялися й нещасні випадки,
коли гранатометники гинули через необе—
режне поводження або погане знання осо—
бливостей зброї. Якщо легкі 50 мм грана—
томети ставали незамінними помічниками
повстанців у великих боях, то гранатоме—
ти більших калібрів перетворювалися під
час рейдів у горах або у важких зимових
умовах на зайвий тягар. Особливо це сто—
сується кінця 1945 року, коли повстанців
переслідували великі моторизовані ворожі
підрозділи.
198
199
Цікаве застосування знайшли повстанці для трофейних 150 мм
турбореактивних снарядів німецького шестиствольного міномета
зр. 1941 р., які називали «торпедами» й використовували для ліквідації опорних пунктів противника. Снаряди осколочно-фугасної дії
мали порохові реактивні двигуни, які приводилися в дію від елек-тричної іскри, однак упівці запускали їх із «торпедника» власної
Відділ артилерії командира
Гранатомет зр. 1934 р. мав велику вагу. Він розбирався на три
конструкції. Він мав U-подібну форму, в нього вставляли снаряд.
‘Берези’ ВО «Турів», група УПА—
частини: ствол, двоногу і опорну плиту. В’юк зі стволом важив
Задню його частину після наведення «на око» на ціль обкладали
«Північ».
19 кг, двонога — 20 кг, а найважчим був в’юк із опорною плитою —
соломою. Солому підпалювали, від неї запускався пороховий дви-22 кг. Окрім гранатомета повстанці мусили носити також міни. Ло-гун, і снаряд вилітав.
ток із трьома мінами важив 12 кг, в’юк із двома лотками — 26 кг.
Окрім того, іноді повстанці захоплювали в боях і танки. Вони
З таким вантажем у швидкому бою було досить незручно. Мабуть, їх ремонтували, але практично не використовували через відсут-найпоширенішим в УПА був 82 мм міномет зр. 1937 р. — його широ-ність екіпажів, складність обслуговування та маскування перед
ко використовувала протягом усієї війни Червона армія, звідти він
ворогом. Відомо, що 1943 року на Волині курінь «Лайдаки» під час
потрапляв до рук повстанців.
штурму угорського гарнізону в Цумані використовував танк, який, Окремі курені УПА у 1943—1944 роках мали на озброєнні гар-щоправда, стріляв тільки з кулемета.
мати різних калібрів. У групі «Північ» була сформована артбатарея
під командуванням ‘Берези’, озброєна німецькими гарматами. Всі
гармати, зрозуміла річ, потрапили до УПА як трофеї. Відремонтова-ні й укомплектовані обслугою, вони брали участь у боях із німцями
та червоними партизанами, а пізніше — з військами НКВД. Але в
кінці 1944 року повстанці відмовилися від гармат через брак боєприпасів, а також через те, що зі складу куренів було виведено
обози.
До артсистем УПА належали німецькі 76,2 мм гармати, радянські
45 мм протитанкові гармати, 122 мм гаубиці.
45 мм протитанкова
гармата зр. 1937 р. Вага:
560 кг у бойовому поло—
женні, 1200 кг — у похід—
