Другий світ. Справа відьми

Тут книга підлетіла і вдарила відьму по голові. Розлючена дівчина підстрибнула щоб зловити книгу. Але, та легким маневром вискользнула.

— Ей! — закричала дівчина. — Злізай! Іди сюди! Я твоя хазяйка...

" Ти моя хазяйка?" — пронеслося у голові — " Не сміши . Моя хазяйка давно загинула. А ти хто?"

— Я — відьма! — сказала Майя стоячи у позі супермена.

"Ого! Невже дочка Ізабель?" — поцікавилася книга.

— Я не знаю чия я дочка. Та у мене проблеми.

"О! Розкажи!" — книга зупинилася над столом і спокійно присіла. — " А я тобі теж дещо розкажу".

— Я жила на планеті Земля. І тут у моїх шістнадцять років мене перенесло сюди. Саму, без друзів. Потім я познайомилася з принцом. Він обрадував мене новиною про те що я відьма. Ще пізніше мене ініціювали. Потім я викрала з бібліотеки книгу. Тебе і ще одну! А вона говорить? А ще мене убити хотіли. Кровав Мері! Власною персоною. А ще я познайомилася з магом якого звати Ример. А потім з тобою. А тебе як звати?

" Я — Рінель. Твоя сестра! Тому що ми обоє дочки відьми Ізабель. "

— Моя сестра книга. О, якщо мати відьма уявляю хто батько.

" Я не завжди була книгою. Я можу переходити у форму людини. Але , не надовго. Але ти мені поможеш. Які стихії ти маєш?"

— Ще не знаю. Завтра прийде Ример і усе покаже. А ти можеш хоч на секунду в людину?

" Чекати до завтра. Жалко. Бо я відкривати маю право сторінки лише по знанням. Навіть для сестри не схитрую. Можу в людину. Зачекай хвилину"

Вона подивилася на книгу. Вона піднялася в повітря. Її окутали обручі з різних кольорів. Перший був зелений він наче гілочка з листям упав на землю. Другий був червоним він загорівся і теж упав. Наступний голубий. Він освіжив повітря, побризкався водою і теж упав. Останній білий приніс прохолоду. Потім з'явилися два шарика. Один чорний, другий білий. Вони закрутилися. І...

Перед нею сиділа дівчина. Її срібне волосся розпеченим залізом стікало у низ. Її голубі очі наче дира у космосі тягнули до себе. Вона була у світлій, та не білій сукні що була прикрашена чорним поясом. У неї була молочно біла шкіра і загострені вуха.

— Ти ельф? — запитала Майя не вірячи своїм очам.

— Так! Не везе мені! Давно хотіла бути відьмою. Але мама закохалася у ельфа. І ось я ним стала. А ти відьма. Мені сказали що сестра загинула. І я з горя перетворилася на книгу. Ти нічого не пам'ятаєш. Я перевірила твою пам'ять. Ти зникла в 4 рочки. Мати хотіла врятувати тебе, але ти померла. Відтоді моя мама була останньою відьмою. У нас була іще одна сестра, але на ній провели ритуал і вона стала людиною, в кінці прожила мало. Але тепер це ти. Люди убили відьм. А ти століття прожила в астральному світі. Там ти просто була каплею І тоді хтось вирушив що ти не можеш бути тут вічно. І напевно тому тебе підкинули на Землю. І ось тепер ти тут.

Майя підійшла до дівчина щоб обняти її. Але рука пройшла наскрізь.

— Ти що привид? — запитала дівчина.

— Майя, я безтілесна. Я молюся щоб ти отримала силу життя. Тоді ти мене оживиш. Але спочатку тіло знайдеш. Хоча друге буде легким. — весело сказала дівчина. А потім сумно добавила — Як що захочеш.

— Звісно захочу. Як мені отримати цю силу? — запитала відьма.

— Ніяк. Ти уже якусь маєш. А ось яку? Я не знаю. — прошепотіла дівчина.

— А яку силу мала мати? — запитала дівчина і помітила що в її очах були сльози.

— Мати? У неї були стихія життя та смерті. — спокійно сказала вона.

— У кожної відьми по дві стихії? — не вгамовувалася вона.

— Яка ти цікава! Одна! Але були винятки. Ти теж матимеш дві. А ось яких...Цього я не знаю.

— А може бути що одна відьма керує і чотирма стихіями і життям і смертю. — знову поцікавилася Майя.

— Ні! Я не знаю. Ніби такого не було. — дівчина поглянула на кольє воно світилося голубим. — Мені час.

— Зачекай. — прошепотіла Майя.

— Я ж буду завжди з тобою. Просто у формі книги. Я маю з тобою телепатичний зв'язок. Але сьогодні я виснажена. Так що до завтра. До речі. Книга зникне. Але просто подумай і вона буде перед тобою. Це найлегший спосіб ховати її. Вона відкрила тобі уже дві сторінки.

Дівчина зникла. І книга з нею. Майя почала думати про неї. Нічого. Тоді вона подумки покликала. Знову нічого!

" Майя! У мене немає часу пояснювати бо я виснажена. Не думай , мрій або..." — почувся голос сестри.

Майя тепер побажала. Усім серцем. І ось книга стояла перед нею. Дійсно, дві сторінки. Дівчина присіла на край ліжка. Цікавим поглядом подивилася на книгу . Підійшла. Відкрила першу сторінку, на ній красувався уривок з якогось листа? І це книга магії... Ну добре дівчина почала читати.

" В магічній школі Ераон почали вивчення заклинання яке дозволить читати думки. Усі відгуки були позитивними . Але використовувати його могли лише відьми. Ми вирішили те що, вони від сьогодні мають повне право навчатися у нас. Це рішення прийняв директор Стел. Він запевнив у цьому усіх. Але люди влаштовували бунти. І в цей день ми провели відьму Ліму до нас. Відьму провели таємно. Ліма допомогла нам скласти підручник для відьм. Він і досі зберігається у нас. Але після другого курсу у нас було велике відкриття. Відьом було мало. Чули лише про вісьмох Ізабель, Ліму, Аріану, Ксену та Міртл. Люди вбивали їх. І Лама придумала заклинання яке дозволяло оживити всіх відьм. Та для цього потрібно було володіти силами смерті та життя. У Лами їх не було і під час виконання ритуалу вона загинула. Після неї і всі інші. Декого вбили, двох зробили простими смертними і так далі. А ми лишилися чекати. На ТУ що відновить клан"

Лист від гранд майстра Алонда до Мея Теда.

Майя здивовано прочитала це. І взялася до другої статті. Схоже на те що вона була свіжою.

" Гранд майстер Алонд чомусь дуже сильно бажав того, щоб факультет відьм не закривали. Але більшість професорів проголосували за інше. Усі були впевнені що відьми не повернуться. Тоді ми зійшлися в такому рішенні. Факультет ми закриємо. Але коли повернеться та, що буде представителькою зниклого клану, ми впустимо її у нашу академію і запишемо на цей факультет. А ще ми створили камінь. Він висить біля куполу школи і коли до нас підійде відьма, він з білого змінить свій колір на червоний. Це було перевірено на тілах загиблих відьм. Тепер ми чикаємо...ми віримо в те що астральна капля попаде в наш світ."

Лист від невідомого автора до

мага пустельника.

Першу сторінку Майя прочитала і розчарувалася. НЕ тому що не цікаво, а тому що мало. Вона глянула і передивилася усе ще раз. І тепер помітила ще один уривок.

" Усе! Я більше не можу це терпіти. Ви прийняли рішення без мене. І я зробив інше. Ми чекатимемо лише шістдесят століть. Це не обговорюється."

Майя уважно вдивилася у кожне слово. Вона сховала книгу під подушку. Вирішала прочитати наступну сторінку вечором.

Вона вибігла у коридор. Там зустріла Моллі. Як вона була щаслива.

— Молі, о це ти! Привіт! Мені потрібна допомога. — сказала дівчина і засміялася.

— Яка пані? — запитала служанка. — А ми знайомі? Звідки ви знаєте моє імя?

— Розкажи як давно зникли відьми? Скільки пройшло років?Скільки часу? Скільки століть? — неуймалася відьма. — Так, знайомі ти кожен ранок приносиш мені вкусняшки.

— Зникли? Через двадцять днів буде шістдесят століть. — сказала дівчина.

— Значить...Добре бувай — крикнула вона.

Майя забігла в кімнату. Вона кинулася до книги.

— Рінель! Вилазь! Рінель — загорлала дівчина.

Дівчина не відповідала. Напевно спала. Майя узялася читати далі. Лишала одна сторінка. Дівчина уже сонно почала читати далі.

Як читати думки? — це назва наступного розділу.

"Усі відьми, якою стихією вони б не керували уміють читати думки. Для цього потрібно подумати про людину та скласти пальці хрестиком. Потрібно замітити те, що треба саме схрестити. Але не на весь час. Лише на час вникання у людину. Думки не будуть з'являтися на папері. Вони будуть лунати у голові. Щоб було легше читати думки. Потрібно розслабитися. Перший раз можна прийняти ванну чи спокійно полежати"

Ого! Дівчині стало цікаво. Вона підбігла до вікна. І вибрала свою наступну жертву. Це був...Яка вдача Астаро Тед. Цікаво, що у нього у голові. Вона зробила усе що потрібно. Але не вийшло. Знову, вона наче почула звук. Але він не дійшов до неї. Тоді, вона відволіклася від нього. Відчула повівання вітру, і тоді сталося дивовижне. Дівчина почула голос воїна у себе в голові.

" Цього не мало статися. Маг сказав що клан не відновиться. І що мені тепер робити? Я обіцяв завадити цьому. Я сказав Обсертусу , що якщо цей ритуал буде невдалий я простежу за зникненням цих злюк. Що це? Наче в голові ментал копається" — подумав Астаро і обернувся, він дивися прямо на Майю.

Майя швидко розклала пальці. Але Астаро помітив це жест. Лезвії його меча заблищали. Дівчина відчула що у неї нема чим дихати. І для того щоб врятувати становище, вона підняла руку і помахала воїнові.

* * *

Астаро Тед.(від імені героя)

Я спокійно ішов по вулиці і думав про обіцянку яку я дав Обсертусу. Ми з ним були друзями. І я обіцяв що якщо з ним щось станеться, то я не маю дати відьмам жити у цьому світі. Я убив Ксену, перетворив двох на простих смертних і я знищив Ламу. Раптом я відчув біль, це було мені знайомим колись Ізабель читала мої думки. І я запам'ятав це відчуття.

Я швидко обернувся і побачив Майю. Вона не могла читати думки. Вона ж нічого про це не знала. Я оглянувся. Можливо це зробив ментал. Але раптом я побачив що у дівчини схрещені пальці. О ні! Вона усе знає. Тепер я повинен її убити. Але не зараз після завтра. А можливо... Я згадав про розповідь принца. Кровав Мері шукає відьму. І обіцяє за це "Прокляття Міноса". Я мріяв про це. Я викраду її для охотниці після балу. Головне про те щоб академія не дізналася про це. Мій батько отримував лист від Алонда і знає про те що там можуть вчитися відьми.

Що ж...Тепер я повинен зробити щоб він не почув про неї.

* * *

Дівчина була дуже налякана. Вона швидко залізла під одіяло і заснула. Навіть не пам'ятаючи сну.

Зранку до ліжка Майї тихо підійшла служанка. Молі легенько штовхнула її в плече.

— Майя! Вставай! — загорлала вона.

— Ще п'ять хвилин. — промичала дівчина в привичному тоні. Вона з дитинства ніразу не починала дня без цієї фрази.

— Ні! Тобі слід негайно поїсти і іти до Римера .

Майя не хотіла вставати, але відчуття того що зараз вона дізнається про те якою стихією володіє заставило її підстрибнути.

Дівчина одягнула на себе білу футболку, легінси та білу мантію. Потім узяла кольє яке їй подарували учора і перстень. Завершила образ мітлою.

Швидко поївши відьма пішла приводити у порядок волосся. Моллі яка довго спостерігала за цим нарешті вирвала з рук дівчина розчіску та стала приводити "калікастратне" волосся відьми у порядок. Згодом величезні кучері помістилися у маленькій гульці.

Дівчина вибігла і почала шукати кабінет мага. Але пізніше залишила цю справу, знайшовши його на вулиці.

— Привіт! — закричала дівчина.

Ример опустив погляд на Майю. І дуже здивувався . Майя була прекрасною.

— Привіт! Ого, яка ти красива. — сказав він не відриваючи очей

— Дякую. — сказала дівчина і відчула як її щічки наповнюються рум'янцем.

Ример показав Майї різні шари.

— Доторкнися до ось цього. — наказав він дівчині. І вказав на голубий шарик.

Дівчина доторкнулася і він засяяв. Потім він вказав на зелений. Він теж засяяв. Відьма доторкалася до кожного по черзі. Засяяли усі 6.

— І що це означає? — запитала дівчина шокованого мага. — Агов!

— Ти керуєш усіма стихіями. — сказав мага з відкритим ротом.

— Я усіма?

— Ага!

Майя була м'яко кажучи в шоці. Вона дивилася то на мага то на шари.

— Я керую усіма стихіями. — сказала дівчина і зомліла.

Розділ 7

Майя — повелителька стихій.

І її невеличка помста.

Ример де Маркіз сидів на землі. На його руках лежала Майя. Він провів рукою по голові, цим рухом він намагався розбудити у ній енергію. Після декількох невдалих спроб, на лиці відьми відбилася посмішка і вона відкрила очі. Після легкої хвилі подиву, дівчина різко ударила мага рукою по лиці.

— Ей, ти що робиш? Чого лізеш до мої голови? — залепетала вона.

— Я тобі допомагав! За що ти мене ударила? — не здавався він.

— Хочеш ще? — хитра посмішка ковзнула по лиці дівчини.

— Ах ти, маленька нагла відьма. — закричав він.

Дівчина зняла мантію і гарненька склала її. Розлючений маг підбіг до неї. І тут сталося несподіване Майя узяла мітлу і побігла за хлопцем. Ример який ще не відійшов від подій навіть не рухнувся. Лише за долю секунди коли він зрозумів що у дівчини проблеми з юмором він почав тікати. Майя тим часом ударила його по голові мітлою. Маг розлютився ще більше. Він скористався своєю можливістю і за допомогою магії забрав у неї мітлу. І почав кидати в дівчину бойовими заклинаннями. Не небезпечними, а звичайними сітками та мотузками.

Майя не очікуючи такого повороту, побігла у сторону лабіринту. О , так у принца був Великий лабіринт. Дівчина і не помітила як забігла у нього. Вона дуже добре чула ехо мага. Він кричав:

— Знайду! Уб'ю!

Можливо це виглядало моторошно. І лише тепер дівчина помітила що вона не знає де вона. Звуки Римера зникли. Навколо було темнувато, лише в деяких місцях падав скупий промінь сонця. Дівчина дивила навколо намагаючись знайти хоча б одну розгадку. Нічого.

Майя закричала " Ау" . Але навіть Ример зник зі своєю обіцянкою убити. Невже він жартує. Дівчина не любила такі місця. І вона зробила те що зробила б у цій ситуації кожна нормальна людина. Вона почала бігати від стіни до стіни. Довбати їх і кричати. Але це не принесло її щастя. І тоді дуже здорова думка осінила її.

Сестра! Це була ідея. Майя уявила книгу. І як завжди, з першого разу не вийшло. Але після того як дівчина розслабилася , книга злорадно упала дівчині на голову. Тим самим розлящавши усіх ворон як що вони звісно були. Майя і справді закричала.

— Рінель! Допоможи! Я... — не встигла договорити відьма. Як тут її перервали.

" Я знаю!" — запевнила дівчину книга. — "Можливо ти хочеш вивчити новий розділ книги"

— Дай угадаю назву. " Як придушити мага? ". — сказала відьма з певним сарказмом.

" Ні! Відкрий мене!" — як би це була людина. То ці слова були би дивними, але зараз Майя розуміла їх значення.

Дівчина відкрила книгу. І угадайте яка назва наступного розділу? Підказки: Майя дивилася на книгу щ відкритим ротом, в серці панував страх , дівчина готова була весь день проклинати того хто завів її сюди.

* * *

Кабінет Принца Аріандра.

— І що далі? Після того як ви дізналися про стихії? — запитав Арі.

— Вона зомліла! — сказав Ример.