Людмила Фоя — ‘Оксана’, ‘Апрельская’ (1922—1950) народилась у м.Ставищі
Київської обл. Комсомолка, за часів німецької окупації навчалась у Київсько-ками в підпільних друкарнях, вдало виконували
му медичному інституті, вступила в ОУН. Проводила пропагандистську ро-функції розвідниць та інформаторів Служби без—
боту серед студентів. Секретарка крайового провідника ПЗУЗ М. Козака —
пеки ОУН. Деякі жінки обіймали високі посади в
‘Вівчара’; санітарка. Дружина провідника північної Рівненської округи ‘Ата’.
підпіллі: Калина Лукань — ‘Галина’ була провід—
Написала збірку оповідань «Його спадкоємці», присвячену пам’яті ‘Вівча-ником Косівського надрайонного проводу ОУН,
ра’. Надрукувала в підпіллі 1950 р. під псевдом ‘М. Перелесник’ нарис «По-Ірина Тимочко — ‘Христя’ керувала надрайоном
встанська Торба», оповідання «Над Дніпром». Загинула біля с. Межиріччя
«Верховина» на Лемківщині, Дарія Ребет була
на Рівненщині в перестрілці з пошуковою групою 446-го стрілецького полку
членом найвищого керівництва ОУН — Проводу
Внутрішніх військ МҐБ. У 1952 р. її посмертно нагороджено Срібним хрестом
організації — та членом Президії підпільного пар—
бойової заслуги 2-го класу.
ламенту УГВР. Чи не найяскравіше виявили себе
жінки в пропагандистській роботі підпілля. Бог—
данна Світлик була членом Головного осередку
пропаганди і відомою авторкою художніх творів
про життя повстанців; іншою знаною підпільною
письменницею була Людмила Фоя, редактор ви—
дання «Юні друзі». Любов Гайовська керувала
референтурою пропаганди Львівського краю.
Жінки — учасниці визвольного руху розді—
лили з чоловіками всі труднощі повстанського
Любов Гайовська — ‘Рута’ (1923—1954) народилася в с. Зарваниця Чортків-життя й показали справжній приклад любові до
ського р-ну Тернопільської обл. Діяльна учасниця ОУН. Друкарка в с. Ро-Калина Лукань — ‘Галина’
своєї землі.
манів. Згодом у миколаївських і красівських лісах працювала в окружному
(1920—1950) народилась у с. Ко—
проводі у референтурі пропаганди. Керівник референтури пропаганди Львів-баки Косівського р-ну. Секретар
ського крайового проводу. Очолила Бюро інформації УГВР (1951). Від 1952 р.
районного проводу ОУН на Косів—
головний редактор журналу «Літопис УПА». 1948 р. в бою біля с. Стільське
щині, надрайонний провідник, за—
дістала поранення в ногу, але зуміла вирватися з оточення. Героїчно загину-гинула разом із чоловіком, провід—
ла в бою з МҐБ.
ником ‘Скиданом’ у с. Хúмчині.
208
209
Women in the national liberation struggle
Зі спогадів Георгія Саннікова, колишнього працівника МҐБ, учасника протиповстанської боротьби:
The all-national character of the liberation struggle of Ukrainian insurgents is confi rmed by the
«Обставини загибелі повстанки Л. Фої
massive participation of women. Ukrainian women were the fi rst among those who assisted UPA Група кур’єрів ОУН наскочила на чекістську засідку. Почалося переслідування з боєм.
soldiers, providing them with food, clothing and shelter. For this, hundred of thousands of Ukrain-Псів, що їх пустили по слідах, оунівці перестріляли. Група бойовиків-оунівців разом
ian women were arrested as «bandit supporters,» were deported or even killed. However their з кур’єрами в складі шести осіб спробували відірватися від переслідування, двічі
activities were not limited just to external support of the national liberation movement — many of залишаючи для свого прикриття бойовиків-смертників…
them were its active members. In 1943—1944 within the OUN network there was an autonomous Їх залишалося троє, що пробиралися крізь густі хащі лісу. Важко поранений оунівець
women network, which the Bolsheviks destroyed when they came back to power. Certain aspects був добитий останніми двома, що продовжували рух та відповідали вогнем з автоматів
на чекістські постріли. За покинутими під час погоні речами стало зрозуміло, що
of insurgent activity depended mainly on women — they were excellent couriers and messengers, люди йшли з-за кордону. Крім зброї та націоналістичної літератури, група, очевидно, constituted the majority of the medical personnel that took care of the wounded, they were in-несла щось важливе в їх пошті.
dispensable workers in the underground printing houses, successfully carried out the functions of Чекісти добре бачили у бінокль, як поміж зарослими кущами та ялинками скелястими
intelligence agents and informants for the OUN Security service (Sluzhba Bezpeky). Some women пагорбами раз по раз виникали дві фігури у комбінезонах захисного кольору. Згодом
occupied high posts in the underground: Kalyna Lukan — ‘Halyna’ was the leader of the Kosiv одного з них поранили. Деякий час було видно маленьку фігурку, що намагалася тягну-nadrajon OUN leadership, Iryna Tymochko — ‘Khrystia’ supervised the nadrajon «Verkhovyna» in ти за собою пораненого супутника. Потім фігурка вже сама промайнула поміж ялинок, Lemkivshchyna, Daria Rebet was the member of the OUN Leadership — and a member of the pre-рідко відповідаючи на вогонь чекістів.
sidium of the underground parliament — the Ukrainian Supreme Liberation Council. Perhaps the Коли оперативники підбігли до лежачого на землі тіла, то побачили біля добитого по-greatest contribution made by women to the national liberation movement was their underground стрілом в голову пораненого речову торбу з націоналістичною літературою, листівка-ми, бланками радянських паспортів, грошами. Стало зрозуміло, що останньому кур’єру
informational-propaganda activity. Female members of the national liberation movement shared легше тікати.
all the diffi culties of insurgent life with the men and set a true example of love towards one’s na-Опергрупа продовжила переслідування й вела вогонь по ймовірним місцям руху оунівця.
tion.
Він був поранений, про що свідчили сліди крові на траві та залишки індивідуального пакету. Нарешті, попереду щось промайнуло у густих хащах. Чекісти приглянулися
та побачили лежачого, котрий робив незрозумілі рухи руками, у яких не було зброї.
Кільце солдат повільно стискалося навколо кущів.
Пролунав ледве почутий та приглушений відстанню звук і оточуючі кинулися на землю. Спрацював гранатний
запал. Після цього про—
гримів вибух та розки—
дав кущі, траву та шматки
білого паперу. На одного
з солдатів впав згусток
людської крові. Граната
розірвалася у руках лежа—
чої людини. Вона підірвала
себе гранатою, приклав—
ши її до голови. Обличчя,
частина голови та кисть
лівої руки у людини були
відсутні. Потужний ви—
бух понівечив людину до
невпізнання і розкидав
довкола шматки знищених
документів, що так і за—
лишилися таємницею.
Коли чекісти, намагаючись
не заплямуватися кров’ю,
обережно розстібнули ґу—
дзики комбінезона і на—
магалися оголити верх—
ню частину тіла, руки їх
наштовхнулися на ще теп—
лі жіночі груди… Їх [че—
кістів] обличчя виражали
здивування, сором та роз—
губленість: декілька де—
белих чоловіків так дов—
го не могли наздогнати цю
невеликого зросту, тен—
дітну молоду жінку».
Станичний ‘Орлик’ зі с. Во—
лошиново (1914—1948), Іван Чер—
вак — ‘Погода’, дружина ‘Орлика’
‘Нуся’.
210
Розділ XVI
Інформаційно—
видавнича діяльність
‘Еней’, співробітник
Калуської окружної референ—
тури пропаганди та ‘Оле—
на’ — друкарка Болехівського
районного проводу. Долинщи—
на, кінець 1940-х рр.
Дереворит Ніла Ха—
севича.
213
ного ядра підпілля, ви—
ховання та навчання
власного членства. Тому
внутрішня інформаційна
робота домінувала на по—
чатковому етапі форму—
вання визвольного руху.
Протистояння УПА та окупаційних режимів виливалося не тільки
Вона проявлялася у ви—
у жорстокі військові сутички, але й у завзяту інформаційну війну.
данні різноманітних під—
Ворогуючі сторони чітко усвідомлювали, що перемога можлива
ручників, спеціальних ін—
лише за умови якщо не підтримки, то бодай лояльності більшос-струкцій та вказівок про
ті цивільного населення, безпосередньо не задіяного у конфлікті.
організаційну, пропаган—
Боротьба велася не тільки за території (села, ліси, гори), але й
дистську та розвідувальну
за «душі людей». Тому інформаційній роботі у середовищі україн-діяльність, основи конспі—
ського підпілля від самих початків
рації, матеріалів виховно—
приділяли чи не найбільше уваги.
го характеру (так звані
Зі статті Петра Полтави:
Особливо вона посилилася піс—
Катехизми українського
«Глибока осіння ніч. Партизанська землянка в одному з
ля завершення Другої світової ві—
націоналіста — «Декалог
лісових масивів Західньої України. Субота.
українського націоналіс—
В куті землянки, за заслоною з плащ-палатки, повстанці
йни, коли стало зрозумілим, що в
та», «12 прикмет укра—
закінчують свою щотижневу “лазню”. Ясно горить столонових геополітичних умовах годі
їнського націоналіста» і
ва лямпа. На одній зі стін поблискує розвішена зброя.
сподіватися на мілітарну перемо—
На полицях при другій стіні — бібліотека, пакети під-гу над СРСР. Саме тоді головною
«44 правила життя укра—
пільних листівок, політично-пропаґандивних плякатів, ціллю для атак підпілля посту-їнського націоналіста»).
підпільної преси. Зараз біля стола радіоприймач.
пово стають не стільки конкретні
Крім того, завданням вну—
У всьому цьому — нічого особливого. Так виглядають сот-представники окупаційного режи—
трішньої інформаційної
ні, коли не тисячі, підпільних землянок на величезній
му чи його структури, а принципи
роботи було вироблення
частині української території. Та саме в цій картині, та ідейно-політичні засади його
та апробація важливих
такій звичайній в наших умовах, відбитий увесь харак-ідейно-політичних засад
