статті, автори яких змальовували політичну ситуа—
цію, прогнозували перспективи її розвитку, визнача—
ли місце в ній українського визвольного руху. Згодом
місце цього журналу посів інший — «Осередок про—
паганди та інформації при Проводі ОУН», який від—
різнявся від свого попередника більшою кількістю
інформаційних публікацій. Офіційна позиція визволь—
ного руху відображалася також через періодичні ви—
дання його політичного керівництва — Української
Головної Визвольної Ради, а саме журнали «Само—
стійність» та «Бюро інформації УГВР».
Важливу роль в інформаційній війні відгравали
підпільні видання місцевого характеру (різноманіт—
ні «Інформатори», «Інформативні вісті», «Вісті» та
ін.), що мали менший терен розповсюдження. Про—
те використання в них поруч із загальним місцево—
го матеріалу, безпосередньо відомого і зрозумілого
мешканцям даного терену, робило їх потужним ін—
формаційним інструментом. Тому такі видання ви—
давалися практично на всіх теренах, охоплених по—
встанським рухом.
Дмитро Маївський — ‘Петро Дума’ (1914—1945). народився в с. Реклинець
Жовківського р-ну Львівської обл. в учительській родині. Навчався в Сокаль-ській гімназії, згодом — на торговельних курсах у Львові. Від 1933 р. член ОУН; повітовий провідник Жовківщини; окружний провідник Сокальщини. 1939 р.
організує українську адміністрацію, школи у Грубешівському, Белзькому повітах. Провідник Холмщини, учасник ІІ Великого збору ОУН (Краків). Член
похідних груп. Головний редактор журналу «Ідея і Чин». Від 1943 р. член
Бюра Проводу ОУН, начальник політвиховного відділу Головного Командування УПА. Відряджений як представник визвольного руху на Захід. Загинув у
збройній сутичці на території Чехословаччини.
218
219
Зброєю в боротьбі проти режиму були також гумор та сатира.
Саме з їх допомогою повстанській пропаганді вдалося не просто
видавничої бази, забезпечення друкарським обладнанням, фарба-висміяти ворога, але й переламати загальну атмосферу страху пе-ми, папером. Формування цієї бази було одним із головних завдань, ред ним. Тому крім окремих гумористичних звернень в УПА видава-які ставилися перед господарськими структурами підпілля. Дру-лися навіть спеціальні журнали такого типу («Український перець», карське обладнання оунівці захоплювали в перші дні радянсько—
«Лісовик», «Оса»).
німецької війни, воно ж було метою спеціальних військових опе-Молодь була основною цільовою аудиторією для підпілля про-рацій повстанців у наступні роки. У результаті підпіллю вдалося
тягом усього часу його боротьби. Тому тут видавалися спеціальні
розбудувати потужну видавничу базу, яка забезпечила йому мож-періодичні видання молодіжного характеру: журнали «Юнак», «На
ливість проводити активну інформаційну війну до початку 1950-х
чатах», «Молодий революціонер». Видавалися навіть журнали для
років.
дітей шкільного віку «Малі друзі» та «Українські діти». Очевидно, головний наголос в цих виданнях робився на емоційному сприй-Зі спогадів Ярослави Романини-Левкович:
нятті, тому вони містили значно більше художніх творів та різно—
«Криївка приблизно 4 на 5 м, в повний зріст, 7 місць для спання, стіл на 3 ма-манітних історій з життя.
шинки до писання та цикльостиль і гутенбергівку. В вільному місці харчі і вода
На емоційне сприйняття і захоплення читацької аудиторії були
на зиму, а також папір, фарби, бензин для промивки черенків, два примуси для
спрямовані художні (поетичні та прозові) твори, що видавалися
готування їжі, а також окремо туалет. Тут ми вже мали кожен свою роботу. ‘Меч-окремими підпільними брошурами. Серед авторів цих творів най-ник’, як згадувала вище, займався літературою, ‘Рома’ була машиністкою і займа-відомішими стали Богданна Світлик (новели «Учителька», «Михай-лася коректурою, у чому при потребі їй допомагав ‘Мечник’, ‘Ліда’ обслуговувала
лик»), поет Михайло Дяченко (збірки віршів «Хай слава луна», «Не-цикльостиль, я з ‘Носачем’ працювала на гутенбергівці. Хлопці нарізали папір і
робили відбитки на гутенбергівці. Ми, дівчата, варили їсти по черзі, як і раніше.
покірні слова» та ін.). Схожу виховну роль відігравали і публіковані
У ту зиму ми дуже напружено працювали. Кожний робочий день, а в нас робочим днем
в серії «Слідами героїв» життєписи визначних діячів української
була ніч, був заповнений вщерть. Тої зими ми видали дуже багато літератури. На
історії та особливо повстанського руху.
гутенбергівці випустили брошуру на 33 сторінки “Хто такі бандерівці і за що вони
Масштабна інформаційна робота підпілля могла розвиватися
борються”, понад 4 тисячі екземплярів, при тому дуже гарно оформили. ‘Носач’ ви-лише за умови наявності відповідної інфраструктури. Тому крім
різьбив на дереві гілку калини і ми нею удекорували обкладинку. На цикльостилі
того, аби дбати про зміст пропаганди, виробляти її ключові гасла
випустили багато листівок до студентів, червоноармійців, селян. На машинці ви-та ідеї, підпільники мусили дбати і про налагодження ефективної
пустили скорочену історію України, “Літопис УПА” та інші».
Богданна Світлик — ‘Марія Дмитренко’ (1918—1948) народилася в Пере-Михайло Дяченко — ‘Марко Боєслав’ (1910—1952) народився в с. Бодна-мишлі. Навчалася в гімназії сестер василіянок, згодом — на факультеті
рів Калуського р-ну Івано-Франківської обл. Навчався в Станіславівській
класичної філології у Львівському університеті. В ОУН з гімназійних часів.
гімназії, згодом — на юридичному факультеті Львівського університету.
політв’язень польських тюрем. В підпіллі активно працювала у пропаганді, Активний діяч українського кооперативного руху й товариства «Сіль-в редакціях видань. Підпільна письменниця, автор численних оповідань
ський господар». Письменник і публіцист українського підпілля, редак-і новел на повстанську тематику. Співробітник ГОСП та Бюра інформації
тор газети УПА «Шлях перемоги», журналу «Чорний ліс» та журналу «До
УГВР. Загинула під час відступу із оточення.
чину». Референт пропаганди Карпатського краю. Загинув у криївці під
час облави.
220
221
боду преси СССР; 19) Ідейно-політичне
обличчя большевизму; 20) Большевиць—
ка демократизація Європи; 21) Больше—
вицька розв’язка національного питан—
ня; 22) Упир фашизму; 23) Ганьба ХХ-го
сторіччя. Усі ці видання помножувати в
якнайбільшій кількості на машинках і
розповсюджувати по селах (1—2 прим. на
село для передавання «з рук до рук»),
серед робітництва, пересилати в різний
спосіб до міст, особливо східнякам, у
тому числі також росіянам, розповсюджу—
вати серед шкільної молоді, головно на
вузах і технікумах, добитися якнайос—
новнішого засвоєння цих матеріялів усі—
ми кадрами…
4. Продовжувати популяризувати нашу
програму, наші ідеологічні заложення. З
цією метою треба постійно перебивати на
машинках (якщо немає друкованих) постійно пересилати до міст на адреси
різних приїзджих із Сходу людей «Програмові постанови ІІІ-го НВЗОУН»
(вони також були випущені під заголовком «За що бореться УПА»; під цим
заголовком рекомендується їх поширювати і далі). Переважна більшість
приїзджих із Сходу під впливом большевицької пропаганди дивиться на нас
ще сьогодні як на «бандитів». Підкреслюємо, що такий стан у поважній
мірі є наслідком того, що ми зі свойого боку не присвячуємо належної
уваги справі популяризації програми нашої боротьби, справі інформації
східняків про нас взагалі. Сотні фактів говорять про те, що вистарчить, щоб східняк прочитав «За що бореться УПА», а він зразу починає правильно на нас дивитися. Треба постійно перебивати і пересилати до міст (у
селах ця справа менше важлива, тут знають, за що ми боремося і хто ми
Після розгрому підпілля ОУН в Україні співробітниками КДБ
такі) «За що бореться УПА». В основу ідеологічно-політичного вишколу
УРСР було здійснено спробу підрахувати кількість ліквідова-кадрів покласти 1) Постанови І-го Конгресу ОУН; їх треба обов’язково
них типографій ОУН. Результати підрахунку були занесені до
«відгребати» і пустити в обіг; 2) Деклярацію Проводу ОУН з нагоди за-підсумкової довідки про боротьбу органів держбезпеки УРСР
кінчення другої світової війни; 3) Проблему нашого визволення; 4) Шляхи
проти ОУН і УПА. З неї випливає, що протягом 1944—1954 рр.
і перспективи (стаття «І. і Ч.» 5) Використовувати в цьому напрямі також
органами НКВС-НКДБ-МДБ-МВС-КДБ УРСР було вилучено у підпілля
«Концепція Самостійної України і основна тенденція політичного розвитку
ОУН 88 типографських станків, 88 копіювальних машин — рота-сучасного світу», «Елементи революційности українського націоналізму», торів, понад 3 тонни типографського шрифту та 1014 друкар—
«Українсько-польські взаємини». Ці всі речі треба також поширювати між
ських машинок.
населенням, в тому числі також між східняками.
5. Побіч розшифрування імперіалістичної суті большевизму і популяриза-Квітень, 1947 р.
ції нашої програми треба
сьогодні звертати велику
Короткі вказівки щодо пропагандивної роботи
увагу і на таку справу,
на найближчий час
як поглиблювання націо—
нальної свідомости народ—
а. Про зміст масової пропаганди
ніх мас взагалі, на пле—
1. Продовжувати розшифровувати на кожному місці і в усіх
кання у цих мас високих
середовищах імперіалістичну суть большевизму. Використову-н а ц і о н а л ь н о — м о р а л ь н и х
