стойником фінляндського фронту полковником Б. Та згодом бій трохи стихає, перший
Першу лінію фронту зайняли
великий наступ відбито.
з’єднання командирів Мамая
Другий великий наступ був на північ від Гурбів, на відтинку Яструба. Піхота ворога
(р. Понура і Замишівка),
під прикриттям танків тисне. Кавалерія заходить з флангу. Командир Яструб пиль-Док
са (Мощаниця—Чернява—
нує рухів ворога і відповідно перебудовує бойові лави новозмобілізованих бійців.
Святе), Яструба (один за—
Та раптом з правого боку ворог робить вклинення, грозячи прорватись. Резервовий
гін), Рова-Сторчана, Бала—
загін Залізняка спішить на допомогу. Ворог прориває нашу лінію оборони. Яструб з
бана (один загін), загін
новозмобілізованими бійцями відступає на захід, не маючи змоги повідомити про це
ком. Ярошенка та декілька
з’єднання Сторчана, Ворог, впершись в другу лінію, пішов на оточення сторчанівців.
відділів окремого призна—
Сторчанівці, які тільки що відбили чергову атаку, кинулись в контрнаступ, щоб попе-чення (Святе—Мости—Грабо—
редити прорив. Падають жертви, життя кожного бійця в небезпеці, але ніхто про своє
вець—Гурби).
життя не думає і, з презирством дивлячись смерті в вічі, кожний думає одне — “не
Другу лінію — з’єднання
датись в оточення, за всяку ціну ліквідувати прорив”. Бій розгорається, переходячи
Довбенка, Бувалого і Непи—
в рукопашну битву. Бійці б’ються як льви. В рукопашній різанині гине командир Ігор
тайла (один загін). Резерв
і 20 кращих бійців. Командир Сторчан тяжко ранений. Його підхоплюють улюбленці-творили з’єднання
бійці і прориваються.
Та незабаром ворог знову замикає кільце, яке вже жодні зусилля не дають можливості
прорвати. Командир Булка і 40 бійців — в кільці смерті. Вони, сторчанівці, бачать, що прорватись вже неможливо, і рішають якнайдовше відтягувати сили ворога на себе, Повстанці на чатах. Рівнен-щоб друга лінія мала час зорієнтуватись в ситуації і стати до бою, рішають битись
щина, орієнтовно 1947 р.
до загину і своєю кров’ю перегородити шлях ворогові до наших позицій.
260
261
пімсти за сторчанівців, сіють в таборі ворога смерть, не підпускаючи його ближче
300 метрів.
Ворог посилює свою атаку свіжоприбувшими танками. Сипляться на наших бійців градом
кулі і ядра з танків… Забили і наші гармати, ПТР-и… Раптом один танк замовк, його
підбив командир артилерії Береза з гармати. Це підбадьорило бійців, і вони ще швидше
запрацювали замками рушниць. Згодом з ПТР-а було пошкоджено ще одного танка.
Вилазка в силі одного відділу в тил лівого крила ворога, що було розташоване на пів-Перед атакою.
день від Гурбів, остаточно відбила ворогові охоту до наступу. Ще довго після цього
Ворог не пройде.
не змовкала стрілянина, та було ясно, що ворогові не вдасться сьогодні здобути наших становищ.
Зведення штабу від 24 квітня: “Втрати ворога за день 24 квітня 1944 р. складають
І почалась нерівна боротьба… На крики ворога “здавайся, Бандера” сторчанівці, го-близько 600 осіб вбитими, головна кількість жертв припадає на відтинок Грабовець—
рючи бажанням якнайдорожче віддати своє життя, відкрили ще інтенсивніший вогонь
Гурби та коло 500 раненими. З одного тільки Грабовця було вивезено 37 фур ранених, по ворогові, цей вогонь з кожною хвилиною кладе все нові і нові покоси ворожого
що складає близько 200 осіб. Зброї не здобуто. Виведено з ладу два танки.
трупу. Ворог кидається то в один бік, то в другий, але вогонь сторчанівців не дає
Наші втрати складають коло 80 осіб вбитими, 60 осіб припадає на відтинок Грабовець, можливості прорвати своїх становищ. Вслухаючись в гру наших кулеметів, командир
та коло 40 раненими. Втрачено на відтинку Грабовець—Гурби 1 ПТР-а, 6 кулеметів, 41
Булка помітив, що один наш кулемет раптом замовк. З фінкою кидається він рятувати
рушницю, 18 фінок”.
положення, але ворожа куля влучає його в груди… і він падає мертвий. За ним па-Так скінчився день слав—
дають бійці Бляха, Богун, кулеметник Груша, Морозенко. На місце Булки сгає чотар
них боїв, боїв біля Гур—
Шраменко. Він бігає з правого крила на ліве… Жертви все більшають… На лівому крилі
бів. Так великою ціною,
падає славна трійка чернігівців. Кулеметник Десна покотився в рів, його заступив
ціною багатьох наших кра—
амуніційний Смілий. Незабаром і цей падає — ворожа куля в груди перериває молоде
щих друзів-героїв — Стор—
життя. Кулеметник Кубанець мститься за друзів… Стріли рідшають, кулемети стихають —
чана, Булки, Шраменка і
сторчанівцям не хватає набоїв. Але живими наші бійці не здаються, з криком “Слава”
багатьох інших було ку—
розривають себе гранатами. І тільки час-від-часу “Кольт” в руках чотаря Шраменка
плено нашу перемогу. Про—
ще стріляє, але йому бракує набоїв. Шраменко виймає пістоль. Вбиває двох ворогів з
лилась невинна кров моло—
пістоля, а потім приставляє його собі до голови і з криком “Слава” вмирає. Ще чути
дих людей, борців за волю,
крики “Слава”, вибухи гранат — сторчанівці прощаються з життям, але потім і їх не
за краще майбутнє.
чути… І тільки покоси ворожого трупу і понівечені гранатами або ворожим мордуванням
І мимоволі пригадуєш Крути,
тіла наших героїв говорили, що боротьба закінчена.
кров впавших крутянці
в,
Так своїми трупами славні сторчанівці перегородили ворогові дорогу, не відступивши
яка потім пірвала нарід до
ні кроку назад. Згинули як герої повні посвяти Справі, віддавши все, навіть життя
боротьби, їхнє геройство,
на користь Революції, їхнє геройство, посвята, погорда смертю викликає в нас по-посвяту… То були КРУТИ, а
чуття гордості і бажання бути такими, як вони — сторчанівці. Так закінчився другий
це — ГУРБИ.
великий наступ ворога.
Третій і останній сильний наступ ворога був безпосередньо на Гурбах. Тут ворог рішив
за всяку ціну прорватись в середину наших позицій.
Сотня «Ударник-4» зайняла
Сконцентрувавши велику силу війська, десь опівдні ворог почав лавами сунути на наші
позиції перед боєм. Закерзоння,
позиції. Знялась страшна стрілянина. Кулемети грають, наші і ворожі міномети швидко
1946 р.
посилають в обидва табори міни. Жертви вже є по обох боках. Але наші бійці, повні
Кавалерійський відділ.
262
263
Міші із з’єднання Мамая та один загін із з’єднання Довбенка, який, прогнавши ворожу
заставу, зайшов ворогові в тил і вдарив по ньому.
Ось один танк сторчанівець командир Веремія прикував з ПТР-а до землі. Бійці Кузьмича накидаються на стальну потвору і закидають її гранатами. Другого танка пошкодили
бійці загону з’єднання Довбенка. Їхній удар з тилу був дуже вдалий і дошкульний.
Кузьмич командує:
— Вперед!
Ворог відступає. Шлях звільняється… Відділи пішли по призначенню.
Спроби знищити повстанців в кременецьких лісах кінчились повною поразкою ворога.
У вечірньому звідомленні штабу групи від 25.ІV.1944 говорилось: “Втрати ворога в
Крем’янецькій акції складали біля 900 чол. убитими та стільки ж раненими. Нами здобуто 6 кулеметів, 10 фінок, 2 міномети, 1 ротний, 1 батальйонний, 37 рушниць і багато
амуніції та мін. Виведено з ладу 4 танки”.
Наші втрати складають 136 бійців убитими — в тому числі 15 тяжко ранених бійців, яких
наші санчастини не встигли евакуювати і яких 25 квітня в жахливий спосіб помордували
НКВД-исти — та біля 75 ранених. Енкаведистами вимордовано біля 100 осіб цивільного
населення, яке ховалося від терору і мобілізації ворога. Нами втрачено 8 кулеметів, 24 фінки, 60 рушниць, 1 ПТР та 5 пістолів.
Гурби — це наша перемога над ворогом, який переважав нас в багато разів. Перемога не
тільки політична, а й мілітарна, і жодні звірства та мордування, при яких НКВД-исти, як спрути, накидаються на наших бійців і на цивільне населення, щоб обмити руки в
їхній крові, щоб поштрикати штиками їхні благородні тіла, не мають і не можуть мати
успіху. Бо терором не можна знищити всенаростаючого революційного руху. Ним ворог
нас не залякав, а навпаки, збудив вогненну ненависть до себе і згуртував до відкри-тої боротьби проти більшовицького терору, проти більшовицького імперіалізму.
Гурби — це наша відповідь ворогові.
Учасник гурбенських боїв Майор Косенко.
13 травня 1944».
День 25 квітня обіцяв ще запекліші бої. Командир Роман, щоб уникнути їх, рішив ро-Володимир Щигельський —
бити прорив з оточення. Як тільки смерклось, командири почали стягати свої відділи
‘Бурлака’ зі своїми вояками на за—
і готуватись до боєвого маршу. Прорив мав відбутись трьома напрямами, де по даним
йнятих позиціях.
розвідки було найменше скупчено ворожого війська і де ворог найменше сподівався
нашого нападу.
Повстанська стежа.
Шпиталь мав бути ліквідований. Легко ранені мали долучитись до відділів, а тяжко
раненими мали заопікуватися шеф шпиталя Полтавка, її заступниця Аглая та медсестри.
Цивільне населення було поділено на цілий ряд груп, до яких було долучено добрих
провідників. Ці групи мали різними шляхами виходити з оточення. До війська їх було
неможливо долучити: військо втратило б боєздатність, а майбутнє обіцяло жаркі дні.
Табір мав бути ліквідований, все, що не бралось в дорогу, мало бути поховане. Коли
все було готово, військо рушило в дорогу.
Перша група військ пішла просікою попід Понурою на суражські ліси і спокійно дійшла
до місця призначення. Друга і третя групи, які спочатку ішли разом, а потім розі-йшлися кожна своєю дорогою, мусіли з боєм прориватись з оточення.
Бущанський прорив
Першою до Бущі підійшла група, що йшла з правого боку Збитенки краєм лісу. Командир даної групи військ, довідавшись, що в Бущі є застава ворога в силі 80—100 осіб
і танки, поручив ударній групі з’єднання командира Бувалого прочистити шлях до
військ.
