— Друже Кузьмич! В Бущі є біля 80—100 більшовиків в заставі і танки. Маєте прочистити шлях.
— Так є! Маю прочистити шлях відділам, — повторив наказ командир ударної групи
з’єднання Бувалого старший лейтенант Кузьмич.
Ударна група Кузьмича була зорганізована не так давно, але слава про неї серед наших
бійців і цивільного населення розійшлась досить широко. Складалась вона з бійців
Чернігівської і Сумської областей. Під оглядом військовим вона стояла високо, —
майже всі були учасниками совітсько-німецької війни, старі вояки УПА. Командир
Кузьмич дуже добре освоїв військове мистецтво і, незважаючи на свої 45 років, ніде
не уступав молоді, завжди вів перед.
— Друзі, за мною! — скомандував старший лейтенант Кузьмич. І група, перейшовши
міст, розстрільною почала облягати село.
Почулись перші стріли, а далі серії з кулеметів. Зав’язався бій. Бій не звичайний, а вуличний, що вимагає особливого уміння. Але Кузьмич майстер до нього. І дійсно: будинок за будинком переходить до наших рук, — ворог відступає.
Раптом посунули на підмогу ворогові танки. Кузьмич на хвилину зупинився, почав готуватись до бою з танками. В цей час від другої групи, що йшла іншим шляхом і також
вже досягла Бущі, вступили в бій загони Лютого із з’єднання славних сторчанівців, 264
265
Наступний етап у діях УПА пов’язаний з боротьбою в умовах
нової радянської окупації проти військ карально-репресивної системи. Він тривав від середини 1944 року до реорганізації УПА в
липні 1945. В міру просування фронту війська НКВД з охорони тилу
Червоної армії замінювали внутрішніми військами НКВД, місцевим
активом у складі винищувальних батальйонів, агентурою. Головним завданням повстанців у цей період було не дати закріпитися
радянській владі. Тому протягом другої половини 1944 та до середини 1945 років відбулися численні наступи на районні центри.
Повстанські відділи атакували і утримували протягом певного часу
такі міста: Деражно, Володимирець, Висоцьк, Богородчани, Солот-вино, Радехів, Комарно та інші.
Повстанський звіт
Засідка.
Наскок на Радехів
Попри успіхи в боротьбі, під час переходу фронтів повстанці зазнали суттєвих втрат. Фактично небоєздатною стала група
Підготовка.
УПА-«Південь». Більше поталанило відділам групи УПА-«Північ», Дня 23.ІV.1945 к. А. шеф штабу ВО скликав нараду, в якій брали участь к-р
які, втім, також втратили чимало бійців. Так, наприклад, до січня
відділу Галайда, к-р підвідділу Галайда І, к-р Г. та представники теренового проводу. На нараді обговорено плян вступних робіт до наскоку відділів на
1944 ро ку у складі ВО «Турів» групи УПА-«Північ» було близько
м. Радехів з метою визволення арештованих українців та знищення осередків
трьох тисяч повстанців, а після переходу фронту залишилося пів-НКВД і НКГБ.
тори тисячі. Врахувавши досвід інших груп, що перетинали фронт, Пороблено заходи для стягнення важкої зброї, стрілива, мін і вибухових мате-група УПА-«Захід» зуміла перейти його з
ріялів. Поведено інтенсивну розвідку.
мінімальними втратами. До того ж, восени
25.ІV. переведено вужчу нараду командирів, які мали брати участь в акції і
Зі звіту Крайового військового штабу групи
1944 року збільшилася кількість та чисель—
розроблено докладний плян операції.
«Захід»:
ність відділів цієї групи.
Замок. Постій, дня 20.10.1944
Акція.
Звіт за час 7-10/44
26.ІV. в год. 19-ій підвідділи вирушили лісистим тереном в напрямі м. Раде—
…Фронт переходили сорок п’ять відділів
хова та заняли раніше намічені рубежі. Підвідділ к-ра Шум. держав заставу на
УПА. Найбільше потерпіли відділи груп
шосі Кристинопіль—Радехів, під місточком Витків, підвідділ к-ра Ч. на шосі
Маківка і Говерля. Декотрі з них пере—
Радехів—Лопатин, частина підвідділу Гліба на шосі Радехів—Кам’янка та на застали існувати, теж один відділ групи
лізній дорозі Радехів—Кам’янка. Друга частина підвідділу к-ра Гліба мала за-Буг. Кілька відділів повстало ново (гру—
вдання звільнити людей з табору. Підвідділ к-ра Вірного, враз з одним підвід-па Сян). Поведінка німців при відвороті
ділом к-ра Шум. та з боївкою КП під командуванням к-ра Ігора мав за завдання
незмінна — ворожа супроти УПА. Больше—
розбити доми НКВД і НКГБ. Перед акцією підміновано залізничні рейки й шоси, вицькі війська (ЧА, НКВД) були поін-на яких крім того пороблено завали. В останньому моменті перервано телефо-структовані про УПА, наставлені ворожо
нічний зв’язок. Год. 1.30 ніччю тишину прорвав вибух стрільна, яке вистрілив в
і ліквідаційно. До боїв з ЧА не приходи—
вікно дому НКВД Хмара — роєвий підвідділу Галайда І. Рівночасно вибухає дру-ло — як в інструкції. В 25%-ах знищено
ге стрільно на відтинку к-ра Гліба, яке вистрілив чотовий Довбуш. Наші вояки
батальйон ЧА (8/44 група Лисоня) через
приступом взяли будинок НКВД і НКГБ. Будинки здемольовано до решти. У тому
непровіреність.
часі к-р Гліб зі своїм почотом і двома роями увірвалися в будинки, в яких були
Пересув фронту дав відділам УПА і тере—
в’язні. Розбито двері і з тюрми вийшли ув’язнені. В цій хвилині доходило до
нові багату добичу через обеззброюван—
зворушливих моментів. Визволені зі сльозами на очах кидались в обійми наших
ня і наскоки на німців, у виді зброї,
бійців, розпізнавали своїх близьких і знакомих. Забезпеченими вулицями наші
амуніції, виряду та деякого санітарного
випровадили визволених за місто, які зараз розійшлись у своїх напрямах. Група
приладдя. Здобуту і підібрану з побоєвищ
бійців к-ра Гліба користає з нагоди та вивантажить на підводи бочки з пивом
зброю начисляється на около п’ятикратне
зі занятого бровара. Впала ракета — знак до відступу. Год. 3 ранком наші під-вивінування піднімецького стану УПА…
відділи залишили місто. Ройовий П. післав похованим в льохах енкаведистам ще
Бойовий стан відділів УПА в загально—
кілька дарунків з гранатомета 82 мм.
му: група Буг оцінює втрати ворога на
Наскоком на м. Радехів звільнено понад 200 людей та розбито будинки НКВД і НКГБ.
цім терені 2 тисячі вибитими і ранени—
Вбито і поранено кількадесят большевиків. Власні втрати — 5 легко ранених.
ми. Група Лисоня подає власні втрати на
Наші підвідділи зустрілися з гідним признанням від українського населення, 105 вбитими і 167 пораненими. Пропорцій-яке скріпилось в вірі в нашу перемогу.
ність власних втрат і ворожих говорить
виразно в нашу користь…
Вишитий.
У ніч з 23 на 24 листопада 1944 року відбувся напад на обласний
центр Станіславів (Івано-Франківськ).
Таким чином повстанцям ще довгий час після приходу радян-Повстанські командири перед
ської влади вдавалось утримувати її представників в укріплених
початком акції у м. Бірчі. Акція
населених пунктах, не даючи утверджувати й розбудовувати інфра-не вдалася, в результаті при на—
структуру на місцях.
ступі загинуло багато повстан—
УПА діяла великими силами до літа 1945 року, коли змушена була
ців, зокрема курінний Михайло
реорганізуватися через великі втрати серед особового складу.
Гальо — ‘Коник’ (третій зліва).
7 січня 1946 р.
266
267
важко поранений в попередньому бою в Шипоті, і сотнею командував прибулий з Поділля ‘Юрко’, який не мав досвіду ведення боїв в горах і зовсім не знав особового
складу сотні. А це важливо, бо командир повинен знати, яке й кому завдання дати.
Щоб не допуститися помилки, він прийняв рішення передати мені можливість вибору
місця для засідки сотні. Я мав розставити всі чотири чоти на позиції, замаскувати людей і провести бій. Я це все зробив, бо на той час мав півторарічний досвід боїв з німцями, мадярами і большевицькими десантниками, яких скидали літом
1944 р. з-за фронту.
В той час, як я отримав наказ від сотенного ‘Юрка’, я командував у сотні третьою
чотою.
Я зупинив сотню на марші, взяв свою третю чоту на перед сотні і повів по дорозі, що вела з Яблунова на Космач. Розглядаючись по обидва боки дороги на схили гір, я дивився, де б підібрати відповідний рельєф для розташування сотні. Місце мало
бути добре не тільки для бою і наступу, але й неприступне для ворога з тилу, щоб
він не зміг нас обійти. З позицій, які ми мали зайняти, кожний стрілець мусів
добре бачити поле обстрілу.
Йшли ми довго. Все не було доброго місця для засідки. Але на раз, як би сам
Господь для нас підготовив, ми побачили прекрасні два схили з лівої і правої
сторони над дорогою, порослі лісом. Внизу протікала річка. Через річку лежав
місток, а за містком поворот і невелика висота — прекрасна позиція для міномета
і бронебійки.
Я зразу ж дав команду розібрати місток, щоб не могли дальше проїхати ворожі вантажівки. Четверту чоту, озброєну мінометом і бронебійкою, я поставив фронтом до
очікуваного противника на висоті. Свою третю чоту розмістив вздовж дороги над
обривом. Це давало можливість закидувати противника гранатами. Другу чоту я розмістив зліва на схилі. А першу поряд з третьою на правому боці від дороги. Ви-ділив я з першої чоти дві кулеметні ланки, які мали перекрити відступ ворогові
ззаду. Таким чином ворог мав потрапити у підковоподібне оточення.
Як вже було все продумане, стрільці розташовані, залишилось головне завдання —
кожній чоті, кожному роєві і стрільцеві визначити поле обстрілу, щоб не залишилося ані одного квадратного метра, на якому б наші черги з кулеметів і автоматів, постріли з гвинтівок не прошивали москалів.
Після цієї підготовки залишилось замаскуватись у глибокому снігу, щоб ворог не
помітив нас до останньої секунди перед боєм. Я обійшов всі позиції від першого
до останнього стрільця і перевірив, чи всі добре замаскувались. Було й так, що
голова і плечі стрільця заховані, а ноги чорніли на білому снігу.
Коли я переконався, що все добре зроблено, відійшов на підвищення, звідки видно
