було всю позицію сотні. Ми нетерпляче чекали противника. Висунулися на позицію з-за темна. Був сильний мороз. Одяг був поганенький, в більшості понищений.
Стрільці страшенно померзли, не кажучи вже про те, що їли ще вчора, а вечеряти
перед відходом не було часу. Голодні, замерзлі і сердиті чекаємо москалів, а їх
нема. Коли аж піднялося сонце, як в горах кажуть — на кочергу, і тріщать дерева від морозу, чуємо: гудуть вантажівки. Значить їдуть! Я подав команду приго-туватись, наставити на зброї мірники і без наказу не стріляти. Всі затамували
подих.
Підготовка до акції.
І ось показався перший, другий, третій “Студебекер”, набитий солдатами, а за
ними легкова машина. Перша вантажівка під’їхала до самого краю обриву де був раніше міст і зупинилася. За нею зупинилися майже впритик інші. І так всі тринад-Зі спогадів сотенного Мирослава Симчича — ‘Кривоноса’: цять. З передніх вантажівок стали підбігати офіцери до легкової машини, в якій
«Після взяття Коломиї і радянських боїв москалі вирішили нанести нам відплатний
сидів командир, мабуть за інструкціями, що робити. Їм залишалося одне — дальше
удар, в якому планували знищити “бандерівську столицю — Космач”. На початку 1945 р., йти пішком до Космача. З передніх трьох вантажівок вислали вперед большевики
приблизно 15 січня, з трьох сторін — то є з напрямку Коломиї, Микуличина і Жаб’я
розвідку чисельністю десь 12—15 чоловік, озброєних автоматами. Я розвідку про-почався большевицький наступ великими силами на Космач. Наше командування, бача-пустив і вони пішли собі на Космач. Після того як пішла розвідка, москалі позла-чи загрозу, щоб в боях не згоріло село і не загинули селяни, залишило село без
зили з машин, збилися в купу і почали шикуватися в колону. Це було якраз те, що
бою. Всі курені відійшли на околиці Космача і замаскувалися в лісах. Москалі не
нам треба. Вся московська ворожа сила зібралася в масу, по якій на мою команду —
очікували такої легкої здобичі і з трьох вище згаданих сторін ввійшли і зайняли
“Вогонь!” градом посипались кулі із 22-ох кулеметів, двох десятків автоматів, село. Почали гуляти, грабити, пити і ґвалтувати…
полкового міномета і бронебійки. Гадаю, й у пеклі більшого клекоту не буває!
Підождавши, поки москалі розслабляться і повірять, що немає загрози, командир
То був суцільний страшний гул, перемішаний із зойками поранених, які в агонії
‘Козак’ дав наказ оточити цілком село і знищити всіх большевиків. Наказ був ви-помирали. Москалі попробували натовпом прорватись, але нічого з того їм не ви-конаний: село оточили і почалися завзяті бої, що тривали майже три доби. Моска-йшло. Кинуться на правий схил гори — звідти б’ють. Із протилежного боку б’ють в
лі, побачивши свою безвихідь, передали в Станіславів у штаб дивізії радіограму
спину. Кинуться на лівий бік — те ж саме. Йдуть допереду і там стріляють з трьох
просячи допомоги, бо боєприпаси закінчувалися і йшли час від часу рукопашні бої.
боків. Пробували вони втікати назад. А там у вузькій ущелині відступ закрили два
Але наша розвідка перехопила радіограму і командування прийняло заходи, щоб не
кулемети. Залишилася їм одна вільна дорога до пекла — і то туди, де вже в Сатани
допустити прибуття підмоги москалям.
чекав їх рідний батько Ленін.
Всі три можливі підступи до Космача були заблоковані нашими сотнями з напрямку
Опинившись у повному оточенні, на відкритому просторі в ущелині над річкою під
Коломиї, Микуличина і Жабйого. Наша “Березівська” сотня отримала наказ зробити
нашим прицільним вогнем на протязі години вся жива сила полку була знищена.
заставу з напрямку від Коломиї. В цей час сотенний Негрич Дмитро — ‘Мороз’ був
268
269
В тому числі загинув і командир генерал-майор Сергій Дергачов. Він командував
каральною дивізією, штаб якої дислокувався у Станіславові, а сам із полком їхав
Строго довірочне і таємне
на виручку в Космач.
Тільки надрайонним провідникам і командирам відділів (сотень) Під час бою й ще довго після бою я не знав точно з ким мав справу. Аж у 1968 р.
Наказ
мене взяли повторно на слідство “за знову відкрившимися матеріалами”. Тоді я ді-Вслід за наказом КВШ від міс. вересня 1945 р. всі відділи УПА, дисльоковані у
знався про те, хто загинув у бою.
відповідних теренах дії, кромі ділового зверхництва, підлягають теж відносним
Вже в наш час один із офіцерів того полку, що залишився живий, розповів крає-тереновим провідникам. Цим же наказом забезпечується за провідниками теренів всі
знавцю Василевському ось що: “Молодець Симчич, провів операцію блискуче! Але Ви
компетенції в тактичних потяганнях відділів, за винятком оперативних і перзо-припустилися помилки. Там було вбито не 200 солдатів (я так думав раніше), а
нальних справ, в яких виключно децизують і регулюють вищі військові інституції
346, 17 офіцерів, з них 6 оперативників держбезпеки. Від обморожень і поранень
(УПА). Командирів тактичних відтинків обов’язує двоторова звітність — діловому
померло у лікарнях Станіславова і Коломиї ще 42 солдати. Всього 405 чоловік”.
зверхникові ШВО і Окружному Провідникові. Найнижчим організаційним чинником, що
На запитання: “Чому полк не розгорнувся і не дав відсіч?” — офіцер відповів: користується управленням керівництва в тактичному засягу дій відділів, є Район—
“Вогонь сотні бандерівців був настільки щільним, несподіванним і прицільним, ний провідник, при чому командири відносних боєвих одиниць всі основні завдання
що ми не змогли будь-що зробити. Поранених і вбитих прошивала не одна куля, а
одержують від своїх вищих ділових зверхників.
кілька”.
…Нав’язуючи до лютневих інструкцій від 1945 р. (військові вказівки), ще раз по-З нашого боку були також вбиті. Загинув кулеметник ‘Явір’ і стрілець ‘Сірко’. А
дається до зобов’язуючого відома, що курені і сотні ліквідуються як військові
я, ‘Кривоніс’, мав перебиту розривною кулею праву руку. Шкода, що я стік кров’ю, одиниці. Тому належить всі відділи УПА переставити на діяння чотами, які в разі
бо не хотів хлопцям признатись, що поранений, аби не впав бойовий запал сотні, і
потреби злучити в більші одиниці, примінюючи як засаду проти ворога тероризуючо-в кінці бою не встояв на ногах і впав. Я мав довести бій до кінця, піти в наступ
непокоячі методи боротьби.
і зібрати трофеї, але не зміг. Ніхто про це не здогадався. Та це й зрозуміло —
Повище доручення детально сконфортувати з відповідним наказом ШВО (вересень
люди були страшно перемучені, майже дві доби на морозі, нічого не їли і страшно
1945 р.) — та у співдії з командирами тактичних відтинків негайно зібратися до
перемерзли.
послідовного виконання всіх закреслених вимог.
Так закінчився бій, на
Постій, 2.XI. 1945 р.(Роберт).
який повинно знайтися
місце в історії УПА.
Бій відбувся 17 або 18
На хід боротьби вплинуло й
січ
ня 1945 р. Каральна
закінчення Другої світової ві—
дивізія С. Дергачова, до
йни. Втомлені фізично й пси—
складу якої входив розби—
хічно, деякі повстанці зневі—
тий полк, у 1944 р. де—
рювались і впадали у відчай.
портувала Кримських та—
Тому під час реорганізації окре—
тар, Чеченців і Інгушів.
А коли справилась із де—
мі відділи було перетворено на
портацією, її перекину—
менші; хворих, утомлених і ви—
ли знищувати нас — бан—
снажених, старших віком та ба—
дерівців. Особовий склад
гатодітних стрільців відпущено
дивізії був набраний із
додому або переведено в тере—
сибіряків і дітдомівців—
нову сітку ОУН.
азіатів».
Надалі повстанці діяли в умо—
вах тотального наступу ворога і Останній командир УПА Василь
блокади, що тривала від кінця Кук — ‘Коваль’. Народився 1913 р. в
1945 року до липня 1946. Осо— с. Красне Буського р-ну Львівської
обл., навчався на юридичному фа—
бливої ваги для УПА в цей час культеті Люблінського універси-набула противиборча кампанія. тету. Переслідуваний польською
У лютому 1946 року мали відбу— поліцією, від 1937 р. в підпіллі. Орга-тися вибори до Верховної Ради нізаційний референт Проводу ОУН
СРСР, що повинні були легалізу— з 1940 р., керівник штабу похідних
вати радянську окупацію. Про— груп 1941 р. У 1942—1943 рр. очо-тестуючи проти цього, повстан— лював підпілля в південно-східних
ці поширили тисячі ли стівок та областях України, від 1943 р. ко-інших пропагандистських ви— мандир УПА-«Південь». Після
смерті Романа Шухевича перейняв
дань. Вони нищили документа— на себе керівництво визвольним
цію виборчих комісій, радянські рухом. 1952 р. підвищений УГВР у
агітаційні матеріали, здійсню— ступені до генерал-хорунжого. Під-вали напади на виборчі дільни— ступно захоплений МҐБ 23 травня
ці та ліквідовували радянських 1954 р., відбув ув’язнення, до 1991 р.
активістів. Тож радянській си— жив під наглядом КҐБ. Очолював
стемі довелося докла
сти ве— науковий відділ Братства вояків
ликих зусиль, щоб довести цю ОУН та УПА, є автором та упо-виборчу кампанію до кінця. На— рядником багатьох книжок з історії
визвольної боротьби. Помер 9 верес—
селення силою та погрозами ня 2007 року, похований в рідному
виведено до урн, аби засвідчи— селі.
ти демократичність комуністич—
Фото використовувало МҐБ для
Отримання бойового наказу.
ного режиму.
розшуку командира.
270
271
Із бойових зведень УПА, 1946 р.:
4.2.46 р. було розкинено противиборчі листівки в сс. Слобідка, Рихта, Княги-нин, Ластівці, Ляшковичі, Ісаківні, Ходорівці, і в м. Іванчик, Довженського
р-ну Кам’янець-Подільської обл., та в м. Дунаївці, цієї ж области.
5—6.2.46 р. вночі були масово розкинені і розклеєні противиборчі листівки в
м. Тернополі. Вони появилися на всіх важливіших будинках міста, а навіть на
