польові суди СД. Почалися прилюдні розстріли населення, підо-зрюваного в членстві або допомозі ОУН. За час діяльності цих судів
із 10 жовтня до кінця червня 1944 р. поліція безпеки прилюдно
розстріляла 15771 мешканця Галичини.
Тоді ж у жовтні 1943 р. розпочалося скрупульозне підготуван-ня до масових акцій проти УНС на Івано-Франківщині, де були зо-середжені три з чотирьох вишкільних таборів повстанців. Проти-повстанські акції не досягли своєї мети — німці зазнали у боях та
сутичках відчутних втрат, а на базі УНС розгорнулася група УПА
«Захід», кількісний склад якої з початком 1944 р. почав стрімко
зростати.
Навесні 1944 р. німці цілком втратили господарський контроль
над Коломийщиною та частково — над іншими районами. Багато
населених пунктів залишилися без поліційних станиць і адміністрації.
Для боротьби з повстанцями поліційних сил не вистачало, тому
до неї тепер залучалися фронтовики. Але не знаючи тактики повстанців, вермахтівці зазнавали великих втрат, а досягнути результату не могли.
Останніми великими боями німців проти УПА були десятиден-ні бої на Долинщині 6—16 липня 1944 р. Тут у горах зосередилися п’ять сотень УПА, старшинська школа «Олені», підстаршинська
ння території (більшість червоних партизан були немісцевими), від-школа «Беркути», структури забезпечення та вишколу (майстерні, сутність постійних баз.
курси, шпиталь, обози). Таке велике скупчення повстанських сил
Та попри ці співвідношення переваг і недоліків, щодо україн-привернуло до себе увагу окупантів. Вони кинули проти повстанських повстанців партизани чітко виконували вказівки свого коців три бригади та полк угорців, артилерію. Попри явну перевагу
мандування: де тільки можна нищити націоналістів. Тому активні
вони так і не змогли здобути перемогу. Повстанці довели свою бо-Марш бійців партизан—
бойові дії проти повстанців вони почали вести, як тільки з’явилися
єздатність, і надалі залишаючись господарями ситуації.
ського з’єднання Сидора Ковпака
на українських землях; сутички з підпільниками відбувалися вже
в Галичині. Літо 1943 р.
Іншою силою, що від самого початку творення УПА розгорнула
у середині 1942 р. Перші ж операції червоних партизанів проти
протиповстанську боротьбу, були радянські партизани. У певно-УПА припадають на лютий — березень 1943 р. Спочатку вони мали
му контексті вони були
оборонний характер, бо повстанці, активно діючи, намагалися ви-небезпечнішими для по—
бити червоних із великих лісових масивів і захопити домінуючі повстанців, ніж німці, адже
зиції на території. Партизани хоч і відступили на північному сході
використовували досить
за р. Случ, але на північному заході та півночі підтягнули більші
подібну до повстанської
сили з Білорусі, а зі сходу — великі сили з’єднань С. Ковпака та
тактику і мали потуж—
О. Федорова.
ну підтримку за лінією
Восени 1943 р. відбулося посилення протиборства між червони-фронту. З «Великої зем—
ми партизанами та УПА порівняно з весняно-літнім періодом. Перелі» червоним партиза—
важно це були не відкриті тривалі бої, а часті короткочасні сутички.
нам постійно перекидали
Боротьба була неминучою, оскільки спроби партизанів закріпити-спеціалістів, підготов—
ся у західних теренах перед поверненням радянської влади були
лений командний склад,
смертельно небезпечними для УПА. З іншого боку, партизани муси-озброєння і матеріально—
ли більше зосереджуватися на диверсійній роботі на комунікаціях
технічне забезпечення.
німців, виконуючи завдання командування Червоної армії щодо за-Втім, вони мали значні
безпечення її наступальних операцій.
недоліки порівняно з во—
З січня 1944 р. до активної протиповстанської боротьби включи-яками УПА — відсутність
лася радянська влада. Червона армія погнала німців далі на захід.
широкої підтримки серед
У смузі фронту проти повстанців воювали війська НКВД з охоро-населення, погане зна—
ни тилу фронту. Це було першим серйозним випробовуванням для
284
285
УПА. Повстанська армія зазнала втрат,
але не втратила боєздатності, а деякою
мірою навіть чисельно зросла.
На зміну військам НКВД з охорони ти—
лів фронту зі сходу прибували дивізії вну—
трішніх військ НКВД, які переймали еста—
фету протиповстанської боротьби. До неї
активно долучилися також відновлені ор—
гани радянської влади на місцях.
Організація протиповстанської бороть—
би радянською владою мала багато схо—
жого з тактикою німців. Органи радянської
влади почали з організації та проведення
потужних пропагандистських кампаній,
спрямованих на дискредитацію та розкол
підпілля, ліквідацію його підтримки ци—
вільним населенням. Головним звинува—
ченням проти повстанців була співпраця
з німцями, зрада та злочини проти «ра—
дянського трудового народу». Для під—
Головним мотивом проти— кріплення своєї тези партійні пропагандисти навіть придумали аб-с
повстанської пропаганди було урдне визначення — «українсько-німецькі націоналісти».
звинувачення у співпраці з німця—
В рамках цієї інформаційної кампанії Президія Верховної Ради
ми. Зразок радянської пропаган— УРСР та Рада народних комісарів республіки неодноразово зверта-дистської листівки 1940-х рр.
лися до повстанців із пропозиціями амністії (у жовтні та листопаді
1944 р. з нагоди «звільнення» України від нацистів, у травні 1945 р.
після перемоги над Німеччиною та в лютому 1946 р. з нагоди виборів до Верховної Ради УРСР). Ефекту від цих звернень було мало, тому ЦК КП(б)У після них постійно вимагав від обкомів та обласних
управлінь карально-репресивних органів покінчити з «бандитизмом націоналістів».
Окрім пропагандистських заходів проти УПА паралельно велися
бойові дії за участю парамілітарних формувань, створених із про-Брошура Дмитра Ману—
радянського сільського активу, а також військ НКВД, міліції та при-їльського стала основою для
радянської антиповстанської
кордонних військ, а після закінчення війни — й регулярних військ
пропаганди. Саме він винай—
із Прикарпатського військового округу.
шов безглузде формулювання
«українсько-німецькі націоналіс—
ти», яке десятиліттями побу—
Винищувальні батальйони (в народі — «стрибки», «істребки», від рос. «истребительные батальйоны») —
тувало в публіцистиці та істо—
напіввійськові (парамілітарні) формування, що створювалися у Західній Україні (починаючи із весни
ріографії.
1944 р.) органами радянської влади здебільшого з сільського прорадянського активу для боротьби з
підпіллям. Часто до винищувальних батальйонів селян заганяли примусово, що виливалося у низьку
боєздатність та дисциплінованість цих формувань. Нерідко «стрибки» контактували з повстанцями, за-Звернення Президії Верховної Ради і Ради Народних Комісарів УРСР «До учасників
безпечуючи їх розвідувальними даними, харчами, патронами.
так званих “УПА” та “УНРА”»
Станом на лютий 1947 р. ВБ налічували 35125 осіб із 1368 кулеметами, 5324 автоматами та 28700 гвин-14 лютого 1944 р.
тівками.
Наближається день остаточного розгрому гітлерівської Німеччини. Народ України
разом зі всіма братніми радянськими народами нещадно винищує гітлерівські орди, що хотіли уярмити нашу батьківщину. Українці, росіяни, білоруси, грузини, каза-хи ідуть в лавах героїчної Червоної Армії далі й далі на захід, визволяючи всю
українську землю з німецької неволі…
Український народ разом з своїм братом — великим російським народом, разом зі
всіма народами Радянського Союзу являє собою нездоланну силу, яка перемагає і
незабаром остаточно переможе гітлеризм.
Щоб послабити цю силу і розхитати єдність українського народу в його героїчній
боротьбі з німецькими загарбниками, щоб запалити на Україні міжусобну, брато-убивчу війну, німецькі загарбники почали плести хитрі тенета обману і провокації
в західних областях України, намагаючись затягти в них і декого з українців, на-цькувати українців на українців, українців на росіян, українців на поляків.
В цих підступних намаганнях їм допомагають їхні підлі прислужники, українсько-німецькі націоналісти…
Відчуваючи наближення неминучого розгрому і знищення гітлерівських банд-розбійників, неминучу жорстоку розплату за вчинені ними злочини, українсько-німецькі націоналісти — бандери, мельники, рубани, бульби — вирішили стати на
286
287
новий шлях обдурювання наших людей. Під гаслом боротьби за звільнення України від
рогу до життя, до мирної праці і щасливого майбутнього перед всіма учасниками так
ворогів українського народу створюють свої озброєні загони, так звану «українську
званої «УПА» та «УНРА», які порвуть всякі зв’язки з ворогами народу — гітлерівцями і
повстанську армію» і «українську народно-революційну армію», і спрямовують їхні
оунівцями, які щиро і глибоко відчувають свою тяжку помилку, що вступили до лав цієї
удари не проти гітлерівських кривавих катів, що руйнують наш рідний край, знищують
«УПА» чи «УНРА».
наших людей, а проти славної Червоної Армії, проти героїчних синів і дочок нашого
Іменем Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки ми гарантуємо всім
народу — радянських партизанів, які нещадно громлять німецько-фашистських загарб-учасникам так званої «УПА» чи «УНРА», які перейдуть на бік радянської влади, які чесно
ників і жорстоко відплачують їм за кров і страждання нашого народу, за зруйнований
і повністю порвуть всякі зв’язки з гітлерівцями-оунівцями, які щиро і повністю зре-рідний край.
чуться всякої боротьби та ворожих виступів проти Червоної Армії і Радянської Влади, Щоб і тут зірвати машкару з цих підлих гітлерівських прихвостнів, ми звертаємося до
