тесь!” У відповідь автоматні черги через солом’яний дах
розвернута вибухом гранати. Один з міліціонерів приносить з горища частину віді-з хатини. Як з’ясувалося після завершення акції, оунівці
рваної вибухом щелепи. Одного ока і частини скроневої кістки і черепа у Богуна
пробралися на горище, проникнувши в хатину через свинар-немає. Ніхто з оперскладу не хоче займатися туалетом трупів, тобто надати їм
ник. Знову команда “Вогонь!” Усі ведуть хаотичну стріляни-більш-менш прийнятного вигляду. Для цього необхідно обмити забруднених кров’ю
ну по солом’яному даху. Гучно стріляють два ручні кулеме-убитих, вставити в очниці шматочки сірників, щоб зробити їхні обличчя більш
ти. Від потоку куль частина даху розвернута. Раптово лунає
упізнаваними. Один з оперпративників, відчувається упевнена і досвідчена рука, глухий вибух. Оголюється кут даху. “Це граната”, — кричить
вправно проробляє це з убитими Назаром і Стодолою. З Богуном ніхто возитися не
хтось з офіцерів. Стрілянина припиняється. Декілька до-хоче. Виряченій від вибуху гранати голові Богуна можна надати нормальний вигляд
бровольців перебіжками наближаються до будинку. Свиня не
тільки з допомогою судово-медичного експерта або лікаря-хірурга. Такий фахівець
припиняє дико вищати. Один із тих, що підбігли до хатини, повинен бути в обласному центрі або в місцевій районній лікарні з числа хірур-зникає в отворі дверей, другий застрибує за ним. Відразу
гів. Якщо такий взагалі є. Проте треба щось зробити, оскільки необхідно провести
ж чується дов
га глуха автоматна черга. Виск тварини при—
упізнання убитих місцевими жителями і скласти протокол упізнання, який буде до-пиняється. Проходить декілька хвилин. У дверях показуються
лучений до справи на цих трьох оунівців-підпільників. Відтепер ці справи будуть
сміливці. Група бігом прямує до хатини. У дворі лежить один
припинені.
з оунівців. Він весь посічени
й кулям
и. Мертви
й. На горищі
298
299
Повстанська листівка—
Нарешті один з міліціонерів добровільно зголошується зібрати і скласти воєди-відповідь на амністію 1949 р.
но залишки обличчя черепа Богуна. Він це робить під керівництвом того самого
оперативника, який проводив туалет перших двох трупів. Обличчя стає впізнава-ним. Тим часом у двір вводять господарів, котрі невідомо як утекли з хатини.
Немолоді господар і господиня. На їхніх лицях покірність і байдужість до свого
майбутнього. Переховуючи вбитих у їхньому будинку “хлопців з лісу”, вони знали, на що йшли. Страху на їх лицях не видно. Вуйко кидає погляди на розверну-тий дах, дивиться на розбиті кулями вікна і двері. Районний оперпративник знає
цих людей. Старша дочка заміжня, живе в райцентрі. Син — в армії. Старший син
загинув 1949 року в бою з військами МҐБ. З відома господарів м’ясо обробленої
свині віддають під розписку сусідам. Декількох жителів села проводять перед
убитими. Вони перелякано дивляться на них і тут же відвертаються. Ніхто з них
не впізнає убитих. Це зрозуміло, оскільки убиті родом з сусіднього села, частина
жителів якого буде завтра доставлена в райвідділ для упізнання. Господарів хатини відвезли. Після короткого допиту тут же, у дворі, жителів села, переважно
сусідів, міліціонери вантажать у машину загорнуті в плащ-намети тіла убитих.
Машини рушають у зворотній бік. Усі мовчать. Потім починають тихо розмовляти, майже пошепки, неначе в чомусь винні. Деякі обговорюють деталі бою. Помітно, що героями себе не відчувають. Сорок проти трьох. Але ж усі ризикували життям.
Всі були під кулями. Зазвичай такий денний бій закінчувався не тільки знищенням
оунівців, але і втратами нападників. Учасники операції поспішають у райвідділ.
Трупи треба буде сфотографувати. Такий порядок. Завтра багато роботи — допит
господарів хатини, свідків, упізнання вбитих, негласне поховання, здача трофей-ної зброї, рішення долі приховувачів. Напевне, їм не дадуть терміну і не зашлють
до Сибіру: син в армії».
Загалом, упродовж 1944—1953 рр. радянські каральні органи знищили 153 тис. і
заарештували 134 тис. учасників та прихильників українського підпілля. Воднораз, тоталітарна система вдавалася до рішучих кроків стосовно родин, членами
яких були учасники та прихильники ОУН і УПА. У 1944—1953 рр. із західних областей УРСР до Сибіру й на Північ СРСР примусово було виселено 66 тис. сімей, а це майже 204 тис. осіб.
Група підполковника МҐБ Ві—
талія Захарова (сидить посереди—
ні), яка під виглядом повстанців за—
ймалася терором на Прикарпатті.
Наказ міністра держав—
ної безпеки М. Ковальчука від
30 грудня 1949 р. про амністію
учасників підпілля, які добровіль—
но здалися радянським органам.
300
301
складу Польщі. Тут боротьба суттєво відрізнялася від боротьби на
території УРСР. Повстанці захищали населення від виселення, яке
мало відбутися відповідно до договору про новий кордон, таким
чином захищаючи власну соціальну базу.
З кінця 1944 р. проти повстанців вели бойові дії сили Війська
польського. Не знаючи повстанської тактики, вони не мали жодного успіху. Влітку 1945 р. з СРСР на допомогу полякам перекидалися
інструктори-спеціалісти НКВД, які володіли чималим досвідом антиповстанської боротьби.
У серпні 1945 р. представник уряду УРСР М. Підгорний вимагав
від польської сторони, щоб вона посприяла швидшому переселен-ню українців, бо, мовляв, вони охоче б виїхали до УРСР, але їм не
дозволяє це зробити УПА.
У вересні 1945 р. польська влада розпочала депортаційні акції, до яких долучалися як регулярне військо, так і Громадська міліція, Управління внутрішньої безпеки, прикордонники. 1946 р. збі-гав термін угоди щодо обміну населенням, тому темпи депортацій Генерал Стефан Моссор —
зростали. Це змусило поляків створити у квітні 1946 р. оперативну керівник оперативної групи «Ві-групу «Ряшів» для надання «допомоги» переселенським комісіям. сла».
Від 15 жовтня 1944 р. до 2 серпня 1946 р. було переселено близько
482 тис. українців, а поляки отримали тактичну та оперативну перевагу над повстанцями, але придушити опору ще не могли.
Остаточним ударом по повстанському рухові мала стати цілко-вита депортація українців з етнічних територій у західні регіони
Польщі. Такі заходи позбавили б повстанців підтримки та пришвид-шили ліквідацію підпілля. Операція, яка отримала назву «Вісла»
і була покликана реалізувати це завдання, була запланована на
весну 1947 р. з урахуванням досвіду діяльності оперативної групи
Акція “Вісла”. Підрозділ 2
Внаслідок щорічних акцій з виселення та найбільшої депорта—
«Ряшів».
Бригади КБВ під час відпочинку ційної операції «Захід», проведеної 21 жовтня 1947 р., за час актив-в ході операції проти сотні Ва—
27 березня 1947 р. розробник плану генерал С. Моссор пред-ної діяльності ОУН та УПА (1944—1953 рр.) виселено 66 тис. сімей, силя Шишканинця — ‘Біра’. Білі
ставив його на затвердження членам Політичного бюро ЦК ПРП та
тобто 203662 особи. Загалом радянською владою за 10 післявоєн-пов’язки на головних уборах —
керівникам силових відомств. За збігом обставин наступного дня
них років за участь у повстанському русі чи співпрацю з ним було
для швидкої ідентифікації своїх
у влаштованій сотнями Степана Стебельського — ‘Хріна’ та ‘Ста-піддано репресивним заходам (вбито, арештовано й ув’язнено, до-вояків. Травень 1947 р.
ха’ засідці загинув віце-міністр оборони Польщі генерал-полковник
вічно вислано) близько 500 тис. осіб.
Кароль Свєрчевський. Політбюро вирішило використати випадкову
У 1944—1947 рр. до антиповстанської боротьби долучилися під-загибель генерала як привід для пропаганди виправдання депор-контрольні СРСР уряди Польщі та Чехословаччини. Найактивніше
тації українців, її доцільності.
розгорнула боротьбу проти повстанців комуністична Польща, праг-нучи ліквідувати їх на українських етнічних землях Закерзоння, що
28 серпня 1947 р., Варшава.
Таємно
перейшло за радянсько-польськими договорами 1944—1945 рр. до
Аналіз діяльності ОГ “Вісла” за період від 20 квітня до 31 липня 1947 р.
1. Оцінка Діяльності
а) Вступ.
Пepioд організації i початкової стадії діяльності ОГ “Вісла” характеризувався на
терені східних повітів Ряшівського в-ва посиленою активністю банд УПА й мобіль-ністю української цивільної теренової мережі щодо диверсій, господарчого саботажу
i пропаганди...
Вирішення українського питання шляхом безумовного очищення теренів від банд i цивільної мережі було прийняте у період, що не сприяв розгортанню широкої бойової
акції проти рухливих груп у лісах (весна); з іншого боку, масове виселення українського населення у період пізнього переднівка наразило його на значні матеріальні втрати, яких не в змозi компенсувати місцеві адміністративні влади на новому
місці поселення. Значна частина з-посеред 140 000 виселених становитиме протягом
тривалого часу поважне обтяження для розвитку господарського потенціалу в-в Оль-штинського, Гданського i Щецінського...
Висновки з цієї оцінки спричинили необхідність застосування тактики постійного
руху з метою насичення терену військом в окремих фазах дій. Непропорційний розподіл
сил i засобів залежно від дійсних потреб, викликаних розвитком ситуації у першій
фазі дій, був спричинений виключно браком точних організаційних даних щодо сили
й розташування банд i структури цивільної мережі. Тактика “прочісування” гірських
Польські вояки біля моста,
теренів, дуже заліснених, забирала надто багато сил, не даючи в результаті бажа-висадженого у повітря сотнею
ного ефекту (напр., операція в районі лісового масиву “Хрищата” 11-12.V.47). Перша
Степана Стебельського — ‘Хріна’.
фаза дій (від 24.ІV. до 15.V.) виявила, окрім 50 000 виселених oci6, порівняно малі
Команча, 1946 р.
302
303
Похорон польського солдата
із 34 пп, який загинув у бороть—
бі з УПА. Кожушне (Польща).
1946 р.
Виселення українського на—
