Адміністрація ҐУЛАҐу в особі генерал-лейтенанта Івана Долгіх
пішла на переговори зі страйкарями та пообіцяла задовольнити всі
вимоги: звільнено 4-х охоронців, відповідальних за розстріл в’язнів, знято колодки з дверей та вікон бараків, встановлено 8-годинний
робочий день, безперервний відпочинок уночі тощо. Це було здійснено, аби заспокоїти в’язнів та повернути їх до праці. Проте на
роботу ніхто не вийшов. Тоді 5 липня І. Долгіх звернувся до непо-кірних по радіо зі словами: «Замість того, щоб подякувати нашій
Партії за піклування, ви піддаєтесь на провокацію авантюризму і
сієте розбрат вже протягом 3 тижнів… На словах ви патріоти. Але всі
ми стверджуємо: ви не помітили, що 3 тижні непокори в таборі — це
не патріотизм, а антирадянська діяльність…. Відновіть порядок у
таборі та беріться до роботи задля побудови комунізму». Оскільки
це не дало жодного результату, міністр внутрішніх справ Круглов
дістав доручення діяти залежно від обставин, але за всяку ціну повернути в’язнів до роботи.
21 липня до Кенґіру прибув перший відділ МВД (5 танків Т-34, 1700 солдатів та 89 собак). Вторгнення у табір відбулося 26 липня
1954 року, внаслідок нього загинуло 600—700 в’язнів. Організаторів повстання було розстріляно, а західних українців виселено в
Берлаґ (район м. Магадана, в народі відомий як табір «Колима»).
Хоча повстання було придушено, система ҐУЛАҐу дала тріщину
і почався незворотній процес її занепаду, в якому рушійною силою
стали українці, що продовжували боротьбу за волю навіть у важких умовах ув’язнення.
322
323
Розділ XXII
Слід в історії
324
325
Зі святкового наказу Головного командира УПА Василя Кука до 10-ї річниці армії, 1952 р.:
Дотеперішній вклад і заслуги УПА на полі боротьби українського народу за його
державну самостійність неоцінимі. Відмітимо найважливіші: 1. УПА своєю збройною боротьбою і політично-пропагандивними акціями зрушила і
Щоб правильно оцінити значен—
підсилила процес національного відродження та переродження широких українських
ня боротьби українських повстан—
народних мас на всіх землях України і втягнула ці маси в такі чи інші форми ак-ців в українській та світовій історії,
тивної боротьби проти ворожої окупації.
варто ретельніше придивитися до
2. УПА в міру своїх сил обороняла український народ перед грабежем, терором і
завдань, які вони ставили перед со—
фізичним винищуванням з боку більшовицьких партизанських банд та німецьких і
бою, і оцінити, наскільки їм вдалося
російсько-більшовицьких імперіялістів.
їх реалізувати. Після нетривалого
3. УПА своїми геройськими боями з військами МВД та всім гнобительським російсько-більшовицьким окупантським апаратом, своїми політично-пропагандивними ак-періоду 1943—1944 років, коли існу—
ціями серед червоноармійських мас в час наступу совєтської армії на захід і в
вали підстави сподіватися на повне
час її повороту в СССР поширила серед мільйонів людей різних поневолених Росією
виснаження у війні і СРСР, і Німеч—
народів політичну концепцію українського визвольного руху, ідею революційної
чини, керівники визвольного руху
визвольної боротьби усіх пригноблених народів і людей.
тверезо оцінювали власні бойові
4. УПА створенням повстанських національних відділів різних поневолених Росією
можливо сті, а тому не мали на меті
народів, своїми рейдами в Білорусію, своєю політично-пропагандивною роботою се-досягнути мілітарної перемоги над
ред цих народів поклала угольні камені під створення єдиного протибільшовицько-окупантами. Першорядним завдан—
го фронту і дала цим народам приклад та стимул до боротьби. УПА стала тим самим
ням для них був захист населення
прапором визвольної революційної боротьби для всіх поневолених більшовицькою
Росією народів.
від репресій з боку окупаційних сил.
5. УПА своїми багаточисельними рейдами по території Польщі, Чехо-Словаччини, Наскільки їм вдалося його виконати,
Румунії, з одного боку, транслювала в світ відомості про масову збройну визволь-сказати важко, — для цього потрібно
ну боротьбу українського народу, про її політичну ціль і програму, про її роз-було би звернутися до невластивого
міри та рівень, показала, врешті, цим народам і самих її учасників, а з другого
історії умовного способу й дати від—
боку, розкривала перед широкими масами цих народів експлуататорську та імперіа-повідь на запитання: «А що було б,
лістичну суть російсько-більшовицької системи і її методи гноблення поодиноких
якби не було повстанського руху?»
народів. УПА поширювала свідомість про потребу революційної визвольної боротьби
Чи більше українського населен—
всіх народів як єдино ефективної боротьби, як єдиного гаранта визволення усіх
ня було би вивезено на примусові
народів з-під російсько-більшовицького поневолення, ідею спільного фронту цієї
боротьби, показала її зразки і тактику. УПА, таким чином, причинилась до при-роботи до Німеччини? Чи сягнули
спішення процесу кристалізації антибільшовицьких сил, до зреволюціонізування
би більшого розмаху руйнування та
настроїв народніх мас цих народів.
грабунок селянських го
сподарств?
6. УПА всією своєю боротьбою здобула Україні міжнародне громадянство, вивела
Чи репресії у повоєнній Західній
Невідома повстанка.
і показала світові український народ як силу, що бореться проти російсько-Україні були би слабшими, ніж у 1939—1941 роках і не дорівнюва-більшовицького імперіялізму в той час, як багато інших народів капітулювало пе-ли б за жорстокістю подіям у Наддніпрянській Україні 1930-х? Чи
ред ним. УПА переломила мовчанку і негацію «сильних світу цього» щодо визвольної
призупинила повстанська боротьба колективізацію? Чи, зрештою, боротьби українського народу та її цілей і доконаними фактами, незмірно великою
перешкодила радянізації українства — перетворенню на позбав-ціною крови своїх найкращих воїнів, — заставила заговорити, врешті, про ви-лених коріння радянських людей, на безликих «гомо совєтікус»?
звольну боротьбу українського народу. УПА, дальше славними рейдами кількох повстанських відділів через цілу Чехо-Словаччину, Австрію аж у Західну Німеччину, З усіх цих питань більш-менш упевнено можна відповісти лише
відкрила перед народами світу залізну занавісу і показала, що справді за нею
на останнє. Річ у тім, що другим і, мабуть, таки найважливішим
діється. Виявленою мужністю, геройською боротьбою на українських землях Укра-зав данням, яке ставив перед собою визвольний рух, була зміна
їнська Повстанча Армія показала світові моральну, військову і політичну силу
свідомості українців, їхнє моральне та духовне виховання, яке
українського народу як нового чинника на міжнародній арені, а особливо проти-мало підготувати суспільство до національної революції. Україн-більшовицькому фронті.
ським повстанцям не вдалося скористатися плодами власної праці: 7. УПА відродила військові традиції українського народу. Українська Повстан-в 1940—1950-х роках події світового масштабу не дали можливо-ча Армія — її бійці і командири, як і всі учасники українського визвольного
сті такій революції відбутися. Проте саме на теренах активної ді-підпілля, дали найвищі зразки патріотизму, мужності, геройства, безприкладної
яльності УПА в кінці 1980-х років почався масовий національно-жертвенності служіння своєму народові у боротьбі за здобуття перемоги, без яких
здобуття держави було б зовсім неможливе. З цих моральних надбань, які дала УПА, демократичний рух, який завершився відновленням незалежності
український народ черпатиме силу не тільки до дальшої боротьби за своє визво-України в 1991 році. Ще й дотепер за рівнем національної свідо-лення, але і впродовж довгих віків свого життя та розвитку.
мості Західна Україна виразно контрастує з іншими регіонами на-Усі побоїща, могили упавших борців так на території України, як і територіях
шої держави. Це, без сумніву, також наслідок боротьби україн-Білорусії, Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії — це незрушимі докази і символи
ських повстанців, яка стала для місцевих українців невід’ємним
вкладу українського народу, його Української Повстанчої Армії і всього україн-складником національної історії та культури. Вони оберігають
ського визвольного революційного руху в боротьбу проти російсько-більшовицького
пам’ять про загиблих вояків УПА та членів ОУН — майже в кожно-імперіялізму, проти його тиранії за волю не лише нашого народу, але й за волю
му селі насипано символічну могилу або споруджено пам’ятник, і
всього людства. Для нас, українців, усі місця боїв, усі місця, зрошені кров’ю
до них не припиняють приходити люди, щоби вшанувати не про-на
ших борців, — це священні місця, це величні пам’ятники, перед якими кожне
українське покоління схилятиме в пошані свої голови.
сто рідних чи односельців, а своїх, українських героїв. У містах
та селах зберігс
я, переживши радянську владу, чималий пласт
326
327
повстанськог о фольклор у (пісні, оповіді, анекдоти), який побутує
причин, нав’язати ефективну співпрацю між ними та українськими
серед різних вікових верств, так само, як і специфічна повстан-повстанцями не вдалося. Щоправда, такі спроби увінчалися успі-ська лексика. Формула «Слава Україні!», привітання українських
хом уже в концентраційних таборах — колишні підпільники разом
повстанців, стала неодмінною під час великих національних свят.
переламали систему ҐУЛАҐу.
Зрештою, сьогодні її можна почути вже не тільки з вуст простих
Згодом в країнах, що чинили найзавзятіший опір радянізації в
людей і не тільки у Західній Україні.
