стів аж ніяк не вписувалась у пла-
мовчки спостерігати розвиток подій, але мусить стати
два батальйони — «Нахтіґаль»
ни Німеччини. Керівництво Третьо-
їх активним і самостійним учасником. Щодо Німеччини
і «Роланд», — відомі також як
промовець підкреслив, що союз із нею можливий лише
го Райху розглядало Україну лише
Дружини українських націона-
за умови визнання Німеччиною державної незалежності
як колонію, сировинний придаток
лістів, що мали стати основою
України та її уряду. Усебічно обґрунтувавши необхід-
імперії. Відповідно, жодних союз-
української армії. На світлині —
ність відновлення української державності як вияву
них держав на захоплених теренах
рій вояків «Нахтіґалю».
волі українського народу до самостійного державного
німці бачити не бажали. З іншого
життя, Ярослав Стецько зачитав Акт відновлення Укра-
боку, вони не хотіли виявляти своїх
їнської Держави. Присутні вислухали оголошення Акту
Дружини українських націоналістів (ДУН) — два українські батальйони («Нахтіґаль» і «Роланд») в лавах
справжніх намірів у той час, коли
стоячи, одностайно схвалили його та відспівали гімн
Вермахту, створені ОУН у результаті співпраці з військовою розвідкою Абвером. Розформовані німцями
ще тривали активні бойові дії на
“Ще не вмерла Україна”».
в серпні 1941 р. через незалежну політику українських націоналістів. Вояки, що пройшли військовий
Східному фронті, аби не налашто-
вишкіл у ДУН, згодом стали кістяком старшинського складу УПА.
вувати проти себе місцевого населення. Дії ОУН примусили нацист-ську владу відкрити своє справжнє обличчя — обличчя окупанта.
Ярослав Стецько (1912—1986) — народився в Тернополі в родині священика. Сту-Уже в перші дні після проголошення Акта німецька адміністрація
діював право та філософію у Львівському й Краківському університетах. Активний
почала тиснути на провідних діячів ОУН, вимагаючи його скасува-учасник молодіжних націоналістичних організацій, згодом — УВО та ОУН. В ОУН
ти. Проте на закиди, мовляв проголошення відбулося без дозвол у
обійняв посаду ідеологічного референта Крайової екзекутиви. В’язень польських
тюрем. Від 1941 р. — член Революційного Проводу ОУН, у червні цього року став
Похідні групи — спеціально підготовлені групи членів ОУН, що мали завдання організовувати українську
прем’єр-міністром новоствореного Українського державного правління. За відмову
владу на землях, звільнених з-під більшовицької окупації. Крім того, члени цих груп активно займалися
відкликати Акт 30 червня 1941 р. заарештований німцями і відправлений у концта-пропагандистською діяльністю, залучали до лав ОУН українців з Центральної, Південної та Східної Укра-бір «Заксенгаузен». Вийшовши на волю, активно долучається до націоналістично-їни. У результаті їхньої роботи на цих землях було створено розгалужену сітку ОУН. Значну кількість
го руху за кордоном. 1946 р. створює і очолює Антибільшовицький блок народів.
членів Похідних груп знищили нацисти — як активних діячів антинімецького опору. Окремі учасники
1968 р. обраний Головою Проводу ОУН. Помер у Мюнхені.
груп, а також залучені до ОУН місцеві жителі продовжили визвольну боротьбу на цих землях і підчас
радянської окупації.
28
29
З огляду на розгорнуті репресії, керівництво ОУН вирішило по-Зі спогадів учасниці Південної похідної групи:
вернутися до підпільних форм діяльності. У цей час головними за-
«29/6. Неділя. Прийшов наказ першого їхати на Сянік. Мешкаю з подругою в нашого
вданнями визначено розширювати організаційну мережу, передов-священика, але противника, він “мірошник”*. Тому приготування наші є скриті, але більше нервові, ладую всі речі. Наплечник годі двигнути, а до того ще дві
сім залучаючи українців з Центральної, Південної та Східної України, валізки…
та готувати всенародне визвольне по-
17/7. через Підволочиська переїздимо другу границю на нашій рідній землі. Година
встання. Воно мало б початися в той
Наказ німецької Поліції безпеки (СД) знищувати
18.15, серце товчесь, якесь зворушення огорнуло всіх — ми переїздимо річку
момент, коли обидва супротивники —
бандерівців без суду від 25 листопада 1941 р.:
Збруч, історичну річку… Їдемо по обітованій землі, чим дальше від границі, тим
Німеччина та СРСР — навзаєм висна-
«Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує
краще чуємось, то почування буде степенуватись. Іду в рої симпатичнім, кожний
повстання в Райхскомісаріаті (Україна) з метою
друг — це для себе окремий тип людини, а однак цілість нашої “13” гармонійна, жаться в боротьбі.
створити незалежну Україну. Всі функціонери
нас, подруг, тільки 3. Добре чуємось, товариське життя процвітає, заслуга це
Проте дедалі важче було накопи-
(активісти) руху Бандери повинні бути негайно
нашого роєвого, все спокійний, зрівноважений, строгий і добрий. Любимо його і
чувати військову потугу, але водно-
арештовані і після ґрунтовного допиту таємно
поважаємо. Напрям дороги — Проскурів. Переночували в Бокіївці, це, мабуть, село, час утримуватися від рішучих проти-страчені як грабіжники.
де всі наші рої гостювали. Їдемо дальше кіньми, люде нас вітають щиро. Спочатку
німецьких виступів. Якщо ця стратегія
Протоколи допитів належить переслати в айзацкоманду
здержано, беруть нас за німців, що вміють говорити по-українськи, і звідси та
Ц/5. Цей лист має бути знищений командофюрером
здержаність і холодність. Та коли переконуються, що ми такі самі українці, як і
більш-менш задовільно спрацьовува-
негайно після прочитання.
вони, то гостинності й щирості нема меж. Так, як вміють наші брати з-за Збруча
ла на теренах Галичини, що належали
Підпис (нечіткий)
гостити, так ми не вміємо. Хто раз загостив на наші степи, того все щось тягне
до Генеральної Губернії і відзначалася
СС-оберштурбанфюрер».
туди, де чуєш серце України…
м’якшим окупаційним режимом, то на
А потім щодня інше село, інші люде, вечором збори й вибрання управи села та
інших теренах України, в так званому Райхскомісаріаті, україн-міліції. Я починаю вироблятися на бесідницю, говорю так, як чую, нічого не
обіцюю, ані не страшу, селяни мене розуміють і по кожній мові запитів і звірювань
ським націоналістам усе частіше доводилося піднімати зброю на
повна сила. Дається чути, що тут елемент приголомшений тим режимом, НКВД, але
захист населення.
багато цікавіший та в деяких випадках мудріший, чим у нас, крім національної
Особливо загострилася ситуація в кінці 1942 року, коли стано-свідомості. З тим тут гірше. Теорії марксизму знищили нам душу народу, але не
вище німців на фронтах почало погіршуватися. Їхнє просування
зовсім, бо гін до власного, окремішного від наїзників дрімає в душах тих сірих
на схід уповільнилось, тож вони відчули потребу збільшити власну
Дев’ять українців перед
мас. Так, серед чудових степів золотої пшениці, серед добрих людей, збіджених
стратою. Серед них два вояки ку-
і застрашених, серед нашої молоді “комсомольської” та у щирих розмовах сходили
ресурсну базу. Цього намагалися досягнути коштом продоволь-реня УНС ім. Кривоноса — Василь
нам дні. Не чулося змучення, ані невигод. Вечорами по зборах спалося в клуні
чих реквізицій. Економічний грабунок України довершувався по-
(якщо була, бо це рідкість) на соломі по-королівськи. Ставали рано, о 5 годині, Якимів та Михайло Дмитри-силеною експлуатацією людських ресурсів: щораз більші потреби
вели таборове життя. Спільна молитва “на струнко” робила величезне вражіння на
шин, зв’язковий Григорій Макар,
Райху в робочій силі змушували його масово вивозити працездат-селян…
комендант повітової боївки ОУН
не населення на роботу до Німеччини. В таких умовах люди усе
Аж 12/9 прийшов день мойого від’їзду у Дніпропетровськ, лишала подруг ще на
Іван Хом’як — ‘Лис’. Імена інших
постої, а з Анкою прощались — їхала на полудне. В полудне 13 вересня в’їхали ми
часті ше вступали в безпосередній конфлікт з окупаційною систе-не встановлено. Дрогобич, 2 груд-
одною фірою з другом Д. і вояками з-під Одеси. Перед нами на похилих берегах
мою, що висувала непомірні вимоги. Молодь утечею рятувалася ня 1943 р. Фото знайдено у вбито-Дніпра пишався Дніпропетровськ, величезне промислове місто, а за сивою лентою
від примусовог о вивезення. Втікачі переховувались якнайдалі від го німецького офіцера.
нашого Дніпра гуділи гармати, бахкали бомби. Ми вже застали тут наших друзів, які вже при праці організували міліцію, школи, харчопостачання. Замешкали ми в
домі й мали спати в ліжку, але тому що бомби били, прийшлося спати в льоху…
Ішла праця, темпо міське, прийшлось зустрітися з тутешньою інтелігенцією, вражіння гарні, спомини теж. Місто скоро прибрало нормальний вид, аж тут нараз
ґестапо й арештування…»
* Мова йде про члена ОУН(м).
окупаційно ї влади, провідник ОУН
Гра слів: «мельниківці» —
Степан Бандера заявив, що у спра ві
«мірошники».
проголошення незалежності Укра їни
він спирався винятково на повнова—
ження, надані йому українським на—
родом.
Німці, переконані, що їм вдасться
задушити спротив у зародку, дали
наказ про арешт Степана Бандери,
прем’єр-міністра Українського дер—
жавного правління Ярослава Стецька
та інших керівників ОУН. 15 вересня
1941 року почалися масові арешти
націоналістів в Україні, Польщі, Че—
хії, Німеччині. За ґратами опинилися
понад півтори тисячі оунівців, що від
початку німецько-радянської війни
працювали, по суті легально розбу—
довуючи національне життя у різних
куточках України та в інших країнах
Європи. 25 листопада 1941 року По—
ліція безпеки Третього Райху (СД)
Анна Максимець, член ОУН,
учасниця Південної похідної гру—
видала наказ про негайний арешт
пи. Розстріляна ґестапо на по—
усіх членів ОУН як таких, що готу—
чатку 1942 р. в Кривому Розі.
ють антинімецьке повстання.
30
31
адміністративних центрів, у місцях, недо—
Origins of the armed insurgent movement
