Другий світ. Справа відьми

— А ясно. Відійди від мене! Або виключи свій дар. — закричала дівчина , ховаючись у мантію.

— Ти мені не довіряєш? Не хвилюйся я не користуюся ним зараз. — сказав він і демонстративно відкрив очі.

— Віру! Слухай! А вони нічого не підозрюють? — запитала вона.

— Думаю ні! Ти коли в замок? — запитав він.

— Ось ще трішки посиджу і піду. — посміхнулася відьма.

— А я уже іду. Потрібно в академію. Оновити списки! — сказав він.

— Ага іди. Знову пока. — сказала дівчина. — Ой що це?

— О! Тобі не повезло! Принц в замок не їже на конях. Він телепортується. — тривожно сказав Дарт і подивився на мене. Очікуючи реакції.

— О ні! Мені потрібно летіти.

Дівчина різко надягнула на себе шляпу — невидимку і полетіла уперед. Через час вона уже була біля замку. Вона підлетіла до вікна своєї кімнати. І побачила у ній принца. Вихід був лише один. Дівчина підлетіла до вікна в бібліотеку. Зайшла туди і взяла в руки перший попав шийся роман. Мітлу заховала. Шляпу зняла. І з самим невинним лицем почала читати. Коли почула кроки. Подала голос.

— Ні! Ну за що? Чому вона? — закричала відьма.

В кімнату зайшов розлючений принц з яйцем на голові.

— Ти де була? Я так налякався. — почав він. — І чому ти кричиш?

— Я в бібліотеці. А кричала тому що він покинув її. — сумно вказала дівчина на книгу.

— А зрозуміло. — процідив принц.

Схоже усе вдалося і хлопець не підозрює її в тому що було у місті. До речі потрібно розпитати у нього.

— А чому у тебе яйце на голові? — запитала дівчина.

— А це у місті хулігани постаралися. — сказав він. — Я пішов. Через вісім днів бал готуйся.

Бал? Ні, ні, ні. Через вісім днів Майя тікає. Треба буде добре подумати над цим. Дівчина побігла до себе в кімнату кинувши роман на саму першу полицю. Коли вона прийшла відстань до кімнати дівчина помітила Рінель.

— Привіт! — закричала вона здалека. — А ти чому перетворилася?

— Тебе побачила. Давай поговоримо про наш план. — сказала дівчина.

— Давай! — почала Майя. — Тільки у нас його трішки немає. Тож давай придумаємо. І ще одне. Я записалася на факультет відьм.

— Дай вгадаю майстер який тебе записав, довго дивився і спочатку не повірив.

— А ти би повірила? — єхидно запитала Майя.

— Давай план придумувати. — перебила дівчина. — Бо я довго не буду у цій формі. Тож слухай мій план.

Дівчина розповіла відьмі свій план. Майя вчувалася у кожне слово. Вона намагалася не пропустити ні одного слова. План Рінель полягав у наступному. Майя повинна зібрати речі і заховати їх десь у кімнаті. Тим часом Майя має багато читати і вивчити раси та їх поведінку. Їй потрібно буде здати вступні екзамени і вони будуть такого типу. У кожного буде більше завдань по своїй расі. Тож Майя має багато знати. З Римером і Арі дівчина має старатися не зустрічатися. На передодня балу потрібно відвести від себе усі підозри, тому Майя має прийти до принца з вимогою про сукню. В день балу усе має текти своїм руслом. Але відьма не має показуватися гостям. Дівчина запросить Арі на танець і під час нього упаде і порве плаття. Тоді вона попроситься переодягнутися. І в цей момент побіжить у кімнату переодягнеться, візьме речі і полетить. Але для того щоб вони не думали про те, що це було зроблено самовільно Майя повинна порізати руку і лишити трішки крові на речах. А маршрут уже буде не проблемою.

Розділ 9

Урок у бібліотеці або нова пастка

Після того дня пройшло багато часу. А саме 6 днів. За цей час принц замовив для Майї чудове червоне плаття. Воно було просто прекрасним, обшитим золотом та обтягненим жовтим корсетом. Відьмі навіть жалко було рвати його, але заради вільного життя поза замком дівчина була готова і не на таке. Вона багато чого вивчила у бібліотеці і тепер думала що екзамени здасть на відмінно. Вона просила Дарта не розказувати про неї на перед. Сьогодні дівчина вивчала раси.

Зайшовши в бібліотеку відьма вдихнула сирий запах книг. Трішки похитала головою. На дворі уже вечоріло, але це не заважало осунутися в прекрасну атмосферу книг і почитати. Тепер з легенд створення світу, розповідей про цей світ та правил які має знати кожен хто його населяє дівчина прийнялася читати про раси. Першою були маги.

Маги — дуже давня раса, єдиною відмінністю від людей було те що вони мали певні магічні здібності. Маги поділялися на світлих, звичайних і темних. Світлі маги були переважно цілителями. У них був добре розвинений ментальний дар. Також вони відрізнялися кольором волосся та очей. Волосся було довгим або середнім за довжиною. Колір був білим або світло-каштановим , а очі були голубими або зеленими. Магія у них світла та цілительська. В книзі навіть була легенда виникнення світлих магів.

У одному королівстві жила була принцеса. Після виникнення рас вона стала магом, але була проблема яка полягала у тому що дівчина боялася використовувати свій дар. Інші ж маги гралися з магією, як з вогнем. А Ніно не використовувала її у щоденному житті. Дівчина вважала що без манії можна жити. І ось одного разу до замку прийшов окровавлений подорожній він просив допомоги. Багато магів зібралося навколо нього, але ніхто не міг допомогти, єдине що зробили маги це — достали за допомогою левітації кігті лева. Тоді прийшла принцеса вона зцілила його. Але ніхто не міг повторити цього заклинання. Принцеса пояснювала що секрет не у ритуалі і не у силі, а в серці. Але усі вважали це маячнею. Навіть король обіцяв казни ти дівчину якщо вона не навчить їх зцілювати. Вона намагалася та черстві маги не уміли нічого окрім звичайної господарської магії. Королю усе це осточортіло і він вивів дівчину на вулицю де дав їй останнє слово. " Як ви не розумієте? Відкрийте серця! І ви навчитеся" . Натовп засміявся. " Останнє слово до богів" — закричав палач. А в них була традиція звернення. " О, Велика Енергіє. Відкрий цим людям серця до світлої магії." — сказала дівчина. І в цей момент палач убив її. Після її смерті люди почали відчувати себе дивно, їх тягнуло в ліси, сади до людей, вони стали добрішими. І тоді вони зрозуміли принцеса принесла їм дар. Світлу магію та вміння любити і творити добро. І тоді з'явилися світлі та звичайні маги.

Темні маги займалися некромантією. Вони не шкодили людям, просто їх магія іде здебільшого на подорожі потойбіччям. Маги некроманти або як їх ще називають темні маги, люблять викликати демонів та духів. Вони заставляють чортів служити собі , а потім відпускають. Вони мають певні відмінності у зовнішності. У них чорне волосся, у всіх не було некромантів із світлим волоссям. Очі вони мали карі , чорні або червоні інколи оранжеві. Але були винятки, у деяких магів за очима були дивні малюнки. Місто, космос, небо, смерть і так далі. Магія: некромантія та магія померлих.

У них теж була цікава легенда , яка пройшла не одне століття.

Колись в одному селі жив юнак. Він був магом, але деякі називали його демоном тому що його захоплювали духи та померлі. Він любив по ночах ходити на цвинтар. І деякі навіть казали що він ночував в склепах. Насправді хлопець, йому тоді було п'ятнадцять подружився з духами. І вони дали йому можливість мандрувати потойбіччям. Він тим часом писав заклинання та складав свій нотатник, який нагадував мемуари. Усе було добре , як би не маги. Їх злило те що хлопчик займався темними справами. Одного разу він навіть викликав демона і попроси його покори. Той обіцяв повернутися по першому зову. І ось мандруючи світом померлих він закохався у одну дівчину. Але він не міг бути із нею у ролі людини і тому він викликав демона. "Що забажає пан?" — запитало чортеня. "Убий мене" — сказав він. Демон швидко виконав наказ. Міролетель пішов у світ духів. Усі шукали його і найшли тіло. Коли вони його похоронили а мантії було знайдено книгу з записам. Усі кого це цікавило почав вивчати цю книгу. І від тоді з'явилися темні маги.

Наступними дівчина взяла книги про драконів. І як виявилося дракони уміють перетворюватися в ящерів. У них середньої довжин волосся будь-яких кольорів. Очі теж мали різний окрас. Єдине що відрізняло їх це чешуястий хвіст за спиною. У нього був пушистий кінчик. Магія : у них вона була особлива, вони могли керувати людиною та рухати предметами.

Легенди про них не було, була лише розповідь про найсильнішого ящера Оріона. Як було сказано він не міг приборкати свого внутрішнього ящера. Виявляється в драконів не було хвостиків спочатку, вони з'явилися пізніше. І стали символом свободи, ящір мав свою частину в тілі дракона і тому не намагався вирватися.

Далі дівчина взялася читати про ельфів. Ці красиві створіння мали загострені вуха та довге волосся будь-яких світлих тонів. Вони любили природу і водночас були гарними охотниками. Ельфи добре ладили із природою. Вони обожнювали рослин. Не було такого ельфа у якого в будинку не було фіалки. Вони вважали її символом рослинності. Ельфи як і усі інші були жителями цього світу. Ельфи одними із перших його населили.

Майя пере листала усю книгу і повільно позіхнула. Наступна книга була про вампірів та дампірів. Дампіри — це наполовину — люди. Дампіри могли їсти звичайну їжу і майже не хотіли крові. Що не скажеш про вампірів. Але вони навчилися із цим боротися. Вони пили кров тварин. А ще створили закон. Він говорив про те що кожен хто нападе на вільне створіння буде жорстоко покараний. Як карали вампірів — кровопивців було невідомо.

Перевертні — наполовину — люди та наполовину — звірі. Вони могли приймати образ будь — якого розумного створіння. Не лише тварин, а й людей. Це й було їх особливістю. Часом перевертні так жартували, але й були такі які ставали на тропу беззаконня. Вони використовували дар як гру.

Майя затряслася. Ще б пак, вона не хотіла би зустріти таких перевертнів. Тим паче що ніяких щитів немає. Можна лише магічним баченням побачити. Тобто передивитися ауру цієї людини.

Дівчина тяжко зітхнула і кину книжкою в стіну. Важкий металічний звук пронзив коридори. Майя отряхнула головою і підійшла до стіни. Її пальці повільно пройшлися по холодних обоях, а очі почали шукати джерело цього пронизливого звуку. На диво стіна була металевою, а саме те що було за нею. Дівчина з шаленою силою вчепилася своїми нігтями у стіну. Покрив повільно почав падати до її ніг. А руки почали страшенно боліти.

Майя все-таки здерла обої і нарешті відчула полегшення. Перед нею стояли великі металеві двері з кодовим дзвінком.

— Що за? — видавила дівчина.

Майя оглянулася, після ретельної перевірки території вона наважилася потягнути ручку. Двері легко їй піддалися, вона і без замка би їх відкрила. Дівчина запищала від радості і з опаскою зайшла. Вона не знала куди ведуть ці двері, але вона дуже хотіла це дізнатися.

Скрип холодної підлоги дався їй не до-смаку. Майя глянула уперед і помітила тінь яка Майнула за її спиною. Дівчина обернулася, але було запізно двері зі скрипом закрилися. Вона з певною гордістю підійшла і потягнула руку. Але вона не могла відкрити двері. І справа не у силі, а у тому що ручки не було. Тепер по її венах хлинула холодна кров, а нон підкосило.

— Агов! — закричала вона. — Хто там? — закричала вона, але ніхто їй не відповів. Дівчина забилася у істериці. У неї наче не було виходу. Або бігти уперед або кричати, але через ці двері навряд чи могло щось долинути. Тим паче, бібліотеку давно уже не перевіряли.

"Рінель сонечко! Допоможи!" — покликала вона сестру. Але безтілесна дівчина спала своїм сном і тому не почула благань заточеної відьми.

Майя оглянулася вона почала шукати стіни. І повільними кроками міряти паркет. Дівчина боялася побачити тут павука. А ще більше її лякало те що тут можуть бути монстри. Вона ж нічого не знала про цей світ. Дівчина відчула дотик до гладкої поверхні на якій вона побачила невеличкий шарик, світла було мало, але те що просувалося крізь дверні засови дозволяло побачити його. Майя доторкнулася до шарика і відчула дивне тепло. Шарик засвітився. Тепер відьма тримала в руках маленький ліхтарик. Вона радісно засміялася і провела ним навколо себе.

... пауки лазили по стінах, а нескінченні катакомби вели дівчину далеко в середину. Нарешті на горизонті з'явилися двері. Їх було троє. Перші були з незрозумілим дівчині надписом. В них виднілося маленьке віконце. Воно мало показало, але видно було те що воно веде до покоїв принца Аріандра. Інші двері були насиченого білого кольору. І останні теж з віконцем вел на вулицю. Це були наче невеличкі телепорти. Дівчина помітила те що другі двері без віконечка. Вона помітила на них надпис.

" Вибирають лише одні двері!"

Майя злякалася. Вікно до покоїв принца? Дорога на вулицю? Чи невідомий шлях? Останнє приваблювало відьму найбільше. І вона прийняла саме дивне рішення. Одночасно відкрити двері. Але надпис ...дівчина потягнулася до білої ручки. Шарик у її руках застрибав , але не зупинив її.

Майя відкрила їх. Перед нею постала темнота. Дівчина побігла до інших дверей та вони зникли. Виходу не було. Дівчина направила шарик до тієї дивної темноти. Світло окутало кімнату. І побачене заставило Майю знепритомніти.

...коли дівчина прокинулася, вона лежала на підлозі. Там де вона заснула. Майя все ще хотіла знати що це сон. Навколо неї були заспиртовані жінки. Половина з них мали риже волосся. Дівчина підбігла до надписів. Відьма Сельва. Відьма Оріона! Отже відьми не покидали цей світ...їх заспиртували. Дівчина заплакала. Вона оглянулася і побачила такі самі надписи біля заспиртованих тіл, але з іменами ельфів. На одній з цих гігантських банок був надпис ельфійка Рінель...

* * *

— ЯК вона могла зникнути? — кричав розлючений принц. — Як?

— Пробачте володарю...ми її знайдемо. — почали загнані у кут охоронці.

— Знайдіть. — крикнув він. — Куди вона могла зникнути? Як я тепер припиню війну до балу п'ять днів. Як ви не помітили те що її цілу ніч не було у дома?

— Вона була у бібліотеці. А після того її ніхто не бачив. — зніяковіли вони.

— Обшукати усе. Розкладіть увесь замок, обшукайте усе місто. — закричав Арі.

Хлопець швидкою ходою повернувся до нічим не винного мага. Ример з острахом подивився на принца. Він ніколи не бачив його таким розлюченим. А можливо і бачив. Останній раз він був таким коли Мері утекла і порушила договір.

— Де вона? — рявкнув він.

— Я не можу знайти її ауру. Але стверджую те що енергія досі лише від бібліотеки.

— Вона у замку?

— Так!

— Подай їй сигнал. Убю коли знайду.

— ...

— А потім зцілю. — засміявся принц. Маг приєднався до нього.

* * *

Дівчина ішла все дальше і дальше. Від того що вона бачила у неї щеміло серце, а сльози горіли на її очах. Дівчина дійшла до нових дверей. Але тепер вона боялася туди зайти, але бажання забути побачене вбивали їй у голову бажання рухатися. Дівчина ухопилася за ручку дверей і забажала побачити за ними світло. Майя вийшла у велику кімнату. Усе у ній було у темних кольорах. Майя підбігла до старого ліжка і з радістю за стрибнула у нього. Теплий шовк повільно закрив її очі. І вона погрузилася у сон.

— Ти подивися на неї! — закричав хтось їй над вухом. Майя сонно відкрила очі і побачила Римера. Хлопець з насміхом на неї дивився.