Другий свiт. Справа вiдьми

— А ясно. Вiдiйди вiд мене! Або виключи свiй дар. — закричала дiвчина , ховаючись у мантiю.

— Ти менi не довiряєш? Не хвилюйся я не користуюся ним зараз. — сказав вiн i демонстративно вiдкрив очi.

— Вiру! Слухай! А вони нiчого не пiдозрюють? — запитала вона.

— Думаю нi! Ти коли в замок? — запитав вiн.

— Ось ще трiшки посиджу i пiду. — посмiхнулася вiдьма.

— А я уже iду. Потрiбно в академiю. Оновити списки! — сказав вiн.

— Ага iди. Знову пока. — сказала дiвчина. — Ой що це?

— О! Тобi не повезло! Принц в замок не їже на конях. Вiн телепортується. — тривожно сказав Дарт i подивився на мене. Очiкуючи реакцiї.

— О нi! Менi потрiбно летiти.

Дiвчина рiзко надягнула на себе шляпу — невидимку i полетiла уперед. Через час вона уже була бiля замку. Вона пiдлетiла до вiкна своєї кiмнати. I побачила у нiй принца. Вихiд був лише один. Дiвчина пiдлетiла до вiкна в бiблiотеку. Зайшла туди i взяла в руки перший попав шийся роман. Мiтлу заховала. Шляпу зняла. I з самим невинним лицем почала читати. Коли почула кроки. Подала голос.

— Нi! Ну за що? Чому вона? — закричала вiдьма.

В кiмнату зайшов розлючений принц з яйцем на головi.

— Ти де була? Я так налякався. — почав вiн. — I чому ти кричиш?

— Я в бiблiотецi. А кричала тому що вiн покинув її. — сумно вказала дiвчина на книгу.

— А зрозумiло. — процiдив принц.

Схоже усе вдалося i хлопець не пiдозрює її в тому що було у мiстi. До речi потрiбно розпитати у нього.

— А чому у тебе яйце на головi? — запитала дiвчина.

— А це у мiстi хулiгани постаралися. — сказав вiн. — Я пiшов. Через вiсiм днiв бал готуйся.

Бал? Нi, нi, нi. Через вiсiм днiв Майя тiкає. Треба буде добре подумати над цим. Дiвчина побiгла до себе в кiмнату кинувши роман на саму першу полицю. Коли вона прийшла вiдстань до кiмнати дiвчина помiтила Рiнель.

— Привiт! — закричала вона здалека. — А ти чому перетворилася?

— Тебе побачила. Давай поговоримо про наш план. — сказала дiвчина.

— Давай! — почала Майя. — Тiльки у нас його трiшки немає. Тож давай придумаємо. I ще одне. Я записалася на факультет вiдьм.

— Дай вгадаю майстер який тебе записав, довго дивився i спочатку не повiрив.

— А ти би повiрила? — єхидно запитала Майя.

— Давай план придумувати. — перебила дiвчина. — Бо я довго не буду у цiй формi. Тож слухай мiй план.

Дiвчина розповiла вiдьмi свiй план. Майя вчувалася у кожне слово. Вона намагалася не пропустити нi одного слова. План Рiнель полягав у наступному. Майя повинна зiбрати речi i заховати їх десь у кiмнатi. Тим часом Майя має багато читати i вивчити раси та їх поведiнку. Їй потрiбно буде здати вступнi екзамени i вони будуть такого типу. У кожного буде бiльше завдань по своїй расi. Тож Майя має багато знати. З Римером i Арi дiвчина має старатися не зустрiчатися. На передодня балу потрiбно вiдвести вiд себе усi пiдозри, тому Майя має прийти до принца з вимогою про сукню. В день балу усе має текти своїм руслом. Але вiдьма не має показуватися гостям. Дiвчина запросить Арi на танець i пiд час нього упаде i порве плаття. Тодi вона попроситься переодягнутися. I в цей момент побiжить у кiмнату переодягнеться, вiзьме речi i полетить. Але для того щоб вони не думали про те, що це було зроблено самовiльно Майя повинна порiзати руку i лишити трiшки кровi на речах. А маршрут уже буде не проблемою.

Роздiл 9

Урок у бiблiотецi або нова пастка

Пiсля того дня пройшло багато часу. А саме 6 днiв. За цей час принц замовив для Майї чудове червоне плаття. Воно було просто прекрасним, обшитим золотом та обтягненим жовтим корсетом. Вiдьмi навiть жалко було рвати його, але заради вiльного життя поза замком дiвчина була готова i не на таке. Вона багато чого вивчила у бiблiотецi i тепер думала що екзамени здасть на вiдмiнно. Вона просила Дарта не розказувати про неї на перед. Сьогоднi дiвчина вивчала раси.

Зайшовши в бiблiотеку вiдьма вдихнула сирий запах книг. Трiшки похитала головою. На дворi уже вечорiло, але це не заважало осунутися в прекрасну атмосферу книг i почитати. Тепер з легенд створення свiту, розповiдей про цей свiт та правил якi має знати кожен хто його населяє дiвчина прийнялася читати про раси. Першою були маги.

Маги — дуже давня раса, єдиною вiдмiннiстю вiд людей було те що вони мали певнi магiчнi здiбностi. Маги подiлялися на свiтлих, звичайних i темних. Свiтлi маги були переважно цiлителями. У них був добре розвинений ментальний дар. Також вони вiдрiзнялися кольором волосся та очей. Волосся було довгим або середнiм за довжиною. Колiр був бiлим або свiтло-каштановим , а очi були голубими або зеленими. Магiя у них свiтла та цiлительська. В книзi навiть була легенда виникнення свiтлих магiв.

У одному королiвствi жила була принцеса. Пiсля виникнення рас вона стала магом, але була проблема яка полягала у тому що дiвчина боялася використовувати свiй дар. Iншi ж маги гралися з магiєю, як з вогнем. А Нiно не використовувала її у щоденному життi. Дiвчина вважала що без манiї можна жити. I ось одного разу до замку прийшов окровавлений подорожнiй вiн просив допомоги. Багато магiв зiбралося навколо нього, але нiхто не мiг допомогти, єдине що зробили маги це — достали за допомогою левiтацiї кiгтi лева. Тодi прийшла принцеса вона зцiлила його. Але нiхто не мiг повторити цього заклинання. Принцеса пояснювала що секрет не у ритуалi i не у силi, а в серцi. Але усi вважали це маячнею. Навiть король обiцяв казни ти дiвчину якщо вона не навчить їх зцiлювати. Вона намагалася та черствi маги не умiли нiчого окрiм звичайної господарської магiї. Королю усе це осточортiло i вiн вивiв дiвчину на вулицю де дав їй останнє слово. " Як ви не розумiєте? Вiдкрийте серця! I ви навчитеся" . Натовп засмiявся. " Останнє слово до богiв" — закричав палач. А в них була традицiя звернення. " О, Велика Енергiє. Вiдкрий цим людям серця до свiтлої магiї." — сказала дiвчина. I в цей момент палач убив її. Пiсля її смертi люди почали вiдчувати себе дивно, їх тягнуло в лiси, сади до людей, вони стали добрiшими. I тодi вони зрозумiли принцеса принесла їм дар. Свiтлу магiю та вмiння любити i творити добро. I тодi з'явилися свiтлi та звичайнi маги.

Темнi маги займалися некромантiєю. Вони не шкодили людям, просто їх магiя iде здебiльшого на подорожi потойбiччям. Маги некроманти або як їх ще називають темнi маги, люблять викликати демонiв та духiв. Вони заставляють чортiв служити собi , а потiм вiдпускають. Вони мають певнi вiдмiнностi у зовнiшностi. У них чорне волосся, у всiх не було некромантiв iз свiтлим волоссям. Очi вони мали карi , чорнi або червонi iнколи оранжевi. Але були винятки, у деяких магiв за очима були дивнi малюнки. Мiсто, космос, небо, смерть i так далi. Магiя: некромантiя та магiя померлих.

У них теж була цiкава легенда , яка пройшла не одне столiття.

Колись в одному селi жив юнак. Вiн був магом, але деякi називали його демоном тому що його захоплювали духи та померлi. Вiн любив по ночах ходити на цвинтар. I деякi навiть казали що вiн ночував в склепах. Насправдi хлопець, йому тодi було п'ятнадцять подружився з духами. I вони дали йому можливiсть мандрувати потойбiччям. Вiн тим часом писав заклинання та складав свiй нотатник, який нагадував мемуари. Усе було добре , як би не маги. Їх злило те що хлопчик займався темними справами. Одного разу вiн навiть викликав демона i попроси його покори. Той обiцяв повернутися по першому зову. I ось мандруючи свiтом померлих вiн закохався у одну дiвчину. Але вiн не мiг бути iз нею у ролi людини i тому вiн викликав демона. "Що забажає пан?" — запитало чортеня. "Убий мене" — сказав вiн. Демон швидко виконав наказ. Мiролетель пiшов у свiт духiв. Усi шукали його i найшли тiло. Коли вони його похоронили а мантiї було знайдено книгу з записам. Усi кого це цiкавило почав вивчати цю книгу. I вiд тодi з'явилися темнi маги.

Наступними дiвчина взяла книги про драконiв. I як виявилося дракони умiють перетворюватися в ящерiв. У них середньої довжин волосся будь-яких кольорiв. Очi теж мали рiзний окрас. Єдине що вiдрiзняло їх це чешуястий хвiст за спиною. У нього був пушистий кiнчик. Магiя : у них вона була особлива, вони могли керувати людиною та рухати предметами.

Легенди про них не було, була лише розповiдь про найсильнiшого ящера Орiона. Як було сказано вiн не мiг приборкати свого внутрiшнього ящера. Виявляється в драконiв не було хвостикiв спочатку, вони з'явилися пiзнiше. I стали символом свободи, ящiр мав свою частину в тiлi дракона i тому не намагався вирватися.

Далi дiвчина взялася читати про ельфiв. Цi красивi створiння мали загостренi вуха та довге волосся будь-яких свiтлих тонiв. Вони любили природу i водночас були гарними охотниками. Ельфи добре ладили iз природою. Вони обожнювали рослин. Не було такого ельфа у якого в будинку не було фiалки. Вони вважали її символом рослинностi. Ельфи як i усi iншi були жителями цього свiту. Ельфи одними iз перших його населили.

Майя пере листала усю книгу i повiльно позiхнула. Наступна книга була про вампiрiв та дампiрiв. Дампiри — це наполовину — люди. Дампiри могли їсти звичайну їжу i майже не хотiли кровi. Що не скажеш про вампiрiв. Але вони навчилися iз цим боротися. Вони пили кров тварин. А ще створили закон. Вiн говорив про те що кожен хто нападе на вiльне створiння буде жорстоко покараний. Як карали вампiрiв — кровопивцiв було невiдомо.

Перевертнi — наполовину — люди та наполовину — звiрi. Вони могли приймати образ будь — якого розумного створiння. Не лише тварин, а й людей. Це й було їх особливiстю. Часом перевертнi так жартували, але й були такi якi ставали на тропу беззаконня. Вони використовували дар як гру.

Майя затряслася. Ще б пак, вона не хотiла би зустрiти таких перевертнiв. Тим паче що нiяких щитiв немає. Можна лише магiчним баченням побачити. Тобто передивитися ауру цiєї людини.

Дiвчина тяжко зiтхнула i кину книжкою в стiну. Важкий металiчний звук пронзив коридори. Майя отряхнула головою i пiдiйшла до стiни. Її пальцi повiльно пройшлися по холодних обоях, а очi почали шукати джерело цього пронизливого звуку. На диво стiна була металевою, а саме те що було за нею. Дiвчина з шаленою силою вчепилася своїми нiгтями у стiну. Покрив повiльно почав падати до її нiг. А руки почали страшенно болiти.

Майя все-таки здерла обої i нарештi вiдчула полегшення. Перед нею стояли великi металевi дверi з кодовим дзвiнком.

— Що за? — видавила дiвчина.

Майя оглянулася, пiсля ретельної перевiрки територiї вона наважилася потягнути ручку. Дверi легко їй пiддалися, вона i без замка би їх вiдкрила. Дiвчина запищала вiд радостi i з опаскою зайшла. Вона не знала куди ведуть цi дверi, але вона дуже хотiла це дiзнатися.

Скрип холодної пiдлоги дався їй не до-смаку. Майя глянула уперед i помiтила тiнь яка Майнула за її спиною. Дiвчина обернулася, але було запiзно дверi зi скрипом закрилися. Вона з певною гордiстю пiдiйшла i потягнула руку. Але вона не могла вiдкрити дверi. I справа не у силi, а у тому що ручки не було. Тепер по її венах хлинула холодна кров, а нон пiдкосило.

— Агов! — закричала вона. — Хто там? — закричала вона, але нiхто їй не вiдповiв. Дiвчина забилася у iстерицi. У неї наче не було виходу. Або бiгти уперед або кричати, але через цi дверi навряд чи могло щось долинути. Тим паче, бiблiотеку давно уже не перевiряли.

"Рiнель сонечко! Допоможи!" — покликала вона сестру. Але безтiлесна дiвчина спала своїм сном i тому не почула благань заточеної вiдьми.

Майя оглянулася вона почала шукати стiни. I повiльними кроками мiряти паркет. Дiвчина боялася побачити тут павука. А ще бiльше її лякало те що тут можуть бути монстри. Вона ж нiчого не знала про цей свiт. Дiвчина вiдчула дотик до гладкої поверхнi на якiй вона побачила невеличкий шарик, свiтла було мало, але те що просувалося крiзь двернi засови дозволяло побачити його. Майя доторкнулася до шарика i вiдчула дивне тепло. Шарик засвiтився. Тепер вiдьма тримала в руках маленький лiхтарик. Вона радiсно засмiялася i провела ним навколо себе.

... пауки лазили по стiнах, а нескiнченнi катакомби вели дiвчину далеко в середину. Нарештi на горизонтi з'явилися дверi. Їх було троє. Першi були з незрозумiлим дiвчинi надписом. В них виднiлося маленьке вiконце. Воно мало показало, але видно було те що воно веде до покоїв принца Арiандра. Iншi дверi були насиченого бiлого кольору. I останнi теж з вiконцем вел на вулицю. Це були наче невеличкi телепорти. Дiвчина помiтила те що другi дверi без вiконечка. Вона помiтила на них надпис.

" Вибирають лише однi дверi!"

Майя злякалася. Вiкно до покоїв принца? Дорога на вулицю? Чи невiдомий шлях? Останнє приваблювало вiдьму найбiльше. I вона прийняла саме дивне рiшення. Одночасно вiдкрити дверi. Але надпис ...дiвчина потягнулася до бiлої ручки. Шарик у її руках застрибав , але не зупинив її.

Майя вiдкрила їх. Перед нею постала темнота. Дiвчина побiгла до iнших дверей та вони зникли. Виходу не було. Дiвчина направила шарик до тiєї дивної темноти. Свiтло окутало кiмнату. I побачене заставило Майю знепритомнiти.

...коли дiвчина прокинулася, вона лежала на пiдлозi. Там де вона заснула. Майя все ще хотiла знати що це сон. Навколо неї були заспиртованi жiнки. Половина з них мали риже волосся. Дiвчина пiдбiгла до надписiв. Вiдьма Сельва. Вiдьма Орiона! Отже вiдьми не покидали цей свiт...їх заспиртували. Дiвчина заплакала. Вона оглянулася i побачила такi самi надписи бiля заспиртованих тiл, але з iменами ельфiв. На однiй з цих гiгантських банок був надпис ельфiйка Рiнель...

* * *

— ЯК вона могла зникнути? — кричав розлючений принц. — Як?

— Пробачте володарю...ми її знайдемо. — почали загнанi у кут охоронцi.

— Знайдiть. — крикнув вiн. — Куди вона могла зникнути? Як я тепер припиню вiйну до балу п'ять днiв. Як ви не помiтили те що її цiлу нiч не було у дома?

— Вона була у бiблiотецi. А пiсля того її нiхто не бачив. — знiяковiли вони.

— Обшукати усе. Розкладiть увесь замок, обшукайте усе мiсто. — закричав Арi.

Хлопець швидкою ходою повернувся до нiчим не винного мага. Ример з острахом подивився на принца. Вiн нiколи не бачив його таким розлюченим. А можливо i бачив. Останнiй раз вiн був таким коли Мерi утекла i порушила договiр.

— Де вона? — рявкнув вiн.

— Я не можу знайти її ауру. Але стверджую те що енергiя досi лише вiд бiблiотеки.

— Вона у замку?

— Так!

— Подай їй сигнал. Убю коли знайду.

— ...

— А потiм зцiлю. — засмiявся принц. Маг приєднався до нього.

* * *

Дiвчина iшла все дальше i дальше. Вiд того що вона бачила у неї щемiло серце, а сльози горiли на її очах. Дiвчина дiйшла до нових дверей. Але тепер вона боялася туди зайти, але бажання забути побачене вбивали їй у голову бажання рухатися. Дiвчина ухопилася за ручку дверей i забажала побачити за ними свiтло. Майя вийшла у велику кiмнату. Усе у нiй було у темних кольорах. Майя пiдбiгла до старого лiжка i з радiстю за стрибнула у нього. Теплий шовк повiльно закрив її очi. I вона погрузилася у сон.

— Ти подивися на неї! — закричав хтось їй над вухом. Майя сонно вiдкрила очi i побачила Римера. Хлопець з насмiхом на неї дивився.