сяжних для каральних німецьких органів.
Подекуди вони орга
нізовувались у групи,
The struggle of the Ukrainian Insurgent Army (UPA) was a manifestation of the Ukrainian national щоб збільшити свої шанси на виживання,
liberation movement in the 20th century. As with most enslaved nations, this movement went також старалися здобути зброю.
through several stages of development. At the beginning of the century, it took the form of a Щоб утримувати місцеве населення в по-political movement, which overfl owed into the national revolution of 1917—1920 that marked the стійному страху, окупанти спалювали цілі
formation of an independent republic. But the renewed Ukrainian state was unable to withstand села. Це було чи не найвагомішим стимулом
external forces and was subsequently was divided among four countries that occupied its lands.
Дмитро Мирон — ‘Орлик’,
для швидкого розвитку самооборонного
Defeat did not stop the development of the national liberation movement which then took the form крайовий провідник ОУН на
руху. І втримати цей рух було неможливо,
Східно-Українських Землях. За—
of an armed underground movement. On the territories of Western Ukraine annexed by Poland, тому оунівці вирішили організувати й очо-арештований ґестапо в Києві,
the Ukrainian military organization (UVO) developed its activity. The UVO’s core foundation was загинув при спробі втечі у липні
лити його. Так виникла Українська Повстан-
made up of veterans of the national liberation struggle of 1917—1920. The UVO’s ultimate objective 1942 р.
ська Армія.
was to prevent the occupational forces from establishing themselves and they did this by means of attack operations and propaganda. Simultaneously with the activity of the UVO, different youth organizations began to appear that adopted nationalism as their ideological platform. In 1929 both wings of the national liberation movement united and formed the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN). Though the OUN had been headed by UVO Supreme Commandant, Colonel of the Sich Rifl emen, Yevhen Konovalets until his assassination in 1938, for over thirty years the youth Один із провідних діячів на-was gradually replacing the veterans of the 1917—1920 national liberation struggle. Finally, the ціоналістичного руху Іван Кли-young nationalists became not only the main backbone of the OUN in Western Ukraine, but also мів — ‘Легенда’, Крайовий провідник ОУН у 1940—1941 рр., член
took control of it. During the 1930’s, the OUN was developing and became the leading Ukrainian Проводу ОУН, його організацій-political force. In March 1939, members of this organization took an active role in defending the ний і військовий референт в 1941-newly-proclaimed state — Carpatho-Ukraine which existed only for a few days before being oc-1942
рр. Замордований ґестапо
cupied by Hungarian armies. The period of 1939-1941 when Western Ukraine was annexed by the 4 грудня 1942 р. Посмертно поіме-USSR became one of the most diffi cult in the history of the OUN. For the fi rst time, the organiza-нований генерал-політвиховником
tion had to encounter the horrors of the USSR’s repressive machine — the NKVD. As a result, the УПА.
organization suffered numerous losses among its membership: according to various fi gures from 16,000 to 35,000 people were arrested and executed. But despite this pressure the OUN survived.
On June, 30th, 1941, the National Assembly in Lviv proclaimed the renewed Ukrainian state and formed a Ukrainian provisional government headed by Yaroslav Stetsko. The nation building policy of the OUN went against the intentions of the Germans who demanded a retraction of the independence proclamation. The nationalists’ refusal to obey resulted in massive German repressions: hundreds of OUN members were incarcerated in prisons and concentration camps and in September 1941, the Gestapo was ordered to execute OUN members on the spot as dangerous political criminals. Taking this into account, the OUN launched underground anti-German activities that initially took the form of propaganda and information, but in 1942 began to form armed units to protect the local population from the occupational forces. By the end of 1942 these armed groups unifi ed into an army — the Ukrainian Insurgent Army. The symbolical day of its formation was the Feast of the Holy Mother of God — the Protectress (Denj Pokrovy), October 14th.
32
33
Розділ II
Розгортання
повстанської боротьби
Повстанці в наступі.
Обкладинка альбому дерево—
ритів підпільного художника
Ніла Хасевича.
34
35
Усі ці чинники змушували керівництво ОУН(б) переглянути до-теперішню стратегію і, не чекаючи на виснаження двох головних
противників — СРСР та Німеччини, — взятися до негайного формування збройних сил. У кінці 1942 року позицію волинського керівництва було схвалено на засіданнях Проводу ОУН.
Українська Повстанська Армія почала творитися на Волині.
Через п’ять років після цих подій символічним днем створення
Можна назвати декілька причин, чому саме цей регіон став місцем
УПА визначено 14 жовтня 1942 року — Свято Покрови та україн-її народження. По-перше, це зручні географічні умови — наявність
ського козацтва.
великих лісових масивів; по-друге, сприятливий політичний клі-Новостворені військові відді—
Постанова Української Головної Визвольної Ради
мат — місцеве населення відзначалося високим рівнем національ-ли негайно включились у бороть—
про визнання дня 14-го жовтня 1942 р. днем постання
ної свідомості, підпільна мережа ОУН тут нараховувала кілька ти-бу з німецькими та радянськими
Української Повстанчої Армії (УПА) та про встановлення
сяч членів. А по-третє, радянське керівництво розглядало Волинь
збройними формуваннями. Так,
цього дня святковим днем УПА.
В жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні
як базу для розгортання власного партизанського руху.
7 лютого 1943 року сотня Григо—
рія Перегіняка — ‘Коробки’ зро—
відділи, що дали початок Українській Повстанчій Армії.
1. Для зафіксування цього історичного моменту визнається
За внутрішнім організаційним поділом ОУН(б) Північно-Західні Українські Землі (ПЗУЗ) била вдалий наскок на районний
день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА.
склали край і включали більшість територій німецької Генеральної округи Волинь—
центр — м.
Володимирець, де
2.
Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня,
Поділля (крім Кам’янець-Подільської обл.). На ПЗУЗ діяв крайовий провід ОУН(б), розбила станицю німецької жан-що збігається з історичним козацьким святом Покрови, якому підлягали обласні, окружні (повітові) та подекуди районові, кущеві й станичні
дармерії, а 20 лютого здійснила
вводиться як святковий день УПА.
(головно сільські) структури. На кінець 1942 р. ОУН(б) мала на ПЗУЗ близько 1 тис.
успішний напад на табір радян—
30 травня 1947 р.
організаційних осередків та юнацьких підпільних груп загальною чисельністю понад
Українська Головна Визвольна Рада
ських партизанів біля с. Заморо—
7 тис. осіб, — на тлі цілковитої прихильності населення.
чене. 22 лютого під час постою
Восени 1942 р. на ПЗУЗ законспіровано діяв крайовий провід ОУН(б), до якого вхо-сотні поблизу районного центру (м. Висоцька) її атакували німці.
дили: провідник Дмитро Клячківський — ‘Охрім’, політичний референт Яків Бусел —
При відступі повстанців перед сильнішим супротивником Григорій
‘Галина’, референт Служби Безпеки (СБ) Василь Макар — ‘Безрідний’. При проводі в
рамках військової референтури діяв крайовий військовий штаб на чолі з військовим
Перегіняк загинув.
референтом поручником Василем Іваховим — ‘Сомом’ (‘Сонарем’).
Повстанське військо істотно посилилося, коли до нього влились
Територія ПЗУЗ була охоплена діяльністю підпільної організаційної мережі ОУН (сітки), українці, що служили в поліції. За наказом ОУН «в ліс» перейшли
яка, підлягаючи крайовому проводові, ділилася на нижчі, прив’язані до відповідних ад-поліційні підрозділи та інші спеціальні форму—
міністративно-географічних утворень щаблі: області, округи (повіти), надрайони, райо-вання з повітових міст Рівного, Луцька, Ковеля,
ни, підрайони, кущі. Найнижчою клітиною підпілля була станиця ОУН, до якої входило від
Володимира-Волинського, Дубна, Кремінця, Кос—
Із повідомлення начальника поліції і СД
кількох членів і кандидатів організації та членів жіноцтва і юнацтва ОУН до декількох
Томаса від 19 березня 1943 р.:
тополя та з більшості районів. Це були, за слова—
десятків. Станиця, здебільшого, діяла в межах одного села або в одному закладі в мі—
«Усе частіше спостерігається перехід до
ми полковника штабу УПА М. Омелюсіка, «основні
сті. На всіх щаблях сітки підпільною роботою керували місцеві проводи ОУН. До їхнього
банд поліційних та козачих підрозділів
кадри сяк-так вишколених людей для розгортан—
складу, крім керівників-провідників, входили референтури: суспільно-пропагандистська, разом зі зброєю. В бандерівських групах
подальша радикалізація. Створюються
організаційна, СБ, військова, жіноча, юнацтва, зв’язку, господарська. Очолювані ре-ня більших відділів УПА». Загальна чисельність
таємні склади зброї, видаються накази й
ферентами місцевих проводів референтури поділялися на підреферентури. На початках, поліцаїв, які покинули німецьку службу, склала
інструкції. Звільнення України можливе
через брак кадрів, члени проводів нерідко очолювали по кілька референтур одночасно.
3—5 тис. осіб.
тільки за допомогою збройного повстан—
Протягом кількох місяців із чисельним зростан—
ня, — говориться в цих документах».
ням повстанських сил збільшувався розмах їхніх
Із листа Василя Макара — ‘Безрідного’ референта СБ ОУН ПЗУЗ: бойових дій.
«Повстанчу акцію на північно-західніх і частинно східніх теренах ми мусіли почати, і
Від березня 1943 року УПА взяла участь у бойових діях проце не було зарано, як дехто каже, але вже і запізно. Мусіли ми це робити з двох причин.
ти загонів німецької поліції та каральних відділів СС в околицях
Перша: терен виривався нам з рук. З одної сторони — почали множитись отаманчики, як
чи в обороні кількох десятків міст і сіл. Найбільші бої розгорілись
Бульба Боровець, а з другої сторони — червона партизанка почала заливати терен. Отже
коли б ми не були почали повстанчої акції, то не мали б, що робити. Друге: ще тоді, у місцевостях Жуків, Сергіївка та Бугрин на Рівненщині; Жмига, коли ми не починали повстанчої акції, німота почала масово винищувати села. Хотіли
Зам чисько, Білгородка та Студінка на Дубенщині; Цумань та Колки
приневолити населення до здавання контингентів (продналоги) і контингентів робочої
