Другий світ. Справа відьми

— Що? ЩО? ДО бала лише чотири дні залишилося...а ти!

— Чотири? — закричала відьма.

— Так, чотири. Ти де була? — цього питання вона і боялася.

— Тут спала. А чому ти не спиш у дома? — дівчина знала що може і "спалитися" на цьому, але сонний вигляд Римера допоміг їй придумати план.

— Тебе шукав.

— А! — застогнала дівчина і гепнулася у ліжко. — Скільки годин?

— Третя ночі. — сказав Ример знімаючи футболку.

— Блін. — простогнала вона.

— А що таке "блін"? — поцікавився хлопець.

— Це спосіб вираження емоцій у моєму світі. Ну ти й "лох".

— А шо таке "лох" ?

— Це означає що ти добра людина. — ніяково сказала Майя.

— Добра? Тоді ти справжній лох. — відьма пригнічено скривилася...

Хлопець тим часом роздягнувся.

— Ей! А ну іди звідси я тут сплю.

— Це моя кровать! — закричав він.

Майя запротестувала і кинула в мага подушкою. Той спритно її спіймав і кинув їй у відповідь. Майя роздратовано злізла з кроваті і сіла на м'яке стуло. Хлопець тим часом заліз під тепле покривало і з насмішкою подивився на відьму яка у відповідь показала йому язика.

— Риже нещастя. Іди сюди. Майя ну будь лохом. — почав він. — Ляж біля мене. Ми поділимо кровать. Хочеш я її розріжу? — Дівчина закивала. Маг провів рукою по кроваті і розділив її на дві половини. Дівчина лягла на свою кровать і заснула.

Розділ 10

Нечисть? Ні, не чула! Познайомиш?

Ранок видався м'яко кажучи веселим. Якщо не вважати того що Майя бігала уже третій круг навколо замку за свою вихідну , то... усе було просто супер. Її наглядач, бідний Ример дивився на відьму як на шматок політелену. Дівчина бігала не зі скорістю вітру, але зі скорістю черепахи це модна було зрівняти. Ример усіма способами натякав дівчині на те що, чим швидше вона пробіжить тим швидше його нагодують, але Майя ніяк не реагувала на його заяву. Вона з хитрою посмішкою робила вигляд що її сподобалося. Але насправді відьма обурювалася, як? Як цей пихатий бовдур міг заставити її бігати? Вона ж нічого не зробила! А раптом, це він її закрив...треба розпитати його про ту кімнату. Від спогадів по спині відьми пройшлися мурашки і вона затремтіла. Це вона не змогла сховати навіть від очей стурбованого мага. Вона мовчки сховала погляд.

— Майя! — підійшов до неї маг. — З тобою усе добре? Ти якась знервована!

— Ні, Ример усе добре. А чому цікавишся?

— Ти дуже схвильована. Ти можеш мені довіряти. Розкажи.

— Усе добре. — закричала дівчина. — Мені ще дев'ять кіл бігти.

Ример подивився на дівчину яка знесилено, але так гордо побігла уперед. Він здивувався чому вона так негативно реагує. Але подивився їй у слід. Хлопець знав про те що вона була не у його кімнаті, але у той вечір її брехня переконала навіть його. "Де ж була Майя?" — подумав він.

...Дівчина упала на землю і з посмішкою подивилася на замок. Скоро вона мала утекти звідти і я ця перспектива її звеселила. Більше не буде цього бовдура принца, дурненького мага і цих дивних заспиртованих тіл. Боже, ці тіла не давали їй покою. Вони заставили її посмішку згаснути і задуматися.

— Ей, Майя! — закричав вдалині знайомий голос. — Принц чекає на тебе. Поспіши.

— Передай принцу, що я його ненавиджу. — закричала вона.

— Але ж це принц. Це ж повелитель Лібертонії.

— Передай так . Виконуй свою роботу — закричала вона і направилася у замок, але дорогу їй перебила тінь дівчини. Майя упізнала у ній свою давню знайому. Ту, дівчину яка хотіла убити її. Але цього разу шатенка не виглядала вороже. Вона підійшла до Майї і подала їй руку.

— Пробач... — прошепотіли її вуста.

— За що? — поцікавилася дівчина.

— За бібліотеку і отруйні голки. — сказала вона і зробила невинний вираз обличчя.

— Чому ти це зробила? — запитала відьма.

— Я хотіла показати правду... — сказала Мері.

— Яку правду? Про що ти? — запитала дівчина. По її виразу обличчя було видно те, що Майя хвилюється. Мері самозакохано посміхнулася і обійняла юну відьму.

— Принц хоче убити тебе. І я хочу захистити. Зрозумій мене.

— Що? Про що ти? — запитала дівчина.

— Ти бачила заспиртованих відьм, ельфів, магів...Пам'ятаєш? Памятаєш. Ти не могла цього забути.

— Зачекай, маги? Я бачила лише ельфів.

— Погано ти дивилася. У нього колекція. Він колекціонує тіла, різних рас. А головне душі, які він не випускає. І йому не вистачає найсильнішого мага Дартуса Цербера і останньої відьми Майї Кархар.

— Невже це так? — запитала дівчина. — Але в його колекції є один зіпсований експонат. Тіло Рінель Кархар.

— Ні, воно там є. Я сама його бачила.

— Але там тіло без душі.

— Що?

— Там тіло без душі. — повторила вона.

— Тоді душа Рінель у небезпеці. — прошепотіла Мері і присіла на траву. Вона хотіла обманути дівчину, але тепер вона завагалася. Спогади про веселу Рінель не давали їй спокою. Вона ніколи не згадувала цього дня, але настав час.

Життя Рінель, Аріандра і Мері.

Мері була найкращою подругою Рінель. Вони були не розлий вода до того часу поки відьма не зникла. Рінель розповіла охотниці про те що не може жити без сестри. А та лише пожала плечима. Рінель закричала про те що хоче померти і побігла до свого будинку. Там вона покінчила життя самогубством. Мері хотіла і намагалася її зупинити, але та почала говорити якісь дивні слова. Охотниця плакала і кричала, але бар'єр створений ельфом не підпускав. Після слів Рінель упала. Вона померла. Мері підбігла до її тіла і закричала. Її крик почув принц. Аріандр давно шукав таку могутню ельфійку. І він добавив її до своєї колекції " Найсильніших створінь ". Принц був монстром. Він запропонував їй піти з ним до палацу. Там він запропонував дівчині вина. Після якого її зтошнило і її відчуття змінилися. Вона не могла привикнути до сил, а біль нагадувань завдавала її рани. Мері почала убивати нечисть. Але вона зненавиділа принца. І не могла дозволити йому убити відьму. Вона збиралася вбити Майю для того щоб забрати силу і оживити подругу, а потім помститися Арі за неї.

— Повтори будь ласка. Рінель жива? — запитала охотниця.

— Так, вона перетворилася у книгу.

Мері вперше за усі ці роки заплакала. Вона обійняла відьму і почала шепотіти якісь незрозумілі слова.

— Тікай звідси. — прошепотіла вона. — Прошу, не стань лялькою у колекції Аріандра.

— Не стану. — сказала вона.

Але охотниця уже зникла. Дівчина обернулася і побачила маленьку тваринку. Вона кульгаво ішла до дівчини. Це був чорний лірохвіст. Так називалися вони тут. Хоча у світі Майї це був кіт. Дівчина потягнула руку. Але раптом її відкинула червоним шаром. Його кинув Аріандр.

— Не підходи до нього! — закричав він. — Лірохвіст може тебе убити.

— Ти про цей комочок щастя? Чи не так?

— Це дуже небезпечна нечисть.

— Нечисть? Так, це ж чорний кіт.

— Я не знаю що таке кіт. Але воно небезпечне. Не доторкайся.

— Чому? — запитала дівчина.

— Тому що, ні. — закричав принц і побіг до неї.

Комочок щастя подивився на неї наляканим очима , а Арі хотів його убити. Дівчина одним махом підняла кота з землі. Руку раптом запекло і на ній з'явилося тату у вигляді котячої мордочки. Принц підбіг і вихватив пушистика з її рук. Лірохвіст почав мотатися і жалібно скавуліти.

— Відпусти! — закричала дівчина. Кіт помахав головою.

— Мур... — видав він.

— Я сказала відпусти. — закричала вона.

— Майя, ти хоч знаєш що таке нечисть?

— Ні! Відпусти мого кота.

— Кого?

— Його. Негайно

— А я не хочу. Ти і так уже перебрала з татуюванням. Щоб його забрати потрібно запалити лірохвоста.

— Не смій! — дівчина забрала кота і погладила.

— Ти не розумієш що твориш! Я наказую.

— Мені? ТИ наказуєш мені? — на цей раз Майя сильно рознервувалася -Повелительниці клану відьм? Та це я маю давати накази. Так що остинь чувак.

— Що таке "чувак" ? — запитав хлопець.

— Ооо. — застогнала відьма.

— Ти викинеш цю нечисть?

— Це, не нечисть. І взагалі знайомся це — Ерік мій кіт.

— Ти дала імя нечисті? Майя ти з вогнем граєш.

— Замовчи! — сказала вона.

Принц побілів. А дівчина пішла у перед, вона кинула на Арі нищівний погляд.

— Ти не обижайся. Просто я зла. А злість це стан коли ящик працює швидше за розум. — засміялася відьма.

Вона повернулася до Еріка.

— Ну що знайомимося? — запитала вона, на що кіт весело закивав головою і м'яукнув . — Щастя ти моє я котячої не знаю. Тобто лірохвостівської.

Розділ 11

Коли на часах буде дванадцята...

Майя упала на кровать. Ерік сумно на неї подивився і усім виглядом намагався натякнути на те що час обідати. Кіт пройшов шість кругів навколо її голови і присів на лице дівчині. Відьма зняла лірохвоста. Боже, як не зручно. Від сьогодні це кіт. От, вона ж не знаю хто це! Дівчина чи хлопець?

Самець чи самка? Майя почала вертіти його у руках, а кіт жалібно кричати.

— Та поклади мене! — закричав звір.

— А! Ти говориш? — запитала вона.

— Ні, співаю.

— А. — Майя почала щипати себе і випадково кинула кота. Він у відповідь почав шипіти.

— Ну? Переконалася? — замичав кіт. Майя присіла і уважно дивилася за тим як він повільно розсуває губи і вимовляє звуки. Ерік на це закрив очі і по-мученськи зітхнув.

— Ну що? Боже, який ти няшка. — відьма почала гладити його.

— Руки! Руки! — кричав роздратований кіт. — Я ще молодий щоб померти!

— Нічого тобі не буде! — м'якнула дівчина і продовжила свою коварну роботу.

— Ну все! Прошу відпусти! — кричав Ерік.

— Добре! — дівчина поклала кота на руки.

— Ти що думаєш що якщо я маленький то я маю бути слабким. Поклади мене! Для лірохвоста неприйнятне таке відношення до нього.

— У кота!

— Лірохвоста! — заперечив Ерік.

— О, ну чому усе так важко? — застогнала дівчина і почала повільно сповзати з ліжка. — Я й не знала цього. Ерік, давай дружити.

— Ерік? — запищав кіт.

— Це твоє нове імя. — посміхнулася відьма.

— Моє імя? Ти що з глузду з'їхала. У мене немає імені. — почав суперечку кіт.

— Є! Я його тобі дала. І чому у мене на руці котячі очі?

— Це знак єдинства. Я не можу відійти від тебе на відстань десяти метрів.

— Тепер ти завжди будеш зі мною. — зраділа дівчина.

— Скільки радості. — взявся за голову коварний кіт.

— Я тобі маю все розказати. — дівчина почала свою довгу розповідь...вона сказала про усе, про Мері, принца, мітлу, дивні сили і навіть про втечу.

— Не новина. Принц колекціонує людей не просто так. — почав кіт. — йому потрібно це усе для ритуалу вознесіння. Він заставить кожне створіння у нашому світі йому поклонятися. І тоді він стане непереможним. Він не хотів щоб Мері тебе забирала. Знаєш чому вона хотіла тебе убити? Тому що вона не хотіла того, щоб принц виконав цей ритуал. Для нього не вистачає двох. Тебе та майстра з академії Дарта. А ще прокляття Міноса. Його ще називали філософським каменем.

— Не двох. Рінель без душі. Вона стала книгою.

— Тоді він не має знайти книгу.

— А що нам робити з моєю втечею? — запитала Майя.

— А нічого! — відрізав кіт.

— Як нічого? — почала дівчина. — Мене хочуть на мариновану ляльку перетворити, а ти ніяк не допоможеш!

— Що? Та я один тут ділом займаюсь. А ти...

— Ділом займаєшся? З тобою усе гаразд? — підняла тон Майя.

Їхня суперечка могла тривати ще декілька годин, проте відьма вчасно спинилася. Вона лише стрибнула на кровать і зробила кислий вираз обличчя. Оглянувши кота злим поглядом вона почала думати. Лише інколи скоса поглядаючи на Еріка відьма скривилася і нарешті піднялася. Підійшовши до шафи вона почала вибирати одяг.

— Ти вийдеш нарешті? — застогнала вона. Кіт закінчив лизати лапу і попрямував до дверей. — Дякую! — кинула йому у слід Майя.

Через годину...

— Ні ! Ну досить уже! — кричала дівчина до кота. — Ти ж у нас людиноподібний.

— Що? — запитав кіт. Ерік нарешті лишив мітлу, яка усіма силами намагалася утекти від нього.

— Нічого уже.

— Я скажу тобі дещо важливе. Я дійсно раніше був людиною. Взагалі я був братом Мері, моїм справжнім іменем було — Астер. Але , я уже привик до твого — Ерік. Я дуже багато знаю про цей світ. А в лірохвоста, якого ти чомусь називаєш котом, мене перетворив принц Аріандр.

— Зараза! — видавила дівчина.

— А що означає ця фраза?

— Ця фраза означає те, що він дуже погана людина.

— Розкажи про ваш світ! — почав кіт.

— Ми люди дивні, тобі нас не зрозуміти. У нас взагалі немає магії. Але є шахраї. Вони називають себе — Екстрасенси.

— А чим займаються ці екстрасенси? — зпцікавленно запитав лірохвіст.

— Вони уявляють себе посланниками від бога. Наче він направляє до нх свою силу. Тобто, вони говорять що уміють бачити майбутнє, читати думки, виганяти злих духів. До речі, як у вас тут з богами?

— Такі питання у тебе!

— Які? — скривилася відьма.

— Не правильно сформовані!

— Зараза! — закричала дівчина.

— Просто сформуй його! Правильно! — запищала тварина.

— Ти чого кричиш до мене? Ти адекватний? Чи у тебе критичні дні почалися?

— Ти нормальна? Я чоловік!

— Пробач, але ти кіт! — засміялася Майя.

— Я — лірохвіст. Слухай, повернемося до питання.

— У вас є боги?

— А ось про що ти...Звісно є. Їх у кожної раси по одному. У драконів — Морзен. Він керує рівновагою і розподіляє сили між його рабами. І так у кожного. Розумієш? — дівчина кивнула і швидко прокрутила інформаціюу голові. Вона єхидно глянула на Еріка і посміхнулася.

— А який у тебе бог? Чи ви коти не раса?

— Звісно ми не раса , ми нечисть.

— А то ви дияволу поклоняєтеся?

— Хто це такий? — запитав Ерік. Кіт приляг на диван і тепер повільно рухав губами. Дівчина голосно засміялась, тим вона визвала у лірохвоста гнів. Той прошепотів щось собі під носа і очікуючи дива глянув на неї. Майя знову голосно засміялася, а Ерік у відповідь покрутив лапою біля голови. Кіт натякнув на те, що час продовжити їх бесіду.

— Ну ти й кумедний. — засміялася вона. — Дявол — керує пеклом і усякою нечистю.

— Ні, ти помиляєшся! — засміявся кіт. Він так кумедно скривив морду що дівчина знову повалилася на ліжко. Вона так несподівано стрибнула туди, що мало не роздавила кота. Бідолаха стрибнув на велике крісло і продовжив розмову. — А що таке пекло?

— Ти що взагалі нічого не знаєш? У пеклі знаходяться грішники. Ті, що робили зло і ображали інших.

— А чим вони там займаються?

— Горять. — посміхнулася Майя.

— Шкода тебе!

— Незрозуміла! Чому шкода?

— Ну ти ж горітимеш... — протягнув кіт. У відповідь Майя кинула подушкою у лірохвоста. Той голосно зойкнув і посміхнувся.

— Ерік! — застогнала Майя.— Чому Дарт потрібен Арі?

— Бо він сильний! Дарт — великий маг. Він бачить невидиме і володіє стихією вогню. А стихіями володіли лише відьми. Усе це тому що він не чистої крові людина. Розумієш? Він син відьми і чорного мага.

— Ти хочеш сказати що Дарт наполовину відьма?

— Це образливі слова.

— Чому?