Турбогвинтовий

'Не буду кричати на тебе за цю дурницю, бо не впевнений — як би сам вчинив на твоєму місці. Твоя задумка із обігрівом корпуса від двигуна була цілком вірною, але недостатньою — міг би перевести всередину ще й вихлоп. Тоді ти міг би підігрівати ще й крила. Далі буде вже простіше. Над Баварією вам влаштують смугу перешкод — там і почнеш викладатися на повну. Летіти будете вже вночі, тож остерігайся капостей фанатів та учасників. Не гребуй електронікою — це не заборонено. Якщо відчуватимеш проблеми — використай присадки перед початком пілотажу, бо потім у тебе на них часу не буде. Заправлятися під зав'язку не обов'язково, але пальне дарма не витрачай — тобі потрібна мінімальна вага перед маневровою трасою. Перегони виграють не швидкі, а вправні. І постарайся утриматися від подальших подвигів, якщо в цьому не буде потреби.'

Добре, як скажете. А тепер займемося корисним ділом — накачаємо музики в дорогу. Летіти просто так кілька годин поспіль було нудно, і я подумав, що було б непогано додати чогось веселого. Арія, Найтвіш, Рамштайн, Тартак, Океан Ельзи та багато інших груп існували і тут. У них навіть репертуар не дуже відрізнявся. Але найголовніше — вільне скачування з нашого рідного сектору інтернету! Життя набуває сенсу! Часу на музику було якраз до мого старту. Багато закачати не вдалося — закінчився безкоштовний час в мережі. Але й того, що в мене вже є, буде достатньо для відповідного настрою.

Зліт і вихід на курс сьогодні пройшли значно легше, в основному за рахунок кращої погоди. Пам'ятаючи настанови Капітана, я трішки посунув капот, щоб частина газів з труб ішла всередину. Звісно буду потім смердіти, але це краще, ніж розбитися із замороженими крилами. Одразу ж після старту я вирішив спробувати нову тактику і намагався скоротити відставання від моїх більш висотних колег. Поки ми ще знаходилися в холодних широтах, я тримав двигун на перегріві, стрімко наздоганяючи конкурентів. А вони виявилися зовсім не такі швидкі, як я очікував. Очевидно вчора мій відрив від групи був зумовлений однією нерозумною і відчайдушною мініатюрною спортсменкою. Сьогодні ж вона йшла на рівні з іншими і я зі спокійною душею пішов на прискорення.

Навіть із соколиним зором я не зміг би знайти гонщиків у небі, але з допомогою бортової РЛС це не було проблемою. Тепер я стрімко йшов у них в кільватері на відстані кількох кілометрів, не відстаючи ні на метр. Через кілька годин польоту на обрії з'явився берег а бортовий навігатор попередив про скору зміну курсу. Усі літаки як по команді пішли на зниження, а я почав готуватися до маневрів.

Смуга перешкод, яку нам влаштували організатори, представляла складний маршрут на мінімальній висоті над ландшафтом. Колись у мене була гра зі схожим сценарієм — дуже мені подобалася, тільки надто вже мало в ній було трас. Я відпрацював їхнє проходження до автоматизму і любив під музику політати. Ось і зараз я створював список композицій, які не дозволять мені розслабитися до самого кінця траси. А ось і вони — летять рядочком, наче горобці. Нічого, зараз я вас розжену.

Стартові ворота і усі дружньо дивимося на навігатори — поворот на сімдесят градусів. Мені простіше — у мене компас прямо перед очима, а от іншим доводиться відволікатися. Хоча ні — Громило повернув майже одразу. Мені доведеться серйозно викластися, аби просто наздогнати його. Потім буде проблема обійти його команду прикриття, що не відступають від нього ні на крок. Що ж, почнемо з форсажу!

Першого відстаючого обходжу знизу, щоб він не почав реагувати раніше, ніж я вийду вперед. Вечірній туман не дуже сприяє спокійним польотам, а от для мене таке прикриття — наче менна небесна. Втім, ми дуже швидко виходимо до наступних воріт і я чую в ефірі здивовані вигуки операторів.

— Ви подивіться, що відбувається! Учорашній аутсайдер під номером сім з'являється нізвідки! Як він майстерно обходить дванадцятого номера! Надзвичайно швидко, за ним не вженешся! Зараз надзвичайно сприятливий момент для скорочення відриву і сьомий активно користується складним ландшафтом...

— А у нас починається боротьба серед лідерів. Фаворит гонок, Громило, разом зі своєю командою блокують усі спроби Бульдога вирватися вперед. Так, нашому ветерану зараз непереливки. Проходження воріт і... Черговий віраж закінчується блокуванням. Надто складно обігнати таку злагоджену команду...

— Активні маневри спостерігаються і між представниками слаб... Прошу вибачення — прекрасної частини машин. Учасниці двадцять два, шість та сімнадцять ніяк не можуть визначити порядок обгону. Дівчата, ви ж так у ворота не пройдете. Дівчата! Обережно! І номер сімнадцять не вписується у ворота, і змушена повторити захід, втрачаючи дорогоцінний час...

— І знову відзначився номер сьомий — він сів на хвіст номеру чотирнадцять. Джон Епсон — веретан повітряних перегон, вправно блокує усі спроби новачка обійти його! Але сьомий не здається. Віраж! Ні, це бочка! Неймовірно, він зумів обійти чотирнадцятого за секунду до проходження воріт! Дуже ефективний, але ризикований маневр...

Ну і далі в такому ж стилі. Мої надії на легку перемогу на цьому етапі наткнулися на чергову перешкоду у вигляді об'єднання двох любителів, що дуже добре працювали в парі, не дозволяючи мені обійти їх. Та нічого: скоро буде довга пряма ділянка — там і подивимося на розмір ваших двигунів.

Знову форсаж, і я розумію, що мені просто не вистачить потужності для обгону. Їхні двигуни, хоч і слабші за мій, але тягнуть за собою меншу масу. Тобто я з ними в рівних умовах, але їх двоє, і вони працюють в парі. Для обгону мені потрібно йти з ними паралельним курсом, але на значній відстані. Мені б лише трохи простору!

Ми походимо останні ворота майже одночасно і хлопці йдуть у відрив на висоту. Я ж продовжую свій шлях над самісінькими кронами дерев. Що ж, принаймні першу пілотажну трасу я пройшов спокійно. Тепер треба не втратити свої позиції. Наступна пілотажна зона знаходитиметься вже над материком. Палива в мене достатньо, а от із мастилом щось негаразд — дуже вже маслонасос надривається. І це при тому, що він у мене стоїть від якогось важкого літака. Та й дихати стало важче... Доведеться піднятися над туманом і провести діагностику всіх вузлів. Але піднятися не виходило — навіть на двох сотнях метрів видимість не покращилася. Передчуваючи неприємності, я врубив усе, що в мене є, і розпочав тести прямо тут.

Поки я займався самообстеженням, ситуація в повітрі докорінно змінилася: усі, хто раніше підіймався, тепер тулилися до землі. Напевно нагорі був сильний боковий вітер. Тут же, під щільним покровом хмар, де світла було недостатньо, панувала справжня завіса із туману, а не поодинокі його жмути, як очікувалося раніше.

І тут я зрозумів: ось він — мій шанс. Усі інші учасники, окрім Громила та його компанії, не мали такого обладнання, як у мене, і мусили знизити швидкість. А йти в тумані виключно по навігатору — не дуже розумна ідея. Тут ще грала роль модель навігатора, і учасники з дешевим обладнанням одразу відчули усі його недоліки, здаючи свої позиції. Парочка пілотажників, з якими я зіткнувся, остаточно втратили орієнтацію в просторі й мусили розлетітися на пристойну відстань один від одного. Тепер, навіть якщо ми раптом вилетимо із туману, вони просто не встигнуть об'єднатися для супротиву мені. Я піддав газу і, не зважаючи на неприємні відчуття в двигуні, пішов на обгін.

— І знову Англія підносить нам сюрприз: неочікувані погодні умови ускладнюють життя учасників, а складний природний ландшафт не дозволяє користуватися даними повітряного контролю. Єдиною опорою для учасників є їхні приймачі системи глобального позиціонування. А поки учасники долають несподівану перешкоду — давайте перенесемося за межі туману й подивимося...

Цікаво, у них що — немає жодного репортера із потрібною апаратурою?! Теж мені гонки... Але так для мене навіть краще — ніхто не дізнається про мої вибрики. Хто тут у нас? Ага, я вже вибився в першу десятку! Але далі просуватися не було можливості: у всіх фаворитів стояли відповідні примочки, що дозволяли їм орієнтуватися в тумані, тому тут мені їх крити було нічим.

Із туману ми вилетіли вже в новому порядку, який зберігався до самого континенту. Попри мої очікування — ніхто із учасників не намагався набрати висоту. Цікаво — що їм сказали диспетчери?

Ну нарешті — материк! Остання ділянка маршруту знову складалася з повітряного слалому над Німеччиною. Якби не погода — у пілотажників були б реальні шанси скоротити відставання, але тепер, в майже цілковитій темряві, перегони перетворилися у змагання по орієнтації на місцевості. Навіть світлові маячки не допомагали. Ворота також проходять виключно по навігатору, що вже призвело до одного зіткнення з колоною.

— А у нас надзвичайна ситуація, — відволік мене від польоту голос ведучого. — Щойно надійшов сигнал 'сос' від учасника під номером одинадцять — Бульдог. Викликаю 'Камеру один', опишіть ситуацію!

— Здається у Будльога проблеми з лівим двигуном. Він летить наосліп, намагається набрати висоту, але через сильний боковий вітер втрачає рівновагу і зривається вниз!

— Сос! Сос! Сос! Я нічого не бачу! — почувся в ефірі голос Бульдога. — Мене засліпило!

В зеленуватому сяйві підсвітки я бачив, як Бульдог намагається вирівнятися, скидає швидкість і в нього мало не врізається один із учасників, що летів наступним. Ну і що робити? Невже йому ніхто не допоможе? Хоча хто йому тут реально зможе допомогти? Більшість учасників самі нічого не бачать, а хто бачив — уже давно попереду й не збираються повертатися. Знову я крайній? Добре, що цей момент згадувався в трейлері фільму, тому я встиг підготуватися. Різко скидаю газ і налаштовую рацію на частоту Бульдога.

— Бульдог, вирівняй рулі! — кричу в ефір, намагаючись не дуже віддалятися від гонщица. — Тепер задирай ніс. Швидше!

— Стараюсь! — здається його не лише засліпило, але й щось зламалося, інакше б ним так не кидало.

— Я знаю. А тепер слухай сюди, — щойно Бульдог покинув небезпечну зону, я почав інструктувати його, взявши за основу термінологію штурмана в автораллі з мого світу. — Найрізкіший твій поворот, який ти зараз можеш виконати, беремо за одиницю. Поділи його на п'ять частин. Коли я кажу: 'один вліво' — швидко крутиш вліво, доки я не скажу 'Стоп'. Якщо я кажу 'п'ять вліво' — повертаєш вп'ятеро повільніше. Так само працюємо і по вертикалі. Ясно?

— Ясно.

— Полетіли. Три вправо...

Вести Бульдога по маршруту виявилося складніше, ніж я собі уявляв. Решта учасників, і навіть мініатюрна Крі-Крі вже фінішували, одні ми все ще не дісталися фінальної точки маршруту. Вже через хвилину Бульдог призвичаївся до мого стилю керування і одразу ж реагував на будь-яку мою команду. Ситуація була не з простих: місця для маневру між пагорбами було зовсім небагато і нам навіть довелося розминутися із якимось замком, щоб вийти у більш просторий прохід. Підніматися вище було небезпечно — вітер на висоті ставав дедалі сильнішим, змушуючи нас притискатися до землі, наскільки це було можливо. Маневрування ускладнювалося тим, що в Бульдога був не лише неробочий двигун, але й повністю паралізоване ліве крило.

Двадцять хвилин обережного маневрування і попереду вже блищать вогні аеродрому. В повітрі висіло четверо вертольотів, що тепер дбайливо підсвічували своїми прожекторами маршрут до посадки. Добре, що хоч в очі не світили. Аеродром Гіденбург зустрічав нас абсолютно чистою посадковою смугою та медиками на узбіччі. Але глядачів з трибун ніхто навіть не подумав прибрати! А якщо бульдог втратить керування і полетить прямо на них — хто буде винен? Скоріш за все адвокати звалять усю вину на мене, але тоді це вже не матиме ніякого значення. Я мусив посадити Бульдога так, щоб ніхто не постраждав. Про всяк випадок я попередив аеродром про можливу небезпеку, але відповідати мені ніхто не спішив: вони ж не дурні — самі на себе компромат в ефірі надиктовувати.

Плавно минаючи останні ворота, я веду постраждалого до посадкової смуги, і завчасно кажу йому випутити шасі. Тепер все треба робити швидко й обережно: знижуємося до десяти метрів над полем, прибрати тягу, трішки підняти ніс і погасити швидкість, опустити закрилки... А сам не помічав, що на автоматі роблю те ж саме. До землі залишається три метри і я командую Бульдогу повністю опустити закрилки, але він уже відчув ефект повітряної подушки і все інше робив сам, за звичкою, без моїх вказівок — мені залишалося лише підправляти його по курсу, щоб він не вилетів в кювет. Ну а далі вже була справа техніки. Перетнувши фінішну лінію, я сказав йому глушити двигун.

Від'їжджаючи в ангар, я крізь завивання турбіни почув овації глядачів, а сам подумки лаявся на всіх на світі. Настрій не підняли навіть поздоровлення від інших учасників. Ледве утримавшись, щоб не накричати на них, я заїхав на стоянку і увімкнув щось важке зі музики, щоб тільки нікого не чути. Хвилин десять ніхто мене не турбував, я якраз встиг прослухати дві непогані мелодії, коли хтось знову взявся смикати мене за крило.

— Що?!!! — рикнув я і одразу прикусив язик: переді мною стояв Бульдог із дуже кислою міною на обличчі.

— Я, того...

— А я — іншого, — відрізати б мені язик за таке, але не стримався. Глибоко вдихнув, видихнув, і вже спокійніше продовжив: — Вибач — накипіло. Ти щось хотів?

— Ну, ти ж увесь етап продув через мене. Урятував... А чого злий такий?

— Так я ж тебе на заповнений аеродром садив, а ці... І самі глядачів евакуювати не додумалися, і на запити не відповідали, і кривлялися в прямому ефірі... А якби тебе прямо на них понесло?!

— Добре, що цього не сталося, — здригнувся гонщик. — А ти вже колись потрапляв у такі ситуації?

— Не зовсім. А чому ти питаєш?

— Звідки в тебе такий досвід? Просто ти так усе робив, ніби наперед знав. — ти навіть не уявляєш Бульдог, наскільки ти близький до правди! — Я чого приходив — подякувати хотів.

— На здоров'я. Слухай, а чому в тебе двигун накрився? Це не через маслонасос?

— Не знаю, — знизав крилами постраждалий. — Просто вмить перегрівся, і його заклинило. Я навіть не встиг зрозуміти в чім справа. А що — у тебе теж таке було?

— Ага, перегрівся значить... Ну добре. Ти як, завтра будеш готовий?

— Звісно! — одразу ж піднявся духом Бульдог. — Здається ти казав, що моя техніка пілотування добре підходить для важких літаків. Готовий перевірити: яка з наших компоновок для цього краща?

— Завжди готовий!

Розпрощалися ми з Бульдогом, як найкращі друзі — обов'язково напишу про цього мужика Капітану. Не кожен ризикне підкоритися чужій волі. Потім до мене зазирнув Чупакабра. Якщо ви колись бачили, як півень злітає на паркан, то можете собі уявити мою реакцію, коли він спробував зграбастати мене в обійми. Чи то спосіб мого переміщення, чи то гнівна тирада так на нього вплинула, але здоровань більше не намагався мене обійняти.

Після такого яскравого завершення етапу, усі учасники були запрошені на вечірній банкет в їхню честь. Добре, що про мене там не згадували, мені зайва слава ні до чого. На жаль мої сподівання були марними — після музики хтось увімкнув телевізор і усі взялися дивитися новини. Я вже встиг усе передивитися і зараз строчив рапорт капітану, потягуючи четвертий кухоль свіжого мастила. Пального на ніч вирішив не пити — присадки треба було виводити з механізму природним шляхом, тому доведеться кілька разів прогнати мастило, спустити його, а потім знову напитися. Аби тільки не перебрати зайвого. О, прийшла відповідь від Капітана!