під Луцьком; Вережці та Новостав на Крем’янеччині; Гурійськ та
сили в Німеччину. Отже в тій цілі вибирали одно село в окр[узі] чи районі, яке нищили
Доротин на Ковельщині; Постійно, Яполоть, Чубан, Бігаль та Ве-дощенту. Всіх людей вистрілювали, а забудування палили. У зв’язку з тим
лика Любаша на Костопільщині; Дружкопіль та Горохів на Горохів-маса людей почала втікати в ліси і блукати самопас. Почались грабіжі, щині. Бої локального характеру між УПА і німецькими поліційними
інші пішли в комуністичну партизанку, до Бульби і т. п. Отже ми мусіли
з’єднаннями відбувалися також у сотнях інших українських населе-організаційно охоплювати тих людей в лісі. — Оце дві засадничі причини
них пунктів на Волині, Поділлі, Поліссі та Житомирщині. Упродовж
нашої повстанчої акції. Є ще і третя, морального характеру. Почулись
березня відділи УПА зайняли Володимирець, Степань, Висоцьк, Ду-голоси: “Де ж той провід? Чому не дає зарядження бити німців?” і т. п.
Тепер ми тим балакунам заткали роти, а революцію усуспільнили. Тягар
бровицю, а в останні дні того ж місяця — Деражне, Людвипіль, Оли-боротьби розложили на плечі усього суспільства, хоче воно того чи ні, мусить нести його. Значить — тотальна революція».
Григорій Перегіняк — ‘Коробка’ (1910—1943) народився в с. Старий Угринів у бід-Поручник Сергій Качин—
ній селянській родині. Уже змалку він змушений був працювати, тому й не отримав
ський — ‘Остап’, організатор
жодної освіти. В 1930-ті рр. став членом ОУН. За її наказом убив сільського війта, що
перших відділів УПА. 11 березня
співпрацював із поляками. Ув’язнення відбував у тюрмі «Свєнти Кшиж» — разом зі
1943 р. відділ під його команду—
своїм славетним земляком Степаном Бандерою та іншими відомими діячами ОУН, які
ванням здійснив напад на німець—
організували для Григорія навчальні курси за програмою неповної середньої освіти.
ку зброярню в Оржеві. Під час
Вийшов на волю 1939 р., брав участь у похідних групах. 1942 р. перейшов у підпілля
бою загинули 60 німців та троє
і став командиром першої сотні УПА.
повстанців, а серед них — і сам
легендарний командир ‘Остап’.
36
37
Територіальна структура
УПА-«Північ».
Зі звіту про акцію:
«Наступ на місто Камінь-Каширський
Камінь Каширський — це головна випадова база середнього Полісся, тут то німці українців розстрілювали, звідси тероризували та інші свої “блага” посилали на народ.
Місяць серпень 1943 p. був дуже напружений, бо німці готувалися до акцій в околиці, ми готувалися до наскоку на німців, большевицькі партизани також, стараючися нас
випередити в тому. Ми плянували провести наступ на Камінь-Каширський 10-го серпня
1943 року. Наступом командував к-р Рудий. Участь в акції брали: курінь Назара-Криги, сотня Лисого та сотня Кубіка. 19-го серпня згадані відділи стояли в одному ліску, віддаленому на 12 км від міста. Наступ мав відбутися так, що в середину міста мала
вдертися спецгрупа, яка мала знищити або стероризувати “горку” (частина міста, де
були укріплені німці), а щойно тоді мали вдарити згадані відділи, які мали в розпорядженні одну сімдесят п’ять міліметрову гарматку та тяжкі міномети. Загально, відділи були сильні, хрещені та заправлені в тяжких боях.
19-го серпня під вечір, к-р Рудий зробив збірку та оголосив: “Хто бажає до спецгрупи —
Гравюра Ніла Хасевича.
хай виступить!” Очевидно, завдання було нелегке. Вдертись на “горку” і знищити або
стероризувати німців, що мали там сильно укріплені підземні становища, — це риск
ку, Цумань та Горохів. У квітні, з тактичних міркувань, повстанські
очевидний. К-р Назар-Крига запропонував, щоб спецгрупу створити з тих, що прийшли
частини відступили з цих населених пунктів.
з ним з Пісок. Пропозиція була прийнята і наша 25-ка виступила та ще 5-ть з інших
2 травня 1943 року в результаті успішної засідки українські
відділів. Спецгрупу очолив к-р Черник.
Ми мали спочатку впоратися з “горкою”, а тоді на наш знак ракетою на парашуті мали
вояки ліквідували нацистського генерала, командира СА Віктора
вдарити інші відділи. Наша група з добрим тереновим відійшла. У нас: 4 кулемети, Лютце. Навесні—влітку 1943 року вони очистили від німецьких
решта фінки. В кожного пістоль, штилет, сірники, електричні ліхтарики, по кілька
військ цілі райони Волині й Полісся, проголосивши тут повстанські
гранат, по одній чверть літрі бензини, крім того сокири, пилки, ножиці до дроту, республіки.
ракетники.
Вже озвався перший півень, як ми затрималися перед містом. Ми поскидали чоботи, заховали їх в траві та трохи відпочили, набираючи сил до так непевного скоку. Ми під-сунулися під місто до перших хат. Місто спало. Часто до вуха долітало вистукування
Дмитро Клячківський — ‘Клим Савур’ (1911—1945). Член ОУН від 1930-х рр. Студі-повільних кроків німецьких стеж. Час від часу долітали голоси п’яних німців. Ми вже
ював юриспруденцію у Львівському університеті. Політв’язень польських, а відтак
між будинками. По два-три прокрадаємося з тіні в тінь, бо місяць як на зло світив, і радянських тюрем. 1941 р. був засуджений на кару смерті, замінену 10-річним
як вдень сонечко…
ув’язненням. Вийшов на волю в липні 1941 р. і взяв активну участь у підпільній ро-Кілька хвилин — і ми під самою “горкою” затрималися в тіні кількох кущиків. Чути, боті. Один із організаторів УПА, Командир УПА (травень—осінь 1943 р.), командир
як покашлює вартовий. Нас кількоро, перерубавши дріт, вилазило вже на “горку”, де
УПА-«Північ», полковник. Загинув 12 лютого 1945 р. в бою з НКВД.
були німці в двоповерховому гарно впорядкованому будинку. Чути кроки вартового, що
наближається до нас. Вже на землі показалася його тінь. Кілька наших здорових рук
кинулося до вайликуватого німця. Момент — і німець без одного слова потяг на собі
вниз двох наших стрільців. Там він і дійшов. За ним глухо покалатав шолом, що по-Повстанські республіки — цілком звільнені від окупаційної присутності території, на яких з ініціативи
котився дальше вниз. Одна частина з нас скочила і зайняла німецькі відкриті стано-представників ОУН та УПА розбудовувалося місцеве самоврядування, реалізовувалася земельна політи-вища, друга обливала бензином будинок, де дрімала польська поліція, третя входила
ка визвольного руху через передачу землі селянам, відкривалися школи, інші освітньо-культурні закла-всередину будинку, де були німці.
ди. Існували в 1943—1944 рр. на Волині, в 1944 — в Карпатах, у 1945 — на Закерзонні.
38
39
В одній з кімнат, де були нім—
До роботи взялися сотні. На наказ пров. Я. все рушило лявіною в середину міста, де
ці, світилося. То була вартівня.
був бій з невеликою групою німців. Щез літак, що цілий час над нами кружляв — він
Троє наших спритно відчинили две—
був большевицький. Німецькі літуни з бази повтікали, а всі інші поховалися в місто.
рі. Німці спали на ліжках, тільки
Місто до год. 17-ї було в наших руках. Цивільне населення міста того дня не ходило, один куняв біля столу та в куті
бігало як зачароване. Цивільні показували нам, де є німці, де їх мешкання, водили
дрімав перекладчик-поляк. Чути ти—
нас по вулицях. Діти бігали табуном за нами. Старі бабусі витирали від сліз очі та
хе “руки вгору”, і за хвилину на—
часто христили нас рукою. Молоді хлопці й дівчата мудро нас зорієнтували, де можуть
ші почали виносити зброю та ви—
бути німці, звідки можуть повести протинаступ — не обійшлося без жартів.
вели 9-ох німців, яких замкнено
О годині 17-ій ми залишили місто та подалися до лісу. Ворог втратив понад 100 вбитими
до возівні.
(разом з польською поліцією); сили ворога були: 147 поліцаїв, 200 вермахту, літуни
Німці поводилися послушно, як яг—
з бази, яка була за містом та
нята, — ці самі, які ще підвечір
цивільні німці з адміністрації.
лаяли та били безборонних полоне—
Крім того, в місті було багато
них Червоної Армії. Деякі з наших
інших цінних трофеїв. З нашого
позасвічували електричні ліхтари—
боку було двоє легко ранених, а з
ки та, повісивши їх на стінах,
нашої спецгрупи навіть раненого
готувалися захопити рівночасно
не було.
партер та обидва поверхи.
Вістка про подію понеслася ген—
На другому поверсі почулися дов—
ген по Поліссі…
гі серії. В той же час блисну—
Большевицькі партизани прямо
ло вогнем, і пекельні язики зі
дуріли…»
всіх боків невмолимо тулилися до
стін будинку, де була польська
поліція. Почулися зі всіх боків
стріли, вибухи гранат в будинку
поліції, біля будинку СД та нав—
коло — по місті.
Невідомі вояки УПА з с. Устє
Вікна будинку поліції були закри—
(Волинь).
ті віконницями, і сонні поліцаї,
не орієнтуючись в ситуації, роз—
Повстанці на марші. Калу—
ривали себе гранатами — “чесно”
щина, ймовірно 1945 р.
гинули за “Нову Европу”. Тільки
один з поліцаїв вискочив через
вікно та почав до нас стріляти.
Він мав усього 5 шт. набоїв та й
тих не зміг вистріляти, бо корот—
ка серія зробила йому “несподі—
ванку” — продірявила лоба.
На другому поверсі від гранати
виник небажаний вогонь, якого не
вдалося погасити. Навколо “горки” почулися крики німців, які почали нас обстрілювати.
Над нами почав кружляти літак, часто викидаючи зелені ракети.
Настала хвилина — або здобути, або до одного згинути. Ми вистрілили червону ракету, та наші не відзивалися. Минали хвилини, хлопці, обливаючися потом, зносили скриньки
боєприпасів, кулемети та інші цінні трофеї. Робота кипіла. Після 25-ти хвилинного
