Другий свiт. Справа вiдьми

— Тому що, вiн наполовину вiдьмак.

— Ой, пробач. — протягнула вiдьма.

— Вiн би це почув...Для Дарта найбiльша образа це те, що люди говорять про нього як про людину не6 чистих кровей. А для мага рiд i родина головне.

" Тобто, вiн любить дiтей!" — в думках зрадiла Майя. Дiвчина пiднялася з лiжка i покликала мiтлу. Вона сильно стукнула себе по головi i знову присiла. Кiт з вiдкртим ротом спостерiгав за цим , а потiм добавив:

— З книгою познайом!

— Що?

— Рiнель поклич! — сказав Ерiк. Вiн вимовив це так наче даючи наказ.

" Рiнель" — гукнула дiвчина. — " А ну виходи"

Книга повiльно пiдлетiла до дiвчини i почала пильно розглядати кота. Але чомусь вона не перетворювалася на людину, лише мовчки вдивлялася у його постать. Потiм рiзко засяяла i почала набувати форми дiвчини. По дорозi вона зробила декiлька рухiв руками i її одяг змiнився. Тепер її свiтле волосся сильно вирiзнялося на фонi чорного, оксамитового наряду. Дiвчина нарештi постала у всiй красi та величi i гордо глянула на обох.

— Рiнель! — закричала Майя i кинулася в обiйми до дiвчини , але та як завжди дозволила руцi Майї пройти наскрiзь. — Познайомся. Це — мiй кiт. — Ерiк знову скривився i глянув на ельфа.

— Але ж це — лiрохвiст. — протягнула книга. Ерiк сильно зрадiв i стрибнув у простi де стояла Рiнель.

— Я тебе люблю! — закричав вiн. — Давай будемо разом.

— Що з ним? — запитала Майя.

— Схоже вiн не любить коли його називають "котом".

— Переживе! — буркнула Майя i нагородила кота злим поглядом вiд якого у нього пересохло в горлi , але той не здався вiн задоволено мурликнув i пострибав у сторону ванни. Але на пiв-дорозi врiзався в невидиму стiну.

— Ой, схоже це межа.

— Але менi потрiбно ... — запищав вiн.

— Я стану бiля дверей! Тiльки за одної умови , ти дозволиш називати себе котом.

— Нi! Нiколи! Нi за що!

— Як знаєш! — пролепетала вiдьма.

— Добре називай "котом". — закричав вiн. Майя самовпевнено пiдiйшла до дверей, тим самим даючи стiнi зникнути.

— Рiнель! Ти готова скоро у нас втеча в академiю планується?

— Я за тобою i в вогонь i в воду.

— А давай перевiримо мiсце для балу! — наполягала дiвчина.

— I коли ми це зробимо?

— Ну коли на часах буде дванадцять.

— Чому саме тобi?

— Логiка де ? Бо всi спати ляжуть.

Раптом у дверi постукали. Рiнель швидко зникла , а Ерiк заховався пiд кровать. Майя вагаючись вiдкрила дверi , е був Арiандр.

— Чому прийшов? — запитала дiвчина.

— Майя , я хотiв ще раз переконатися у тому, що у тебе усе в порядку. Бiльше нiяких нападiв не було? — запитав принц. Дiвчинi було неприємно на нього дивитися, але вона трималася стримано.

— Нi, а що повиннi були?

— Я просто запитав. Ти пiдеш на вечерю чи наказати принести тобi сюди?

— Нi, я буду тут. Дякую. А тепер бувай.

— Що ти таке ховаєш там? — запитав хлопець. Арi намагався заглянути за спину вiдьми.

— Нiчого. — вiдповiла вона. — Я просто вирiшила прибратися.

— Для цього є покоївка. — спокiйно вiдповiв Арi.

— У моєму свiтi усе не так.

— Звикай до цього! — сказав вiн. — Шляху назад нема.

" Ага, я тобi вiру. Точно так само як тодi, коли ти сказав що вiдьм уже не повернути." Майї стало цiкаво що у нього в головi вона повiльно зробила жест i почала читати його думки.

" Нi, ну вона звiсно ж красуня. Як би вона не була менi потрiбною для цього ритуалу, я б її коханкою зробив."

" Зараза!" — подумала вона.

— Арi, а чому у принцiв немає дружин?

— Тому що, у них є фаворитки, коханки i так далi.

" Тому що тодi кiнчиться їх розгульне життя" — подумав вiн.

" Ти менi брешеш" — подумки вiдповiла дiвчина.

— Ну все я пiшов... — перервав її думки Арi.

* * *

Кiт та вiдьма на цiпочка пройшли до бальної зали. За ними десь у повiтрi летiла книга. Але Рiнель сильно маскувалася, не даючи нi оку людини, нi оку мага побачити її. Пiдiйшовши до мiсця призначення Майя тихо оголосила свiй план. Вона врахувала усе i мiсце де вона танцюватиме i мiсце за столом. Вiдьма рахувала кожну годину i враховувала усе. Вона думала що буде як її побачать на темному маревi ночi. Чи потрiбно було ї й тiкати у такий святковий день? Дiвчина могла зробити е будь-коли. Вона декiлька раз дивилася на бар'єр. Вiн вiдкриється пiсля завтра i нiхто не помiтить тiєї секунди як його перетне вiдьма на мiтлi з чорним котом. Дiвчина також врахувала що буде якщо хтось з гостей вирiшить їй допомогти. Рiнель теж була задiяна. Бо поки нiхто до неї не доторкнеться, вона схожа на людину. Дiвчина спробувала станцювати в залi танець i навiть не помiтила того як за нею спостерiгав чоловiк у чорному.

— Чим займається панна?

Лише тепер дiвчина помiтила молодого воїна. Вона зупинилася i повiльними кроками вiдiйшла до дверей.

— Це ви Астаро? — запитала вона.

— Так, я. Чому панi не спить i чому бiля неї лiрохвiст?

— Цей? Вiн мiй друг!

— У вас iз ним зв'язок? — запитав вiн.

— Нi, чому ви так вирiшили?

Астаро Тед тим часом наблизився до дiвчини. Вiдьма знову вiдiйшла i повiльно оглянулася. Зала завжди була з охороною. Чому їх нiде немає. Лише тепер Майя помiтила двох зв'язаних людей.

— Ти боїшся мене? Могутня вiдьмо! Кров у твоїм тiлi аж холоне. Ммм...Як я люблю страх в очах жертви.

— Щоб я, остання вiдьма i повелителька такого клану боялася тебе? — засмiялася вона. Вiдьмi дiйсно було важко.

— А так? — прошепотiв воїн i миттю опинився у неї за спиною.

Лезвiя меча пройшлася по її одягу i дiвчина ледь чутно заплакала. Але так гордо наче i сльози були вирiзанi цим самим мечем з її очей , якi дивилися у безодню.

— Iди спати Астаро! — мовила вона i пiшла вперед.

— Стiй, або я пошматую тебе!

— Дiвчина не вiдреагувала .

Астаро побiг за нею, але мiтла яку вiдьма визвала боляче порахувала його ребра i чоловiк упав. Вiн ледве тримав меча.

— До побачення хоробрий воїне!

Цi слова сказала горда вiдьма. Та якiй судиться боротися не за своє , а за усi життя. Та якiй потрiбно вiдновити клан.

Майя гордо iшла уперед. Тепер її бачили усi. I слуги, i воїни, але дiвчина лише смiялася їм услiд. Анабет, яка зустрiлася їй у дорозi лишень встигла вiдкрити рота, мимо неї пройшла вiдьма.

" Справжня! " — шепотiли усi.

" Горда! " — линуло навколо.

" Остання! " — комком у горлi ставали слова.

Таку героїчну картину нiщо не могло зiпсувати. Ну хiба що "чорне нещастя". Це був Ерiк, вiн дуже тихо ступав за своєю вiдьмою. Хоча це виглядало дуже кумедно. Лишень чути було.

" Ого, де узяла такого? " — запитували Майю.

Але дiвчина не звертала уваги на тих кого пробудила серед ночi. Вона просто зайшла у кiмнату i упала на кровать.

— Добранiч менi! — простогнала вона i заснула.

12 роздiл

За день до втечi...

Лишень один день лишився. День втечi вiдьми наближався. Майя як завжди намагалася усiм догодити принцу. Дiвчина намагалася зробити усе акуратно , не викликати нiякої пiдозри. Арiандр тим часом готувався до балу.

Майя вийшла на свiже повiтря, вона посмiхнулася Ерiку i махнула рукою убiк. Тим самим дала лiрохвосту знати про те що нiкого немає. Астаро Тед лежав у лiкарнi. Схоже дiвчина сильно його стукнула. Вона прошепотiла на вiтер якiсь слова, значення яких знала лише вона сама. У головi вiдчувся якийсь легкий бiль i вона поспiшила повернутися.

— Куди iдеш? — сказав хтось за її спиною.

Дiвчина обернулася i побачила Мерi.

— Мерi? — пискнула вона i обняла дiвчину. Та хотiла вiдштовхнути дiвчину, але сама обiйняла її.

— Ну так це я. — посмiхнулася охотниця. — У мене просто iдея з'явилася.

— I яка? Ти хочеш заспиртувати принца? Хоча нi! Дай угадаю...Це маю зробити я?

— Нi, я вирiшила що маю тобi допомогти. — заявила вона.

— I як? — запитала дiвчина.

— Давай будемо у командi! — зрадiла Мерi.

— Не розумiю.

— Ти i я. Я змiню зовнiшнiсть приберу тату i пiду з тобою в академiю. Стану твоїм охоронцем.

— Справдi? Але , є одна умова. — застогнала дiвчина.

— I яка?

— У мене в командi уже є декiлька людей. I ти маєш з ними подружитися.

— Людей? — Мерi пiдняла одну брову.

— Нi, я не це мала на увазi. Короче, сiдай на мiтлу . Я вiдволiкатиму сторожу, а ти — полетиш у мою кiмнату.

— Але лiтають лише вiдьми! — зголосилася охотниця.

— Але ж я можу керувати мiтлою за допомогою сили думки.

— Нi, нi, нi! — зголосилася дiвчина. — А вiдволiкати ти як будеш?

— Це — секрет. Готова? — Мерi махнула у вiдповiдь головою i сiла на мiтлу.

Мiтла рiзко рвонула i почала сильно розкачуватися. Охотниця вчепилася у неї руками i пригнула голову. А Майя намагалась думати лише про мiтлу. Це було дуже важко, хоча її нiхто не вiдволiкав. Але дiвчина нарештi направила енергiю у правильно русло. I як завжди по закону пiдлоти , до неї пiдiйшов Ример.

— Що робиш? — запитав вiн.

Дiвчина здригнулась i втратила управлiння над мiтлою. Краєм ока вона побачила як мiтла з Мерi починає падати. Та намагалася триматися .

Дiвчина зрозумiла що вiд неї залежить усе. Вона рiзко обернулась i ударила Римера по головi. Той упав на землю i почав щось шепотiти. Вiдьма тим часом добила його. Не до смертi звiсно, але до втрати пам'ятi точно.

Дiвчина вiдновила керування над мiтлою i тепер без пригод доставила Мерi до вiкна кiмнати. Дiвчина побiгла в свою кiмнату.

* * *

Мерi уже сидiла на кроватi у одягу Майї, але досi виглядала як воїн.

— А чого ти у моєму одягу? — запитала вiдьма.

— Мiй порвався! — заявила дiвчина.

— Як? — здивувалась Майя.

— Одна дiвчина втратила керування над мiтлою i загнала мене у кущi.

— Пробач! — сказала Майя i посмiхнулась.

— I де твоя команда?

— Увага! Його величнiсть Кiт! — закричала Майя. З-за її спини виповз Ерiк вiн став посеред кiмнати i блаженно м'яукнув.

— Привiт! — помахала Мерi i глянула на мене.

— Вiн говорити вмiє! — запевнила її я.

Кiт у вiдповiдь м'яукнув i глянув на мене ангельськими очима.

— Давай зараза, скажи хоч одне слово. — закричала вiдьма. Мерi голосно засмiялась i сказала.

— З цим розiбралися. — сказла охотниця. — Майя! А звiдки ти взяла цього "кота"?

— До вашого вiдома...— почав Ерiк. Мерi сильно вiдкрила рота i здивовано дивилася на нього. — Я лiрохвiст i те що я дозволив цiй панночцi називати мене котом , не стосується усiх. Юна Ледi? Ви згiднi з цим?

— Так, так пане. — почала Мерi. — Пробачте мене.

— О, мiс це — лишнє.

— Так, ану перестали. Нiжностi у цiй кiмнатi забороненi.

— Що? — видавив кiт.

— Так, запам'ятали. Ти — кiт. Твоє iм'я Ерiк. I ти така зараза , що тебе можна називати як завгодно. А це Мерi — мiй друг. Вона знає усе про втечу.

— I про нашi правила? — запитав кiт

— Якi привила? — зацiкавлено потягнула охотниця.

— Ну потрiбно ловити для мене мишей... — почав вiн, але вiдьма його перебила:

— У нас нема правил. Усi пiдтримуємо один одного.

— I ще хтось є у вашiй командi? — запитала Мерi.

— Є! Познайомся з своєю давньою подругою.

До них пiдлетiла чарiвна книга. Вона швидко перевернулася на дiвчину i оглянула присутнiх. Її погляд зупинився на Мерi. I здавалося з очей Рiнель падали сльози.

— Що ти тут робиш? — закричала ельфiйка.

— Рiнель, це ж я. — запевнила Мерi.

— Знаю що ти. Ти — така жива. Хочеш знову глузувати з мене?

— Дiвчата! — почала вiдьма.

— Майя, тихо. — сказала Рiнель. Вiдьма присiла i почала дивитися на них.

— Рiнель, я не глузуватиму з тебе.

— Та невже...

— Прошу пробач мене. — по її очах скотилася одинока сльоза.

— Мерi, я давно тебе пробачила.

— Рiнель , я знаю тобi була потрiбна моя пiдтримка. Я винна у цьому усьому. Менi нема пробачення. Але скоро Майя оживить тебе.

— Напевно. Шкода що я не можу тебе обняти.

Майї це набридло i вона пiднялася .

— Тепер ми одна команда. — сказала вона.

— Да, одна. — потягнув кiт.

Дiвчина погладила кота i рiзко вскрикнула:

— А як назвемо команду?

— Охотники! — закричала Мерi.

— Iнтелiгентнi створiння. — почав кiт.

— Любителi жити. — завiрила Рiнель.

— Нє, це не те. Потрiбно щось цiкаве , до прикладу "Останнi бiйцi".

— Нехай буде. — пiдтримали її.

— А може наклейки якiсь собi зробимо?

— Нi!

— А унiформа?

— Нi!

— А таємний клуб?

— Майя, перестань. Уже обiд, а ти ще не їла. I Мерi потрiбно змiнити. — сказала Рiнель i перетворилась у книгу.

— А чо ти не Рiнель?

— Дурнувате питання. — вiдповiла книга.

— Точно! — пiдмiтила вiдьма. — Ти як завжди права!

Раптом книга засяяла i вiдкрилася. Майя заворожено спостерiгала за нею. Це була нова сторiнка!

— Майя, схоже Фобiя дозволила вiдкрити нову сторiнку.

— Що за " Фобiя "? — запитала дiвчина у книги.

— Це головна у нас. У духiв. Читай скорiш!

" Вiдьма може мiняти iмiдж. Тобто, ми вивчимо заклинання для змiни одягу. А ще воно допоможе мiняти колiр волосся. Але не собi. Ти — вiдьма. У тебе завжди буде риже волосся. Ти маєш пiдiйти до дiвчини або хлопця i провести навколо нього рукою . Потiм загадай те, яким ви хочете бачити цю людину i направте енергiю їй у серце. Обдумайте усе. Запитайте дозволу жертви. I лише тодi починайте роботу."

Нище було вказано заклинання та ще декiлька правил. Усе зводилося до того що, " Не виконай дiю сю, супроти волi друга твого".

— Що? — завопила вiдьма. — Хто це писав? Що за дiалект?

— Майя... — почала Мерi. — Цiй книзi 1000 рокiв.

— I Рiнель теж? — запитала вiдьма.

— Нi, духи по черзi оселяють її. Але останнi роки це дiйсно була Рiнель.

— А ось це речення ти вважаєш нормальним? " I не використай сили забагато, бо зло буде тобi та чакрi твоїй." Чого початок нормальний , а правила нi?

— Тому що! — сказала книга. — Мене, тобто "носiй моєї душi" декiлька раз переписували. А ось правила зберегли.

— Слухай, а ось якою мовою тут говорять. Невже англiйською?

— Нi, у нас тут бар'єр. У кожної раси своя мова. I тому зробили так, щоб ми один одного зрозумiли.

— А що буде , як що цього бар'єру не буде?

— Вiн завжди буде!

Майя закiнчила розмову з сестрою i пiдiйшла до Мерi.

— Ти готова?

— Так.

Майя почала крутити рукою навколо неї. Нарештi зробила повний оберт. Вона почала читати заклинання. Слова падали з її уст i летiли уперед Дiвчина тихо засмiялась i почала думати. Тепер її уява малювала таку теплу дiвчину. Темнi пасма волосся змiнилися на нiжнi свiтлi. Майя навiть одяг для Мерi змiнила. Тепер вона нагадувала принцесу. I зовсiм не схожа була на охотницю. Дiвчина i не знала про те , якою її зробила вiдьма. Але вона була готова на усе. Мерi хотiла помститися принцу за цей небажаний дар i за перетворення Рiнель на блукаючу душу. Мерi теж була дочкою вiдьми. I її матiр було убито у неї на очах.

Майя закiнчила перетворення. Тепер на неї дивилася красуня. Її рожевi губи налякано дрижали, а голубi очi шукали дзеркало. Дiвчина пiдняла низ плаття з землi i попрямувала до дамської кiмнати.