Турбогвинтовий

'Добре, що ти зумів завести знайомство саме із Бульдогом. Він — льотчик старої закалки. Для його покоління слова 'честь' та 'гідність' ще не втратили свого значення. Але мене тривожать обставини вашого знайомства. Я не про його відношення до тебе у Нью-Йорку, а про неполадки з двигуном — вони почалися, коли ви обидва йшли одразу за Громилом. Точнісінько так, як це сталося в учасника позаторішнього раллі. Я спробую звязатися із ним. Мені здається, що Громило розпилює за собою якусь речовину, що діє на двигун як абразив — негайно звернись до техніків, щоб перевірили зношеність твоєї турбіни. Завтра в тебе буде складний день. Маршрут ще не затверджено, але тут тобі доведеться літати так, як я тебе вчив. Погоду обіцяють сонячну, але я не вірю — готуйся до сильних вітрів, не зловживай підвісними баками. Разом із листом Дотті перешле нову програму для бортової електроніки — тобі має сподобатися.'

І дійсно — в кінці листа знаходилося посилання на якусь програмку, на якій я клацнув. Екран затемнився і деякий час я нічого не бачив, а потім перед очима з'явилася емблема у вигляді каркаса літака з гайковими ключами внизу — знак ескадрилії, в якій служив Капітан. Після завантаження програми я зміг у повній мірі оцінити старанність Дотті — інтерфейс набув вигляду екрану комп'ютерної гри. Не було більше тієї монотонності, що так дратувала мене, коли мій погляд перескакував із одного показника на інший. Та й функцій тепер стало значно більше.

Усе це дуже добре, але натяки у листі мені дуже не сподобалися. Капітан багато разів казав, що він винищувач, і вчитиме мене відповідно. Якщо він вживає такі слова, значить можливі сутички у повітрі.

Я якраз тестував нові режими роботи обладнання, коли мене хтось похлопав по крилі. Відключивши інтерфейс, я озирнувся і наткнувся на пильні погляди трьох літаків та дивного автомобільчика. Ну, автівку я ще знаю, а от хто ці троє — невже чергова каверза від конкурентів?

— Герр Дастін! Радий познайомитися з вами! Мене звати Франц-Мессершмідт! А це — мої колеги: Леон, Пауль та Лукас. Ми ваші палкі фанати!

— Тихше, Франц. Ми сюди не просто за автографами прилетіли, пам'ятаєш? — штурхнув його білий біплан на ім'я Лукас. — З нами звязався ваш... Тренер, якщо ми все правильно зрозуміли. Ми хотіли б вам дещо розказати, але не тут.

— О, аміго! Ти вже зібрав свій фан-клуб! Поздоровляю! — включився в розмову Чупакабра. — А про що хочете поговорити?

— Якщо можна — без зайвих вух, — тихо мовив біплан, і поїхав зі своєю компанією до виходу.

— Якісь вони дивні. Тобі так не здається, аміго?

— Не піду — не дізнаюсь.

— Я з тобою! — одразу ж зірвався з місця Ель Чу. — Може якщо я дізнаюся секрет твоєї популярності, то це допоможе мені завоювати гарячий мотор божественної Рошель!

Я чекав можливих неприємностей, тому кожен наш крок записувався на відео. Але побоювання виявилися даремними. Ці троє були тими самими учасниками позаторішніх перегон, фотографії яких переслав мені капітан. Їхні слова тільки підтвердили підозри відносно Громили — Лукас вилетів з гонок по тій же причині, що й Бульдог. Леону засліпили очі лазерною указкою, коли той проходив віраж. А Пауля дискваліфікували за допінг одразу після посадки. З того часу хлопці осіли в Німеччині й тепер займалися тим, що робили повітряні причепи для автомобілів. Звертаючись до мене, вони сподівалися таким чином здійснити помсту своєму ворогові — для них це стало справою честі. Минулого року вони також хотіли допомогти одному з учасників, але той вибув ще на першому етапі. Записавши кожне їхнє слово, я одразу ж відправив файл Капітану. Потім вони похвалилися тим, як допомагають своїм чотириколісним друзям підніматися в повітря й продемонстрували в якості першого успішного зразка трохи схибленого але добродушного Франса. В основному тільки за його рахунок їхній бізнес досі тримається. Поки я з ними спілкувався — прийшла відповідь від Капітана: 'Візьми у них кілька уроків!' Мудре рішення. Особливо у світлі останніх новин. Ці хлопці вже раніше мали справу з Громилом, і знають його трюки. Мені неодмінно потрібно з ними потренуватися!

Літаки мою пропозицію зайнятися тренуванням поночі сприйняли скептично, але погодились. З усіх трьох лише Леон, легкий двомоторник, і досі намагався підтримувати себе в формі, бо був обличчям їхньої фірми, тому літати довелося йому, а усі інші набилися в диспетчерську вежу, як шпроти в банку, і давали мені поради з землі. Використовуючи увесь свій арсенал приладів, я вчився протистояти підступам Громила, вивчав можливі прийоми його обходу та багато іншого...

Вранці я був ніякий: ми з хлопцями до опівночі тренувалися у пілотажі, а потім іще години дві розбирали усі трюки Громила, які їм вдалося розгадати. Тепер я теж міг похвалитися лазерною указкою — дуже неприємний сюрприз для тих, хто сяде мені на хвіст. Усі ці хитрощі можуть здатися дитячими забавками, але самі спробуйте пройтися по кімнаті, якщо в ній раптово вимкнути світло. Для літака втратити зір підчас польоту смертельно небезпечно — Бульдог це сьогодні довів. Звісно це буде проти правил, але скинути лазер я завжди встигну. Краще я кілька років відсиджу в тюрмі, аніж знову помру, цього разу — назавжди.

Повертаючись у свій ангар я застав біля входу сумного Ель Чу. Довелося ще півгодини слухати одкровення про його нещасливе кохання. Ось тут я й подумав, що йому варто допомогти. Зазвичай у фільмах, щоб сподобатися дівчині достатньо заспівати пісню під вікном, що й було показано у трейлері. Тут же все буде дещо складніше. Тому я вирішив звернутися до тих, хто своє життя вже влаштував, тим більше, що хлопці ще не встигли злиняти з аеродрому і тепер відсипалися на дальніх стоянках. Несподівано найкращим знавцем жіночої суті виявився Франц — Леон поділився своїми спостереженнями, що нарахував у того уже десяток подруг, і при цьому він якось умудряється тримати їх у дружбі між собою. Добре, що допомога знадобилася не мені — цей настирливий автобомільчик не відстав від Ель Чу навіть після старту і ще довго переслідував того в повітрі, чим заслужив кілька коментарів від ведучого. Уже прощаючись із хлопцями я помітив, що Леон та Пауль з кимось розмовляють. Виявилося, що Франц, сам того не підозрюючи, влаштував рекламу їхній фірмі і тепер, коли багато автомобілів побачили, що автівка спокійно летить поруч із елітним гонщиком — захотіли й собі придбати аеропричеп. Тож вийшло, що наше знайомство стало для них не просто шансом помститися, але й на початок повноцінного життя.

* * *

Ішані виявилася цінним союзником, тільки надто ще недосвідченою вона була в справі повітряних гонок — всерйоз вірила в чесну перемогу. Але це лише справа часу, у Громила вже був досвід відбору та перевиховання підходящих літаків. На жаль, а може й на щастя, усі вони були чимось схожі на нього і самі прагнули турнути його із п'єдесталу переможця. Таких довелося усувати. Що ж до Ішані, то тут виникало питання: чого вона насправді добивається? Громило дуже добре бачив, що у неї є власний план, але з часу свого відбору в учасники гонки вона не зробила нічого, що б можна було трактувати як інтригу. Та й дволикість дівчини була якоюсь... Неприродньою. На землі вона була звичайною сором'язливою красунею, а в повітрі перетворювалася на впертого й безкомпромісного гонщика. От тільки вона не використовувала й половини усіх тих можливостей, що їй випадали під час польоту. Інша річ — її менеджер. З таким типом автомобілів знайти спільну мову вдалося майже одразу, але про співпрацю тут навіть не йшлося. Схоже характер Ішані — його рук справа.

Залишивши марні спроби зрозуміти жіночу логіку, Громило переключився на обдумування отриманих від Ішані відомостей. З них виходило, що авторитет Пилюка-смердюка серед гонщиків стрімко зростає. У нього навіть з'явилося прізвисько — Поводир. І не лише через те, що він відмовився від гонки, щоб урятувати Бульдога — було ще щось, чого він не знав. І оце 'щось' і було причиною, через яку учасниця й досі вагалася щодо його пропозиції. Якби ж можна було прибрати цього селюка... Але після вчорашнього свого геройства він знову опинився в самому кінці списку, а втрачати лідерство тільки заради того, щоб позбутися небажаного елемента, він би ніколи не став. А якщо йому все ж вдасться знову вирватися вперед — у Громила є способи, як зняти його із перегон.

Розібравшись зі своїми планами щодо вискочки, Громило знову взявся вмовляти Ішані вступити до їхньої команди, але цього разу — без усілякої впевненості в успіху. І дійсно: щойно він повернувся до своєї теми, як дівчина скривилася і остаточно втратила до нього інтерес, переключившись на новини. Там якраз показували проходження учасниками складного маршруту й повітряну пригоду, що сталася в кінці.

Клятий смердюк зумів виділитися: своїми вибриками він привернув до себе увагу всіх телекамер, хоч і намагався триматися в тіні. Якийсь придурок навіть виклав в мережу запис, як він лається на диспетчерів, щоб ті прибрали глядачів з трибун. Ідіот — та за таке видовище глядачі будуть платити тисячі, навіть якщо станеться аварія... Особливо коли станеться аварія! Так, треба було передбачити такий сценарій — йому слава рятівника теж би не завадила, якби для цього не довелося втрачати позиції рейтингу. І знову крутять вже остогидлий запис передачі:

— А у нас надзвичайна ситуація. — віщав Брент Мустангрубер — зірка спортивних телепередач. — Щойно надійшов сигнал 'сос' від учасника під номером одинадцять — Бульдог. Викликаю 'Камеру один', опишіть ситуацію!

— Здається у Будльога проблеми з лівим двигуном. Він летить наосліп, намагається набрати висоту, але через сильний боковий вітер втрачає рівновагу і зривається вниз! Стривайте, поруч з ним є ще хтось! Бульдог вирівнюється й знову набирає висоту. Критична ситуація позаду, але продовжувати гонку в такому стані Бульдог уже не зможе. Але що це? Він повертається на дистанцію! Проходить ворота, знову вирівнюється... Дещо незграбно, але, враховуючи його повну сліпоту, я не думаю, що судді будуть чіплятися до чистоти виконання.

— 'Камера один', хто його веде?

— Не можу роздивитися — другий літак надто добре зливається з місцевістю. Силует гвинтовий, одномоторний. Що ж він робить? Куди?! Стоп!! Вони пролітають між вежами замку, мало не чіпляючи дах гвинтами! Усе, вони відірвалися. Рухаються в напямку аеродрому Гіденбург.

— Зрозумів вас 'Камера один'. А наш гонщик із невідомим поводирем наближається до посадкової смуги. Чи вдасться їм здійснити посадку? Ким виявиться наш незнайомець? Дізнаємося про це за хвилину!

Після такої вистави навіть найтупіший автомобіль зрозуміє, чому Поводира так називають. От тільки чому серед гонщиків це прізвисько гуляло ще під час минулої зупинки? І знову питання без відповіді. Схоже він серйозно чогось не знає про цього селюка. Та ще й коментар репортера про схожість Пилюка із розвідником, його дивне забарвлення... Наштовхує на неприємні роздуми. Треба усе перевірити.

Ішані навіть не помітила, що Громило залишив її наодинці. А може помітила, тільки ніяк це не показала... Покинувши заклад, гонщик відправився у свій ангар. Новини від Неда були невтішні: нічого принципово нового по Пилюку-смердюку дізнатися не вдалося. Але в досье знайшлася цікава інформація, яка в світлі недавніх подій отримала нове значення. В одному селі із Пилюком жив такий-собі капітан Райлі — військовий у відставці. Раніше він був інструктором ескадрилії. У заповіті покійного Пилюка-старшого, який вдалося отримати не зовсім законним способом, було вказано, що він посилає сина саме до цього вояки. Виходить, що образ хулігана — всього лише маска? Цікаво, хто ж насправді ховається під нею?

— Де Зед? — поцікавився гонщик, коли помітив вільне місце в ангарі.

— Стежить за Поводирем... Ой, вибач — за смердюком, — одразу ж виправився Нед, прикусивши собі повітрозабірник, аби йому за таке не вибили радіатор.

— Дізнаєшся щось нове — одразу скажеш. Я хочу знати все, що відбувається навколо цього шмаркача.

Повертаючись в клуб, Громило вже не відчував в собі такої впевненості, як на початку гонки. Особистість Пилюка-Поводира... Тьху — смердюка, ставала дедалі загадковішою, і це тривожило. Досі він мав справу лише із любителями, максимум — спортсменами, але розвідник... Кинувши погляд на телевізор, де показувалися кадри посадки Пилюка й Бульдога, Громило помітив зелений відблиск на лобовому склі хлопця — візуальний інтерфейс. Схожим користувався і сам Громило, але це означає, що у цього літака є серйозна підтримка — такі речі на звичайному ринку не купиш. Хоч би він сам із мисливця не перетворився на дичину...

Спроби викинути з голови неприємні думки виявилися марними. А тому залишався останній вихід — напитися до забуття. Раніше він не зловживав високооктановим пальним, але зараз був не той випадок, коли треба притримуватися рекомендацій особистого лікаря. Замовивши собі якомога міцніший коктейль, Громило оглянув клуб в пошуках свого головного ворога і, не знайшовши його, вже спокійно взявся розправлятися зі своїм замовленням...

Ранок, як і передбачалося, розпочався не дуже приємно — учорашній коктейль виявився дуже підступним, вдаривши в голову лише тоді, коли Громило витягував уже другий кухоль цього пійла. Нед та Зед мусили тягнути його під крила в свій ангар, де він і пролежав до самого ранку. За годину до старту хлопці його розштурхали й дали похмелитися каністрою якогось дуже гидкого мастила, яке вмить прочистило йому двигун. Вивалившись із санвузла, Громило вже був готовий до нових подвигів, але Зед, із властивою йому нетактовністю, одразу ж ошелешив його звісткою про те, що вчора Пилюк зустрічався із якимись типами і тренувався в нічному небі. Що вони там виробляли — Зед роздивитися не зміг, бо вони літали без габаритних вогнів, але судячи із завивання двигунів, це було щось із вищого пілотажу. Фотографії невідомих нічого йому не сказали: звичайні літаки, яких сотні. Може це були його тренери? Давши Неду завдання розібратися із цими типами, Громило вирушив на розминку — сьогодні, як і завжди, він стартує першим.

* * *

Крі-Крі, як завжди, нарізала кола над аеродромом, прогріваючи двигуни. Вчора вона прилетіла на фініш не останньою, але її така перемога не радувала — сама нещодавно була у схожій ситуації. До неї в ангар навіть Бульдог вчора зазирнув поцікавитися успіхами. Бідних мужик навіть не підозрював, наскільки балакучою може бути ця пташка. Вона й сама не помітила, як розказала йому все-все-все на світі. І навіть те, що розказувати було не варто. Але дядько Бульдог, як вона його тепер називала, ні словом не обмовився про її прокол, який вона згадала лише сьогодні.

Прогрівши двигун, Крі-Крі повернула до ангарів. Всі учасники зараз знаходилися надворі, на своїх стоянках, тому вона не стала сідати, а залетіла так, як звикла робити це в себе вдома. Аби після чонячного дня не осліпнути в темряві ангару, француженка на мить заплющила очі, а коли відкрила — мусила різко смикнути рулі догори, аби уникнути зіткнення.

Ішані в цей час якраз покидала ангар, коли крізь ворота їй назустріч залетіло щось маленьке й тріскуче. Вона навіть не встигла злякатися, як маленький літачок різко злетів угору і з зойком вліпився в стелю ангару, після чого звалився прямо на голову Ішані.