|
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
|
Я в дитинстві помічав —
ледве-ледве плине час...
Юність поспіхом мина —
нічия у тім вина,
як-не-як — така любов,
аж ніяково обом.
Нелегкий долаєш путь?
Йди на ви — і будь-що-будь...
Ми з тобою навесні
зустрічались (уві сні)
без вбрання, і без прикрас —
рік у рік і раз у раз.
Мрії (я ще й не голивсь)
коли-не-коли збулись,
залишили від весни
про тебе соромні сни.
Всього-на-всього — життя,
все з гріхів і каяття,
щастя декілька годин,
дні нудні — один в один,
повні глуму і образ,
і в житті тім тільки раз
буде дощ — і буде ніч,
сам на сам і віч-на-віч!
Час від часу, хоч-не-хоч,
як молитви не тороч,
коли все життя твоє
перед очі постає,
коли мрієш кожну мить
трохи віку вкоротить...
зачекай, ще буде ніч
сам на сам і віч-на-віч!
Хижий вітер знавіснів,
наші зустрічі вві сні
серед бруду і імли
всі хтозна-куди спливли.
Надто молодість мала:
ніч (та сама) вже була,
і без шат, і без прикрас,
рік у рік, від часу час.
Раз у раз ми пліч-о-пліч,
сам на сам і віч-на-віч,
рік у рік і день у день —
зустрічались де-не-де...
Помремо всі — та й нехай,
ти до скону пам'ятай
дощову грозову ніч —
сам на сам і віч-на-віч.
|
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
|
